Козаків, 1962), водно-спиртова емульсія (В. П. Кивалкина, А. А. Барсков і інші, 1985); биогель 5 (І. І. Тетерів, В. А. Бадьин, 1992); для внутрішнпорожнинного застосування при маститах: лініменти на основі соняшникового масла, рибячого жиру, полиетиленгликоля (М. Г. Миролюбов, А. А. Барсков, 1984; А. А. Барсков, 1988), биогель 10 (І. І. Тетерів, В. А. Бадьин, 1995), при ендометритах, цервицитах, вагінітах: свічі (суппозитории) (В. П. Кивалкина, А. А. Барсков і інші, 1978), биогель 10 (І. І. Тетерів, В. А. Бадьин, 1995); для аерозольного застосування при респіраторних захворюваннях тварин: розчини на полиетиленгликоле (А. А. Барсков, 1988), водно-спиртові емульсії (Р. С. Хисамова, А. А. Барсков, X. Н. Макаев, 1983; Т. А. Тимошенко, І. І. Тетерів і інші, 1996). З перерахованих препаратів рекомендовані до застосування Ветеринарною Фармакологічною Радою й затверджені Головним управлінням ветеринарії МСХ СРСР і Департаментом ветеринарії Міністерства сільського господарства й продовольства Російської Федерації настойка прополісу, водно-спиртова емульсія прополісу, мазь прополисовая, биогель 5 і биогель 10. Однак М. М. Джамбулатов, А. Р. Османів (1975), В. П. Кивалкина, А. А. Барсков і інші (1978) приводять опис технології готування деяких лікарських препаратів із прополісу у звичайних умови. Як приклад приводимо ряд рецептів прополиссодержащих препаратів, виготовлення яких цілком доступно в умовах лікувальних ветеринарних установ.

. Здрібнений прополіс звільняють від видимих сторонніх механічних домішок, ретельно розтирають у порцеляновій ступці з невеликою кількістю, підігрітого до 40-45°С, вазелінового масла, потім поступово додають вазелінове масло до одержання 50%-й концентрації й розтирають до утвору однорідної маси. Ступку потрібно підігріти до 40-45°С, пасту фільтрують через подвійний шар марлі. Препарат являє собою густу, сметанообразную масу жовто-зеленого кольору, з ароматним заходом.

. Готуються з рідкого екстракту прополісу. У порцеляновій ступці ретельно розтирають ланолін і поступово при перемішуванні додають необхідна кількість екстракту. Потім, при перемішуванні додають ту або іншу мазеву основу: вазелін, вазелінове або соняшникове масло, рибячий жир. Для готування таких мазей автори рекомендують наступну рецептуру:

Мазь на основі вазеліну - однорідна, густа, сметанообразная ясно-жовтого або жовтого кольори маса, з ароматним заходом. Мазь і пасту зберігають у добре закупорених банках, у прохолодному темному місці. Строк їх зберігання до одного року.

. Прополіс подрібнюють у вигляді тонкої стружки, звільняють від домішок (шматочків вощини, трупів бджіл і т.п.). Навішення його поміщають у скляну банку з, що щільно закривається кришкою й заливають 95%-м спиртом у співвідношенні 1:5. Наполягають 24 години при кімнатній температурі в темному місці при періодичному збовтуванні. Потім відстоюють у прохолодному місці (краще при 10-12°С) протягом 1-2 доби й фільтрують через паперовий фільтр. У готовій настойці повинне втримуватися від 10 до 15% екстрактивних речовин. Настойку зберігають у добре закупорених склянках з темного скла при кімнатній температурі. Строк зберігання - до двох років.

Промислове виробництво настойки прополісу виконується відповідно до ТУ 46.12-7-84 (Настойка прополісу для ветеринарних цілей, 1984). По зовнішньому вигляду представляє прозору рідину ясно-коричневого кольору зі специфічним для прополісу заходом і горьковато-вязким смаком. Настойка, приготовлена відповідно до ТУ, повинна містити не менш 10% масової частки сухого залишку й не менш 30% масової частки фенольних зєднань. За умови зберігання в сухому місці при 16-18°С строк придатності її 3 року від дня розфасовки.

