ПРОДУКТИ, ЯКІ ВИРОБЛЯЮТЬ БДЖОЛИ

ПРОДУКТИ, ЯКІ ВИРОБЛЯЮТЬ БДЖОЛИ

Людей в останні роки усе більше й більше звертається до природи і її безцінним коморам, таким як лікувальні трави, різні корисні природні продукти (дерева, чагарники, мінерали, смоли і т.д.), у тому числі й продуктам бджільництва: меду, прополісу, матковому молочку, пилку і т.д.
Бджолина крейда, його властивості й лікувальна дія.
Вірш Б. Шахновского образно передає настрій терплячого бджоляра, дождавшегося свого свята — головного хабар, до якого він готувався цілий рік: Дрімає всі, А бджілки з жаром Мчать у медяні палаци, Навантажені нектаром, У жовтих туфельках...
Бджолиний мед — природній продукт, неповторний по своїх якостях. Йому належить провідне місце серед усіх лікувальних речовин, які дарує нам природа. У ньому є всі вітаміни, які обновляють кров, заспокоюють нерви й дають нове життя.
Бджолиний мед — це солодка ароматична речовина, вироблюване бджолами з нектару, що збирається, квіток або іншого соку живих рослин, який вони приносять у медяному зобике й відкладають у воскові гнізда для подальшого дозрівання.
Крім того, частіше восени, на листах і інших зелених частинах рослин зявляється солодка рідина, схожа по складу із соком рослин ( як правило, на листах дуба, липи, деревах хвойних порід і інших рослинах). Вона відома за назвою паді. З паді бджоли виробляють падевий мед.
Бджолиний мед виявився одним з найбільш складних біологічних продуктів. У ньому виявлене більш 70 необхідних для нашого організму компонентів. Тому мед для людини має набагато більше значення, чому цукор будь-якого походження або інші солодкі продукти харчування.
Мед — продукт бджільництва з багатим змістом глюцидов, які діляться з хімічної точки зору на глюкози, глюкозиди, озани.
Склад меду має наступний процентний вміст головних речовин: левулеза — 34-36 %, глюкоза — 30-32, сахароза — 1,8-2, мальтоза — 7-8, вода — 18-20, мінеральні солі — 1,9-2 %.
Великий зміст вуглеводів у меді робить його дуже важливим енергетичним продуктом харчування. Мед необхідний усім: дорослим, при більших фізичних навантаженнях, спортсменам, дітям, особливо в період їх росту, і людям у літньому віці. Терапевтична цінність пояснюється наступними факторами: природою сахароз, наявністю пилку й маткового молока в меді, а також впливом антибіотика з тіла бджоли. Мед і як продукт, і як цілющий засіб корисний усім без винятку, починаючи від грудних дітей до старих. Включати у своє меню мед рекомендується при всіх гострих захворюваннях (дихальних шляхів, серцево-судинної системи), а також для подслащивания чаю. Трохи більші дози меду рекомендуються хворим із серцевою недостатністю. Відомі кардіологи радять хворим серцевими захворюваннями застосування медяних розчинів у комплексі з инъецированием інсуліну. Мед необхідний людям, у яких з віком серцевий мяз старіє й знижує свою працездатність.
Консистенція меду.
Свіжий мед являє собою грузлу прозору рідину, яка згодом поступово густіє, кристалізується й затвердевает. Якщо набра ложк мед й поверті вона, то недоспіл не утримува_ й стіка з вона, витриман же мед намотува_ як стрічк, а стіка нитями, що Чистий мед завжди буває рідким, поки він запечатаний у стільнику й перебуває у вулику при температурі не нижче +20-30 "С.
Мед, що має вологість вище 20 %, неприродно рідкий. Такий мед виходить при викачуванні його з незапечатаних сотов (незрілий мед). Більш рідким буває, що скисає або фальсифікований мед.
Густота меду також є важливою ознакою його високої якості. Питома вага гарного меду коливається від 1,420 до 1,440. 1 л меду важить 1,420 кг. При температурі —36 "З мед замерзає і його обсяг зменшується на 10 %, а при нагріванні розширюється: так, при 25 "З обсяг його збільшується на 5 %.
