https://пасіка
вулик український

Пульмонологія

Пульмонологія

Лікування бронхіальної астми й пневмонії завжди привертало увагу лікарів-апитерапевтов, тому що фармакологічні засоби або були неспроможні, або давали ускладнення. Підставою для включення бджолиної отрути зявилися його здатність акивизировать систему кора-надпо- чечников-гіпофіз, зменшувати біосинтез медіаторів типу «повільно реагуючої субстанції анафілаксії».
Л.М.Хандрос (1 947), Рут, Р.Альфандери, А.Кайас, Р.Шовен запропонували кілька методів лікування бронхітів.
ЇВ.Фишков (1954) і Пойтик (1954) показали ефективність масляного розчину бджолиної отрути в 5 0% хворих бронхіальною астмою.
Розбійників із сотр. (1969) лікував 42 хворих бронхіальною астмою меливеноном. Гарний результат отриманий в 81 %. Знизився гистамин у сечі, еозинофилия.
А.А.Архангельський (1964) пропонував оригінальну методику лікування бронхіальної астми, не більш 10 секунд на сеанс не більш 4 пчелоужалений. В астматиків, на думку авторів, підвищена чутливість до бджолиної отрути, запропонував для зняття шокових реакцій 50 мол. 40% спирту й уведення кофеїну підшкірно.
Лікування повинне бути тривалим і наполегливим для перерви патологічного рефлексу. Можна попередити пчелоужалением приступ бронхіальної астми за рахунок противоспазматического дії. Перерва, на думку автора, слід робити, коли припинилися приступи. Автор не рекомендує інших методів лікування, крім адреналіну.
В 70 роки більша група досліджень присвячена застосуванню прополісу при хронічних бронхітах, у тому числі з астматичним компонентом (І.Богдан (1971) — інгаляції, І.Мател із сотр. (1971), Ю.С.Танасиенко (1973) -у дітей хронічної пневмонії, Н.Михей- лісочку (1 976, 1985) — при бронхіальній астмі, З.Х.Каримова, Е.І.Родіонова (1975) — знімали прополісом токсикоз, осередкові зміни в легенів, В.Р.Рукс (1976) — при ендобронхитах).
Ш.М.Омарів із сотр. (1987, 1988, 1990) провели цикл досліджень, узагальнений у монографії «Мед і прополіс», у якому показали, що прополіс і мед повинні зайняти винне місце в пульмонології у вигляді натурального препарату, спиртового настою, інгаляцій. Хворі одержували 20% спиртовий розчин прополісу по 5-7 капель на приймання 3 рази в день, а також аерозоль пропосол крім того, делагил 0,25 у добу й бронхолитики. Автори встановили, що прополіс знижує ступінь чутливості бронхів до ацетилхоліну, поліпшує бронхіальну прохідність, зменшує гнійне мокротиння.
В 1990, І.М.Омарів запропонував інгаляції прополісу на спирті 20% екстракту разом з 4 мол. 30% альфа-токоферолу.
Лікування легеневих захворювань повинне передбачати вплив на токсично-інфекційно-алергійний компонент патогенезу. Дезинтоксикация добре проводиться медом, пилком, маточниммолочком, вплив на інфекцію здійснюється бджолиною отрутою й медом, особливо прополісом. Ингибин меду, отщепляя перекис водню від глюкози (С.А.Поправко), створює важкі умови для розмноження мікробів і грибків.
Зменшенню алергійного компонента сприяють малі дози меду, прополісу, отрути й пилку.
Крім того, досить ефективною комбінацією меду з настоями й відварами лікарських рослин: мати-і-мачуха, алтей, чорна бузина, корінь оману, лугова конюшина. Методика готування нескладна, робиться настій трави зі столової ложки на склянку окропу протягом 2 годин, потім проціджується й змішується з однієї столовою ложкою меду. Приймання по 2 столової ложки — полстакана 3-4 рази в день (по М.Є.Гранцон, 1991).
Лікування кашлю (М.Томас Ньюман із Чикаго).
1) 20 гр. рослинної олії, 120 гр. меду ранком і ввечері по столовій ложці.
2) полчашки цибулі, нарізаного скибочками, гасити в щільно закритій каструлі, додати 120 гр. маслинового масла, прокипятити й додати 150 гр. меду, збити, розлити в пляшки й закупорити. Уживати по чайній ложці 2 3 рази в день.
При туберкульозі застосовується мед з пелюстками троянди, до 45 років мед змішують із пелюстками троянди, люцерни, конюшини.
Народні рецепти продуктів бджільництва при захворюваннях легенів.