. Запропоновано кілька видів екстракту прополісу.

Рідкий екстракт (по В. П. Кивалкиной, А. А. Барскову й інші, 1978). Здрібнений і очищений від механічних домішок прополіс, заливають етиловим спиртом або сумішшю ацетону із хлороформом (1:2) у співвідношенні 1:1. Екстрагування проводять за тих самих умов, що й при виготовленні настойки. Отриманий екстракт проціджують через полотно або марлю з наступним отжатием. В екстракті повинне втримуватися не менш 40% екстрактивних речовин. Це мутна рідина темно-коричневого кольору. Умови й строки зберігання такого екстракту відповідають настойці прополісу.

Спиртовий екстракт прополісу (по М. М. Джамбулатову, А. Р. Османову, 1975). Беруть 100 г дрібно нарізаного прополісу, зсипають у склянку (пляшку) із притертою пробкою, потім поступово при постійному струшуванні наливають 500 г спирту ректифікату, енергійно струшують протягом 20-30 хвилин і ставлять у шафу. Протягом 3 доби суміш час від часу енергійно струшують для того, щоб прополіс повніше розчинився. Отриманий екстракт уважається 20%-м.

(по М. М. Джамбулатову, А. Р. Османову, для 1975). 10 г дрібно нарізаного прополісу й стільки ж дистильованої або дощової води закладають у хімічну колбу й нагрівають протягом години. Отриманий екстракт проціджують через паперовий фільтр і зливають у пляшку. Або ж екстракту дають охолонути. Що не розчинилися частини при цьому осядуть на дно, а коричневу рідину на другий день зливають у чисту склянку й використовують для лікування, розбавляючи водою в потрібній концентрації.

(по М. М. Джамбулатову, А. Р. Османову, 1975). Беруть свіже молоко (можна й свіжий молочний відвійки), в емальованому посуді доводять до кипіння й кладуть прополіс із розрахунку 50 або 100 г на один літр молока, доводять до кипіння. Уміст помішують деревяною ложкою або лопаточкою, а після перетворення прополісу в суцільну густу масу, тримають його на слабкому вогні 10 хвилин. Потім молоко фільтрують через один шар марлі в скляну або емальований посуд. При остиганні молока на поверхні утворюється шар воску, який видаляють. Після остигання молоко придатне для вживання.

(по В. П. Кивалкиной, А. А. Барскову й інші, 1978). ДО 1 л кипяченої або дистильованої води додають 10 мол спиртовою настойкою прополісу й перемішують. Утворюється рідину молочного кольору із дрібними пластівцями. Готовлять перед уживанням. Водно-спиртова емульсія прополісу для ветеринарних цілей може бути приготовлена відповідно до « Інструкції з виготовлення й виробничому контролю», затвердженої Головним керуванням ветеринарії МСХ СРСР від 13 березня 1979 р. Строк придатності такого препарату 1 рік від дня виготовлення.

Прополисовое вершкове масло (по М. М. Джамбулатову, А. Р. Османову, 1975). У чистому емальованому посуді розплавляють вершкове масло в киплячій водяній лазні й кладуть 10-15% здрібненого прополісу й витримують при періодичному помішуванні протягом 8-10 хвилин, фільтрують через один шар марлі, а після остигання препарат придатний для застосування.

(по В. П. Кивалкиной, А. А. Барскову й інші, 1978). Як основу для їхнього готування використовують масло какао або бутирол, а також желатино-гліцеринові гелі або сплави парафіну з ланоліном. Свічі готовлять по наступному пропису: екстракт прополісу 20 г, суппозиторная маса 80 г. Вони повинні мати форму циліндра длиною 80 мм і діаметром 10 мм із загостреним кінцем. Вага свічі від 7 до 11 г, зі змістом у ній екстрактивних речовин прополісу від 0,35 до 0,55 г.

