Лікування звичайними способами (прозерин, мидокалм, радонові ванни і т.д.) давало невисоку терапевтичну ефективність, що триває 3-4 місяця. Тому нами були використані продукти бджільництва для лікування хворих цієї групи.
Бджолина отрута застосовувалася у звичайному порядку з биопробой. На один сеанс використовували від 1 до 12-14 пчелоужалений. Курс расчитивался на 100-150 пчелоужалений з повторенням через 3-4 місяця 200-250 пчелоужалений. Бджоли сідали уздовж заднього серединного меридіана як безпосередньо на його крапки (VG), так і меридіану сечового міхура (V), а також на крапки ніг ( цзу-сан-чи, Е 36; цзе-си, Е 41; кунь-лунь, V 60 і ін.), що сприяли зниженню мязового тонусу. В умовах районних і дільничних лікарень застосовувався апифор-елект- рофорез і втирання вирапина в паралізовані мязи, але слід памятати, що доза бджолиного їжа повинна постійно збільшуватися.
Досить полезни в лікуванні цих хворих були мед, квітковий пилок, «Апіс» 1 крапля на 1 кг. ваги, «Подмор» і маткове молочко. Мед застосовувався усередину до 100 гр. у добу у вигляді компресів з нерозчиненим медом на уражені мязи. Квітковий пилок, як відомо, дуже корисна при поразках усіх перенхиматозних органів, а також мязового апарата. Варто згадати поліпшення спортивних результатів у спортсменів, що одержували спеціальну дієту, що включала мед і пилок. Пилок при мозжечкових атаксіях допомагала компенсувати мязові атрофії. Пилок ухвалювався по 1 столовій ложці 2 рази в день 2-3 місяця до їжі, запиваючи її полстаканом води. По закінченню основного курсу лікування квітковий пилок призначався по одній чайній ложці протягом тривалого періоду життя.
Апілак рекомендувався по 2-3 таблетки або 1-2 свічі щодня кілька місяців 2-3 рази в рік.
Тобто, як при будь-якому хронічному захворюванні нервової системи, необхідно проводити тривалі курси лікування з підтримуючими сеансами. Тільки тоді можна добитися позитивного терапевтичного результату.
Вегетативні захворювання.
Ця група захворювань характеризувалася залученням багатьох структур вегетативної нервової системи, незалежно від локалізації первинного вогнища (принцип реципрокности Тому-Маркелова), залежності клінічної картини від функціонального стану того органа, до якого приходить вегетативний імпульс, вираженими функціональними й невротичними реакціями вегетативні хвороби, що супроводжують.
Кожний екзо- і ендогенний подразник у першу чергу контактує з розгалуженою мережею вегетативних структур. «Вагус стоїть на стражі організму» (Лабори й Гюгенар). Залежно від генетичної схильності й слабості, а також імунних зрушень патологічний процес направляється або в нервову систему, або у внутрішні органі й залози внутрішньої секреції. Так розбудовуються психо- або нейросоматические захворювання.
Проблема т.зв. психосоматичних захворювань звучить в останні роки більш актуально. Це пояснюється патоморфозом багатьох захворювань, особливо інфекційних, интернистских і хвороб нервової системи, появою нових груп патології з імунологічним дефектом типу СНІД і т.д.
Якщо в нашій країні провідне значення надавалося проблемі нервізму й що накладало деякі обмеження в розумінні сутності захворювання, то у світовій медичній літературі активно циркулювали поняття т.п. психосоматичної медицини, перша узагальнююча монографія клінічного характеру зявилася в 1972 році, а друга в 1986 році.
Сутність цієї теорії полягає в тому, що зміни зовнішнього й внутрішнього середовища трансформується за допомогою різних функцій вегетативної нервової системи, а формування клінічного синдрому обумовлене слабістю того або іншого соматичного органа (внутрішні органі, залози внутрішньої секреції) або нервово психічної системи. Тому захворювання звуться психосоматичних. Достаток алергій, інфекційних агентів, торпидних до впливу звичайних медикаментів, зниження імунних реакцій, ослаблення захисних властивостей крові і її складових змусило нас звернутися до продуктів бджільництва як універсальному засобу для лікування й профілактики психосоматичних захворювань.
Основне завдання полягало в доборі засобів: бджолиних отрути, меду, прополісу, квіткового пилку, маткового молочка, воску й відвару подмора, а також вибору методу введення, що має особливе значення для підходу продукту бджільництва до патологічного вогнища.
Крім того, велике значення нами надавалося комплексності впливу. Нам представляється, що одночасне застосування пилку з медом (перга), прополісу з медом, маткового молочка з пилком значно підсилює дія кожного з інгредієнтів.
