язва шлунка
при якій температурі утеплювати бджоли

Лікувальні властивості маткового молочка

Лікувальні властивості маткового молочка

В інституті бджільництва Л. Н. Брайнес застосував для вивчення властивостей сухого препарату молочка метод спектрального абсорбційного аналізу; дослідження показало, що при сушінні під вакуумом маткове молочко не втрачає своїх якостей.
В 1959, 1960 і 1961 рр. Науково-дослідний інститут бджільництва випустив три збірники статей, у яких повідомляється про результати клінічних випробувань сухого препарату маткового молочка (апилакум), виготовленого інститутом. Ці випробування проводилися в 2-м Московському, Рязанському, Ярославському медичних інститутах, у Педіатричному інституті, Інституті харчування Академії медичних наук і інших лікувальних установах.
Застосування маткового молочка при гіпотрофії в дітей.
Доктор 3. Н. Лебедєва ( 2-й Московський медінститут) застосовувала маткове молочко для лікування гіпотрофії (зниженого харчування) у дітей раннього віку ( від 2 до 7,5 місяця). Вони відрізнялися від нормальних дітей того ж віку малим ростом і вагою, поганим апетитом, блідістю шкіри, млявістю, малорухомістю, поганим сном. Молочко давали дітям у вигляді лікарських свіч (по 5 мг на свічу), які вводили щодня 3 рази в задній прохід. Майже всіх їх раніше безуспішно лікували іншими засобами: переливанням крові, вітамінами, уливанням глюкози й т.п. Лікування свічами з молочком давало за 7-10 днів значне поліпшення: у дітей зявлявся апетит, збільшувалася вага, вони ставали рухливими, життєрадісними. У деяких особливо важких випадках лікування молочком давало позитивні результати, що свідчили, що молочко є сильним біологічним стимулятором, що піднімають обмін речовин, що й активізують усі життєві процеси у виснажених дітей.
Лікарі Е. М. Фатеева й Н. І. Рошаль (Інститут педіатрії АМН СРСР) також застосовували свічі з 5 мг маткового молочка для лікування гіпотрофії в дітей у віці від 4 месяцер до 2,5 років. Під спостереженням було 40 дітей з явними ознаками хронічного розладу харчування, вони відставали в росту й психомоторному розвитку. Причини гіпотрофії були різні: хронічна інтоксикація (амигдалит, захворювання посудин), отруєння при народженні, у період до або після народження (вірусний грип матері). Діти були байдужі до їжі й навколишнім, мало додавали у вазі, страждали від блювоти й відрижки (вік 2-4 місяця). Свічі по 5 мг давали 2- 3 рази в день; дітям у віці старше 2 років давали таблетки: по 10 мг маткового молочка 2 рази в день. Курс лікування- 10-15 днів. До того їх лікували різними терапевтичними засобами без помітного ефекту. Після 7- 10 днів лікування молочком у дітей поліпшувався апетит, вага збільшувалася на 20-30 г у день ( замість колишніх до лікування 5-7 г). Лікарі вважають, що молочко позитивне впливає на центральну нервову систему, зокрема, збуджує діяльність харчового центру. Вони роблять наступні висновки:.
1) маткове молочко дає позитивний ефект при хронічних порушеннях харчування;.
2) воно підсилює апетит і збільшує вагу;.
3) у випадку інфекційної гіпотрофії треба застосувати спочатку антибіотики;.
4) грудним дітям найкраще давати свічі.
Аналогічні результати були отримані на кафедрі педіатрії Рязанського медичного інституту імені І. П. Павлова при лікуванні кишкового інфантилізму.
Про сприятливі результати лікування матковим молочком дітей раннього віку ( від 35 днів до 22 місяців), хворих гіпотрофією, повідомляють італійські й французькі лікарі (Малосси, Гранди, Проспери, Рагаццини, Квадри, Саруи й ін.). Вони застосовували маткове молочко в різних формах: свіже, розмішане в меді або цукровому сиропі, розчинене в спирті, висушене у вакуумі. У більшості випадків молочко вводили через рот дозами від 8 до 10 мг у день; курс лікування тривав від 11 до 60 днів.
Рідше застосовували інєкції розчинів молочка під шкіру дозами від 0,5 до 2 куб. див. Результат лікування в більшості випадків виражався в збільшенні ваги дітей, підвищенні числа еритроцитів і кількості гемоглобіну в крові, нормалізації білків крові.
Мормонові, Нунциета, Спинк уводили виснаженим дітям безбілковий екстракт маткового молочка интравенно. Автори відзначають поліпшення загального стану дітей, збільшення їх ваги; зявилася глікемія, причому капілярна підвищилася через півгодини на 47%, а венозна — на 22% через годину після інєкції молочка. Кількість альбуміну в крові збільшується на 2,3%, глобуліну — зменшується; змінюються співвідношення усередині глобулиновой фракції (альфа — зменшуються, бета — збільшуються); якщо вихідна кількість гемоглобіну завищена, те потім воно зменшується.
