Т. В. Вахонина (1989) рекомендує в гніздах збирати прополіс у липні-серпні, а із запасних вуликів і рамок - в осінньо-зимовий період, а для його одержання використовувати всі родини. Збір прополісу слід припиняти за 60 днів до настання першого заморозку. Гніздо бджіл без прополісу на зиму залишати не можна. Кількість прополісу, виробленого бджолами, залежить від погоди, рослинності, породи бджіл. Сильно прополисуют гніздо бджоли сірої гірської кавказької породи, слабко - італійської. За спостереженнями ряду дослідників менше прополісу бджоли зібрали в липні (10,1-10,2%), а найбільше - у вересні - (35,3-37,3%) (Бджільництво, 1996, № 6, с. 49-50). Бджола-Складальниця після однократного хабар доставляє 10 мг прополісу, а в день уся родина - 1 г. (Т. В. Вахонина, 1992). Без шкоди для життєдіяльності бджіл від однієї родини можна збирати до 80 грамів прополісу, а М. М. Джамбулатов і А. Р. Османів (1975) уважають, що з кожного вулика за сезон можна зібрати 100-150 г прополісу.

Для збільшення збору прополісу ( до 250-400 г) на практиці використовують спеціальні стельові ґрати, сітки, холстики, рамки з натягнутою дротяною сіткою, летковие вкладиші, низькочастотне електричне поле, магнітне стимулююче обладнання (МСУ 2-1), універсальне обладнання для збору прополісу (УУСП-1) (М. М. Джамбулатов, А. Р. Османів, 1975; А. П. Мизис, 1975; Т. В. Вахонина, 1989; (Бджільництво, 1996, № 6, с. 49-50). Т. В. Вахонина повідомляє, що «продукту можна одержувати вдвічі більше, якщо застосовувати стимулюючий фактор, наприклад, мятне масло. На вату, обгорнену марль, наносять 50 крапля мятного масла, кладуть у невелику ємність, закривають кришкою й ставлять на сіточку одного з віконець стельової дощечки. Бджоли не терплять стороннього заходу й зашпаровують отвору в сіточках чистим прополісом». Вихід прополісу можна підвищити, якщо використовувати ульевие холстики, для зняття прополісу з них у НДІ бджільництва виготовлений А. А. Садовниковим спеціальний верстат ( СИПНУВ-УП).

Якість прополісу визначають відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ СРСР (РФ) 28886-90. Прополіс. Технічні умови (Видавництво стандартів, 1991). По органолептичних і фізико-хімічних показниках прополіс повинен представляти грудки, крихти, брикети темно-зеленого, бурого, сірого із зеленуватим або коричневим відтінком кольору з характерним смолистим заходом (суміш заходів меду, запашних трав, хвої, тополі й гіркою, злегка пекучим смаком). Прополіс повинен мати щільну, у зламі неоднорідну структуру й грузлу при 20-40°С, тверду - нижче 20°С консистенцію, окисність не більш22 з, масову частку воску не більш 25%, масову частку флавоноидних і інших фенольних зєднань не менш 25%, йодне число не менш 35%, а кількість окиснюваних речовин в 1 див3 розчину окиснювача на 1 мг прополісу не менш 0,6.

Т. В. Вахонина (1989) рекомендує впаковувати прополіс у вощений папір або пергамент, а потім у пакети з харчового полиетилена, укладати в суху чисту тару й зберігати в ящиках або ларях у затемнених приміщеннях при температурі не понад 25°С.