Димар нержавійка, шкіряний міх
бджоли вулики

Мед, як живильний продукт.

Мед, як живильний продукт.

У кулінарних книгах різних народів обовязково є блюда, що містять мед. Це й медяне вино, і кондитерські виробу, і молочні продукти й варення. Н.П.Йориш, Ст.Младенов і інші автори приводять у своїх книгах опис різних блюд, що містять мед. Нами доповнена ця медяна кулінарія блюдами башкирських, грузинських, румунських і французьких фахівців, мед може й повинен замінити буряковий і тростинний цукор у дієтичному харчуванні, особливо в дітей. Обговорюється питання про використання невеликих доз у хворих діабетом, ґрунтуючись на тому, що цукру в меді в основному представлені фруктозою, не настільки шкідливої для хворого діабетом. Меттингер — педіатр із Вронского госпіталю в Нью-Йорку — призначав дітям при поносі 1 чайну ложку меду на 250 гр. ячмінного відвару. Ця суміш заспокоювала дітей, зменшувала недокрівя. Його співробітники дітям давали гіркий хлористий кальцій разом з медом. Мед часто призначався спортсменам після й під час змагань для відновлення сил.
Зоран Ефесский рекомендував мед дітям для поліпшення апетиту. Мед не слід застосовувати як основний продукт харчування, але як речовина з вираженими біологічними властивостями.
Дуже корисно медяне масло з 20-30% меду, зберігається в холодильнику, рекомендується з гарячою або підігрітою булкою. При підйомі «Лузитании» водолазів годували спеціальною дієтою, поступово збільшуючи дозу меду, що сприяло більш тривалому знаходженню під водою й попереджало кесонну хворобу.
Авиценна рекомендував після 45 років обовязкове вживання меду. Н.П.Йориш давав дітям щодня чайну ложку меду й відзначав посилення їх росту. Дж.П.Пиани з Італії відзначав, що мед після малокаллорийного обіду створював відчуття ситості.
У Прадавній Русі мед являв собою такий же напій, як і пиво. У московських царів був спеціальний ситенний двір, де готовили мед і пиво по спеціальному пропису, причому за одне застілля випивали до 400-500 цебер меду й пива. Спеціальний льох для медов називався медунец. Ще наприкінці XIX століття діяло 200 спеціальних медоварних заводів. Розрізняють меду — прості, прісні, білі, червоні, обарние, боярські, ягідні. Зберігся рецепт готування ягідного меду: ягоди варили в медяній сите, сусло проціджували, вливали в бочки з медом, звареним раніше із хмелем. Ставленний мед відрізнявся тим, що приготовлялся як квас на дріжджах із хмелем і з додаванням ягід малини, смородини, вишні, яблук. У ягідну основу після проціджування клали мед (1 частина меду на 2-3 частині сусла), вносили дріжджі, кидали шматки хліба й давали перебродити 7-8 днів у теплому місці. Бочки засмолювали й зберігали кілька років.
Сусло складалося з 1 частини меду на 1 частину води (подвійне) і 1 частини меду на 2 частині води (потрійне).
Збитень готувався у відерних самоварах із суміші води з медом, додавалися прянности (імбир, гвоздика, лавровий лист), іноді вливалася невелика кількість спирту.
І взагалі було поширене побажання народу, щоб усе текло по маслу й меду. Приводимо кілька рецептів татарської кухні з використанням меду.
Пряник «КАЛЯПУШ».
Цукор з медом і водою перекипятити й поставити остигати. Просіяти борошно, зробити лійку в середині й вилити остиглий сироп у розпущене масло або маргарин, додати корицю, чайну соду, добре перемішати й замісити тісто. Потім розкотити круглі коржі, проткнути ножем і поставити в не дуже гарячу піч на 30-40 хвилин.
Масло з медом ( бал-травень).
Вершкове масло нарізати кубиками й подавати з медом.
3—933.
Збити масло, не залишаючи грудок, додати рідкий або твердий мед, потримати на холоді й перекласти в тарілку.