Наприклад, прополіс застосовувався в 22 фармацевтичних формах (нативний прополіс на кінчику ножа, прополисовое масло, 20-30-50% спиртова настойка, прополисоводная емульсія, лиофилизированний прополіс в інєкціях, свічі із прополісом, мазь «Пропоцеум» і т.д.). Точно так само квітковий пилок уводиться в організм людини у вигляді натурального препарату, в основному з медом (перга), у таблетках, у косметичних продуктах, у суміші з матковим молочком (поленовитал).
Тому дуже важливо поставити перед собою ціль у профілактиці й лікуванні психосоматичних захворювань. Для цього необхідно чітко представляти основні функції продуктів бджільництва: фармацевтичні, імунологічні, противоинфекционние, протигрибков, що тонізує або седативний вплив. Багато чого в ефекті лікування залежить від дози. Невеликими дозами апілаку лікується підвищення артеріального тиску, а середні використовуються при артеріальній гіпотонії і т.д..
З кожним роком розширюються показання застосування продуктів бджільництва, особливо при захворюваннях нервової системи й психіки. Із цього погляду інструкція Міністерства Охорони здоровя СРСР від 1959 року застаріла. Зокрема в ній вказується в якості протипоказання органічні поразки центральної нервової системи. Б.Н.Орлов із сотр. установили, що бджолина отрута поліпшує проведення імпульсів по провідних шляхах головного мозку.
Наші спостереження узагальнюють спостереження над хворими з наслідками закритий ой черепно-мозкової травми з розвитком виразкових процесів у слизовій шлунка й дванадцятипалої кишки, (85 хворих), а також артеріальної гіпертонії, для якої була характерна схильність до асиметрії, кризовим станам і регионарности (64 хворих).
Усі хворі одержували пчелоужаление (60-100 на курс) в акупунк- турние крапки в області зон Захарїна-Геда, характерних для шлунка, серця й в області зовнішнього вуха, де є розгалуження галузей блукаючого нерва, що ухвалює активну участь в іннервації шлунково-кишкового тракту й серцево-судинної системи.
Хворим з виразковою хворобою шлунка, у часі повязаної з розвитком травматичної хвороби головного мозку, призначався квітковий полівалентний пилок по чайній ложці 2-4 рази в день залежно від ступеня загострення.
При провідному синдромі артеріальної гіпертонії хворим уводилися апілак по 0,01 2 рази в день під язик протягом 20-30 днів або у свічах — 1/3-1/2 свічі на приймання 10-15 днів.
Усім хворим обовязково призначався мед, в основному разнотравний, але методика введення залежала від характеру захворювання. При захворюванні шлунково-кишкового тракту незалежно від рівня поразки мед уводився усередину по столовій ложці 2-3 рази в день протягом 1-2 місяців. При колітах мед уживався через 2-3 години після приймання їжі. Поразка товстого кишечнику лікувалася сидячими ро- машково- і шалфейно-медяними ваннами при температурі 38-38,5. Досить ефективними, за нашими спостереженнями, були медовопенистие ванни (60 гр. меду+2 чайних ложки шампуню) при температурі 37-37,5, втечение 15-20 хвилин 12-15 процедур щодня або через день краще в другу половину дня, а також електрофорез із 20% розчином меду з обох полюсів на межлопаточную область і область пупка.
При артеріальній гіпертонії 20% мед уводився поперечно на шию 10-15 сеансів у комбінації з малими дозами апілаку (0,01-0,005 на приймання під язик або у вигляді свічі).
Враховуючи патогенетическую зацікавленість бруньок при підвищеному артеріальному тиску й печінки при склеротичній поразці судин, нами призначався квітковий пилок і при цій групі захворювань. Спостереження показали, що тривале ( до 2-3 місяців) уживання квіткового пилку разом з медом (перга) поліпшує показники діяльності бруньок і печінки, що проявлялося в збільшенні кліренсу при пробі Реберга й зниженні рівня холестерину й тригли- церидов крові.
М.Арделяну із сотр. (1983) запропонували для терапії нейросомати- ческих захворювань апиларнил — препарат із трутневих гнізд і тіл трутнів. Нами призначався «Апіс» 10% по 20 капель щодня 2-3 місяця.
Ці спостереження підтвердили наші передумови, що при нейро- і психосоматичних захворюваннях рекомендується комплексне використання продуктів бджільництва. Слід вивчити питання про величину дози окремого пчелопродукта в комплексному курсі лікування й методиці його введення. Т.В.Вахонина (1992) загострила увагу на впливі водних і спиртових розчинів прополісу (температура їх витягу).
Цей напрямок в апітерапії повинне бути перспективним у розширенні наших вистав по апітерапії.
В останні роки зявилися дослідження із застосування продуктів бджільництва при вегетативних захворюваннях.
Д.Мурешан (1976) застосував для лікування глоссодинии прополіс. С.Кумма (1985) активно застосовував для лікування вегетативної дистонії маткове молочко (40 мг. внутримишечно щодня). У хворих зменшувалися пітливість, відновлювався апетит, зникали стомлюваність і болі в животі.