Що закристаллизовавшийся мед при температуре 35 °С или помещенний в сосуд с горячей водой при 50 °С постепенно плавится и превращается в жидкий При цьому потрібно стежити, щоб температура меду не перевищувала 40 "З, тому що при більш високої мед втрачає свої цілющі властивості.
Колір.
Залежно від барвників, перебувають у нектарі (каротин, ксантофилл, флотофилоподобние речовини й ін.), колір меду буває від прозорого, як вода, ясно-жовтого, лимонно- жовтого, золотаво-жовтого, темно-жовтого, коричнево-зеленого до чорного. Переважним кольором квіткового меду є жовтий, потім ясно-коричневий і рідше темно-коричневий, останній із зеленуватим відтінком характерний для падевого меду. Кипрейний мед майже білий, донниковий — жовтий, гречаний — коричневий, а темно-червоний — з гороху. Однак лише колір меду не може служити критерієм для визначення сорту, тому що, наприклад, падевий мед може мати й жовтий колір (із широколистих дерев).
Аромат.
Різні сорти бджолиного меду відрізняються один від іншого не тільки кольором, але й ароматом. Аромат визначається завдяки наявності в меді характерних летучих ароматичних речовин. По аромату нерідко можна визначити походження меду і його якість. Деякі ж сорти меду (каштановий, рапсовий і ін.) мають дуже слабкий аромат, по якому неможливо визначити його сорт.
У падевого меду й меду, отриманого від бджіл, яких підгодовували цукровим сиропом, не втримується органічних летучих речовин і ароматів на відміну від квіткового меду.
Мед швидко й легко сприймає заходи зовнішнього середовища, тому його не можна зберігати в тарі з-під яких-небудь продуктів, що мали специфічний запах, а також поблизу продуктів із сильним заходом (риба, сири, соління й ін.).
Смак.
Мед відрізняється від усіх харчових продуктів своїм приємним смаком, який залежить від виду рослин, з яких він збирався. Комбінація аромату з насолодою й кислотністю, яка надається органічними кислотами, забезпечує меду поряд із солодким смаком і ледь уловимий кислуватий охолодний присмак. Окремі сорти меду — каштановий, тютюновий, вербовий і деякі інші — поряд із солодким смаком мають ще й гіркота, яка буває іноді досить різанням.
На насолоду меду впливає як концентрація складених Цукрів, так і їх походження. Самим солодким на смак буває мед, у якому переважає фруктоза. Мед же, отриманий від бджіл, яких підгодовували цукровим сиропом, фальсифікованим инвентированним цукром, штучною глюкозою, петмесом (звареним до густої консистенції соком винограду, кавуна або інших плодів), менш солодкий, чому квітковий. При зберіганні меду в металевій тарі він може придбати присмак металу. Мед, який почав псуватися (киснути), буде мати неприємний кислуватий присмак.
Так що при знанні смакових властивостей меду можна без праці відрізнити якісний продукт від фальсифікованого.
Хімічний склад.
Хімічними аналізами бджолиного меду встановлене, що він являє собою складну суміш різних компонентів. У ньому є цукор (виноградний, плодовий і очеретяний), вода, декстрин, білкові речовини, небілкові азотисті речовини, ферменти, органічні кислоти, мінеральні речовини, різні вітаміни (В
, В
, Н, ДО, З, Е, РР) та ін.
Головною складовою частиною меду є глюкоза й фруктоза. Кількість цих основних речовин залежить від сорту меду. Крім вуглеводів, до складу меду входить цілий ряд ферментів, инвертаза. амілаза, діастаза, каталаза, гликогеназа й ін. Ферменти — это особливі органічні речовини, навіть мала кількість яких суттєво прискорює обмін речовин в організмі. Причому кожний фермент діє тільки на певну речовину або групу речовин, що мають подібний хімічний склад.
Відомо, що инвертаза меду сприяє перетворенню бурякового й тростинного цукру (дисахариди) у глюкозу й фруктозу — прості вуглеводи. Діастазу меду перетворює крохмаль (складний вуглевод) у більш прості цукри — дисахариди.