Напій з меду.
У гарячу воду (1 склянка) кладе 25 грамів меду й кипятиться 3-4 хвилини. За бажанням можна додати 1 гр. лимонної кислоти. На стіл подається в холодному виді.
Чак-Чак (горішки з медом).
Випустити в посуд сирі яйця, додати молока, солі, цукру, усе перемішати, усипати борошно й замісити мяке тісто, додати чайної соди. Розкотити тісто жгутиками товщиною в 1 див. і жарити у фритюрі. Усипати в мед цукровий пісок і скипятити в окремому посуді. Якщо мед, узятий на сірник, при стекании стає ламким, то кипятіння припинити. Прожарені кульки покласти в посуд, полити медом і добре перемішати.
Нами накопичений певний досвід лікування неврологічних хворих медово-яблучною сумішшю за методикою ДС.Джарвиса. Пропонуємо опис методики (див.сб. «Апітерапія сьогодні», Бухарест, 1977), стор.88-90).
Основа дії медово-яблучного оцту полягає в насиченні організму калієм, зменшення кількості якого є основою порушення мікроциркуляції (судинні захворювання, обмінні процеси із трофічними синдромами і т.д.).
Крім того, при хронічних захворюваннях в організмі є тенденція в отщелачивание ( зниження РН крові, ліквору, сечі). Яблучно-медяний оцет дозволяє зменшити цей паталогический синдром.
Застосовувати його можна як окремо, так і в комплексі з іншими препаратами. Не рекомендується призначати ліки лужної дії. При вживанні медово-яблучного оцту значно підвищується стійкість організму до стресових впливів, а також гострим распираторним захворюванням.
Суміш (оцет) з яблук і бджолиного меду.
Оцет можо одержати в домашніх умовах безпосередньо з яблук і меду по наступному рецепту.
Яблука миють, усувають зіпсовані частини й червоточини, потім повністю протирають їх через велику тертку. Можна використовувати й шкірку, залишки після виготовлення варення, компотів або після пресування яблук для виготовлення сидру. Роздроблені сирі яблука поміщають у підходящий по розмірах судина. Додають у теплу,попередньо вскипяченую воду (0,5 л.води на 0,4 кг. яблучного пюре). Для виготовлення яблучного оцту на кожний літр води додають 100 грамів меду. Щоб прискорити оцтове шумування, крім меду до кожного літра води додають по 10 г. пивних (хлібних) дріжджів і 20 г. сухого чорного хліба.
Судина, що містить цю суміш, зберігають непокритим у приміщенні при Т плюс 20, плюс 30 градусів Цельсия. Оцтовому шумуванню сприяє рідина з невеликим змістом алкоголю (менш 20 цукрових речовин), як можна більш стійка температура близько плюс 20 градусів Цельсия) і як можна більша площа контакту суміші з повітрям (аеробне шумування). Судина повинен бути зі скла (банки), дерева (барила) або глазурованої кераміки. Судину поміщають у темне місце, тому що ультрафіолетові промені перешкоджають шумуванню.
Для 1 фази шумування судину тримають у теплі протягом 10 днів ( при температурі 20 або 30 градусів), суміш із яблук перемішують деревяною ложкою 2-3 рази в день, потім складають суміш у мішечок з рідкої тканини й пресують. Отриманий сік пропускають через марлю, визначають кількість і виливають у судину із широким горлом. Для кожного літра соку можна додати по 50-100 гр. меду й заважати до одержання однорідної маси.
Для 2 фази шумування судину перевязують марль і зберігають у теплоті для продовження шумування. Шумування закінчилося, коли рідина заспокоюється й стає прозорою. Залежно від готування соку, температури і т.д. яблучний сік готовий через 30-40 днів. Потім за допомогою гумової трубки розливається в пляшки після того, як пропускається через марлю над лійкою. Пляшки закупорюють й зберігають у прохолодному місці.
Показання застосування, спосіб застосування.У своїй книзі Д.С.Джарвис указує зокрема на наступні показання застосування оцту з яблук і пчелинного меду:.
