pasika
зимівля бджіл

Пилок

Пилок

«Бджола дає можливість виліковувати всі наші хвороби. Це кращий маленький друг, який тільки є в людини на світі».
(Д.Мато).
Пилок для бджіл служить не тільки незамінним личинковим кормом, але й обовязковою їжею годувальниць, що живлять матку (Васильєва й Халифман «Бджоли» стор.95). Пилок (обніжжя) має строкатий цвіт, гіркуватий смак, являє собою вміст чоловічих полових органів рослин — пильникових мішечків (чоловічий гаметофит — А.Ю.Мачекас із сотр. 1988). Запліднення відбувається за допомогою переносу пилку з тичинки в маточку за допомогою комах. Середня вага її (А.Маурицио) 7,57-10,7мг.. Бджола, потрапляючи на квітку, своїми волосками, переносить пилок з однієї квітки на іншій. Пилок необхідний і самій бджолі. З її допомогою ростуть молоді бджоли, виробляється маточкино молочко й віск, вона є енергетичним запасом для родини на зиму. Протягом року бджолина родина споживає 20-30 кг. пилку (по Ц.Іванову, 1985 р.).
Обніжжя — 4 млн. пильцевих зерен (7,5 мг.), змочених нектаром або медом із зобика, містить білки, амінокислоти, вуглеводи, водно- розчинні вітаміни, ліпіди, фенолові зєднання (флавоноиди), ефірні масла, спирти, вуглеводні, органічні кислоти (муравь- инная, оцтова, молочна), гормоноподобние речовини, нуклеиновие кислоти, мінеральні речовини. У гнізді у вигляді перги до 1 8 зерен обніжжя.
Якщо бджіл годувати тільки цукровим сиропом без пилку, то гине більш половини. За рахунок скупчення пилку бджоли осіннього розплоду живуть 7-8 місяців, тоді як літні 30-40 днів.
Пилок можна збирати руками, стряхивая вміст цвіту в пластиковий мішок. У Середній Азії пилок збирають так. Роздягнувшись догола, натираються маслом і бігають по лугу. Потім збирають прилиплу до тіла пилок. У ручному пилку немає меду й бактериостатических речовин (Ш.М.Омарів, 1987 р.). За один виліт бджола збирає 5-10 мг. обніжжя. Протягом сезону сильна бджолина родина може зібрати 35-50 кг., у середньому 13-18 кг.. 1 кг. пилку на міжнародному ринку коштує 40-80 доларів. У Швеції, Франції спеціально розводяться «, що порошать» культури (жито, овес, ячмінь, подорожник,пшениця) для збору пилку. При складуванні пилку в стільник починається молочнокисле шумування, пилок перетворюється в пергу. Восени пилок є резервом жирів і білка, вона необхідна для вирощування розплоду наприкінці зими. Пилок є найважливішим засобом боротьби проти хвороб бджіл (нозематоз, акарапидоз і ін.). Спроби замінити пилок гороховим, соєвим борошном допомагають вираститить розплід, але не запобігають хворобам. Краще змішати пилок різних рослин і місяців збору.
Пильцевое зерно складається з однієї клітини, покритої двома оболонками — интиной і екзиной. Екзина дуже міцна й складається з полімерів з великою молекулярною масою. При поїданні бджолами екзина не засвоюється.
В.А.Головкин із сотр ( 1991 р.) запропонували драже з обніжжям, а П.П.Печерський із сотр. ( 1991 р.) описали методику готування таблеток з оболонкою.
Бджола, зібравши пилок, передніми ніжками переносить її в кошики задніх ніжок. Це відбувається в польоті або під час відпочинку. Потім пилок (обніжжя) бджола доставляє в стільника й складає на його дні. Ульевие бджоли, пресують пилок, додають мед, нектар і слину (Н.М.Глушков, П. М.Трубецькой; 1964 р.). Ця суміш називається перга. В одній грудочці пилку (5-10 мг.) перебуває до 100 тис.пильцевих зерен. Пилок відрізняється зовнішнім виглядом і цвітом, що залежать від дерева або рослини, з якого вона зібрана.
