температуропроводность
Форма № 16 Груба Стрітенська довга
картинки мед
чому не кристалізується мед

Нефрологія

Нефрологія

Бджолина отрута є протипоказанням для хворих гломеруло- нефритом, тому що збільшує принимаемость судинних мембран. Однак, інші продукти бджільництва (прополіс, мед, маткове молочко, пилок) досить ефективні в лікуванні всіх форм нефрологической патології. Е.Георгиева й В.Василев (1983) у двох повідомленнях підбили підсумок спостереженням по застосуванню маткового молочка у хворих із хронічною нирковою недостатністю доза 200 мг. 3 рази в день зменшувала рівень креатинина крові. Прополисово-Водна емульсія 30% по 10-15 капель 3 рази в день виявляла терапевтичний ефект, порівнянний з дією анаболиков бактериостатических і бактерицидних засобів.
В 1971 р. Ст.Младенов (1971) запропонував суміш меду із соком лимона й настоєм шипшини, яка на його думку поліпшує діурез і зменшує інтоксикацію, тому що глюкоза регулює осматическое тиск.
В 1985 р. Т.Инуе вказав, що продукти бджільництва зменшують уремію, загальну слабість.
H.
Н.Корнєва із сотр. (1971) одержали переконливе поліпшення при туберкульозі бруньок прополисовим маслом і спиртовим екстрактом прополісу.
Ленорман (1962) установив, що пилок виліковує брунькові ускладнення при захворюваннях кишечнику.
Кошлик і Такач (1979) установили, що приймання квіткового пилку знижує рівень сечової кислоти в крові.
Методика продуктів бджільництва при брунькових захворюваннях (хронічний гострий гломерулонефрит).
I.
1.
Мед (багато глюкози, фруктози, вітамінів С и Р, що поліпшують сечовиділення, інгібітор інфекцій) 30-40 гр. 3 рази в день за 40-60 хвилин до їжі в теплій воді.
Прополіс — водний 10% екстракт 1-2 столових ложки за годину до їжі, прополисовие холстинки на область бруньки (поліпшення імунної реактивності, придушення інфекції сечових шляхів, поліпшення мікроциркуляції, зменшення набряку).
Маткове молочко зменшує активний тиск, містить нукле- отиди, ферменти, поліпшує склад червоної й білої крові.
Квітковий пилок як збалансоване джерело вітамінів, мікроелементів (молібден, магній, цинк, калій), амінокислот корисна при всіх захворюваннях паренхіматозних органів, у тому числі й бруньок. Тривалість лікування всіма продуктами бджільництва 1-2 місяця, матковим молочком 2-3 тижня, з перервами в 2 тижні.
Ягоди калини розтерти в емальованому посуді, залити поступово окропом з розрахунку 1 склянка води по 2 столові ложки ягід. Додати туди ж 1 столову ложку меду. Насті пи протягом ден (3-4 склянк) як легк сечогінн засіб, вітаміноносн, що общеукрепляющее.
Брунькові — а) чай із плодів шипшини 15 гр. — 0,5 води з медом.
б) при піску мед з маслиновим маслом і лимонним соком по 1 столовій ложці 3 рази.
При запаленні сечових органів.
10 лісових жолудів і один плід дикого каштана розмолоти в порошок, довести до кипіння в 0,5 літра червоного сухого вина з додаванням 50 гр. сухої низки й 30 гр. прополісу. Наполягати добу в глиняному посуді. Потім додати 20 гр. квіткового пилку й ще раз довести до кипіння. Проціджувати не треба. Остудити й ухвалювати, взбалтвивая, по столовій ложці 5-6 раз у день.
Хронічний нефрит і ниркова недостатність.
Цей стан захворювання бруньок з порушенням біохімічних показників: креатину, сечовини, кліренсу. При цій фазі патологічного процесу досить полезни продукти бджільництва, враховуючи основні сторони дії на організм.
Нами застосовувалися продукти бджільництва (мед, прополіс, квітковий пилок, маткове молочко), але тільки спільно в комплексі, тому що тоді дія на імунні властивості організму значно збільшується, що підтверджувалося динамікою сироваткового імунітету (иму- ноглобулина) і зменшенням як патологічних показників крові, так і клінічної симптоматики.