1) Сік подорожника з медом у пропорціях 1:1 по вазі варити протягом 2 0 хвилин на дуже слабкому вогні. Ухвалювати по 1 столовій ложці перед їжею 3 рази в день при захворюваннях шлунка, показаний тільки при нормальній і зниженій секреції шлункового соку. Такою ж сумішшю користуються при кашлі, при гострому й хронічному бронхіті як відхаркувальне й змякшуюче средсгво.
2) Одну чайну ложку меду, дві їдальні ложки насінь анісу й 1 чайну ложку солі залити склянкою води, довести до кипіння потім процідити й остудити. Ухвалювати по 2 столові ложки кожні 2 години при кашлі.
3) Огірковий сік, змішаний з медом, по 2-3 столові ложки 23 рази в день. Уживати при катарах верхніх дихальних шляхів, при кашлі.
4) 1 столову ложку висушених листів мати-і-мачухи заварити в 1 склянці окропу, злегка остудити, давати 1 столову ложку меду. Ухвалювати 2-3 рази в день як відхаркувальне.
5) 1 столову ложку висушених плодів бузини чорної заварити в 1 склянці окропу. Дати настоятися 20 хвилин, потім процідити, додати 1 ложку меду. Ухвалювати по 1/4 склянки як потогінне.
6) Захворювання легенів, шлунка, печінки — чай з дубових листів, жолудів і кори з медом.
7) 1 столову ложку сухих плодів шипшини залити 2 склянками окропу. Кипятити 10 хвилин. Після кипятіння процідити й додати 1 столову ложку меду. Ухвалювати по полстакана три рази в день. Зберігати в посуді, що щільно закривається. Використовувати як загальнозміцнювальний засіб. Рекомендується ухвалювати при туберкульозі.
8) 100 гр. соку алое змішати з 500 гр. здрібнених волоських горіхів, додати 300 гр. меду. Ухвалювати по 1 столовій ложці 3 рази в день за 30 хвилин до їжі (листи алое повинні бути 3-5 років, їх слід витримати в темряві при темепературе 5-10 протягом 14 днів, потім промити у воді, измельчить, залити кипяченою водою 1:3 на 1,5 години, потім віджати. Рекомендується ухвалювати при туберкульозі.
9) 100 гр. меду, 100 гр. вершкового масла, 100 гр. смальцю або гусячого жиру, 15 гр. соку алое (столітника) і 100 гр. какао розігріти разом (але не кипятити) і ухвалювати по 1 столовій ложці на склянку гарячого молока 2 рази в день (ранком і ввечері) — рекомендується ухвалювати при туберкульозі.
10) Відвар з вівсяної крупи з медом є зміцнювальним засобом виснаженим хворим при туберкульозі.
11) 1 столову ложку корінь оману залити склянкою води, довести до кипіння (кипятити 10-15 хвилин), остудити. Пити з медом у теплому виді через кожні 2 години як відхаркувальне при кашлі.
12) Однією склянкою води заварити одну столову ложку квітів липи мелколистной, дати настоятися 20 хвилин, процідити й додати 1 ложку меду. Ухвалювати як потогінне по 0,5 склянки.
13) 2 столові ложки висушених або 100 гр. свіжих ягід малини заварити в 1 склянці води, через 10-15 хвилин додати 2 столові ложки меду й у гарячому виді ухвалювати як потогінне.
14) Конюшина лугова відхаркувальне, бронхіти.
Від кашлю дітям: мед і маслинове масло 1:1 по чайній ложці після їжі.
Потогінне — теплий чай з лимоном, медом і чорним перцем.
Алтей лікарський (1 їдальня ложка на склянку окропу) 2-4 рази в день зі столовою ложкою меду при запальних захворюваннях дихальних шляхів і сечових шляхів.
Лікування кашлю: редьку ретельно миють, зрізують верхню частину й вирізують поглиблення, щоб у нього ввійшло дві їдалень ложки меду. Настоюється 3~4 години. Призначається по чайній ложці соку 3-4 рази в день до їжі й перед сном.
Лікування захворювань верхніх дихальних шляхів: зрізуються листи столітника (алое), промивають водою й нарізають у вигляді пластин товщиною 0,5 див.. Після одержання соку в соковичавниці. Мед розбавляють соком алое 1:5. Свіжу суміш ухвалювати усередину по чайній ложці до їжі 3 рази в день 1-2 місяця.
Грип і інші простудні захворювання лікуються сумішшю меду із часником (250 гр. очищеного натертого на тертці часнику залити 350 гр. рідкого меду перемішати й настояти 7 днів). Ухвалювати по столовій ложці до їжі 3 рази в день протягом тижня.