У Ленінградській лікарні ім. Раухфуса лікар Г. Ф. Забєліна лікувала матковим молочком 30 дітей від восемнадцатидневного до двомісячного віку. Дітям давали свічі, приготовлені з масла, какао й ланоліну по рецепту проф. Т. В. Виноградовій. Більш сильні діти ухвалювали свічі в дозі по 0,005 три рази в день, слабкі — по 0,0025.
Серед дітей були дистрофіки з різною этиологией дистрофії:, що видужували після різних захворювань, навіть стафилококкового сепсису, трохи малят із сепсисом, що супроводжувалися гнійними вогнищами, у деяких були незагойні рани при некротических флегмонах і опіках II і III ступені.
При лікуванні застосовували комплексну терапію: антибіотики, внутрішньовенне уливання плазми, глюкози, уводили гамма-глобуліни, поліглобуліни, гормональні препарати. Нерідко тривале лікування не давало винного ефекту, і тоді хворому дитині призначали маткове молочко.
Слід сказати, що маткове молочко — сильний терапевтичний засіб, особливо для виснажених і недоношених дітей. Очевидно, на тлі загального підвищення обміну речовин підвищується природна опірність організму, і тоді маткове молочко може вплинути й на плин місцевого процесу.
У більшості хворих спостерігалося підвищення емоційного тонусу, апетиту, збільшення ваги, зниження температури, зменшення інтоксикації, погашення гнійних процесів, закриття свищів, очищення ран і швидке загоєння їх.
Приведемо кілька прикладів.
Вітя К., вік — 1 місяць, страждав стафилококковим сепсисом і рецидивирующим гиойиим паропроктитом. Застосовувалися комплексні препарати протягом 2,5 місяця, винного результату не одержали: свищі не гоїлися, гиойние виділення тривали. Після активної комплексної терапії провели 2 курсу лікування таблетками маткового молочка (по 10 днів курс) з антибіотиками. Хворий був виписин з лікарні зі збільшенням ваги, здоровішим. Наступні 6 місяців дитина розбудовувалася добре, свиши закрилися; прояву сепсису немає. Видужання дитини стійке, повне.
Світла Ю. зробила в лікарню у віці 18 днів з явищами эпизарного остеомиелита правого плеча, гіпотрофії, недоношенности й пиурии; її вага 1900 р. Застосовували пеніцилін, стрептоміцин, гамма-глобуліни протягом двох тижнів, ефекту не було. Засівши гнойиих виділень дав золотавий стафілокок; при вступі в лікарню аналіз крові був наступний: еритроцити — 4 200 000, лейкоцити-16 400, РОЭ-10, гемоглобін — 82, при виході з лікарні: еритроцити — 4 200 000, гемоглобін — 76, лейкоцити 10 000, РОЭ — 6.
Після лікування матковим молочком протягом двох тижнів (свічі по 0,005 у добу) спостерігалося рубцювання ран, дівчинка додала за 16 днів 480 г, тобто по 30 г у день.
Директор інституту дитячих інфекційних захворювань А. А. Либов ( м. Ленінград) успішно застосовує свічі з нативного молочка й з апілаку при дитячій гіпотрофії, дистрофії.
Після лікування протягом 10 днів спостерігаються прекрасні результати: щодня збільшується вага дитини на 30 г, поліпшується апетит, діти стають живими, бадьорими, кишечник працює нормально.
Лікування матковим молочком серцево-судинних захворювань. Е. Д. Мищенко спостерігав у клініці Інституту харчування АМН СРСР дія маткового молочка на плин цукрового діабету й супутніх йому серцево-судинних захворювань. У діабетиків у віці від 45 до 59 років поряд з діабетом II ступені був диагностирован декомпенсированний кардіосклероз і гіпотонія.
Однократне приймання таблетки, що містить 20 мг маткового молочка, викликав у діабетиків через 3 години зниження цукру в крові на 11—33% від вихідного рівня. Але були й такі випадки, коли молочко не давало зниження цукру в крові або знижувало його незначно (у середньому на 5%). Незалежно від цього тривале застосування молочка дало позитивний ефект при гіпертонії й гіпотонії. Приймання таблеток, що містять 10-20 мг молочка, по 2- 3 рази протягом 10-20 днів у гипотоников викликали підвищення кровяного тиску з 65-85/40-55 до 120-130/70-75 мм (табл. 7). Навіть через місяць після закінчення лікування у всіх пацієнтів тиск крові був нормальним- 125-130/70- 75 мм. У гіпертоніків у деяких випадках приймання молочка не знижували тиску крові; При спазмі посудин і порушень серцевого ритму приймання молочка по 10 мг 2 рази в день за 10 днів знімали ці порушення.
