БЕЗ ПІДСТУПУ

БЕЗ ПІДСТУПУ

Нерідко ще можна зіштовхнутися з можливістю фальсифікації меду, коли в мед підмішують цукор або скармливают бджолам цукровий сироп; для збільшення вязкості меду добав- . ляют борошно, крохмаль, крейду, крохмальну патоку. З 1984 р. уведений у дію й застосовується в СРСР стандарт 3019-81 "Мед бджолиний. Методи санітарної експертизи". Поряд із цим прийнятий стандарт "Мед бджолиний. Технічні вимоги". По цьому стандарту визначаються види меду по його ботанічному походженню: соняшниковий, липовий, акацієвий і ін. Критеріями ботанічного походження меду є його колір, смак, захід, консистенція й зовнішній вигляд. Дуже важливий зміст у меді домінуючого квіткового пилку.
Науково-дослідним інститутом бджільництва розроблена спеціальна інструкція з одержання й стандартизації монофлорного меду. Так, наприклад, якщо в меді від загальної кількості квіткового пилку втримується 30% пилку липи, такий мед уважається липцем.
По державному стандарту в меді води повинне бути не більш 21 %, сахарози - не більш 7%; диастазное число повинне бути не нижче 5 одиниць Готові, а Цукрів, що відновлюють, - не менш 79%.
У домашніх умовах за допомогою йодної настойки можна визначити наявність у меді борошна або крохмалю. Небагато меду досить розбавити невеликою кількістю дистильованої води й накапати 4-5 крапель йоду. Якщо розчин посиніє - у меді є борошно або крохмаль. Якщо до такого розчину додати трохи крапля оцтової есенції й розчин засичить із виділенням вуглекислого газу, - у меді крейда. Якщо при додаванні до 5% або 10% розчину меду невеликої кількості ляпісу випадає білий осад, - у мед доданий звичайний цукор. Щоб визначити зрілість меду, досить набрати його в ложку, яку потім слід покрутити,- зрілий мед не стікає, а незрілий швидко стікає з ложки. У зрілому меді менш 18 % води, а питома вага при температурі 15°С - 1,429. Треба мати на увазі, що при зберіганні мед зацукровується. Це природній процес кристалізації, причому якість меду від цього не знижується.
У цей час дотримуються стандарту РСФСР на прополіс: РСТ РСФСР 317-77. Для здійснення біологічного контролю прополісу Вахонина Т.В. і Горбачова В.В.
(1990) у якості індикатору використовують одноклітинні організми - інфузорії. Біологічному контролю зазнали екстракти прополісу - водний, спиртової й ацетоновий. Про високу чутливість цього методу контролю біологічної активності прополісу свідчить той факт, що у водяній витяжці прополісу (де сухої речовини було 8 мг/мол) інфузорії гинули миттєво або через 32 - 73 секунди.
Відносно прополісу існують також певні показники його якості: колір від темно-зеленого до жовтуватого й коричневого; характерний ароматний захід (суміш заходів меду, запашних трав, тополі); смак злегка пекучий, гіркуватий; консистенція щільна, у зламі неоднорідна; містить не більш 30% воску, не більш 20% домішок, не менш 30% фенольних зєднань; йодне число - не менш 35, а якісні реакції на флавоноидние зєднання повинні бути позитивними.