1.
Збереження врівноваженості організму, стійкість при фізичних і розумових зусиллях, а також профілактичний засіб при ряд(2 захворювань: 2 ложечки оцту, 2 ложечки меду й склянка води, 2 або кілька раз у день залежно від фізичних і розумових зусиль.
2.
При суміжних розладах шлунка: ложечка оцту в склянці води, через кожні 5 хвилин ухвалюють по ложечці цієї суміші, із другої склянки доза збільшується до двох ложечок через кожні пять хвилин.
3.
При тучності: дві ложечки оцту в склянці води, щораз після їжі.
4.
Сверблячка шкіри голови: одна ложечка оцту в склянці води. Змочують гребінець і розчісують волосся до повного їхнього зволоження.
5.
Сверблячка шкіри на тілі: ложечка оцту в склянці води (змочують гребінець і розчісують). Розтирають цим розчином тіло, починаючи з рук, потім груди, спину, ноги. Можна додати 200 мг. оцту у ванну з водою й пробути в ній 15 хвилин.
6.
При хронічних головних болях: 50% оцту й 50% води в судині на невеликому вогні. Проводиться інгаляція — 75 вдихань.
7.
Підвищений артеріальний тиск: дві ложечки оцту в склянці з водою, щораз після їжі.
Крім цих методів уведення меду запропоновані:.
1) ингалиции піхвові 2-5% розчином меду,.
2) електрофорез із 20% розчином меду в дестиллированой або кипяченій воді, прокладки змочуються 20 мол. з обох полюсів,.
3) фонофорез меду,.
4) жування стільникового меду,.
5) уведення по А.І. Філіппову із сотр. (1 988) через дуоденальний зонд у дванадцятипалу кишку 100 мол. 5% розчину меду, краще на настої рилець кукурудзи або часниковому настої,.
6) ванни фито-медово-пенистие з настоєм необхідної лікарської трави або медово-соляні з використанням 0,5 кг. морської солі,.
7) інгаляція з медом у комбінації з мінеральною водою, а також відваром або настоєм лікарських трав,.
8) промивання легенів 1% медом при бронхоскопії,.
9) уведення стерильного меду стерильною скляною паличкою в ніс або зовнішній слуховой прохід при отитах і гайморитах у дітей і дорослих,.
10) підмивання медяною водою при хронічних циститах і вагінітах у жінок,.
11) тампони з 5% медом при гінекологічних захворюваннях у жінок,.
12) мед з йогуртом, кефіром і кисляком.
Велика увага приділялася використанню меду в суміші із фруктовими й овочевими соками (Б.А.Охотский, 1985, 1990, С.Я.Комаро- ва, 1987, Е.А,Лудянский, 1988 і ін.).
Лікувально-профілактичне застосування соків у комбінації з медом.
Усі продукти рослинного походження (рослини, городин, фрукти) є лікувально-профілактичними й здатні продовжити життя людини. На думку фахівців-геронтологів, тривалість життя людину повинна становити 120-150 років. А ми живемо в середньому 70-80 років. Винні в цьому наступні фактори: відсутність системного навантаження, психічні стреси, уживання нікотину, алкоголю. Особливо негативний вплив на організм людини виявляє порушення раціонального харчування. Однієї із причин, що скорочує наше життя, є недостатнє забезпечення організму свіжими овочами, фруктами й іншими рослинними продуктами.
У рослинах присутні не тільки живильні, але й лікувальні речовини. Головну лікувальну основу рослин становлять соки й нектар. Тому значення для людини соку й меду, особливо в їхній сукупності важко переоцінити.
Соки, витягнуті зі свіжих фруктів, овочів і трав, забезпечують усі клітини й тканини організму амінокислотами, вуглеводами, ферментами, вітамінами, необхідними людському організму, а також мікроелементами, без яких в організмі не відбувається жоден біохімічний і фізіологічний процес. Вони учавствуют в обмінних процесах (білковому, жировому, вуглеводному), у синтезі білка в організмі, теплообміні, кровотворенні, костеобразовании, розмноженні й імунологічних реакціях.