Таблиця 7.
Дія апілаку на артеріальний тиск при гіпотонії
Під час лікування
Через місяць після закінчення лікування
до вживання
через 1 тиждень
через 2 тижні
85/55
125/70
127/70
130/75
70/40
125/75
120/70
125/75
65/45
. 130/70
130/70
125/70
60/50
130/70
130/70
125/70
75/50
125/75
130/75
125/70
70/55
125/80
120/75
120/75
Е. Д. Мищенко, даючи молочко в малих дозах (10-15 мг) 2- 3 рази в день під мову, спостерігав гарний ефект в 80 хворих, що страждають розладом серцево-судинної системи. Маткове молочко скорочує й затримує розвиток атеросклерозу. Так, 4 пацієнта страждали атеросклерозом коронарних посудин; в 29 був високий відсоток змісту холестерину (200-400 мг%). В 14 пацієнтів після лікування молочком відсоток холестерину знизився до 33-90 мг%. Це можна пояснити поліпшенням обміну речовин.
В Е. Д. Мищенко були дві групи хворих, що страждали атеросклерозом коронарних і склерозом мозкових посудин: в 1 групі були гіпертоніки, в II — гипотоники. Він також визначав кількість холестерину в крові. У більшості випадків після вживання апілаку його ставало набагато менше (табл. 8).
Доцект Кадисев (Ярославський медінститут) випробовував дію препарату маткове молочко на хворих, страждаю-
Таблиця 8.
Дія апілаку на зміст холестерину в крові (мг %)
Вік (роки)
До.
лікування
Після лікування
59
200
180
60
350
240
62
272
220
64
280
200
67
280
240
68
240
200
70
200
220
80
200
200
щих атеросклерозом. Проводилися необхідні аналізи на зміст холестерину в крові, білок плазми крові, співвідношення альбумінів і глобулінів, робився клінічний аналіз крові. Доза маткового молочка коливалася від 20 до 30 мг ( при гарному самопочутті й тиску, близькому до норми), хворі ухвалювали його протягом трьох десятиденних циклів. Відношення хворих до дози препарату залежить від стану нервової системи; особи зі слабким типом нервової діяльності або із украй неврівноваженим дають реакцію виснаження нервової діяльності (неврастенія, безсоння, нервозність).
Препарат виявляє судинорозширювальна дія на кровоносну систему. В 10 хворих ефект лікування виразився навіть після перших десяти днів: стенокардические боли або зовсім зникали або стали менш сильними. У хворих, що лікувалися малими дозами маткового молочка, воно викликало бадьорість, поліпшення памяті, підвищення апетиту, працездатності, сон став міцний.
Доктор С. Б. Неманова (кафедра госпітальної терапії Рязанського медінституту) застосовувала таблетки сухого маткового молочка, приготовлені Інститутом бджільництва, для лікування хворих стенокардією. 30 пацієнтів у віці від 46 до 64 років, що страждали частими нападами стенокардії, що й лікувалися раніше безрезультатно різними засобами (діуретином, папаверином і т.п.), одержували щодня 2— 4 рази під мову по одній таблетці, що містить 10—15 мг молочка. Застосування молочка протягом 2-4 тижнів у більшості хворих викликало ослаблення стенокардических нападів, у деяких випадках вони зовсім припинилися. Молочко впливало благотворно й на загальний стан хворих: зменшувалася дратівливість, поліпшувався сон, підвищувався апетит, слабість і подавлений настрій перемінялися бадьорістю й життєрадісністю. Особливо яскраво бу ц помітно у хвор, що перенесших незадолго до этого инфаркт миокарда На основі своїх спостережень доктор Неманова вважає: маткове молочко слід рекомендувати для лікування стенокардії й хворим, що видужують після інфаркту.
Лікар Бехтеева в Рязані лікувала хворих зі стенокардією, жаловавшихся на стискаючі болі за грудиною. Медикаментозні засоби (валідол, нітрогліцерин, эуфиллин) не давали терапевтичного ефекту. Тоді застосували апілак, інші ж лікарські засоби скасували. Його давали сублингвально ( під мову) по 10 мг протягом 20 днів, під час нападів і коли їх не було.
В 20 людей через 10-14 днів настало купирование хворій, загальний стан покращився, поменшалися слабість і дратівливість. Дані аналізів периферичної крові до й послу лікування показали невелике збільшення кількості еритроцитів; зміни кількості ретикулоцитов не спостерігалося на відміну від даних інших авторів.