Для готування свіч методом викочування в ступку беруть навішення екстракту прополісу, а потім поступово додають масло какао або бутирол при ретельному перемішуванні до одержання пластичної маси. Викочують свічі на скляній пластинці за допомогою дощечки, покритої щільною( пергаментною) папером.

Для готування свіч методом виливання на водяній лазні в порцеляновій чашці розправляють суміш желатину, гліцерину й води (1:5:2). Отриману масу прохолоджують до температури близької до температури застивания й додають до неї екстракт прополісу при ретельному перемішуванні. Потім суппозиторную масу виливають у форму з пергаментного паперу й прохолоджують.

Також готовлять свічі з парафіну з ланоліном (у співвідношенні 1:2). Строк зберігання свіч, загорнених у целофан, у темному прохолодному місці до 6 місяців.

Лінімент прополісу (по А. А. Барскову, М. Г. Миролюбову, 1984). На водяній лазні розчиняють 10 частин полиетиленгликоля з молекулярною масою 4000 (ПЕГ-4000) і поступово вливають 80 частин полиетиленгликоля з молекулярною масою 400 (ПЕГ-400). До отриманої маси при помішуванні додають 10 частин густого екстракту прополісу зі змістом сухих речовин 500 мг/мол і одержують лінімент із 5%-м змістом екстрактивних речовин прополісу.

(по А. А. Барскову, 1988). До одному літру охолодженого крохмального клейстеру (з 2%-м змістом крохмалю) додають 50 мол настойки прополісу з концентрацією екстрактивних речовин прополісу 100 мг/мол і ретельно перемішують.

(І. І. Тетерів, В. А. Бадьин, 1992). Препарат готується відповідно до ТУ 9358-002-10920471-96, затвердженими в 1996 р. По зовнішньому вигляду биогель 5 являє собою однорідну, напіврідкої консистенції з незначним придонним осадом від жовтого до ясно-коричневого кольору, масу зі специфічним для прополісу заходом і солодкуватим смаком. До складу биогеля 5 входять: 20%-я настойка прополісу зі змістом 0,1 г/см3 сухих екстрактивних речовин прополісу, бланоза або натрий-карбоксиметилцеллюлоза, глюкоза, вода дистильована. Зміст сухих екстрактивних речовин прополісу в препараті становить 0,005 г/см3, вязкість від 12 до 14 умовних одиниць. Биогель 5 зберігають у сухому, захищеному від світла місці при температурі від -20°С до 20°С. Гарантійний строк зберігання препарату 12 місяців від дня виготовлення.

(І. І. Тетерів, В. А. Бадьин, 1996). Препарат готується відповідно до ТУ 9358-002-10920471-96, в 1996 р. По зовнішньому вигляду подібний з биогелем 5, але менш грузлий (умовна вязкість 11 ± 0,5) і гіркуватого смаку. У складі биогеля 10 підвищений вміст біологічно активних речовин прополісу (0,01 г/см3) і відсутня глюкоза. Умови й строки зберігання препарату ті ж, що й биогеля 5.

Для застосування в медицині випускаються аерозольні препарати прополісу, які як відзначають М. М. Джамбулатов і А. Р. Османів (1975) з успіхом можуть бути використані у ветеринарній практиці.

- засіб для лікування від опіків. Розпилений на опікову рану препарат створює на її поверхні плівку, що висихає за 2-3 хвилини, яка тримається 1-2 доби.

- дезодорант для ароматизації повітря в житлових приміщеннях. Розпилений у кімнаті препарат знищує про 30 до 50% мікробів, включаючи такі небезпечні, як бактерії дифтерії, дизентерії, черевного тифу, гноеродние стафілококи й стрептококи. Частки аерозолю тримаються в повітрі 20-30 хвилин.

- освежитель порожнини рота. Розпилення його в порожнині рота знищує неприємний захід на кілька годин.