Ученими доведені взаємозвязок і взаємодія мікроелементів з вітамінами, ферментами й гормонами.
Слід памятати, що постійне вживання вареної й консервованої їжі веде до переродження клітин, тканини, тобто до передчасного старіння.
Соки є не концентрованої, але самою поживною їжею, і ухвалювати їх рекомендується системно для збереження здоровя й продовження життя.
Для одержання повноцінних соків важливо, щоб клітковина овочів, фруктів і рослин добре роздрібнювалася (електросоковижималкой), що сприяє більш швидкому й при меншій витраті енергії засвоєнню соків людським організмом.
Рекомендується на склянку соку, настою або відвару трав додавати одну столову ложку меду (100 калорій), який збагачує сік вітамінами, надає йому своєрідний смак і поліпшує засвоєння його організмом.
З вітамінів у соках найчастіше втримується, каротин, В1, В2, В6, РР, З, Р, ДО и пантотеновая кислота.
Рекомендовані соки.
СІК ЛЮЦЕРНИ. Віджимати в червні-липні, у період дозрівання. Завдяки тому, що коріння люцерни досягало кілька метрів, ця рослина особливо багата мікроелементами. Це — хімічні елементи, які мають відповідний баланс кальцію, марганцю, фосфору, хлору, калію, натрію, кремнію. Люцерна — рослина, саме багате хлорофилом. Уживання в їжу соку люцерни зберігає людині здоровя, дає силу й енергію, створює гарну опірність організму до інфекцій.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 3 рази в день.
СІК СПАРЖІ. Віджимати в липні-серпні. Містить вітамін В1, В2, З, РР, каротин, а також велика кількість мінеральних солей (особливо калію). Застосовується як сечогінне, при набряках, нирковокамяній хворобі, ревматизмі, циститі, а також при алергії й епілепсії.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 3 рази в день.
ШПИНАТОВИЙ СІК. Віджимати в серпні-вересні. Містить велика кількість вітамінів групи В и мінеральних речовин (солей калію, кальцію, заліза, фосфору, магнію й натрію), а також значна кількість йоду. Сік корисний при недокрівї й збудження травних залоз і посилення перистальтики, при гіперсекреції щитовидної залози. Зміцнює нервову систему, містить велика кількість щавлевої кислоти в 8 раз більше, ніж картопля й в 64 рази більше, ніж зрілі помідори. Тому шпинат протипоказаний при порушеннях водно-сольового обміну, подагрі, захворюванні печінки й бруньок.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 2-3 рази в день до їжі.
ЩАВЛЕВИЙ СІК. Віджимати в травні-червні. Містить вітаміни В1, В2, З, ДО, РР, мінеральні солі, кислоти (яблучну, лимонну, щавлеву). Щавель діє общеукрепляюще, поліпшує травлення, використовується також при алергії, що супроводжується шкірною сверблячкою, недокрівї, поліпшує функцію печінки, жовчного міхура.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 3 рази в день.
СІК КУЛЬБАБИ. Віджимати в травні-червні з листів і корінь. Містить великий відсоток калію, кальцію, натрію, магнію, заліза й сірки. Правильне їхнє співвідношення сприяє кроветворениюя, поліпшує функцію печении й діє общеукрепляюще. Сік кульбаби добре поєднувати із соком моркви.
Ухвалювати по одній ложці соку й меду 3 рази в день до їжі.
СІК ЦИКОРІЮ. Віджимати в червні-липні. Містить полисахариди, органічні кислти, каротин, вітаміни С и групи В. Рекомендується при бессонице, підвищеному потовиділенні, гепатиті, екземі, фурункульозі, нічному нетриманні сечі.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день.
СІК АЛТЕЯ. Віджимати в июнеиюле. Застосовується при кашлі по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день після їжі.