А. М. Севастьянов, головний лікар Райвательской лікарні (Карельська АРСР), застосовував свіже маткове молочко для лікування хворих стенокардією й гіпертонією. Молочко, тільки що взяте з маточников, змішували з порошкоподібною глюкозою (1:25); до суміші додавали небагато густого, попередньо прогрітого ( до 60°) меду й з неї готовили мякі таблетки типу пастилок (спосіб Т. В. Виноградовій). Таблетки готовили щодня, незадовго перед дачею їх хворим. Таблетка містила близько 20 мг свіжого молочка. Як правило, кожний хворий одержував щодня 3 таблетки. У хворих стенокардією через 2-3 тижні після початку лікування самопочуття поліпшувалося, болі припинялися, аналізи крові були гарні. Після курсу лікування (18 днів) їх виписували в гарному стані.
Хворі гіпертонією одержували ті ж таблетки з молочком протягом 12-18 днів. Після лікування тиск крові знижувався й до 18 дня досягало норми. Лише в деяких випадках приймання молочка супроводжувалися появою короткочасних головних болів.
Лікарі І. А. Троїцький, А. А. Низів, І. Е. Лупачев (Рязанський медичний інститут) застосовували препарат апілак при лікуванні 44 хворих атеросклерозом і стенокардією (по 15 мг 3- 4 рази в день). Після 10 днів лікування в 41 хворого напади стенокардії припинилися або стали слабкіше. В 25 хворих з 30 протягом 6-18 місяців після лікування нападів не було.
Лікар С. А. Лобадин (34 поліклініка Ленінграда) спостерігав в 1960 р. хвору 38 років, що страждала з 1955 р. гіпертонією. Вона протягом 13 днів ухвалювала по 20 мг молочка три рази в день. Зміни тиску й дана аналізу крові наведено в таблиці 9.
Таблиця 9
Аналіз крові
2/XII 1960 р.
14/XJI 1960 р.
Еритроцити.................................................
3 740 000
3 870 000
Гемоглобін . ..............................................
75%
76%
Лейкоцити ..................................................
6000
4200
Па лочко ядерні.........................................
9%
5%
Сегментовані..............................................
54%
56%
Лімфоцити .................................................
. 29%
35%
Моноцити............................................... .
8%
5%
РОЭ............................................................
33 мм
14 мм
Показники тиску.
2/XII 1960 р. 4/XII 6/XII 8/XII I0/XII 12/XII 15/1 1961 р. 200/130 180/110 170/100 140/80 140/80 145/95 140/70
С. А. Лобадин лікував матковим молочком хворих, що страждають хронічними захворюваннями, що й не піддаються медикаментозному лікуванню, протягом 1961-1963 рр. Під керівництвом проф. Т. В. Виноградовій застосовувалося нативное ММ у спиртовому розчині 1:20 по 5 капель 3 рази в день і у вигляді пігулок 0,02 г 3 рази в день під мову. Хворі по роду захворювань ділилися на 3 групи: 1 — гіпертонічна хвороба I-II-III ступені; 2 — коронарний атеросклероз із частими нападами стенокардії; 3 — бронхіальна астма.
Хворі неодноразово перебували на стаціонарному лікуванні, ніяких поліпшень не спостерігалося.
I група з 15 людей за віком від 40 до 60 років, давнина захворювання від 8 до 16 років. Прийняли молочко за 2 курсу, 1 г на курс лікування з перервою в 1 місяць. В 12 хворих спостерігався дуже гарний ефект: зникали головні болі, підвищилася працездатність, артеріальний тиск знизився до норми. В 2 хворих було порушення кровообігу мозку з явищами глибокого геміпарезу, поліпшення не настало.
иа 7-й — 135/60, на 9-й день — 140/70. Подальших змін у тиску не було. Хворий протягом двох років почуває себе добре, працює.
II група —10 людей, з них 2 перенесли інфаркт міокарда.
Хворий П., 35 років, в 1960 р. переніс гострий інфаркт міокарда; через 4 місяця одержав ММ у розведенні 1:20, по 5 капель 3 рази в день — усього 2 г. В 1962 р. почував себе добре, на загрудинние болі не скаржився, в 1963 р. при навантаженні вони зявилися знову, але зникають від валідолу.
Усі хворі цієї групи почувають себе добре, давнина спостереження від 1 до 2 років.
III група — 11 людей віку від 16 до 65 років, страждають бронхіальною астмою. Тривалість захворювання від 6 до 30 років. Хворі ухвалюють ММ по способу проф. Т. В. Виноградовій (ММ у розведенні 1:20 Зраза в день). В 2 хворих напади ядухи зникали на 10-12 день приймання молочка. Нападів немає близько 15 місяців і в 5 хворих, близько 6 місяців — в 2, ще в 2 хворих поліпшення не настало. Вік останніх — 64-65 років, вони страждають астмою близько 30 років.
Слід помітити, що при лікуванні ММ мають значення вік, давнина захворювання. Ці хворі вимагають тривалого лікування молочком і повинні перебувати під постійним спостереженням лікаря.
