Продукти бджільництва в оториноларингології (ОРЛ)

Продукти бджільництва в оториноларингології (ОРЛ)

В 1954 році А.Г.Шантуров захистив кандидатську дисертацію по лікуванню медом гайморитів.
За даними Г.П.Зайцева й В.Т.Порядина з 195 8 року лікували хворих невритів слухового нерва. Пчелоужаление проводилося в завушну область. Більш сильна шкірна реакція була паралельна гарному терапевтичному результату. Експозиція збільшилася з однієї хвилини до пяти хвилин. Після десятого сеансу робили перерва на 10 днів. Новий цикл складався із трьох пчелоужалений по 5 хвилин. Потім робили аудиограмму. Якщо не було змін, то дозу збільшували до 7 пчелоужалений, тому що на думку авторів, більша доза бджолиної отрути гнобить слуховой нерв.
У хворих отосклерозом відзначалося зменшення шуму, головному болю, запаморочення. Аудиограмма показала поліпшення слуху в 5 з 15 хворих, що спостерігалися.
В 1971 і 1983 рр. Ф.Д.Карнеев повідомив про ефективність лікування невриту слухових нервів комбінацією бджолиної отрути й маткового молочка.
Більшу дослідницьку роботу провели М.А. і Г.Г.Качние (1976, 1980 а, 1980 6, 1985, 1987, 1988, 1990 рр.), які виявили позитивний ефект бджолиної отрути й прополісу при вушних шумах, сенсорній приглухуватості (10% апілак, бджолина отрута в області зовнішнього слухового проходу, биауральний електрофорез із прополісом, турунди з 20% прополісом), гострих респіраторних захворюваннях, ангінах у дітей, при невриті слухового нерва. В 1987 р. Г.Г.Качний запропонував для інгаляції суміш меду й маткового молочка в стані з водою 1:5, 10 хвилин 15 процедур, а також масаж ковтки прополисовой маззю.
П.Ндорошенко повідомив не менш цікаві спостереження (1963, 1975, 1980,1976, 1981, 1985, 1987, 1988) по лікуванню невритів слухових нервів бджолиною отрутою, прополісом 5-15% водні й спиртові розчини, 3-20% мазями й емульсією, прополисовим маслом з апілаком 1:1, медяні інгаляції 100,0. Локальна проба на переносимость прополісу й меду проводилася пуговчатим зондом. Він дав рекомендації з готування настойки прополісу для лікування хронічних фарнитов і тонзилітів. Його спостереження по лікуванню медом гострих респіраторних захворювань становлять інтерес. Автор лікував успішно прополісом хронічні тонзиліти, ринофарингити, гострі й хронічні гайморити, мезотимпанити, кандидоз мигдалин, отоми- кіз, екзема вушної раковини. Після радикальної операції на юшці — алергія в 12 з 1365 (0,8%).
І.Т.Першаков лікував приглухуватість прополісом (аерозоль, 10-15% мазь, 30%настойка), а також масляно-спиртовою емульсією. У зовнішній слуховой прохід вставлялися турунди. Дітям на 10-12 годин, дорослим через день на 36 годин. Поліпшення слуху в 304 з 382 хворих, турунди не можна вставляти при поліпах і грануляціях у ротовій порожнині.
А.В.Форин і Н.І.Гельмедова (1981) лікували апизартроном алергійні риносинуити в дітей внутрикожно.
П.А.Кравчук (1968) М.М.Френкель підкреслювали протизапальний ефект прополісу.
Робіт, присвячених ефекту прополісу при ОРЛ захворюваннях багато (П.В.Попниколов із сотр. (1976), В.Чуки із сотр. (1973), К.Попо- віл, Мшарага (1976), Н.Аяшан із сотр. (1984), В.П.Калиновский (1976), АВ.Радченко (1981), Д.В.Борегова (1981), І.Мател із сотр. (1985), В.Н.Присич (1973), І.Т.Першаков (1985)).
В 19 7 3 році В.Ф.Філатов, Т.Е.Шамрай опублікували методичний лист по застосуванню прополісу в ОРЛ Б.Н.Псахис, М.Я.Волгіна (1976) запропонували інгаляцію аерозолем прополісу.