З мінеральних речовин до складу меду входять солі кальцію, магнію, натрію, заліза, сірки, йоду, хлору, фосфору й іноді радію. Потрібно помітити, що кількість багатьох мінеральних речовин е меді майже таке ж, як і в крові людей. Кожний з перерахованих елементів має важливе значення для організму. Кальцій, наприклад, входить до складу кісткової тканини, а залізо — до складу гемоглобіну крові, необхідного для переносу кисню до органів і тканинам, магній — до складу ферментів і т.д.
Мед містить і цілий ряд мікроелементів: марганець, кремній, алюміній, бор, хром, мідь, барій, нікель, свинець, олово, цинк, осмій і ін.
Мікроелементам, незважаючи на їхню незначну кількість, належить винятково важлива роль для нормальної діяльності багатьох систем людського організму. Мідь, наприклад, необхідна для нормального кровотворення, при її ж недоліку в їжі інтенсивно розбудовується недокрівя. А для нормальної роботи щитовидної залози потрібен йод.
Крім того, мед включає багато органічних кислот (яблучну, винну, лимонну, молочну, щавлеву) і цілий ряд вітамінів.
Роль вітамінів в організмі величезна — вони нормалізують усі обмінні процеси, і при недоліку або відсутності в їжі тозі або іншого вітаміну порушується обмін речовин, що відразу позначається на роботі відповідного органа. Наприклад, вітамін В
необхідний для нормального обміну білків, жирів і вуглеводів і сприяє поліпшенню зору. Недолік вітаміну В
викликає мязову слабість, підвищує дратівливість. Вітамін же Н стабілізує жировий обмін, оберігаючи печінку від надлишкового відкладання в ній жиру. На поліпшення й регулювання протікання різноманітних біохімічних реакцій в організмі спрямована дія вітаміну З (аскорбінова кислота). При його недоліку розбудовується цинга (скорбут).
З перерахованого видне, яку важливу роль відіграє мед, використовуваний людиною, навіть тільки як продукт харчування, не говорячи вже про його лікарські властивості.
Зберігання меду.
Бджолиний мед, мабуть, як жоден інший продукт може зберігатися скільки завгодно. При тривалому зберіганні він поступово густіє, каламутніє й кристалізується, але при цьому не втрачає своїх цілющих якостей. Кристалізація або зацукровування меду свідчить про великий зміст у ньому глюкози (виноградного цукру) і гарній його якості, фруктоза ж не кристалізується, і при значному її змісті в деяких сортах меду він не густіє. Що закристаллизовавшийся мед легко можно превратить в жидкий, поместив сосуд с ним в горячую воду с температурой не более 50 "С. Нельзя мед ставить на откритий огонь, так как при температуре 60 "С мед теряет все свои целебние свойства и превращается только в приятную сладкую жидкость.
Нерідко при зберіганні меду виявляються два шари — унизу закристалізований, а зверху рідкий, отже, тут мед незрілий або з високою вологістю. Для тривалого зберігання такий мед не годиться.
Мед досить гигроскопичен і в умовах підвищеної вологості може поглинати до 30 % вологи. Якщо ж при цьому навколишня температура буде вище 1 °С, то такий мед може закиснути. Тому зберігати незрілий мед потрібно при температурі не вище 10 "З, у сухому провітрюваному приміщенні, де відсутні продукти, що мають сильний запах: риба, квашена капуста і т.д.
Для зберігання меду найбільше підходять скляний посуд, а також деревяні бочки з липи, осики, тополі. Дубові бочки для цієї мети непридатні. У них мед темніє. Зберігання меду в ємностях із заліза, оцинкованої жерсті або алюмінію неприпустимо, тому що це веде до утвору отруйних речовин.
Застосування меду при різних захворюваннях.
Як і за старих часів, так і тепер мед знаходить широке застосування при різних захворюваннях (каштановий мед добре лікує суглоби; акацієвий — активно регулює обмін речовин і застосовується в гінекології; гречаний — підвищує імунітет, відновлює серцево-судинну систему; липовий — допомагає при застудах, грипі; квітковий — поліпшує травлення, зміцнює імунну систему організму в цілому). У першу чергу він зявився одним з розповсюджених засобів при лікуванні різних ран, екзем і інфекцій. Так, при наповненні ран чистим медом уже через добу на раневой поверхні не виявляється мікробів, а надалі рана інтенсивно гоїться, стимулюється ріст грануляційної тканини, після чого вона покривається епітелієм.