СІК ГЛОДУ. Віджимати із квітів, листів і ягід. Квіти й листи збирати в травні-жовтні. Регулює серцеву діяльність, поліпшує постачання серця киснем за допомогою розширення кровоносних судин, знижує артеріальний тиск.
Ухвалювати по одній склянці зі столовою ложкою меду 3 рази в день.
СІК БУЗИНИ ЧОРНОЇ. Віджимати з добре дозрілих ягід у вересні. Діє общеукрепляюще, збуджує гормональні залози. Використовується і як потогінний засіб.
Ухвалювати по одній склянці зі столовою ложкою меду в три прийоми до плину.
СІК ВАЛЕРІАНИ. Віджимати у вересні-жовтні зі свіжого корінь. Поліпшує сон, знижує нервова й розумова напруга, застосовується при шлунково-кишкових і головних болях.
Ухвалювати по одній чайній ложці соку й меду 3 рази в день ( 3-й раз обовязково на ніч).
СІК ЖЕРУХИ ЛІКАРСЬКОЇ. Віджимати в червні-серпні із квітучих свіжозрізаних рослин. Поліпшує обмін речовин, сприяє виведенню шлаків з організму при нирковокамяної й жовчнокамяної хворобах.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день, до їжі.
СІК ЗВІРОБОЮ. Віджимати в червні-липні цветущиго рослини. Є ефективним відновним-нервово-відбудовним засобом, поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту. Рекомендується при подавленому стані на нервовому ґрунті й при виснаженні після фізичного або розумової перенапруги.
Ухвалювати по одній ложці соку й меду 3 рази в день.
СІК КРОПИВИ. Віджимати у квітні-травні зі свіжозрізаних рослин. Сприяє кровообігу. Стимулює обмін речовин, тому є гарним засобом для похудания, Рекомендується при ревматичних захворюваннях.
Ухвалювати по 0,3-0,5 склянки зі столовою ложкою меду 3 рази в день.
СІК МАТИ-І-МАЧУХИ. Віджимати в травні-червні з листів. Застосовується як відхаркувальний і протизапальний засіб при хронічних бронхітах, діє смягчающе при бронхіальних астмах.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день після їжі.
СІК ЯЛІВЦЯ. Віджимати у вересні-жовтні зі свіжих ягід. Застосовується в якості сечогінного засобу, а також при запаленні сечовивідних шляхів, артритах обмінного порядку. Поліпшує апетит і знижує здуття живота.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день.
СІК ОГУРЕЧНИКА. Віджимати в июнеиюле зі свіжозрізаних рослин. Підвищує працездатність, поліпшує настрій. Рекомендується при депресивних станах, іпохондрії й меланхолії, а також при серцевій слабості нервового характеру.
Ухвалювати по 2-3 столові ложки соку зі столовою ложкою меду 3 рази в день.
СІК ПОДОРОЖНИКА. Віджимати в червні-липні зі свіжих листів. Застосовується як протизапальний засіб при катарах дихальних шляхів, при зниженій кислотності шлунка.
Ухвалювати по 1-2 столових ложки соку зі столовою ложкою меду 3 рази в день до їжі (сік розлучати в 0,5 склянки води кімнатної температури).
СІК ПОЛЕВОГО ХВОЩА. Віджимати в червні-липні зі свіжих рослин. Завдяки наявності кремнієвої кислоти є тонізуючим засобом для зміцнення тканин, мобілізує захисні сили організму.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день до їжі.
СІК РОМАШКИ. Віджимати в липні-серпні із усього квітучого рослини. Виявляє протизапальна дія на шкіру й слизову. Знижує болючі відчуття (кольки) в області шлунка й кишечнику, поглинає гази. Рекомендується при підвищеній кислотності.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день до їжі.
СІК ДЕРЕВІЮ. Віджимати в липні-серпні із усього квітучого рослини. Знижує серцебиття (тахікардію), припливи крові й запаморочення ( при клімаксі). Нормалізує менструацію. Допомагає при розширенні вен, гемороях і інших венозних захворюваннях.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день до їжі.