Е. Б. Несмеянова (головлікар Навагинской лікарні Краснодарського краю) в 1960 р. застосовувала лікування спиртовим препаратом маткового молочка. Препарат готовили, розчиняючи свіже молочко в 40°-ном спирті в пропорції 1:20.
Зі своїх спостережень Е. Б. Несмеянова робить висновок: маткове молочко є нейротропним препаратом, тобто, що виявляють сприятливий вплив на нервову, серцево-судинну й ендокринну системи.
Дія маткового молочка на старіючий організм. Різні засоби боротьби зі старінням мають мета вплинути на старіючі клітки й тканини. Серед природних біологічних стимуляторів молочко становить найбільший інтерес. Регенеративна здатність молочка прекрасно показана в роботі німецького вченого Шмидта.
Багато указують на дію, що омолоджує, молочка: так, у старих людей зір, память і апетит поліпшуються. Багато авторів уважають, що молочко має трофічний тонізуючий і антиспазматическим дією.
Навіть мізерно малі дози маткового молочка (0,01 г сухої речовини) дають позитивні результати в боротьбі з рядом захворювань і старістю, що обумовлене багатством вітамінів, ферментів і мікроелементів, наявних у ньому. До складу маткового молочка входять ферменти, що розщеплюють білки — пепсин, трипсин, жир — ліпаза, вуглеводи — инвертаза, амілаза, гликогеназа. Розщеплюючи білки, жири й вуглеводи, ферменти сприяють синтезу нових протеїнів, вуглеводів, липоидов організму.
Французький лікар Дестрем провів клінічні випробування препаратів маткового молочка на багатьох хворих. Частина з них одержувала висушене молочко у вигляді таблеток для приймання під мову. Більшість пацієнтів страждала старечою слабістю й виснаженням, недокрівям, зниженим тиском крові, поганим апетитом; серед більш молодих переважали ослабілі й виснажені після перенесених захворювань, що передчасно зостарилися. Лікування молочком підвищувало апетит, вагу й тиск крові в гипотоников, відновлювало бадьорість.
Інші зі старечою розслабленістю, гіпотонією, виснаженням, запамороченнями, втратою апетиту, безсонням (у молодших переважали невропсихические захворювання на ґрунті перевтоми й важких переживань, звязані іноді із втратою апетиту, загальною депресією, виснаженістю), одержували внутрішнмязові інєкції сухого молочка у фізіологічному розчині через день по 20 мг, усього по 6-12 інєкцій. Як правило, після декількох інєкцій стан хворого поліпшувався: підвищувався апетит, депресія й слабість перемінялися зростаючою бадьорістю й життєрадісністю, підвищувалася вага, нормализировались кровяний тиск і діяльність серця, зникали спазми мозкових і коронарних посудин, підвищувалася активність захисних сил організму.
Лікування матковим молочком інших захворювань. Лікар Н. І. Щербакова (кафедра психіатрії Рязанського медичного інституту) застосувала маткове молочко при психічних захворюваннях: атеросклерозі, шизофренії, наслідках летаргічного енцефаліту, инволюционном психозі; молочко застосовували у вигляді свіч, виготовлених інститутом бджільництва. Молочко виявляло терапевтичний ефект при депресії на ґрунті летаргічного енцефаліту й стимулююча дія на вегетативну нервову систему.
В. С. Станкевич також описує досвід застосування маткового молочка при шизофренії (психоневралгический диспансер м. Казані), посилаючись на інших авторів, що проводили успішне лікування матковим молочком астенічних станів, депресій, обмінних і ендокринних розладів у віці при зниженні полової здатності.
Враховуючи ганглиоблокирующие властивості бджолиної отрути й стимулююча й бактерицидна дія маткового молочка, а також успішне застосування їх у всіх областях медицини, у тому числі й психіатрії, В. С. Станкевич розвязала испробовать їх при лікуванні шизофренії в хронічній стадії захворювання. Її багаторічні спостереження показують, що шизофренія розбудовувалася в частини хворих після грипу, ангіни, ревматизму, у реактивно ослаблених субєктів, зі зниженням полових функцій, недостатністю окисно-відновних процесів. У легких випадках хвороба закінчується сприятливо, у деяких ухвалює затяжний, хронічний плин, а при гострих, гіпертоксичних формах може закінчитися смертю.
Характерним для клінічної картини шизофренії при її хронічному плині є розлади мислення, симптоми недостатньої розумової напруги, а також явища емоційної й вольової млявості. Хворі бездіяльні, нічим не цікавляться, більше лежать у постелі. Починається хвороба із симптомів гальмування, гноблення, депресії. Поступово починаються і явища подразнення, порушення мозку: марення, потім — галюцинації. При гострій шизофренії початкові симптоми можуть виявитися протягом тривалого часу стертими, вони згладжуються в період самого гострого нападу, коли переважає картина рухового порушення. Лікар повинен ураховувати це і йти по шляху заспокоєння хворого, посилення окисних процесів, підвищення захисних сил і тонусу організму.