В 19 7 8 році С.Младенов рекомендував інгаляції з медом у чайник з киплячою водою додають мед (на 100 мол. води 2 чайних ложки меду). Гумовий шланг, надягнутий на носик чайника, зєднують із лійкою. При нежиті в ніс закопували мед з анестезином. Дуже полезни інгаляції з медом і при бронхітах.
Чуки й сотр. (1976) лікували прополісом хворих хронічними гнійними ринітами й ринофарингитами (300 мг. прополісу в день із додаванням солей магнію), а також аерозольні інгаляції й тампонади 5% прополисовой маззю. В 90% хворих отриманий гарний результат. При ларинготрахеитах призначалися в день 5-6 прополисових таблеток, 3 -5 чайних ложок 2% водного прополисового сиропу й щодня робили інгаляції.
Попович і Шарага (1976) однак, одержали тільки 50% поліпшення.
Ю.А.Шпаків (1976) запропонував для лікування дітей коктейль із прополісу й настою лікарських трав (ЕПАМ-7).
Кочниу (1976) одержав 85% поліпшення при захворюванні середнього вуха при лікуванні прополісом.
Д.С.Джарвис (1985) уважався, що немає краще меду для лікування нежитю — жування медяного стільника, а при запаленні придаткових пазух — жування сотов щодня 15 хвилин. Дітям корисна ця процедура щодня всю осінь і зиму в комбінації з 2 чайними ложками меду усередину.
При сінній лихоманці (поллиноз) рекомендується жувати стільник 5 раз у день перші два дні, а потім 3 рази в день кілька тижнів. При відсутності стільникового меду приймання обячного меду 2 чайних ложки.
Корисне жування суміші соснової смоли й меду при захворюваннях дихальної системи.
В 1991 році В.Клюлько лікував хронічні тонзилити коктейлем відваром ромашки, 1% иода, алое, меду.
В 1985, 1979, а потім в 1981 рр. М.М.Френкель описав використання прополісу в якості анестетика при операціях у порожнині носа і і юшка. Анестезія середнього вуха попереднє промивання фураци- лином 1:5000, осушення марлевим тампоном, вставляється турунда зі спиртовою настойкою прополісу, на кінець турунди прикріплюється один електрод, другий на сосцевидний відросток. Двофазне токовище до субєктивного відчуття поколювання 8-10 хвилин. У середині сеансу полярність мінялася. Анестезія носа — марлева турунда довжиною 10 див. зі спиртово-водною емульсією прополісу 10-25%і в порожнину носа щільно прижамается до майбутнього операційного поля. Інша частина носової порожнини змазується 1% ментолом або вазеліновим маслом. При операції в половині носа, в іншу вставляється турунда з 0,85% физраствором, на верхню губу клейонка, на якій виводяться кінці обох турунд і прикріплюються електроди. При гнійному гаймориті вводять пункционно 10% водноспиртовую емульсію прополісу. Спочатку промиваємо фурацилином, потім продуваємо повітрям.
В 1988 році Г.М.Бредихин запропонував комбінацію меду з каланхое для лікування захворювання горла й носа.
В 19 8 8 році Р.А.Мисливців з Горького лікував хронічні фарингіти водяними розчинами прополісу (1 мол. 20% в 96% спирті на 100 мол. физраствора) і 5%, розчином меду. Автор категорично проти розчину Люголя, чистого спиртового й спиртово-масляного розчину прополісу при хронічних фарингітах. Він застосовував полоскання із прополисной водою не більш 43, робив фарнигеальние ванночки, глуг- лурини й фарингеальную пульверизацію. Перед лікуванням проводилася сублингвальная проба.
В 19 7 6 році П.Починкова застосувала прополисово-масляну емульсію (1:2) методом парової інгаляції у хворих фарингітами.
Ст.Младенов, О.Младенова (1991) підкреслили терапевтичне значення липи, материнки в створенні лікувальних медов у Лор-патології й запропонували наступні методики усередину по чайній ложці кожні 3 години, аерозоль 20% меду, локальні аплікації 10% меду в ніс у комбінації з анестезином, електрофорезом з обох полюсів 30% медом, полоскання 30% медом.