При кашлі до одній чайній ложці меду додається 2 столових ложки насінь анісу й щіпку солі. Суміш заливається склянкою окропу й доводить до окропу. Потім проціджують і прохолоджують. Ухвалюють по 2 столових ложки кожні 2 години. Можна мед змішати з теплим маслиновим маслом 1:1, дається по чайній ложці дітям і столовій ложці дорослим трохи разу в день.
При астмі.
100 гр. рожевих пелюсток, 500 гр. натертої на тертці гарбуза, 5 листів подорожника, 2 їдальні ложки меду 1 літр червоного сухого вина. Довести до кипіння, але не кипятити. Процідити. Пити по столовій ложці 5 раз у день.
Рецепт Д.Швикуле при бронхітах: чай із квіток конюшини лугового з медом, що отхаркивающее, сечогінне в теплому виді.
Пульмонологические захворювання.
Одним з перших захворювань, які почали лікувати бджолиною отрутою, є хвороби бронхів і як їхнє ускладнення бронхіальна астма. Г.В.Виноградова й Г.П.Зайцев, Є.Малескер привернули увагу до соматичної патології, а саме до легеневої й артрологической.
У всіх оглядових монографіях і статтях (Н.П.Йориш, 1976; Ш.М.Омарів, 1984, 1987; ЕА.Лудянский, 1987; БА.Охотский, 1989 і ін.) вказувалися хронічна пневмонія, обструктивні бронхіти, бронхіальна астма як перспективні захворювання для лікування бджолиною отрутою. В 1976 році В.Р.Рукс застосував прополіс для лікування неспецифічних енцобронхитов.
Б.А.Охотский запропонував інгаляцію з вулика для хворих бронхіальною астмою. З вулика виводилася трубка із сіткою на кінці, щоб бджоли не влітали в трубку. Отвір у стельовій дошці із засувкою 2 див. у діаметрі. На інший кінець надівається ріжок від кисневої подушки. Процедури триває 5-10 хвилин 20-22 дня. В організм попадають аромати меду, перги, прополісу, отрути, маткового молочка.
Бджолина отрута є біологічно активною речовиною. У лікуванні обструктивних захворювань легких ми використовували наступні властивості отрути: стимуляція діяльності гипофизарно-надпочечниковой системи, протизапальне, болезаспокійливе, ганглиоблокирующее дія, поліпшення отхождения мокротиння, придушення рефлекторного кашлю.
Хворі із бронхіальною астмою для лікування бджолиною отрутою були відібрані з інфекційно-залежним і дисгормональними варіантами лікування, що перебуває протягом 10 і більш років на постійній стероидной терапії. Лікарські методи лікування були малоефективними, що приводило до постійного збільшення дози гормонів.
G хронічним астматичним бронхітом для апітерапії були підібрані після основного курсу бронхологической терапії в стадії неповної клінічної ремісії, що не одержували лікування гормонами. Одержували бджолину отруту хворі із хронічним обструктивним бронхітом, у яких у клініці захворювання переважав бронхоспазм і проводилися короткі курси стероидной терапії.
Усім хворим призначене клінічне обстеження, у тому числі біологічні проби. Нами досліджувалися показники пневмотахомет- рии до пчелоужаления й через 1,30, 45 і 60 хвилин після проби. Найкращий результат лікування відзначався у хворих з достовірним приростом даних пневмотахометрии (10% і більш). Після пробних пчелоужалений проводився курс лікування різної тривалості. 67% хворих одержали короткі курси лікування ( від 30 бджіл до 100), 23% хворих одержали більш тривалий курс лікування 100 бджіл і більш). Із усіх хворих, що лікувалися пчелоужалением в 60% відзначалося значне поліпшення, в 20% — помірне поліпшення, в 6% — без ефекту. В 14% лікування було припинено через нестерпність бджолиної отрути.
Бронхіальна астма.