Маткове молочко близьке по складу до сироватки крові, воно містить альбуміни й глобуліни, але з перевагою гамма-глобулінів. Наявність же гамма-глобулінів в ослаблених, зі зниженою реактивністю хворих сприяє посиленню захисних сил організму, виробленню несприйнятливості до хронічн інфекцій, що часто повторюються.
Доктор Станкевич застосувала комбіноване лікування продуктами бджільництва на 5 хворих шизофренією. Враховуючи збудлива дія бджолиної отрути й маткового молочка, вона давала їхнім хворим під захистом гальмуючого впливу інших лікувальних засобів — аминазина, снотворного і т.д., які потім відмінялися. Це дало певний позитивний ефект.
Одному хворому на самому початку курсу лікування протягом тижня давали 1,4 г аминазина, ранком ухвалював по 2 таблетки центедрина, а ввечері — 0,3 вероналу, які потім були скасовані. Одночасно протягом двох місяців застосовували апітерапію (усього 76 вжалень). Хворому спочатку давали по 1--2-3 бджоли через день, а потім щодня. Крім того, один місяць він ухвалював маткове молочко (5) г.
Інший хворий одержував для сну три вечори аминазин по 50 мг і одночасно (з невеликими перервами в лікуванні) по 200 мг у добу свіжого маткового молочка. Він лікувався близько місяця одним матковим молочком — результати підбадьорливі. Наступний хворий одержує маткове молочко у свічах. Доза поки ще дуже більша — 0,02 г три рази в день.
Пятий хворий — почате лікування прополісом, приготовленим на вершковому маслі, щоб викликати загальне заспокоєння, надалі приєднання маткового молочка.
Комбіноване лікування, що застосовувалися на самому початку аминазином з ужалениями й матковим молочком у перших двох хворих, а також три дні аминазином і далі одним матковим молочком у третього приводили до зникнення страхів, депресії, зняттю гальмування й нормалізації емоційно-вольових порушень. Слідом за цим підсилювалася здатність до концентрації уваги, поліпшувалася кмітливість, упорядковувалися асоціації. Мислення поступове ставало цілеспрямованим і звязковим. З розладів мислення долее всього залишалася похилість до резонерства, з розладів сприйняття — галюцинації.
Спостережень над пятьма хворими, безумовно, недостатньо. Але результати отримані гарні. До того ж у хворого, що лікувався, по суті, одним матковим молочком, спостерігалися наступні цікаві дані. Якщо при аминазине звичайно в першу чергу зникають галюцинації, міняється характер марення, потім він зникає й, в останню чергу, депресія, то при матковому молочку, навпаки, спочатку знімається депресія, наступає поліпшення рухових функцій і емоційно-вольових проявів і в саму останню чергу зникають галюцинації й розладу мислення. Автор не без підстав припускає,, що замість аминазина можна використовувати третій продукт бджільництва — прополіс, який містить ефірне масло з анестезуючою дією в 3, 5 рази вище кокаїну й в 25 раз вище новокаїну. Одночасно аминазин гнобить емоційно-вольові прояви, а маткове молочко й бджолина отруту пожвавлюють їх.
Уже одне те, що у хворих зявляється життєрадісний настрій, прекрасний апетит, міняється характер марення й галюцинацій, а потім вони й зовсім зникають, прокидається полова потенція — говорить про ефективність лікування.
Слід ще зазначити, що маткове молочко може з успіхом, не погіршуючи стану здоровя хворого, на тривалий строк підкріплювати дія аминазина, а потім без нього сприяє видужанню. Це лікування не викликає додаткової інтоксикації, не вселяє недовіри психічно хворим. Порушення сну легко можуть бути усунуті зміною годин прийому ( до 4 годин дня), призначенням снотворних, зменшенням дозування, а запаморочення — дачею цукру, меду.
Застосування препарату бджолиного маткового молочка (апілаку) у клініці загальної хірургії педіатричного факультету 2-го МГМИ імені Н. І. Пирогова.
Останні дані вітчизняних і закордонних учених говорять про позитивну дію бджолиного маткового молочка при лікуванні ряду захворювань. Наприклад, при атеросклерозі (М. Н. Егоров- 1960 р., Т. В. Виноградова — 1961 р., Л. Н. Брайнес- 1961 р.), порушенні обмінних процесів (захворювання суглобів, діабет) і гіпотонії воно служить гарним біологічним стимулятором, у той же час виконуючи роль вітамінно-ферментативного компонента, що поліпшує трофіку тканин явища, що й знімає, ангіоспазму. Крім того, при гіпертонії маткове молочко служить засобом, що нормалізують артеріальний тиск.
Професор Г. П. Зайцев і асистент В. Т. Порядин застосували апилакум при лікуванні хворих, що страждають эндартериозом і атеросклерозом посудин кінцівок.