СІК БЕРЕЗОВИЙ. Збирати з підрізу стовбура навесні. Має протизапальні властивості, застосовується при запаленні сечовивідних шляхів. Стимулює функцію бруньок. Сприяє виділенню сечової кислоти, підсилює діурез. Рекомендується при артритах обмінного порядку.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 3 рази в день після їжі.
СІК КАШТАНА КІНСЬКОГО. Віджимати зі свіжих квіток. Застосовується при запаленні вен і трофічних виразках на гомілці.
Ухвалюється по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день до їжі ( під контролем аналізу крові).
СІК КАПУСТИ БЕЛОКОЧАННОЙ. Містить усю групу вітамінів В, З, ДО и В солі калію, кальцію, фосфату, марганцю, заліза, ферменти, фитонциди. ( До відома: капуста, апельсини й лимони містять однакова кількість вітаміну З).
Застосовується при лікуванні захворювань серця, бруньок, порушеннях водно-сольового обміну. Сік капусти сприятливо діє на виразковий процес слизової оболонки шлунка, запобігає газам, корисний при геморое, захворюваннях дихальних шляхів, селезінки, печінки, показаний при безсонні, екземі, діатезі.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 2 рази в день — натще й на ніч.
СІК БУРЯКА. Багатий вітамінами групи В, З, Р, мінеральними речовинами (солі калію, кальцію, заліза, марганцю, кобальту, фосфору).
Містять також сахарозу (12 %), у меншій кількості — Фруктозу й глюкозу. Застосовується при лікуванні захворювань печінки, жовчного міхура, бруньок, ожиріння, при гіпертонії, ішемічній хворобі серця, запорах. Показаний при ускладненнях у клімактеричному періоді. Має легеню проносним і сечогінною дією.
Ухвалювати по 0,5 -1 склянці соку зі столовою ложкою меду 2-3 рази в деь до їжі.
КАРТОПЛЯНИЙ СІК. Віджимати у вересні-жовтні з бульб. Містить мінеральні солі (переважають калій і фосфор), залізо, кальцій, магній, марганець, кобальт, йод. Картопляний сік відіграє більшу роль у нормалізації водного обміну й підтримці нормальної роботи серця.
Застосовується при лікуванні виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки. При систематичному прийманні соку зникають болі, відрижка, печія, нудота, знижується кислотність шлункового соку.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 2 рази в день на тощак і на ніч.
ОГІРКОВИЙ СІК. Мінеральний склад: %: калію — 40, натрію — 10, кальцію — 7,5, фосфору — 20, хлору й сірки — 7. Огірки є природнім сечогінним засобом. Нігтям і волоссям людину для запобігання їх розщеплення й випадання необхідні багато елементів, які втримуються в огірковому соку. Огірковий сік підсилює перестальтику кишечнику, сприяє виведенню холестерину. Завдяки змісту йоду, причому, у легкоусвояемой формі, сік сприяє запобіганню тереотоксикоза.
З віком людей повинен опікуватися про розвантаження своїх бруньок і серця. Огірки містять 97% води, яка легко виводиться з організму, зате інші 3% становлять речовини, конче потрібно людині. Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 2-3 рази в день до їжі.
Суміш соків моркви, буряка, огірків широко застосовується при почечно й желчекаменной хворобах.
Огірки з медом, по А.Ф.Синякову, дуже полезни для зняття набряків шкіри, головного мозку ( головний біль), легенів.
СІК МОРКВИ — це комора вітамінів (особливо високий відсоток каротину, який в організмі перетворюється у вітамін А), це богатеший комплекс біологічно активних речовин — стероли, лети- цини, фитонциди, мінеральні солі (кобальт, калій, залізо, мідь, фосфор, кальцій, йод, бор), є ферменти. Морквяний сік призначається хворим з авітамінозом А, при зниженому харчуванні (виснаженні), для активізації внутрішньоклітинних окисно-відновних процесів, для регулювання вуглеводного обміну, використовується при недокрівї й гастритах зі зниженою кислотністю шлункового соку. Крім того, морквяний сік сприяє епитализации, має ранозаживляющим властивістю, його показано застосовувати при інфаркті міокарда, а матерям, що також годують, для збільшення лактації. Застосування цього соку протипоказане тільки при загостренні виразкової хвороби й ентеритах.