За допомогою меду й апілаку нам удалося значно побільшати діурез у хворих, що перебувають на гемодіалізі з 50-100 мол. до 600-800 мол. у добу, значно поменшалася никтурия, коротшала необхідна тривалість гемодіалізу й урежались його сеанси з 3 до 2 і одного в тиждень. Самопочуття хворих значно поліпшувалося: зменшувалася загальна слабість, знижувався тиск, рідше спостерігалися гіпертонічні кризи. Виявлялася чітка тенденція до нормалізації А, М и Г — імуноглобулінів. Більша ефективність відзначалася у хворих з меншою давниною ХПН.
Комбінація продуктів бджільництва (мед, апілак, пилок) дозволили поліпшити стан хворих із ХПН на тлі хронічного гломеруло- нефриту. При пиелонефрите, що сходить уроинфекции обовязково слід поєднувати всі зазначені продукти бджільництва із прополісом у вигляді 20% спиртового розчину, 20% водяного розчину, прополисового масла, що дозволяє успішно боротися з різними нашаруваннями інфекційних агентів (кишкова паличка, стрептокок, стафілокок і ін.). Курс лікування до повної санації сечі й крові, тобто протягом 10-100 днів.
Лікування пиелонефрита.
Ефективна комбінація всіх прописів прополісу (30% спиртовий і водний екстракт по 15-20 капель, прополисовое масло, нативний прополіс (на кінчику ножа протягом 3-10 місяців), фонофорез із «Пропоцеум», утирання 10% прополисовой мазі в болючі зони. Ці ж процедури можна проводити при подвоєнні сечоводів, подковообразной бруньки, з болючим синдромом.
При пиелонефрите корисне вживання меду у всіх іпостасях, апиларнила (препарат з тіл і гнізд трутнів), аплікації з воску на поперекову область.
Нефроптоз характеризується опущенням бруньок, частіше спостерігається в жінок.
Під нашим спостереженням перебувало 46 хворих нефроптозом (43 жінки й 3 чоловіка). Хворих у віці від 21 року до 30 років було 13, від 31 року до 40 років — 28, від 41 року до 50 років — 5; з них службовців 27, робітників лісозаготівельної промисловості 14, колгоспниць 4, домогосподарка 1. Комбінація нефроптоза зі спланхноптозом відзначалося в 28 хворих. В 30 хворих був однобічний нефроптоз (в 16 ліворуч, в 14 праворуч) і в 16 — двосторонній. Тривалість захворювання з моменту появи скарг склала від 1 року до 12 років.
Нами виявлене різного характеру неврологічні порушення в більшості хворих: астенічний синдром (в 40 хворих), болючий (в 35), синдром вегетативних пароксизмов солярного типу (в 12), вегетативних пароксизмов гипоталамического характеру (в 14), нейрот- рофический (в 8), нейросоматичний (в 15), амиотрофический (в 3 хворих).
Астенічні порушення частіше характеризувалися гипостеническим симптомокомплексом (в 26 хворих): дратівливість, головний біль, особливо в потиличній і тімяний областях, швидка стомлюваність, погіршення памяті, зниження працездатності, млявість, апатія, погіршення й часта зміна настрою. Найбільша працездатність у хворих відзначалася в першу половину дня. Після відпочинку лежачи або напівлежачи стан хворих знову поліпшувався й працездатність підвищувалася. Сон, як правило не був порушений. Асоціативний експеримент показав збільшення середнього латентного періоду до 3,2 з, затримки на словах «біль», «брунька», «настрій» —- до 4-5 с. Вивчення вегетативних проб Ашнера, ультрафіолетової еритеми, гистаминадреналиновой внутрішншкірної реакції показало підвищення тонусу симпатичної нервової системи в 20 хворих, нормальний тонус, але з наявністю асиметрії у вигляді подразнення симпатичних структур на стороні нефроптоза в 6 хворих. У більшості хворих нефроптозом виявлені болі, які нерідко симулювали попереково-крижовий радикуліт і особливо остеохондроз. В останньому випадку лікування звичайне приводило до тимчасового поліпшення. Тепло часто підсилювало біль, що вказувало на її симпатичний генез.
Вегетативні пароксизми в сонячному сплетенні починалися після тривалої ходьби й навіть у положенні лежачи. Біль пекучого характеру виникав в епигастральной області, иррадиировала по всьому животу, супроводжувалася блювотою, гикавкою, печією. При цьому відзначалися поблед- нение особи, посилене серцебиття, холодний піт, погане отхожде- ние газів і воздутие живота. У деяких хворих це симулювало картину «гострого живота». Підвищувалося артеріальний тиск. В 7 хворих до зазначених вище симптомів приєднувалися почервоніння й пітливість особи, болі поширювалися в руку зі зблідненням шкіри її дистальних відділів, звичайно на стороні нефроптоза.