Б.Н.Орлов (1972) установив, що бджолина отрута є ганглиобло- катором.
Б.А.Охотский, А.А.Костига (1978) лікували з позитивним успіхом пилком і пергою вегетативну дистонію.
Д.С.Джарвис (1 990) запропонував для лікування ганглионитов яблучний оцет, поливаючи із пляшки 4 рази в день і 3 рази вночі, через кілька хвилин сверблячка й печіння зникали. Під нашим спостереженням перебувало 163 хворих з патологією вегетативної нервової системи й з нейросо- матическими захворюваннями, у тому числі 39 хворих з ганглионитами різної локалізації (соларитами, трунцитами, плекситом крижового парасимпатического сплетення і т.д.. Давнина захворювання дозволила розділити цю групу на гостру (16 хворих) і хронічну форми (23 хворих).
Клінічна картина характеризувалася пекучими болями сегментарного характеру великих судин, що поширювалися по ходу, з них околососудистими симпатичними сплетеннями, особливо до вечора й уночі, коливаннями артеріального тиску з асиметріями, тахикар- жией, неврівноваженістю психоемоційних реакцій, нерідко зявлялися везикули в зоні ураженого сегмента.
Хворим призначалася бджолина отрута в добовій дозі до 0,5-0,6 мг. (5-6 пчелоужалений) у зону меридіана сечового міхура, заднього серединного меридіана й у сегментарні крапки, а також по ходу великих судин, апифор-електрофорез застосовувався в ті ж місця патологічного процесу.
Мед застосовувався у вигляді холодної медяної води, а також компресів меду з ганглиоблокаторами, (в 15 гр. 20% меду додавалася терапевтична доза препарату, розведеного у воді), з димексидом. Прополіс обовязковий як антисептик і анальгетик у вигляді «холстинок», пластинок на триггерние зони, усередину 20 кап. 30% прополисового екстракту у воді або молоці, фонофореза з «пропоцеум», пальцевий прополисозации, запиленням аерозолем «Пропосол» болючих зон. Пилок корисний для поліпшення діяльності шлунково-кишкового тракту, у стінках якого є велика кількість вегетативних клітин і волокон. Маткове молочко (0,01 3 рази в день) поліпшує мікроциркуляцію й відновлює нейро-ендокринні порушення, опосередковані через вегетативну нервову систему. Зону везикул змазували 1% прополисовой маззю 2 рази в день і прикривали шаром марлі. У хронічному періоді добавляели медово-пінисті-звіробійні ванни, інєкції апілаку (40 мг. в/м.). Подібний комплекс процедур дозволив обійтися в більшості випадків без звичайних методів лікування. Виражений болючий синдром іноді додатково купировался финлепсином, інєкціями седуксена або иглорефлексотерапией із тривалим знаходженням голки. З 16 хворих з гострими ганглионитами видужання наступало в 12, значне поліпшення в 4, які вдома продовжили пальцеву прополисозацию й добилися видужання.
При хронічній формі цього захворювання значне поліпшення було відзначено в 17, поліпшення в 6. Отже, комплекс апітерапії дозволяв купировать цю групу захворювань.
Нами проліковано 7 4 хворих з вегетативною дистонією з давниною захворювання від 2 до 10 років. Застосовувався комплекс апітерапії, зазначений у лікуванні ганглионитов, але основний упор робився на використання меду, прополісу, пилку й маткового молочка. Курс тривав від 20 до 40 днів, з них 29 хворих лікувалися в станционаре, а потім амбулаторно, 25 тільки амбулаторно.
Уже застосування медово-пінистих- (валеріана, пустирник, шишки хмелю, глід, квіти бузку, мята, ромашка) фітококтейльних ванн у комбінації з пилком (1 чайна ложка або 2 таблетки 2 рази в день) допомагали відновити емоційне тло, поліпшити сон, купировать артеріальний тиск і тахікардію, а також зменшити пітливість, страхи й неврівноваженість шлунково-кишкового тракту.
Значне поліпшення настало в 3 7 хворих, поліпшення в 10, без поліпшення в 7 з вираженою патологією соматичних органів.
Хворі стали уравновешеннее, адекватніше до навколишніх подразників. Давалися рекомендації приймання препаратів прополісу й меду при інфекції верхніх дихальних шляхів і стресах, що обтяжують плин основного захворювання.
Глоссодиния (6 хворих) лікувалася нами змазуванням язика 1% прополисовой маззю з медом, впливом аерозолю «Пропосол», пчелоужалением шийного відділу хребта, прийманням пилку (2 табл. або 1 чайна ложка 3 рази в день) при патології шлунково-кишкового тракту. У всіх хворих настало видужання.