Пилок з кульбаби має жовтогарячий цвіт, з верби — жовтий, з липи — зелений. Кількість пилку по-різному з окремих рослин: рапс дає 90-120 кг/га., конюшина 33,9 кг/га..
100 гр. пилку по амінокислотному складу відповідає 500 гр. яловичини або 7 яйцям.
Весняний пилок повноцінний по складу й активніше по дії (Т.В.Вахонина, В.Н.Бодрова, 1979 р.; Н.Аурсу, 1982 р.; В.В.Ченстерите, 1988 р.).
З кожним роком у міру визнання лікувальної властивості пилку збільшується обсяг її заготовки. У світі на 100 тис. пчелинних родин заготовлено 200 тонн пилку (І.Абальжекас, 1986).
Пилок містить усі речовини, необхідні для життя: білки, вуглеводи, ліпіди, вітаміни, мінеральні речовини, ферменти, гормони і т.д. (Д.К.Шапиро із сотр., 1985 р.). Пилок має в складі гармонійний склад необхідних білків і амінокислот. Б.М.Талпай (1985) уважає, що пилок може замінити білки в харчуванні. Це є в Ефіопії.
У свіжозібраному пилку 20-30% води.
Багато білків у пилку троянди (35%), соняшника (29%). У білках утримуються багато важливих амінокислот (10%) аланин, глутамінова кислота, фенилаланин, триптофан, цистин, пролин, аспарагінова кислота й ін. (Т.В.Вахонина із сотр., 1979 р.; І.Гроза із сотр., 1979 р.; Н.Г.Еремия, Н.М.Еремия, 1988 р.). По складу амінокислот пилок дуже близький з мясом, молоком, яйцями. Вуглеводи в.пилку становлять 20-40% (глюкоза, фруктоза, ксилоза, крохмаль і ін.) — Д.К.Шапиро із сотр., 1985 р. А.Ю.Мачекас із сотр. (1991) знайшли, що є певна комбінація амінокислот у певному порядку, який не залежить від пори року.
Жирів (15%) найбільше в пилку кульбаби (33%). Є багато жирних кислот (ситостерин, десмастерин, холестерин 0,6-1,6%). За даними Т.В.Вахониной (1992) в обніжжі перебуває жирні кислоти з малою кількістю вуглецю (З 10-14) — 1%. У пилку ручного збору їх немає.
З пилку виділений 24-метиленохолестерол, із властивостями, аналогічними стероїдам (гормонам).
Пилок має головне значення в житті й розвитку бджолиного сімейства. Завжди є резервний запас у вулику. Пилок — це чоловічий гаметофит, продуцируемий під час цвітіння.
Виробництво пилку. Найбільша кількість пилку збирається у квітні-червні — періоді цвітіння (Н.М.Кауфельд, 1980). Пилок збирають пильцеуловителем. Перед льотком міститься пластинка, покрита щільної тканиною. Пильцеуловители можна ставити й на дно вулика. Пильцеуловители знімають між 1 1 і 14 годинником, коли вилітають молоді бджоли й трутні. При обробці пилку вода знижується з 30% до 8% сушінням у приміщенні при температурі 20-25 протягом 3-4 днів, при цьому зменшується кількість амінокислот. Можна консервувати пилок з медом (A.Caillas) — 150 гр. меду розчиняється 0,25 л. теплої води (40) при безперервному помішуванні. Потім додають 1 кг. сухого пилку в скляний посуд із пластмасовою або деревяною пластинкою. Заливається воском або парафіном 1:3. Пилок застосовувався успішно у ветеринарії (А.Уйбо із сотр., 1987). У нас у країні вперше увага на лікувальний ефект пилку звернув Н.М.Цицин в 1945 р..