Вегетативні пароксизми гипоталамического характеру проявлялися приступами головного болю з підвищенням артеріального тиску, задишкою, прискореним серцебиттям, зблідненням особи, похолоданням кінцівок, страхом, появою «внутрішньому тремтіння», а також болі в хребті, тобто протікали по класичному симптоматико- адреналовому типу. Частішання приступів було повязане з фізичним навантаженням. Електроенцефалография виявляла у хворих зміни в зоні серединних структур. В ортостазе в цих хворих відзначалося частішання пульсу й підвищення диастолического артеріального тиску до 90 мм. рт.ст. на стороні нефроптоза. Спонтанний дермографізм особи зберігався на 4-5 хв. довше, чим в 20 здоровіших (контрольна група).
Нейротрофические пороявления виражалися частіше у випаданні волось типу осередкової алопеції. В 7 з 8 хворих алопеція виникала на стороні нефроптоза, а при двосторонньому захворюванні була симетричною. Випадання волось поступово прогресувало. Нефроптоз зявився випадковою знахідкою в 3 хворих при обстеженні їх у неврологічному відділенні, куди вони зробили для лікування акупунктурою. При електроенцефалографии в 4 хворих було виявлено вогнище патологічної активності в скроневій частці на стороні алопеції, в 3 — явища мезенцефальной активності.
Нейросоматические прояви виражалися в дискинезии жовчних шляхів, підвищеній моториці шлунка й кишечнику, инспираторной задишці без ознак легеневої й серцевої недостатності. У всіх цих хворих не було виявлено внутрішніх захворювань органічного характеру.
Амиотрофические зміни проявлялися атрофією мязів спини, в основному лопаткової групи й плечового пояса на стороні нефроп- тоза. Амиотрофии супроводжувалися истончением шкіри, локальної циа- нотичностью, що послужило підставою для проведення диференціальної діагностики з дерматомиозитом. Мало місце зниження електровозбудимости в зоні амиотрофии. Порушень чутливості в зоні амиотрофий не було, однак відзначалася підвищена чутливість до холодового подразника.
З 4 6 хворих значне поліпшення відзначене в 31, поліпшення — в 15. Повної нормалізації вегетативної нервової системи не настало в 14 з 30 обстежених у віддалений термін, у яких нефроптоз сполучався зі спланхноптозом, що очевидно підтримували дизрегуляторную висцеропатию.
Хворі одержували лікування бджолиною отрутою (ганглиоблокатор, поліпшує провідність по нервових шляхах, симпато- і холинолитик, поліпшення мікроциркуляції, нормалізація функціональної активності головного мозку, відновлюється стан сполучної тканини й зменшується опущення бруньок). Отрута вводилася по 0,4-0,6 мг. по меридіанах бруньок, сечового міхура й потрійного согревателя, а також заднього серединного меридіана. Одночасно хворі одержували мед, маткове молочко (поліпшення мікроциркуляції, стабілізація артеріального тиску, симпатолитик у малих дозах, симпатомиметик у більших дозах).
Усі продукти бджільництва є адаптогенами, містять велика кількість вітамінів.
Нами проводилося лікування анемії при хронічній нирковій недостатності таблетками апілаку. При зниженні гемоглобіну до 15 мг.% хворі одержували по 0,02 апілаку 2 рази в день ранком і ввечері, протягом 10-12 днів звичайно показники гемоглобіну нормалізувалися.
Коливання гемодинаміки при екстракорпоральном гемодіалізі можуть коректуватися прийманням маткового молочка в диференційованому дозуванні й це особливо нами підкреслюється. При падінні артеріального тиску нижче 100 мм. рт.ст. до 60-40 мм. перед діалізом рекомендується приймання 1-1,5 таблеток апілаку або введення однієї свічі «Апілак». При наявності лиофилизированного розчину апілаку для інєкцій внутримишечно вводиться 30-50 мг. препарату. При тенденції артеріального тиску до підвищення переважніше проводити приймання по 30-50 мг. під язик за годину до діалізу.
Нормалізація гемодинамических реакцій настала в 21 з 24 хворих, яким проводився цей курс лікування. В 3 від гіпотензивних кризів (колапс) гемодинаміка трансформувалася в гіпертонічні, що зажадало відразу зменшити дозування маткового молочка.