К.Попович, М.Шарага (1976) розробили методики лікування Лор- захворювань прополісом: 4-5% краплі для носової інгаляції, носоглоткові змазування 3% у гліцерині, у меді, смазиание носових ходів при озене 2% прополісом з матковим молочком, комплексні препарати з пилком (мелькальции), полоскання 10% прополісом після їжі на чашці настою ромашки.
А.Буруяне із сотр. (1987) лікували отомікоз 30% спиртовою витяжкою прополісу.
Сабіна Зоммер-Урбанска із сотр. (1987) успішно лікували мазями з 4,5-9% прополісом риніти.
Інгаляції із прополісом ( 3 рази в день) допомагали при послеинтуба- ционном трахеїті на думку З.Бойда з отр. (1987).
В 197 6 році П.А.Кравчук захистив кандидатську дисертацію по лікуванню прополісом хронічних губатрофических і атрофических форингитов.
Основні методики апітерапії лор-захворювань.
Неврит слухових нервів і нейросензорная приглухуватість.
Бджолина отрута ввиде пчелоужаления, апифор-електрофореза, інєкцій апизартрона, утирання вирапина в крапки заднього срединого меридіана (VG 22,23,24,20), жовчного міхура (VB 20,21,22), потрійного согревателя (TR 5,21,22). На сеанс до 1 мг. на курс 10-20 мг. отрути. У ці ж крапки слід проводити втирання 1 % прополисовой мазі, меду, 1 %мазі маткового молочка за годинниковою стрілкою щоб побільшати кількість енергії в меридіані. Проводилося 3-4 курсу з інтервалом в 2 місяця. При нейросенсорной приглухуватості хворі одержували крім цього квітковий пилок і апілак у свічах крім цього, хворим призначався биауральний електрофорез із 10% медом.
Гострий отит із гноєтечею й без нього.
На першому місці серед лікувальних методів перебували препарати меду й прополісу у вигляді турунд, вставлених у зовнішній слуховой прохід із сумішшю 20% розчину меду 5,0, 30% етанолового екстракту прополісу 10 крапель у теплій воді. Ці турунди міняються через 2 години. Полезни краплі меду зі стерильного сота через 2 години на кожний зовнішній слуховой прохід протягом 6-7 днів. Усередину хворий може застосовувати ті ж препарати. На вушну раковину доцільно накласти компрес із теплим 10% медом або прополисовую холстинку, можна втирати прополисовую мазь у сосцевидний відросток і приклеїти до нього лейкопластиром пластинку прополісу.
Хронічний отит.
Приєднується дія бджолиної отрути в крапки, зазначені в розділі «неврит слухових нервів», а також різноманітні физио-про- цедури (електрофорез із медом, отрутою, импульсофорез із прополісом, фонофорез із медом, отрутою, прополісом, маззю з маткового молочка).
Фарингіти, ларингіти гострі.
Полоскання, інгаляції 5% розчином прополісу за допомогою інгалятора парової лазні, змазування глотки сумішшю иодинола з 5% прополисовой маззю.
Народні методи апітерапії при ОРЛ.
Простудні захворювання.
1.
Сік одного лимона на 100 гр. меду. Перед сном по столовій ложці з гарячим чаєм або молоком.
2.
Сік хріну й меду 1:1 2 рази в день по столовій ложці.
3.
100 гр. свіжих ягід малини (2 їдальні ложки сухих ягід) заварити в склянці води. Через 10-15 хвилин додати столову ложку меду. У теплому виді перед сном.
4.
1 столова ложка меду, 80 гр. смальцю на склянку гарячого молока 2-3 рази в день.
5.
1 столову ложку сухих квітів ромашки заварити склянкою окропу, після остуживания процідити додати чайну ложку меду й використовувати для полоскання рота й горла.
Інгаляції із прополісом і воском: в алюмінієвий кухоль ємністю 300-400 мол. кладуть 60 гр. прополісу, 40 гр. воску й ставлять в іншу більш широкий посуд з киплячою водою. Інгаляції проводяться ранком і ввечері по 15 хвилин протягом 2 місяців.
