Слід зазначити високий зміст у молочку пантотеновой, нікотинової кислот і інозиту. Відомо, що пантотеновая кислота відіграє важливу роль у процесах обміну в, що розбудовуються маткових личинок. Це видне з того, що пилок і перга, що є джерелом вітамінів для бджіл, містять тільки близько 20 мкг пантотеновой кислоти на 1 г сирої речовини, а молочко — близько 200 мкг. Отже, молоді бджоли, що годують маткових личинок, можуть нагромаджувати у своїх глоткових залозах пантотеновую кислоту, узяту з їжі, або синтезувати її з інших речовин. Инте« ресно й та обставина, що молочко, що доставляється матковим личинкам триденного віку, у середньому містить 140 мкг пантотеновой кислоти на 1 г свіжого молочка, а молочко для робочих личинок того ж віку — тільки 35 мкг.

Цікаво відзначити, що кількість пантотеновой кислоти в маткових личинок коливається: у маткової личинки 3 днів в 1 г молочка- 140-200 мкг, у личинки у віці 5 днів пантотеновой кислоти 58 мкг.

Здатність бджіл-годувальниць нагромаджувати у своїх глоткових залозах пантотеновую кислоту, безсумнівно, виробилася в них у процесі еволюції; завдяки такій здатності робочі бджоли можуть виводити великих і високоплодовитих маток. Ці міркування підкріплюються досвідами Диттриха, який показав, що при добавці в корм бджіл чистої пантотеновой кислоти інтенсивність виховання потомства в них значно підвищується. Можна також указати на досвіди Вівера й Бека, у яких показано, що бджоли, що одержують білкову їжу й пантотеновую кислоту, мають більш розвинені глоткові залози й можуть продукуватися більше молочка, тоді як при безвітамінному харчуванні глоткові залози зменшені. Підгодівля бджіл сиропом з пекарськими дріжджами (5-10%), як показали наші досвіди, повторені багатьма практиками, стимулює підвищення плідності маток, що також можна віднести за рахунок пантотеновой кислоти, що присутствующей у дріжджах.

Эббот (1939) помітив, що молочко не розкладає й не висихає на повітрі, на його думку, через цукор у високій концентрації й жирної антисептичної кислоти.

Далі Мелемпи (1939) підкреслив бактеріологічні й антисептичні властивості молочка: цей агент нерозчинний у воді й стійкий при 120° 20 хвилин. Його можна виділити ефіром або ацетоном, а потім випарюванням одержати кристали. Молочко в розчині 1:50 затримував розвиток ряду бактерій, а в розчиненні 1 : 100 убивало золотавого стафілокока.

Цю антибіотичну кислоту стали досліджувати, і в 1957 році Бутенанд і Рембольд виділили з маткового молочка дека-окси-д 2-

кислоту, яка отсутствует у молочку молодих робочих личинок. Дослідники зробили висновок, що характерні риси процесу розвитку маток, що відрізняють їх від робочих бджіл, залежать від наявності цієї кислоти в матковому молочку. В 1959 р. Баркер і інші знайшли, що в ефірній витяжці з молочка втримується до 70% цієї кислоти, а у свіжому молочку — близько 15%. Одночасно Каллоу й інші встановили, що ця кислота втримується в соку, виділюваному верхньощелепними залозами робочих бджіл. При. змішанні цього соку з виділеннями глоткових залоз дека-окси-д 2-

кислота попадає в маткове молочко й може бути виділена з нього в кристалічному стані. Таундсенд і Морган установили, що вона є найсильнішим агентом, що гальмують розвиток експериментальної лейкемії й асцитних пухлин у мишей.

Баркером і Фостером в 1959 р. зроблений хроматографічний аналіз ефірної витяжки й спиртової суспензії з 100 грудних, нижнеглоточних і 50 верхньощелепних залоз робочих бджіл.Дека-гидроокси-Д 2-

кислота є тільки у верхньощелепних залозах. Їжа молодої личинки містить цієї кислоти більше, ніж їжа личинки 3 днів і старше. Ця кислота — один з компонентів маткового молочка.