Препарат у таблетках по 10 мг, отриманий з Научноисследовательского інституту бджільництва, був застосований у вигляді сублингвальних приймань в 10 хворих, що страждають эндартериозом і атеросклерозом посудин кінцівок. Частина хворих ухвалювала препарат по 2 таблетки в день ( в 8 годин ранку й 12 годин дня), інші одержували препарат по 3 таблетки в день ( в 8 годин ранку, в 12 годин дня й в 5 годин вечора). Більш трьох таблеток у день хворим не давали, тому що при трикратній дачі препарату відзначалося перепорушення організму хворого. М. Н. Егоров (1961) рекомендує доводити денну дозу препарату в окремих випадках до 5 таблеток, попереджаючи про можливість перепорушення хворих при більших дозуваннях препарату. Наші клінічні дані у відношенні оптимального добового дозування препарату (не більш 2-3 таблеток у день) узгодяться також з даними по цім питанню Т. В. Виноградовій (1961), а також інших авторів.
Таким чином, найбільш доцільним і безпечним середньодобовим дозуванням маткового молочка є доза, рівна 20—30 мг у день. Було відзначено також, що приймання препарату маткового молочка після 8 годин вечора недоцільні: вони викликають у хворого поганий сон, що відзначене й М. Н. Егоровим.
Не тільки наші попередні клінічні дані, але й дані багатьох закордонних фахівців указують, що високі дози маткового молочка можуть бути причиною серйозних порушень нервової й ендокринної діяльності.
У деяких хворих, крім загального перепорушення організму, було відзначено посилене серцебиття й частішання пульсу в перші 2-3 дня від початку приймання препарату. В одного хворого в перші три дні відзначалася сухість у роті. Інших негативних реакцій організму на приймання препарату маткового молочка не було виявлено.
Із загального числа клінічних спостережень (30 пацієнтів) хворих эндартериозом було 18, з них: чоловіків —11, жінок- 7; за віком: тридцять років — 3, із тридцяти одного до сорока років — 7, із сорока одного до сорока трьох років — 8; тривалість захворювання: менш року — 4, два роки — 3, шість років — 4, вісім років — 3, одинадцять років — 2 і двадцять два роки — 2. Перша стадія захворювання спостерігалася в 3 хворих, перша — друга стадії — в 4 хворих, друга стадія-в 9 хворих і 2 хворих були із четвертою стадією захворювання.
Хворих атеросклерозом було 12, з них: чоловіків — 8, жінок — 4; за віком: сорок шість років — 3, пятдесят років — 6, шістдесят один рік — 3; тривалість захворювання: пять років — 6, шість років — 3, сім років — 3. Перша стадія захворювання спостерігалася в 6 хворих, друга -в 6 інших.
Перед початком лікування проводилося всебічне клінічне обстеження, у результаті якого можна було в кожного обстеженого хворого бачити характер і ступінь поразки посудин кінцівок і інших судинних басейнів.
Із загального числа спостережень кращі результати отримані у хворих з початковими стадіями захворювань (I і II) як при эндартериозе, так і при атеросклерозі посудин кінцівок.
Гарні результати при эндартериозе отримані в 8 хворих, задовільні — в 10; погіршень не було.
Результати лікування при атеросклерозі: гарні в 5 хворих, задовільні — в 6, без змін в одного хворого.
Таким чином, наші клінічні спостереження по застосуванню препарату маткового молочка — апілаку — у хворих эндартериозом і атеросклерозом посудин кінцівок дозволяють зробити висновок про безумовну терапевтической ефективності препарату, особливо в початкових стадіях захворювань, коли переважають тільки функціональні розлади й не настали ще важкі органічні зміни. Однак в окремих випадках і при важких органічних змінах (навіть при гангренозному процесі) препарат також виявляється досить корисним як загальностимулюючий компонент у системі вибраного комплексного лікування конкретно для кожного хворого.
Викладені клінічні спостереження про терапевтичну дію апілаку при лікуванні хворих эндартериозом і атеросклерозом посудин кінцівок є попередніми. Надалі буде тривати почата робота із клінічного застосування цього препарату, особлива увага буде приділена вивченню результатів застосування препарату як у чистому виді, так і в системі комплексного лікування з іншими методами й засобами терапевтичного впливу.
Щоб зясувати найбільш достовірну лікувальну ефективність даного методу, будуть вивчатися віддалені результати, простежені в найбільше тривалий термін.
Лікування матковим молочком анемії при пологах. Цікаві дані про лікування анемії втрати, що є результатом, великої кількості крові при пологах, були представлені на XIX конгресі бджолярів у Празі радянським лікарем В. Л. Цвейер (Рязань). Виявилося, що під впливом маткового молочка відновлюються альбуміни крові.