Прополіс при нежиті.
У порцеляновій ступці розтерти 20 гр. здрібненого прополісу разом з невеликою кількістю вершкового масла, додати до 100 гр. соняшникового масла. Усі добре перемішати. Приготовленими ліками змочувати невеликі тампони вати й закладати в ніс ранком і ввечері.
Сік алое з медом застосовується при лікуванні захворювання зева, ротоглотки, гортані й трахей, при шкірних захворюваннях вух 5 частин соку алое змішується з 1 частиною меду до їжі 3 рази в день протягом 1-2 місяців.
Змішаний з медом сік моркви позбавить від простудного кашлю й захриплості.
Настій звіробою із прополісом застосовується для лікування запалення ковтки, для чого 1 столову ложку трави звіробою круто заварити окропом, через 20 хвилин процідити. На 1 склянку настою додати 40 крапля настойки прополісу. Однієї склянки вистачить на 2 полоскання в день. Ароматне приємне полоскання має сильний протизапальний засіб.
Лікування ринітів, гайморитів і отитів у дітей і дорослих. Стерильної (прокипяченой) стекляной паличкою вибирається крапля меду із сота й вкладається в дітей через щогодини в ніздрю або зовнішній слуховой прохід У дорослих доза меду збільшувалася втроє. Подібні процедури проводилися 2-3 дня. З 46 дітей, що одержували тільки це лікування, видужання настало в 44. Двоє хворих страждали гнійним гайморитом, для лікування знадобилося додати вкладання турунди з 1% прополисовой маззю. Температура тіла знижувалася до результату першої доби лікування, не відзначалося перфорації барабанної перетинки, її гіперемія значно зменшувалася вже через 6-8 годин лікування.
Друга група хворих страждало невритом слухових нервів, частіше інфекційного генеза. Пчелоужаление проводилося в крапки заднього срединого меридіана, а також скроневі крапки тань-янь, тоувей і привушні крапки тин-хуей, ер-мень і ін.. Для поліпшення мікроциркуляції хворі одержували 150-200 мг. апілаку щодня 3 тижня, потім була перерва на 2 тижні й курс повторювався.
Ефективність визначалася по аудиограмме, яка показала поліпшення сприйняття звуків на 50% в 31 хворого, на 25% в 16 хворих, на 10% в 9 хворих.
Третя група хворих хворіла на хронічний фарингіт, усі вони (37) працювали вчителями, лекторами, служили в державних установах, отже, подібне захворювання підходило під категорію професійних. До початку лікування всі хворі застосовували змазування розчином Люголя, інгаляцію мінеральною водою і т.д..
Нами були рекомендовані змазування задньої стінки ковтки 1% прополисовой маззю з додаванням на 15 гр. мазі 5 гр. меду й 100 мг. маткового молочка (таблетка апілаку розтиралася в порошок і додавалася в суміш, злегка підігріваючи її до 40°С). Після місячних щоденних процедур усі хворі вилікували від фарингіту, однак, восени й навесні рекомендувалося повторити тижневі курси для профілактики фарингіту, адже мовне навантаження залишилося.
Офтальмологія.
Очні хвороби лікувалися медом і прополісом Галеном, Авиценной. На Цейлоні застосовувалися бджоли, смажені в маслиновому маслі, для лікування швидко наростаючої короткозорості, кератитів.
Наприкінці XIX століття по Н.Мартемову німецькі лікарі лікували бджолиною отрутою гострі й хронічні захворювань зорового нерва ревматичної етиологии. Перші спроби були в 40 роках XX століття, коли форапином лікували ірити, трахому, геморрагическую глаукому.
В 19 4 9 році О.І.Шершевская лікувала бджолиною отрутою ревматичні ірити й іридоцикліти. Навіть при задніх синехиях ефект спостерігався через 3-4 дня: запальні явища стихали.
В 1948 році палестинський офтальмолог В.Мух узагальнив свої пятнадцятирічні спостереження по лікуванню склеритів і кератитів ревматичної й герпетической етиологии (цит. по В.І.Максименко), в 1976 році Х.Калман повідомив про лікування матковим молочком ослабленого зору.