У молочку присутнє також фолиевая кислота, яка нерідко застосовується при злоякісному недокрівї. Кількість її непостійне; так, у маткової личинки 3 днів воно коливається від 0,05 до 0,22 мкг на 1 г молочка, в 5-денний — від 0,11 до 0,25 мкг, в 3-денної маткової личинки вдвічі більше фолиевой кислоти, чому в 3-денної робочої личинки.

Биоптерин зустрічається в матковому молочку й личинковій їжі трутнів. Установлена бактерицидна дія биоптерина проти бактерій Коха. У матковому молочку й молочку робітників і трутневих личинок знайдений також ацетилхолін у кількості 0,3-1,2 мг на 1 г молочка. Играет Играет ли он существенную роль в процессе развития личинок, не установлено.

Таунсенд і Лукас розділили молочко на 4 фракції. Для цього висушене молочко обробляли ефіром; речовини, що розчинилися в ефірі, назвали фракція I; вона містила 10-15% первісної сухої речовини ( у тому числі близько 8-10% органічних кислот, ліпіди — 3-4%, феноли, віск). частина, що не розчинився в ефірі, молочка розмішували у воді й піддавали діалізу; речовини, що розчинилися у воді, назвали фракція II. Вона містила близько 55% первісної сухої речовини й полягала головним чином із Цукрів і кислот. Речовини недиализированние (нерозділені) були розділені на дві фракції: Iii-Містила білки, розчинні у воді, їх кількість рівна 15- 20% від первісної сухої речовини; Iv-Білки, не розчинні у воді, близько 15% первісної речовини. III і IV фракції полягали на 80-90% з білків.

Маткове молочко — полівітамінний продукт, воно містить 14—15 різних мікроелементів: Fe, S, Mg, Mn, Са, Au, Сг, Si, Ni, Ag, Ca, Zn і Co. Останній із зазначених мікроелементів, тобто кобальт, особливо цікавий як складова частина вітаміну Bj

, який діяльно бере участь у білковому обміні організму тварин. При недоліку кобальту білковий синтез уповільнюється.

Зміст цинку в матковому молочку й пилку досить високе, а в нектарі порівняно низьке. Маткові личинки під час росту мають високий зміст цинку, а в робочих личинках кількість його зменшується, як тільки припиняє харчування їх матковим молочком. Висока концентрація цинку в матковому молочку — характерна риса їжі — може впливати на розвиток яєчників.

Маткове молочко, правильно прийняте, добре засвоюється організмом тварин (81% засвоюваності).

-В 1957 р. у молоці хромотографическим методом виявили сахарозу, фруктозу, глюкозу, рибазу, але особливої ролі вони не відіграють.

Високі ціни на маткове молочко, великий попит у країнах Заходу й складність одержання його в більших кількостях викликали в деяких закордонних бджолярів прагнення фальсифікувати його. До справжнього маткового молочка домішували різні речовини, схожі на нього по зовнішньому вигляду, найчастіше розтертих трутневих і робочих личинок. Для боротьби з фальсифікаціями фахівці розробили різні способи аналізу, засновані на тщатель* ном вивченні фізико-хімічних властивостей чистого маткового молочка: змісту води, поверхневого натягу, оптичних властивостей, кислотності й т.п. Важливу роль при цьому відіграє й мікроскопічний аналіз: молочко подщелачивают, завдяки чому воно стає майже прозорим і доступним для перегляду під мікроскопом.

Натуральне маткове молочко звичайне містить деяка кількість сторонніх домішок. У ньому зустрічаються зерна пилку, шматочки воску, рослинні волоски, обривки шкіри, що злиняла, личинок і т.п. Наявність цих часток використовують для визначення натуральності молочка при прийманні його від бджолярів: по пильцевим зернам визначають вид рослини, час і місце збору молочка, по будові обривків шкіри личинок судять про те, з яких вічок воно взяте і т.д. Ця методика добре розроблена й має велике значення там, де молочко ухвалюють більшими партіями.