В 1970 році Б.І.Крупник з Казані вперше лікувала хворих сирингомиелией і одержала поліпшення в половини цього контингенту.

Нами проводилася апітерапія 62 хворим сирингомиелией у віці від 22 до 54 років, чоловіків 29, жінок 33. Давнина захворювання до 3 років в 16, від 3 до 10 років — 37, понад 10 років — в 9 хворих.

Усі хворі одержували комплексний курс лікування (радонові ванни, радіоактивний йод, глибока рентгенотерапія, УВЧ у комбінації з висхідними дозами прозерина, глютаминовой кислотою (з поліпшенням стану у вигляді зменшення хворій, інтенсивності парезів від2 до 6 місяців).

Бджолина отрута вводилася методом пчелоужаления по меридіану сечового міхура (V) зі здоровішої сторони. Якщо випадання чутливості спостерігалося по обидва боки, то пчелоужаление проводилося в зони сегментів з випаданням чутливості. Кількість пчелоужалений доводило до 10-12 на сеанс. Курс складався з 100-200 пчелоужалений через день.

Наші попередні дослідження показали зміна трофічної функції шлунка в 36 хворих сирингомиелией за допомогою фиброгастроскопа. В 19 хворих були виділені ерозії на великій кривизні шлунка, в 17 спаечние зміни в області воротаря, 7 хворих страждали рефлюксом жовчі в шлунка. Крім того за допомогою тепловизора «Рубін» вивчалося інфрачервоне випромінювання шкірних покривів. Нами ці результати були зіставлені з попередніми спостереженнями (1970), коли вивчалася шкірна температура електричним термометром у зонах Захарїна-Геда для серця, печінки й жовчного міхура. Відзначалася різниця в шкірній температурі до 2-3 градусів у порівнянні із симетричною зоною шкіри. Тепловизион- ная діагностика показала, що інфрачервоне випромінювання у хворих сирингомиелией представляє конгломерат плям різної інтенсивності, в основному паралельно расположеннних клінічним порушенням температурою чутливості.

У результаті проведеного лікування бджолиною отрутою в 45 хворих настало значне поліпшення, що виражалося відновленням поверхневої чутливості, повним або частковим згладжуванням трофічних змін шкіри, а також збільшенням обсягу рухів, паралельно цьому поліпшувалася фиброгастроскопическая картина слизової шлунка убік загоєння ерозий, зменшення атрофії складок слизової шлунка й рефлюкса. Відновилися дефекти інфрачервоного випромінювання в половини обстежених хворих. У. 11 хворих відзначалося поліпшення (значна тенденція до збільшення чутливості при збереженні трофічних порушень). В 9 хворих після повторних курсів апітерапії не спостерігалася динаміка клінічної картини.

Відновлення поверхневої чутливості було феноменом, який не спостерігався нами у хворих сирингомиелией при лікуванні іншими методами (глибока рентгенотерапія, радонові ванни, радіоактивний йод). Його прояв слід пояснити відновленням проведення імпульсів по чутливих шляхах за рахунок зменшення глиальних елементів і продукування рідини в сирингомиелитиче- ские порожнини. Це підтверджується відсутністю подібного феномена у хворих глиоматозом, у яких не відзначалося, як відомо порожнин у спинному мозку. Лікування артропатий з поразкою плечового й ліктьового суглобів представляє окремий розділ, тому що пчелоужаление або апифор-електрофорез проводилося безпосередньо на зону ураженого й зруйнованого суглоба ( при артропатии плечового суглоба — цзянь-юй (GJ 15), тянь-ляо (TR 16), при артропатии ліктьового суглоба — цюй-чи (GJ II), тянь-цзинь (TR 10), чи-цзе (Р 5). Кількість пчелоужалений доводило до 12-15 на сеанс, а на курс 150-200.

Хворі (14) відзначали зменшення болів після 15-20 пчелоужалений. Потім уражений суглоб зменшувався у величині й конфігурації, після 50-60 пчелоужалений явно зменшувалася кількість: рідини в суглобній капсулі.

За нашими спостереженнями було потрібно 2-3 курсу по 150-200 пчелоужалений, щоб закріпити терапевтичний результат. Хоча деформація суглобів залишалася, зявилися можливості рухів в артропатических суглобах. Все-таки через 2-3 року після закінчення апітерапії знову накопичувалася рідина в капсулі, щоб було показанням до дублювання курсів пчелоужалений.

Більш виражений результат відзначався нами при комбінації застосування бджолиної отрути з медом для кумуляції його дії й квітковим пилком, який поліпшував функцію шлунково-кишкового тракту, що збігалося зі спостереженнями А.Кайяса (1975).

Безсумнівний ефект приносило постійне (1-2 місяця) утирання перги (суміш меду із прополісом і квітковим пилком) і 1% прополисовой мазі або «Пропоцеум» в артропатичний суглоб і електрофорез із 20% медом поперечно з 20 мол. розчину на прокладку (сила токовища 10 МА, експозиція 10-12 хвилин), а також фонофорез із «Пропоцеум» або вирапином на суглоб.

Таким чином, нам удалося показати, що апітерапія є методом патогенетического лікування різних синдромів сирингомие- лії. Для профілактики променевих поразок у процесі курсу рентгенотерапії нами проводилося пчелоужаление, враховуючи радіопротекторну роль отрути, згідно з даними В.Шипмена й Р.Коула (1967), С.Д.Акопяна й М.А.Акопяна (1974), Н.М.Артемова (1974).

Для ілюстрації сказаного приводимо виписку з історії хвороби. До-Ва, 4 3 року, рільник, перебувала в неврологічному відділенні тричі в 1980, 1981 і 1984 роках із приводу хворій у руках, особливо ліворуч, зменшення сили лівої руки. Хворіє 12 років. Лікувалася у відділенні рентгенотерапією, радоновими ваннами, інєкціями прозерина з ефективністю 9-10 місяців. При вступі с.Горнера ліворуч, диссоциированное розлад чутливості у вигляді куртки по 7 грудний сегмент, верхній млявий парапарез, більше ліворуч, сліди опіків на лівій лопатці. На теплограмме- тепловизионний дефект на рівні плеча. Фгс-Виражена атрофія слизової шлунка. Діагноз: сирингомиелия З1Д6, двостороння із млявим верхнім парапарезом, змішана форма, атрофический гастрит.

Проведене лікування бджолиною отрутою (106, 115, 120 пчелоужалений на курс), квітковим пилком (1 чайна ложка х 3 25 днів). Після 60 пчелоужалений зявилося відновлення поверхневої чутливості, поменшалися тепловизионние порушення. Після 2 курсу порушення чутливості залишилися в межах З 1-Д2 ліворуч. Відновлення слизової шлунка на ФГС. Після 3 курсу подальше поліпшення поверхневої чутливості не було, але збільшилася сила в руках з 4 до 21 кг..

Отже, пчелоужаление показане для лікування хворих сирингомиелией як самостійне, так і в комплексі з радоновими ваннами ( при яких немає відновлення чутливості) і квітковим пилком. При поразці язика (прояв сирингобульбии) нами рекомендувалося прожовування прополисового масла, приготовленого по Є.Х.Каримовой (1 чайна ложка вводиться в порожнину рота й рухами язика перемішується по порожнині рота до повного розчинення).