Слід відзначати, що з 16 чоловіків, що одержали курс маткового молочка для восстанновления гемодинаміки, в 13 значно збільшилися лібідо, потенція й ерекція, що звичайно, послужило стимулюючим фактором.
При апробації таблеток пилку «Тонус» пензенської фірми «Био- кор» нами лікувалася група хворих із субклінічним плином пиело- нефриту. (34 на тлі хронічної інфекції, 6 на тлі нефролітіазу) із пробій по Нечипоренко ( до 40-50 т. лейкоцитів). Ці хворі надходили для апітерапії із приводу арахноидитов і вертеброгенних радикулярних синдромів, однак, первинне обстеження виявило патологію сечі. Проводилося лікування таблетками «Тонус» по 2 штуки 3 рази в день протягом 2 тижнів. У всіх хворих нормалізувалися показники проби по Нечипоренко, що дозволило почати введення бджолиної отрути. Отже, квітковий пилок досить ефективний при загостренні хронічного пиелонефрита, що іноді протікає субклинически без особливої субєктивної симптоматики.
Застосування продуктів бджільництва в нефрології перебуває в процесі становлення, але безсумнівно має досить чіткі перспекти-
Глава 10.
Ендокринологія.
Н.Н.Михейлеску із сотр. (1974) застосовували медяні напої при ендокриних захворюваннях. Лікували прополісом захворювання щитовидної залози.
М.А.Шмельова (1958) застосувала для терапії тиреотоксикозу бджолина отрута.
Н.Росин (1976) пользовал пилком спазмофелию й тетанію.
Н.М.Михейлеску із сотр. (1975) застосовували прополіс для зняття синдрому дезадаптации.
М.Владимиреску (197 8) для стимуляції виділення ендогенного инеулина використовував пергу й пилок.
Бежан із сотр. (1979) лікували медом (1-2 чайних ложки в день) 45 хворих інсулінозалежним діабетом. Мед зменшував глікемію, періодичну глюкозурію й діурез. Автори не виявили потребу в збільшенні дози інсуліну.
Н.Н.Михейлеску в циклі досліджень зі своїми співробітниками (1974, 1982 а, 1982 6) узагальнив спостереження по застосуванню продуктів бджільництва, в основному запропонованим лми Прополіс-Н. Автори на високому теоретичному рівні узагальнили свої припущення про генезе захворювань щитовидної залози, аденоми передміхурової залози й тетанії-спазмофілії. Вони вважали, що прополіс має ендокрино- регулюючою діяльністю внаслідок свого складного складу (гормони, вітаміни, ферменти) і багатобічної дії (ейтрофи- ческого, імунологічного, протизапального, противірусного, протигрибкового). Відновлюється гормональний баланс. Автори не рекомендують пилок при аденомі передміхурової залози. Особливо ефективний комплексний препарат «Мікропів». При дозі 0,25 гр. прополісу ранком натще 3 місяця. При дифузійному зобі видужання в 100%, при вузлуватому 50%. Тетанія лікується комплексом мелькальцина й мипропол Р.
Продукти бджільництва не знайшли ще свого місця в ендокринології, кількість робіт не велика. В 1964 році Т.Зайцев і В.Т.Порядин лікували успішно тиреотоксикоз, присаживая бджіл на щитовидну залозу. Н.І.Мищенко використовував маткове молочко у хворих діабетом (пептид, подібний інсуліну).
Н.П.Йориш (1954), Ф.Г.Хрусталев (1991) використовував бджолину отруту при лікуванні тиреотоксикозу.
Бджолина отрута містить велика кількість пептидів, аналогічних пептидам, вироблюваних Апуд-Клітинами,.
В 1966-1968 Пірс описав клітинні структури в багатьох внутрішніх органах, які депонували попередників біогенних амінів, впоследствие відбувалося декарбоксилювання й вироблення біогенних амінів і поліпептидних гормонів (Amine, Precussore Uptake and Decarboxylation — АПУД). Апудоцити впливають на гомеостаз і викликають апудоцитопатии (Артрити, холецистопатии, ожиріння, дисфункции шлунка, цукровий діабет). Пептиди мають багатобічну дію. Мелатонин підсилює обмінні процеси, контролює пігментний обмін, регулює добовий і сезонні ритми, викликає седативну й галюциногенну дію, це регуля- уторований пептид. Енкефалини підсилюють довгострокові системи. Сома- тотропин ефективний при шлунковому крововиливі. Енкефалини полезни при судинних парезах.