Застосовувати по 0,5-1 склянці соку зі столовою ложкою меду (можна до й послу їжі) 23 рази в день. Дітям дозу слід зменшувати відповідно до віку.
А.Ф.Синців (1984) запропонував морковнолимонно-медяну суміш (300 мол. води — 2 столових ложки меду — сік 1 моркви — 1 лимон), що поліпшує нормальний склад крові, у лікуванні ран.
Морковно-сметано-Медяна суміш (терта морква зі сметаною й медом).
СІК ТОМАТНИЙ. Віджимати у вересні-жовтні з повністю дозрілих нетепличних плодів. Зрілі плоди містять білки, ферменти, амінокислоти, фруктозу, сахарозу, органічні кислоти, вітаміни групи В, З, ДО, солі калію, магнію, заліза, міді, цинку, йоду. Томатний сік викличе апетит, активізує процес травлення, є профілактичним засобом атеросклерозу; наявність у соку фолиевой кислоти сприяє процесу кровопостачання й нормалізації холестеринового обміну. По змісту вітаміну З томатний сік не уступає апельсинам і лимонам. Солі, що втримуються в помідорах, підтримують в організмі кислотно-лужна рівновага.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 2-3 рази в день до їжі.
СІК ГАРБУЗА. Віджимати у вересні із плодів. Містить сахарозу ( до 14%) клітковину, фітин, білки, ферменти, вітаміни З, Bl, В2, РР, Е, А, мінеральні солі (калію, кальцію, магнію, міді, заліза, фосфору, кобальту). Приймання гарбузового соку показаний при станах загальної слабості, серцево-судинних захворюваннях, ожирінні, захворюваннях печінки й бруньок, різних набряках ( має сечогінну властивість). Входить у комплексне лікування захворювань аденоми простати. Сік, випитий на ніч із медом, заспокоює нервову систему, сприяє сну.
КАБАЧОК є родичем гарбуза, при цьому бідніше вуглеводами й каратином, зате у два рази багатше вітамінами С.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 2-3 рази в день (можна до й послу їжі).
СІК ЧАСНИКУ. Віджимати у вересні із цибулин. До складу часнику входить глюкозид аллкин і інші серосодержащие речовини, що визначає фитоцидние властивості часнику. Утримуються також вуглеводи, фітостерини, полисахариди, інулін, мінеральні речовини (солі йоду, кальцію, фосфору, магнію), вітаміни З, В, Д, РР, органічні кислоти. Часник багатий гірчичним маслом. Сік часнику рекомендується застосовувати при загальній слабості, нездужанні, при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бессонице, ревматизмі, ангіні, ентеритах, колітах, атомии кишечнику. Сік часнику стимулює апетит, виділення шлункового соку й підсилює сечовиділення, добре очищає бронхи від скупчення слизу й сприяє виділенню отрут через пори шкіри. Препарат часнику протипоказаний при хворобах бруньок і при епілепсії. Утирання соку часнику в шкіру волосяної частини голови допомагає при облисінні.
Ухвалювати по одній їдальні або десертній ложці соку з таким же кількістю меду.
СІК ЛУКА. Віджимати в липні-серпні зі свіжих цибулин. У соку цибулі втримуються вітаміни, мінеральні солі (калію, фосфору, заліза й інші). Застосовується, що як рано загоює, противогрипозное, що отхаркивающее, сечогінн, що попускає, противогеморойное засіб. Сприяє збереженню зубів, підвищує апетит, поліпшує травлення, стимулює вироблення сперми, поліпшує зір, сприяє виведенню піску при нирковокамяній хворобі. Рекомендується при нежиті, схудненні, головному болю, фурункульозі, для зміцнення волось.
Ухвалювати по одній їдальні або десертній ложці соку з таким же кількістю меду.
