1/4 склянки скільки це столових ложок
хвороби смородини чорної

Лікування арахноидитов

Лікування арахноидитов

Цей діагноз був установлений у наших хворих після пневмоенце- фалографии, ЕЕГ, в останні роки компютерної томографії. 216 хворих арахноидитами одержували різноманітне лікування типу рентгенотерапії, радонових ванн, біостимуляторів, дегидратационной, сива- тивной і тонізуючої терапії зі змінним успіхом.
Ціль проведення апітерапії — поліпшення гемодинаміки головного мозку, зменшення порушень у ликвородинамической системі.
Пчелоужаление проводилося шляхом впливу на крапки завушної області й по ходу хребта, а також в області шийно-плечової симпатичної зони. Використовувалися акупунктурние крапки, розташовані на проекції підстави черепи фенфу (16), ер-мень (TR 21), тянь-ту (VC 22), і на конвекситальной частини черепа бай-хуей (VG 20), шен-тин VG24), а також крапки поперекової області й плечового пояса. На курс лікування призначалося 100-120 пчелоужалений (5-8 на сеанс через день), через 2 місяця курс повторювався або пчелоужалением, або електрофорезом з апифором, нарешті, утиранням мазі «Вирапин», у шию й плечовий пояс.
В 13 5 хворих арахноидитом пчелоужаление було єдиним методом лікування, а в 8 1 хворого сполучалося із традиційними видами терапії.
У свій час (1972) нами разом з А.А.Смирновим було показане збільшення аланиновой трансаминоферази (АЛТ) ліквору пари- лельно наростань активності процесу. АЛТ до проведення пчелоужаления в 76 хворих з арахноидитами склав 26+-3,8 ед., а після курсу апітерапії 14+-2.2 ед., тобто знизився майже вдвічі. У контрольній групі (25 хворих), на апітерапії, що одержувала, рівень АЛТ не змінився після проведеного лікування, що вказує на чітку залежність рівня АЛТ ліквору від, що вводиться бджолиної отрути.
Обєктивна симптоматика арахноидитов при проведенні апітерапії проявляла тенденції до нормалізації. Особливо це помітно у хворих з конвекситальними арахноидитами й судорожними синдромами, а також оптико-хиазмальним арахноидитом зі звуженням полів зору. Хворі відзначали урежение гидроцефальних кризів, зменшення метеолабильности, поліпшення загального стану, стабілізації настрою. Бджолина отрута сприяла стійкості хворих до інфекцій, особливо в епідемічній обстановці, викликав гипоейфори- ческое стан. Якщо в перші сеанси деякі хворі боялися пчелоужаления, то потім процедура стала їм подобатися, і навіть наприкінці курсу просили продовжити його.
Хронічні поразки оболонок мозку — типу лептоменингитов і арахноидитов — успішно лікувалися нами таким препаратом прополісу в комбінації з матковим молочком по 0,02 3 рази в день під язик протягом місяця. Маткове молочко поліпшувало стан венозної судинної системи головного мозку, а прополіс діяв як протизапальний засіб, що поліпшує трофіку тканин і підвищувальне захисну систему до додаткового проникнення інфекційних агентів у центральну нервову систему. Слід зазначити, що тривале застосування прополісу ( протягом 6-8 місяців) дозволило оздоровити цю групу хворих: зникла підвищена чутливість до зміни погоди, кризовие стану за рахунок набряку структур головного мозку, відновлювався нормальний сон і адекватність сприйняттів навколишнього світу, зникла дратівливість. Крім того, у хворих, що спостерігалися, не було різних захворювань верхніх дихальних шляхів, припинилися захворювання зубів (пародонтоз, карієс). Нам не зустрічалися які-небудь побічні явища при тривалому вживанні прополісу. Труднощі полягали в нестачі достатньої кількості прополісу.
Прополіс призначався цій групі хворих у водному, спиртовому розчинах, у вигляді прополисового масла, електрофореза й натуральної речовини. Методики описані нами раніше. Необхідно відзначити, що прополіс обовязково входив у загальний курс і додавався до комплексу терапії для відновлення мікроциркуляції, пропозицій В.А.Кар- ловим із сотр. (1983, 1985), а також розроблений нами курс лікування, що включала бджолина отрута, мед, прополіс, апілак, пилок), тобто майже всі продукти життєдіяльності бджіл. Мед уводився в 20% холодному водяному розчині (1 склянка 3-4 рази в день), у вигляді интраназального електрофореза, електрофореза по Бургиньону, биаурально (5% розчин меду), компресів на чоло й потилиця з холодним водяним розчином, медово-пінистих-фітованн.