При проведенні апітерапії із бронхіальною астмою враховувалася переносимость продуктів бджільництва, особливо прополісу, і наявність пчелоужалений в анамнезі. В основній групі переважали люди 60 років, які протягом тривалого часу перебували на постійній стероидной терапії в дозі 3 таблеток препарату. У всіх хворих ускладнення стероїдів терапії у вигляді порушень трофіки шкіри. З 3 6 людей, що одержували апітерапію, в 2 6 було отримано значне поліпшення (72%), що виражалося в урежении й полегшенні приступів ядухи, стійкому наростанні показників пневмотахометрии, значному зменшенні потреби в інгаляторі, що допомагало знизити дозу гормонів на 1/2-3/4 таблетки. У результаті курсу апітерапії в 4 людей було отримано помірне поліпшення, що проявлялося уреже- нием приступів ядухи, полегшенням отхождения мокротиння. Поліпшення показників пневмотахометрии й зниження дози гормонів не було отримано. В 2 хворих еффеекта від лікування не було. В 4 людей апітерапія була скасована через нестерпність отрути (збільшення цукру в крові й зниження цукру в сечі після пробного пчелоужаления). При обстеженні був диагностирован стероидний цукровий діабет.
Характеризуючи короткі й длиние курси апітерапії при бронхіальній астмі нами було відзначено, що переконливий ефект від лікування отриманий при більш тривалих курсах (100 бджіл і більш) з повільним нарощуванням дози при одночасній кількості не більш 4-5 бджіл. Ефективність апітерапії у хворих бронхіальною астмою була залежним від довжини курсу.
Таблиця 16.
Залежність ефективності апітерапії у хворих бронхіальною астмою від тривалості курсу лікування.
отрутою.
Усього
Значне поліпшення
Помірне поліпшення
Без ефекту
Бронхіальна астма
36
26
4
Одержиі лікування
32
Короткий курс
20
14
4
2
Довгий курс
12
12
2
З таблиці видне, що всі 1 2 людей, що одержали курс лікування 100 бджіл і більш відзначили значне поліпшення в стані.
1 4 хворих із бронхіальною астмою влітку лікувалися за методикою «ульевого повітря» Б.А.Охотського. Вдихання ульевого повітря проводилося щодня по 10-15 хвилин, хворі були захищені від пчелоужалений спеціальним одягом, але не користувалися димарем.
Курс лікування складався з 15-20 процедур. Таких курсів за літо проводилося 2-3.
Хворі відзначали чітке поліпшення: приступи астми не турбували як під час курсу лікування, так і протягом 4-6 місяців після нього. Удалося значно знизити дозу преднізолону, збільшився обсяг вентиляції легенів.
Астматичний бронхіт.
Для лікування бджолиною отрутою були відібрані хворі більш молодого віку ( до 50 років) після стихання загострення й проведення курсу бронхолитиков, физиолечения без ознак алергії. Лікування глюко- кортикостероидами даній групі хворих не застосовувалося. Обстеження й біологічні проби проводилися по принципах для легеневих хворих. З 30 людей, що одержали лікування бджолиною отрутою, в 22 хворих було досягнуто значне поліпшення, що виявилося в зникненні кашлю, утруднення подиху, приросту показників пнев- матохометрии, зменшенні дози бронхолитиков, В 4 людей було відзначено помірне поліпшення. В 4 хворих спостерігалася нестерпність бджолиної отрути у вигляді кропивниці. При аналізі ефективності лікування залежно від тривалості курсу було відзначено, що курси лікування більш 100 бджіл мали кращі результати.
Хронічні обструктивні бронхіти.
Для лікування бджолиною отрутою були відібрані хворі у віці (40-60 років), яких у патогенезі захворювання переважав бронхос- пазм. Усім хворим неодноразово проводилися короткі курси гормональної терапії. З 34 людей, що одержали апітерапію, в 12 було досягнуто значне поліпшення — зменшення задишки, полегшення отхождения мокротиння, деяке наростання показників пневматохо- метрии. В 12 людей відзначалося помірне поліпшення стану — субєктивне зменшення задишки, кашлю. В 4 людей ефекту від лікування отримане не було. В 6 людей лікування було скасовано через нестерпність, яка проявлялася появою змін у сечі.
При хронічному обструктивному бронхіті не відзначена переваги довгих курсів апітерапії перед короткими. Усім хворим з обструктивними захворюваннями легенів апітерапія призначалася в біологічно активні крапки з поступовим нарощуванням дози по 1 бджолі через день і максимальною кількістю ужалений до 5-6.
Лікування контролювалося аналізами крові, спірографією й пнев- матохометрией. Під час курсу апітерапії хворі одержували мінімальні дози бронхолитиков, стероидная терапія тривала. Физиолечение, лікувальна дихальна гімнастика призначалася з інтервалом 5-6 годин до або після апітерапії. Иглорефлексотерапия в день пчелоужаления не призначалася. Нами відзначений більш виражений ефект при проведенні пчелоужалений у літній і осінній час.
