Помітимо, що в медичній практиці подострая променева хвороба зустрічається вкрай рідко, звичайно медики мають справу з гострою променевою хворобою; і, як правило, хронічна променева хвороба - це самостійна форма, яка не є наслідком переходу гострої форми в хронічну.
У механізмі гострої променевої хвороби лежить у першу очег редь загибель кліток, що діляться. Гинуть і нерухливі клітки, і лімфоцити. Лимфопения - один з перших ознак хвороби.
В успішному результаті захворювання, крім інших важливих моментів, більша роль належить реактивності організму, стану його захисних механізмів, опірності вторинної інфекції.
Румунські дослідники К.Пэун, Т.Сафта, Т.Гидою й соавт. (1976) вивчали вплив біологічно активних прог дуктов бджільництва в комбінації з вітамінами й екстрактами деяких рослин на реактивність опромінених тварин. Досвіди проводилися на собаках у возрастеот 2 до 3 років. Більша частина собак після опромінення піддалася лікуванню, а контрольна група залишалася без лікування. Усі тварини були піддані однократному опроміненню гамма-випромінюванням ("З) у дозі 360 рентгенів.
Опроміненою тваринам щодня давали ( крім контрольної групи) по 4 штуки драже й по 40 г пасти (в 2 приймання через 12 ч) иа протязі 14 днів з моменту опромінення. До складу драже входила витяжка із прополісу поряд з ферментами, а в пасту - амінокислота, екстракти рослин і вітаміни.
Були зафіксовані результати обстеження тварин до опромінення (картина крові, включаючи біохімічні константи, бактеріологічний аналіз флори кишечнику). Відзначені були поведінка тварин, їхній зовнішній вигляд, апетит і т.п. Потім усі аналізи здійснювалися після опромінення через 1, 3, 7, 10, 14, 20 і 24 дня. Результати гематологічних і біохімічних аналізів обробляли й порівнювали, визначивши статистичну вірогідність, з нормальними значеннями до опромінення.
Після опромінення в контрольній групі були зафіксовані всі клінічні ознаки променевої хвороби із проявами септичного зараження при температурі тіла до 39,5-41,5°С. Зафіксоване значне зменшення всіх гематологічних, біохімічних і бактеріологічних показників.
Усі тварини контрольної групи загинули за 11-14 днів. Однак ті тварини, які піддалися лікуванню, зберігали нормальну реактивність більш тривалий час ( до 10 днів), а клінічні ознаки, що зявилися в них, аналогічні контрольної групі, були виражені менше й хвороба протікала в менш важкій формі. Більше того, у них не спостерігалася блювота, не було судорог, кровотеч.
Виживаність лечених тварин вірогідно збільшилася до 18-24 днів в 2/3 собак, а в 4 собак спостерігалося полісі видужання протягом 6-місячного спостереження за ними. Лейкопенія в лечених еобак проявляється повільніше й навіть минулого ремісії.
Таким чином, лікувальні препарати із продуктів бджільництва вплинули на реактивність опромінених тварин, сприяли продовженню строку їх виживаності.
Ці вдалі в теоретичному й практичному плані експерименти спонукали югославських лікарів І.Османагича, Д.Бильенски й Н.Маврича (1978) застосовувати продукти бджільництва в променевому лікуванні онкологічних хворих. Була відібрана група хворих у віці від 34 до 71 року, що одержувала максимально припустиму лікувальну дозу іонізуючого випромінювання. Природно, що цих хворих самим ретельним образом обстежили до початку опромінення, з особливою увагою ставилися до показників функціональної здатності печінки. Відібраній групі хворих давали препарат "Мельбро- зин".
Контрольній групі давали плацебо. До складу мельброзина входить 223 г бджолиного меду, 2 г маткового- молочка й 25 г квіткового пилку. Плацебо складалося з 72% инвертиого цукру, 20% води, 4% кристалічної фруктози й 4% кристалічної декстрози. Харчовим барвником плацебо й мельброзин були доведені до абсолютно ідентичного фарбування. Хворі не могли відрізнити плацебо від препарату ні по зовнішньому вигляду, ви за формою. Променеве лікування проводилося протягом 30 днів, а мельброзин і плацебо давали протягом 2 мес.
Клінічні й біохімічні дослідження показали, що в спостережуваних пацієнтів променева терапія негативно впливала на гемопоэтические й паренхіматозні органі й у першу чергу на печінку. Негативний вплив виявляв не тільки іонізуюче випромінювання, але й токсини, що виділяються при розпаді протеїнів. Автори переконливо показали, що мельброзин, тобто біологічно активні продукти бджільництва, привів до значного поліпшення, а в ряді випадків і до повного зникнення порушень функціональної здатності печінки й гемопоэтических органів.
Ні сумніву в тому, що продукти бджільництва й у якості захисного, і в якості лікувального засобу при впливі іонізуючого випромінювання повинні привернути більшу увагу фахівців.