Апілак призначався у свічах (1/2 свічі щодня при підвищеному артеріальному тиску, 1 свіча при нормальному й зниженому, ті ж дозування ставляться до таблеткової форми). Нерідко корисними були інгаляції розчинів екстракту прополісу (5-10%) для санації глотки й профілактики вторинної інфекції. Прополіс допомагав санувати вогнища інфекції не тільки при місцевому, але й загальному застосуванні.
Диенцефальний синдром.
Як відомо (Н.І.Гращенков, 1964) у гипоталамической недостатності виділено 7 синдромів: із судинний^-судинних-судинні-вегетативно-судинних пароксизмов, с.нейроендокринний, с.нейротрофический, с.порушення сну й бадьорості, нейромишечний, порушення терморегуляції, астенічний і психотичний синдроми.
114 хворих з диенцефальним синдромом з вегетативно-сосуди- стими кризами типу симпато-адреналових і вагоинсулярних. Діагноз підтверджувався клінічно й електроенцефалографически. Частота кризів до апітерапії була в середньому 4-5 на місяць.
Пчелоужаление проводилося по передньому й задньому серединному меридіанах, які на думку І.І.Русецкого (1958), є шкірною проекцією ретикулярної формації стовбура головного мозку. Задній серединний меридіан проходить через остисті відростки, на які сажались бджоли, то ж здійснювалося на грудину попереду. На один сеанс проводилося до 8 пчелоужалений, але частіше обмежували 3-4. Курси були невеликими 40-60 пчелоужалений), але частими (з інтервалом в один місяць).
Кхристя (1983) лікував неврологічні ускладнення малярії у вигляді енцефалітів і арахноидитов і відзначав ефективність бджолиної отрути для зменшення інтенсивності парезів. Нами використовувалися наступні акупунктурние крапки: мін-мень (VG4), шень-чжу (VG 12), так-чжуй (VG14), фен-фу (VG 16), гао-хуан (V 43), по-ху (V 42), фен-чи (VB 20), тань-янь (RC 9), шень-мень (З 7), цюй-чи (GJ II), шао-ганьби (З 3) і ін..
Частота симапо-адреналових приступів після першого курсу поменшалася до 2,6, після другого до 0,8 на один хворого на місяць. Причому в 3 6 хворих пароксизми зовсім припинилися. Хворі відзначали значне зменшення підвищеної чутливості до зміни метерологических факторів.
Слід зазначити, що в 62 хворих з 114 під час кризу спостерігалося підвищення протромбинового показника до 108+-5,4%. Після курсу апітерапії паралельно зі зменшенням ваги клінічної виразності пароксизму знижувався рівень протромбинового показника ( до 9 2 ± 2,6%). Обертає на себе увага зменшення АЛТ ліквору. Крім бджолиної отрути хворі одержували мед до 60 гр. у день, апілак по 0,01 2 рази в день у таблетках і у свічах, на нашу думку поліпшує стан судинної системи, що настільки дивується при цьому синдромі травматичної хвороби головного мозку.
У лікуванні вегетативних, особливо симпато-адреналових кризів, що характеризувалися гіперемією особи, підйомом артеріального тиску, нерідко з його ассиметрией, серцебиттям, болями в кишечнику й поліурією, бджолина отрута вводиться на стороні підвищення артеріального тиску в крапки меридіанів серця й бруньок. Медяні компреси накладалися на область серця й щитовидну залозу, аплікації меду з папаверином на гомілці. Ефективний було приймання апілаку по 1/2 — 1/4 таблетки або полсвечи через 2-3 години. При акцентуації парасимпатического відділу (блідість особи, падіння артеріального тиску, задишка, метеоризм, булимия) пчелоужаление проводилося в меридіани шлунка, печінки й потрійного согревателя, краще на стороні зниженого тиску. Апілак призначався в дозах 1-1 1/2 таблетки або 1 свічі. Медяні компреси краще накладати на верхній правий квадрат черевної порожнини.