Нейроендокринний синдром

Нейроендокринний синдром

Згідно Н.І.Гращенкову (1964), нами віднесені до цієї нозологической групі хворі із синдромом схуднення й нецукровим діабетом.
Гипоталамическое схуднення наступало тоді, коли хворі самостійно займалися лікуванням голодом без контролю лікаря й з фізіологічної нормалізації ваги переходили до патологічного падіння його, що іноді протікав по типу кахексії, а також нервової анорексії. Подібних хворих у нас було 14 людей," в основному, дівчат. Уважаючи себе людьми з надлишковою вагою, наші хворі спочатку відмовлялися від їжі, а потім у них зявлялася відраза до їжі, що сприяло падінню ваги й нейроендокринним порушенням (атрофії мязів, порушення менструального циклу, функції щитовидної залози, погіршення основних параметрів червоної й білої частини крові, а потім розвиток апатії, миестических і интелектуальних порушень із підтвердженням рассеяности неврологічної симптоматики, показників ЕЕГ (вогнища патологічної активності в скроневих частках, частіше праворуч, поразка серединних структур) і ознаки наростаючої гідроцефалії при дослідженні на компютерному томографі.
Обємне традиційне комплексне лікування не давало вираженого ефекту, поки в терапію не підключалися продукти життєдіяльності бджіл. Курс лікування починався із застосування комбінації меду й пилку у звичайних пропорціях (суміш 10 гр. пилку й 200 гр. меду усередину по 2 чайних ложки в день, 7-10 днів). Потім доза збільшувалася до 5 чайних ложок у день і приєднувалося маткове молочко у вигляді апілаку (2 таблетки по 0,02 у день), через 5 днів дозування апілаку збільшувалося до 3-4 таблеток у день. До лікування приєднувалося пчелоужаление до 3-4 на сеанс у межлопаточную й поперекову зони 2 рази в тиждень. Мед, пилок і матковий молочко хворі продовжували одержувати. На результаті 5-8 тижня дозування препаратів досягало максимуму (2 їдалень ложки меду, 2 їдалень ложки пилку, 5 таблеток по 0,02, 6 пчелоужалений 2 рази в тиждень) і приєднувався прополіс 20% водноспиртовая емульсія з розрахунку 30 крапель прополісу 2 рази в день.
Для поліпшення діяльності ясен і кишечнику рекомендувалося жувати стільниковий мед із проковтуванням воску, з метою поліпшення діяльності кишечнику.
Подібне лікування продуктами бджільництва дозволило вивести за 1 -2 курсу 10 хворих зі стану гипоталамического схуднення.
Із синдромом нецукрового діабету в нас лікувалося 12 хворих, з них троє в доапитерапевтичний період, так що вони були своєрідною контрольною групою.
Кількість рідини, що випивається, доходило в 2 хворих до 15-16 літрів у добу, 10 — до 7-8 літрів, а в 2 хворих — 4-5 літрів у добу. Хворим проводилося лікування бджолиною отрутою у всіх модифікаціях (пчелоужаление, апифор-електрофореза, інєкції апизартро- на, утирання вирапина) з попередньої биопробой. Кількість пчелоужалений досягало за один сеанс до 6-8, а на курс до 80-100 присаживаний бджіл. Повторні курси проводилися через 3-4 місяця. Одночасно хворі одержували мед по 60-100 гр. у добу.
Терапевтичний ефект був отриманий в 4 хворих нецукровим діабетом і 5 зі зниженням кількості вживаної рідини до 3-4 літрів у добу протягом одного року (2 курсу лікування), у той час, як у трьох хворих, які лікувалися питуитрином і глибокою рентгенотерапією через 1,5 року не біло стійкого поліпшення. Для лікування нецукрового діабету застосовувалися наступні методики введення меду: медово-пінисті-пустирниковие ванни, перга, мед-електрофорез инт- раназально й по А.Е.Щербаку, медяні клізми 5% розчином, мед усередину по 30 гр. 3 рази в день, холодну медяну воду по 1/2 склянки 4 рази в день. Обовязкові були приймання пилку (1/2 чайної ложки або 1 таблетка 4 рази в день 1 місяць) і маткового молочка на кінчику ножа або апілак по 1 таблетці 4 рази в день 20 днів під контролем артеріального тиску.
Отже, бджолині продукти є методом вибору для лікування хворих з нецукровим діабетом.