Таким чином, апітерапія є ефективним методом лікування бронхообструктивной патології. Найкращі результати отримані в групах із бронхіальною астмою (дисгормональний і за- висимий варіант) і астматичним бронхітом без проявів атонії. Найбільш ефективним був тривалий курс апітерапії з кількістю ужалений 100 і більш при повільному нарощуванні дози з максимальним количесотвом 5-6 бджіл одночасно.
Крім бджолиної отрути в комплексі лікування застосовувався прополіс у модифікаціях: 1/20% спиртова настойка прополісу по 20-30 капель 3 рази в день за півгодини до їжі, попередньо розчинивши в ложці холодної кипяченої води. Внаслідок цього виходила водно-спиртова емульсія прополісу білуватого цвіту, яка й уводилася усередину.
Нарешті, нами застосовувався для лікування легеневої патології типу обструктивних бронхітів, хронічної пневмонії й бронхіальної астми метод прикріплення прополісу, нарізаних тонкими пластинками товщиною 0,5-0,8 див., площею до 8-10 кв.див, до біологічних активних Крапок, настільки важливих при лікуванні хворих цієї групи захворювань.
Тривалість курсу лікування прополісом збігалася з курсом пчелоужаления, але потім при підкріплювальних сеансах знову призначався прополіс.
Прополіс застосовувався також у вигляді фонофореза із прополисной маззю «Пропоцеум», згідно методики П.Починковой (1986) на легеневий меридіан або межлопаточную область.
Можна рекомендувати електрофорез апифор-пропоцеум. На роздвоєний анод містився на одну прокладку розчин апифора (препарат, запропонований Б.Н.Орловим), на іншу водяний розчин прополісу. Розміщення роздвоєного електрода проводилося в основному на лопаткові області, катод містився на поперекову область. Методика застосування звичайна: сила токовища 10 та, експозицій 10-15 хвилин щодня або через день. Попередньо обовязково проводиться біологічна проба на бджолину отруту за загальною методикою.
Антимікробна дія прополісу дуже важливо в комбінації із уведенням бджолиної отрути.
Дослідження В.П.Кивалкиной (1948,1987,1989), А.І.Тихонова й С.В.Явтушенко (1984), А.І.Тихонова й Д.П.Сало (1977), І.Чижмарика (198 1), Ш.М.Омарова (1984), Н.Н.Михейлеску (1976), Ю.С.Танасиен- до (1985) і інших чітко показали роль прополісу в забезпеченні впливу на золотавого стафілокока, стрептокок, паличку Пфейфе- ра, кишкову паличку й інші бактерії, що обумовлюють плин легеневої патології. Ця точка зору була підтверджена С.Шеллер, Ж.Тустановским, З.Парадовским (1985).
Тому нами використовувалися різні похідні прополісу для лікування й профілактики легеневих захворювань, зокрема, і запальної взагалі.
32 хворих із хронічним бронхітом, клінічна картина якого характеризувалася стійким тривалим виснажливим кашлевим синдромом, одержали курс утирання мазі «Пропоцеум» на шкірну проекцію тразйеи й біфуркації бронхів. Утирання проводилися енергійно за годинниковою стрілкою, тобто з одночасним посиленням енергії в передній серединний меридіан. На 6-7 процедурі кашель різко поменшався мокротиння, що відходить, з желтозеленой стала білою, на 8-10 процедурі кашлевой феномен купировался. Проведене фиброброн- хоскопическое дослідження показало в більшості хворих нормалізацію слизової бронхів, значне зменшення відокремлюваного секрету. Хворим було рекомендоване втирання прополисной мазі в передню поверхню шиї при кожній інфекції верхніх дихальних шляхів, що дозволило одержати підбадьорюючий дворічний катам- нез для хворих із хронічним бронхітом, у тому числі й з астматичним компонентом.
Дуже корисна для пульмонологических хворих квітковий пилок, застосовувана при всіх захворюваннях паренхіматозних органів: хворі відзначали, що після місячного курсу по 2 чайних ложки в день глибшався подих, значно зменшувався кашель. Особливо ефективна дія пилку відзначалася у хворих із хронічним бронхітом курця й емфіземою легенів, пневмосклерозом після пневмонії.
Тим більше, що бджолина отрута допомагає зменшити дозу кортикосте- роидов, що збігалося з літературними даними. Одночасно призначений прополіс і його препарати допомагали очистити бронхіальне дерево від основної й додаткової інфекції, паралельно нормалізуючи гуморальний імунітет ( за нашими спостереженнями в більшості пролікованих хворих комплексним застосуванням бджолиної отрути й прополісу нормалізувався рівень імуноглобулінів (A.M. і особливо Г).