Бджолина отрута застосовувалася для лікування герпетических захворювань очей (Н.М.Маланова, В.І.Максименко, М.М.Золотарьова) з використанням вирапина, КФ, апизартрона, мелиссина. Мед використовувався для лікування захворювань століття й коньюктиви (А.Х.Михайлов), кератитах і опіках ротової оболонки (А.І.Макухіна, І.І.Маланова). Електрофорез із медом запропонувала в очній практиці АА.Бельтюкова.
В 1964 році була захищена кандидатська дисертація В.І.Максименко про лікування отрутою й медом герпетических поразок очей.
Бджолиний мед за даними В.І.Максименко (1960, 1972, 1975) закопувався в конъюктивальний мішок, уводився в око методом електрофореза за допомогою електрода-ванночки. Мед закладався за нижнє віко як очна мазь. Відбувається проліферація місцевих клітинних елементів.
Ефект or лікування бджолиною отрутою й медом отриманий в 39 хворих з 46.
В 1966 році А.І.Тартаковская доклала про застосування 1% мазі апілаку при кератитах.
Б.Танев, П.Пейчев в 1974 році лікували очні хвороби 0,5-1% маззю маткового молочка.
І.Байдан із сотр. (1976, 1985) успішно застосували прополіс для лікування опіків око, для ассептических повязок очного яблука при операціях.
Цикл робіт А.І.Тихонова, В.Е.Глєбовій, Н.Байдана із сотр., А.С.Михайлова, В.П.Кривульчек узагальнили спостереження по застосуванню різних препаратів прополісу С.Смук, Х.Хрін (197 9,1985), Л.Е.Чемоданова, З.Г.Чаньшев (1988, 1989) запропонували лікування прополісом герпетических коньюктивов і кератитів. Д.Ф.Іванов лікував водяним розчином прополісу гнійні виразки роговиці.
Плівки з апілаком запропоновані А.Ф.Неделька й В.А.Головкиним (1986, 1987, 1989, 1990). Вони дають можливість строгого дозування дози маткового молочка (0,002).
М.А.Колесникова із сотр. (1988) показали, що мед ефективний при кератитах (герпетическом, гнійній виразці роговиці, травматичному, туберкульозному й ін.), забезпечував більш ранню епителизацию. Застосовувалася 15% сульфациловая мазь на меді й 50% мед ( без стерилізації). Консервант у мазь також не додається, тому що мед його заміняє.
Л.Е.Чемоданова й З.Г.Чанишев (1988) з Уфи показали, що прополіс стимулює фактори імунітету, сприяє створенню нормальної трофіки, активізує процеси регенерації тканини. Прополіс розчинявся у вазеліновому маслі у вигляді 5% мазі. Епителизация проходила в кроликів на 5-12 день. 118 хворим з кератитами закладалася прополисовая мазь.
В.І.Максименко із сотр. (1988) доклали про застосування меду при катарактах, які часто збігаються із захворюваннями внутрішніх органів. Натуральний мед закладався в коньюктивальний мішок стекляной паличкою, якийсь час були явища подразнення. За схемою 10 днів мед, 10 днів вітамінні краплі. В 2000 хворих зупинявся розвиток катаракти. У цій же клініці встановлений вплив меду на прогресуючу короткозорість.
В.А.Головкин із сотр. (1991 а,б) підкреслили антимікробну активність плівок з апілаком.
В.І.Неделька із сотр. (1991) лікували матковим молочком дистрофію сітківки й зорового нерва електрофорезом.
A.
Ф.Неделька із сотр. (1986, 1987) застосували успішно апілак ь лікуванні травматичних ушкоджень ока.
B.
Г.Абрамов із сотр. (1994) використовували мед для консервації алотрансплантатів роговиці.
B.
І.Голиков (1991) лікував медом вікові катаракти.
C.
Ю.Калінін із сотр. (1988) застосували з успіхом мед і віск для лікування експериментальних хімічних опіків око.
Для гостроти зору, а також при розумовій і фізичній перевтомі можна вживати медяний напій по 20-40 гр. під час.
їжі три рази в день. Напій готовлять із плодів і кори лимоннику Китайського, розчинених по смакові в меді.