Дослідженнями вчених-медиків останнім часом була встановлена ефективність застосування різних медяних мазей при наступних хірургічних захворюваннях: рани, що важко гояться, трофічні виразки, мастити, опіки, фурункули, некроз, гангрени й ін.
Бджолиний мед виявляє доброчинна дія на слизувату оболонку шлунка. Не даремно говорить старе прислівя: «Мед — кращий Друг шлунка». Установлене, що вживання меду допомагає процесам травлення. Клінічні спостереження показали, що навіть один мед залежно від часу приймання можна успішно використовувати з лікувальною метою як для хворих з підвищеною кислотністю, так і зі зниженої.
Своїм багатством різних елементів мед допомагає правильному функціонуванню шлунка й кишкового тракту, проявляючи знеболюючу дію, зменшуючи при цьому подразнення нервових закінчень слизуватої оболонки. Це послужило підставою для лікування виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки.
У народній і науковій медицині мед широко застосовують при захворюваннях печінки (хімічної лабораторії нашого організму). У практиці є безліч прикладів позитивного впливу меду на хворих, що страждають хворобами печінки й жовчного міхура (гепатит, камені в жовчному міхурі, запалення жовчних шляхів і ін.).
Нерідкі повідомлення в медичній літературі про лікувальне застосування меду при захворюваннях нирок. Ефективність меду при даних захворюваннях обумовлена відсутністю або зовсім низьким змістом білків і солей, які протипоказані при цій групі захворювань. При ниркових захворюваннях порушується нормальне виведення токсичних речовин з організму. Бджолиний мед своїм складним складом — глюкозою, вітамінами і т.д. — не Тільки поліпшує виділення сечі й токсинів, але й регулює осмотическое тиск у крові й тканинах, порушене при гострих нефритах. При захворюваннях нирок необхідно вживати мед як лікувальний і профілактичний засіб ( близько 100 г у добу).
У практичній медицині мед широко застосовується при лікуванні цілого ряду серцевих захворювань. Відомо, що при серцевій недостатності виникають порушення у венозному й артеріальному кровообігу, у результаті чого зявляється затримка продуктів обміну, отрутних для організму. Коли ж зявляються відхилення в окисних процесах, у сердечників наступає явище депресії. Бджолиний же мед усіма своїми компонентами нормалізує нервову систему й виводить людину із цього стану. Так, наприклад, якщо втомленому або виснаженій людині дати ложку меду, незабаром після цього приходить у норму його нервово-психічний стан, зникає почуття утоми.
Гарний лікувальний ефект мед дає при таких серцевих захворюваннях, як міокардит, миокардиосклероз, серцева астма, аритмія, гіпертонія й ін.
Людям давно було відоме, що мед виявляє доброчинна дія на нервову систему, про що говорять наступні приклади: ще в далекій давнині китайці, індійці, греки й римляне ухвалювали мед як заспокійливий і снотворний засіб.
Професор Е. Цандер у свій час писав: «Немає більш нешкідливих снотворних ліків, чому склянка медяної води, яка всю ніч діє успокаивающе й укрепляюще. Цьому засобу треба безумовно дати перевага перед дратівними шлунок порошками».
Останнім часом клінічні спостереження дозволили констатувати сприятлива заспокійлива дія меду при деяких захворюваннях нервової системи, наприклад, неврастенії. Заспокійлива дія меду використовується й при лікуванні безсоння. Склянка води з 1 ст. л. меду на ніч виявляє заспокійлива дія, викликає міцний сон. При цьому давно відомо, що немає більш нешкідливого снотворного, чому бджолиний мед.
Мед, ухвалюючи активну участь у процесах обміну організму, виявляє зміцнювальна дія на нервову систему, у результаті чого сон стає спокійним, знижується дратівливість, поліпшується зір, зявляється почуття бадьорості, підвищується працездатність.
Є повідомлення як радянських, так і закордонних медиків про успішне лікування медом цукрової хвороби, анемії, захворювань очей, гінекологічних захворювань, захворювань верхніх дихальних шляхів і легенів, алергійних захворювань і багатьох інших.