Астайн і Є.Бехлуци (1981), А.А.Писарєв і ЛМ.Киричек (1990) звязали ендорфини мозку й відчуття гарного настрою. В 1984 р. В.В.Зашматів із сотр. показали вплив ендорфинов на стійкість тварин до гіпоксії.
Очевидно, що пептиди бджолиної отрути опосередковують на апудоцитах, а через них впливають на внутрішнє середовище організму й нервову систему.
Нами була пролікована пилком (2 табл. «Тонус») і апілаком (100 мг. 2 рази в день) у плині 20 днів група хворих з діабетичної полинейропатией. Середній рівень цукру становив 7,4-7,8 мг.% . Хворі одержували букарбан і інші сульфаміди антидіабетичної дії, двоє перебували на підтримуючій дозі інсуліну 24 ед. у добу. При обстеженні у всіх хворих були виявлені трофічні зміни у вигляді сухості шкіри, ламкості нігтів, акроцианоза й акрогипотермии, ЕМГ показала у всіх хворих явища периферичної нейропатии. По закінченню курсу лікування хворі стали відзначати зменшення вегетативних болів, що підсилюються до вечора, термолабільного характеру, шкіра помякшала, поменшалася акрогипотермия. На ЕМГ зявилася тенденція до нормалізації, особливо при дослідженні голчастими електродами. Подібні явища ремісії трималися 3-4 місяця, потім знову симптоматика починала наростати. 8 хворих одержували повторні курси пилку й апілаку через 3 місяця, що дозволило трохи стабілізувати патологічний процес у переферической нервовій системі за рахунок поліпшення мікроциркуляції, нормалізації гемодинаміки, дезинтоксикации збалансованим комплексом ліпідів, амінокислот, мікроелементів флавоноидов і пігментів, що перебувають у квітковому пилку.
Слід зазначити, що спостерігалося зниження рівня цукру в крові в середньому на 0,4-0,6 мг.%, що дозволило зменшити дозу інсуліну у двох хворих до 12 і 16 ед.
Обоє цих хворих згодом були переведені на таблетирован- ное лікування діабету.
Згідно з нашими спостереженнями, апілак у дозі 200-300 мг. щодня дозволяє зменшити резистентність хворого до інсуліну, що безсумнівно дуже важливо.
4 2 хворих з тиреотоксикозом I і II стадії одержували бджолину отруту в комбінації з медом, пилком і матковим молочком ( за спостереженнями лікарів 6 пунктів апітерапії Вологодської області). Провідної в цих хворих були вегетативна (серцебиття, тремтіння тіла, схуднення, гіпертермія), очна (с.Грефе, екзофтальм) і неврологічна (дратівливість, порушення сну, амиатрофии, зниження рефлексів) симптоматика.
Щитовидна залоза досліджувалася радіоізотопними методами. Насичення радіоактивними йодом-131 досягало 28-30%, а скеннирова- ние показувало вогнища як в одній, так і обох частках залози.
Бджолина отрута вводилася в задній серединний меридіан, меридіан сечового міхура, чудесні крапки й меридіан потрійного согревателя в кількості 0,5-0,8 мг. на сеанс і 10-15 мг. отрути на курс лікування. Мед призначався по 3 0 гр. 3 рази в день протягом курсу апитоксинотерапии. Апілак давався хворим по 200 мг. 1 раз у день ранком під язик 2-3 тижня.
У всіх хворих настала та або інша форма поліпшення стану, що супроводжується зменшенням насичення радіоактивного йоду-131 до 20-21%. Повного видужання не наступало після одного курсу лікування в жодного із хворих. Повторні курси через 4-6 місяців привели до видужання в 1 1 хворих з позитивним катамнезом до 2 років, значне поліпшення спостерігалося в 28 хворих, длоя 3 хворих поліпшення тривало тільки під час курсу лікування й тому їм давалися мед і апілак щомісячними курсами по 15 днів. Тільки коли до комплексного курсу (в 1989 р.) був доданий квітковий пилок, був досягнутий позитивний результат у лікуванні хворих цієї групи зі зниженням насичення щитовидної залози радіоактивним йодом до 14-16%і значним зменшенням субєктивної симптоматики.
Таким чином, продукти бджільництва завойовують місце в ендокринології.