В однієї групи породілей була більша крововтрата — від 1000 до 2000 мол. Після пологів їм давали в день по 30 мг маткового молочка. В 19 людей кількість еритроцитів збільшилася на 440 000, гемоглобіну — від 2 до 6 ед. ( до лікування 59,6 ед., після лікування — 65,4 ед.), тобто маткове молочко є гемостимулирующим препаратом.
Даючи всім породіллям апілак з перших днів після патологічних пологів і великої втрати крові, В. Л. Цвейер помітив, що молока спочатку стає менше, потім молочні залози здуваються, молоко виділяється у великій кількості. Діти, матерям яких давали апілак, збільшувалися у вазі швидше, чим діти контрольної групи.
* *.
*.
В останні роки в Західній Європі, крім лікування препаратами молочка прийманнями усередину й внутрішнмязовими інєкціями, сталі застосовувати введення в організм молочка через шкіру шляхом аплікацій і электрофорезов.
Німецький лікар І. Кубин використовував препарат молочка, виготовлений фірмою Фонтен Рояль у Франкфурті, застосувавши электрофорезние аплікації його для лікування трофічних виразок на ногах, на передпліччях, набряків, варикозних розширень вен. Як правило, через 2-3 тижні застосування аплікацій із препаратом маткового молочка пухлини обпадають, зявляються острівці грануляцій, а через 1,5-2 місяця виразки зовсім зникають.
Австрійський лікар Ф. Артнер зібрав в 7 амбулаторіях відомості про лікування препаратом маткового молочка виробництва фірми Хольцингер 1355 хворих різними захворюваннями: эпикондилитами, артрозами, артритами, невралгією, ішіасами й т.п. Препарат уводили хворим у фізіологічному розчині шляхом электрофореза. Розчином воложили марлю, складену в 8 шарів; у якості електродів служили свинцеві або цинкові пластинки товщиною 0,3-0,5 мм. Процедура проводиться при напрузі 10-15 міліамперів, тривалість 5-15 хвилин. У деяких випадках поряд з электрофорезом застосовували ще інєкцію розчину молочка.
Ф. Артнер успішно застосовував цей же метод при лікуванні парезів особи й гіпертонії. При себоррее застосовувалося втирання того ж розчину в комбінації з опроміненням гірським сонцем; це давало швидкий ефект — зникали лусочки й росли волосся.
Б. А. Сомів і Е. І. Абрамова з Рязанського медичного інституту застосували маткове молочко у вигляді 0,5% розчину (аерозолю) для лікування хворих дерматозами. Проводили зрошення в області вогнища запалення 2- 3 рази в день (себоррейная екзема, мікробна екзема). Автори підтверджують, що препарат маткового молочка має протизапальну дію особливо при себоррейной екземі — у перші 3-4 дня зникають расчеси, лусочки, сверблячка. Молочко швидке абсорбується шкірою, комплекс вітамінів У добре діє на запальний процес. Але не при всіх формах екземи воно придатне.
Доктор Ф. Шмидт затверджує, що препарати молочка инъецировать не можна, тим більше розчиняючи їх у воді. Найбільш ефективним він уважає розчин свіжого молочка в медяному сиропі. Уміст ампули ухвалюють ранком за півгодини до їжі з невеликою кількістю води.
Шмидт відзначає, що в результаті лікування молочком хворих, що страждають атонією кишечнику, поганим апетитом, зниженим обміном, психічною депресією, ослабленням зору, невралгічними болями в області тройничного нерва, головними болями й безсонням, після 24-денного курсу лікування всі нездужання зникали або значно ослабнули; у хворих відновилося нормальне травлення, зявився апетит, гарний сон, бадьорий настрій, повернулася працездатність, припинилися головні болі і т.д. Найважливішим фактором у цілющій дії молочка Шмидт уважає його здатність стимулювати регенерацію старіючих, виснажених кліток, зокрема кліток нервової системи й залоз внутрішньої секреції, від яких залежать стан і функції всіх систем органів.
Доктор Ф. Беглер, співробітник Інституту по вивченню маткового молочка в Маркдорфе (ФРН), відзначає, що молочко у вигляді препарату «аписерум» (фірми Лейнбергера) і «гемогераль» (фірми Вассербурга) застосовувалося для лікування різних форм анемії. Приймання молочка викликали підвищення змісту заліза в сироватці крові; одночасно спостерігалося підвищення кількості гемоглобіну, а також тимчасове збільшення числа ретикулоцитов, що свідчило про вплив молочка на процеси эритропоэза. При захворюваннях, що зачіпають липоидний і холестериновий обмін (артеріосклероз, атероматоз, гиперхолестеринамия, неврози, диабети), молочко також впливає благотворно. Молочко має терапевтичне значення при запальних і Рубцевих змінах 12-перстной кишки; при хронічній виразці молочко дає гарний і тривалий результат..