СІК РІПИ. Віджимати в серпні-вересні. Сік ріпи містить найвищий відсоток мікроелемента кальцію, завдяки чому є гарним засобом для лікування дітей і доросл, що страждають розмякшенням костей і зубів. Застосовується також при гострому ларингіті, бронхіальній астмі й обмінних поліартритах. Ухвалювати по 0,5 склянки зі столовою ложкою меду 2-3 рази в день.
СІК РЕДЬКИ. Віджимати в серпні-жовтні зі свеженаритих і свіжовимитих кореневищ. Сік багатий вітамінами й солями кальцію, калію, заліза, магнію. Сік багатий вітамінами й солями кальцію, калію, заліза, магнію. Показання до застосування: при кашлі, коклюші, каменях у бруньках і сечовому міхурі, невралгії, недокрівї, матеоризме, подагрі.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день до їжі. Дітям, залежно від віку — по чайній ложці або десертній ложці.
СІК ДИНІ. Віджимати в серпні-вересні. Сік дині добре вгамовує спрагу й успокаивающе діє на нервову систему. Має сечогінну й мяку проносну дію. Показаний при атеросклерозі, недокрівї, захворюваннях бруньок і сечового міхура, благотворно діє при запорах, геморої.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 3 рази в день.
СІК САЛАТУ. Віджимати в червні-липні-вересні. Сік салату містить багато каротину Bl, В2, ВЗ, Р, ДО, Е, З, солі калію, кальцію, натрію, заліза, фосфору, магнію, йоду. По змісту заліза уступає тільки цибулі й шпиату. Завдяки наявності лактуцина діє успокаивающе на нервову систему й поліпшує сон. Регулярне приймання соку салату сприяє предупреждающе на крихкість судин, сприяє зниженню артеріального тиску.
Ухвалювати по одній склянці зі столовою ложкою меду 2 рази в день.
СІК СЕЛЕРИ. Віджимати у вересні з корінь і листів. Сік селери багатий вітамінами. Вхідні до складу соку солі калію благотворно впливають на серцево-судинну систему, магнію — на нервову, заліза — на процеси кровотворення. Сік поліпшує водно- сольовий обмін, діє мочегонно, показаний при ожирінні й неврозах, піднімає загальний тонус організму, підвищує фізичну й розумову працездатність. Застосовується при нефриті й сечокамяної хворобах, при запаленні передміхурової залози, хворобливих менструаціях, дерматитах, підвищує апетит.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день до їжі.
СІК РЕВЕНЮ. Віджимати в червні-вересні з корінь і листів. Сік стимулює роботу травної системи, діє як легеня проносне, рекомендується при атонії кишечнику й хронічних запорах.
Ухвалюється по одній столовій ложці соку ревеню, змішаного зі склянкою морквяного або фруктового соку з додаванням столової ложки меду 2-3 рази в день.
СІК ПЕТРУШКИ. Віджимати в червні-вересні з листів і корінь. Сік містить вітамін Bl, В2, ДО, РР, фолиевую кислоту, мінеральні солі, араматическое масло. Сік петрушки стимулює роботу бруньок, використовується при циститі, сечокамяній хворобі, набряках, брунькових спазмах (протипоказаний при нефриті), при запаленні передміхурової залози. Зміцнює травний апарат, знижує метеоризм.
Ухвалювати по одній столовій ложці соку й меду 3 рази в день до їжі.
СІК КВАСОЛІ. Віджимати в червні-вересні із зелених плодів. Білки квасолі засвоюються на 75%. По змісту міді й цинку квасоля перевершує більшість овочів. Цинк, як установлено, учавствует у синтезі деяких ферментів. Завдяки великому змісту солей калію сік квасолі виявляє сильна сечогінна дія, даючи ефект при набряках брунькового й серцевого походження. Систематичне приймання соку сприяє посиленню підвищеної секреції шлункового соку. Застосовується при ожирінні й при цукровому діабеті ( без меду).
Ухвалювати по 0,5-1 склянці соку зі столовою ложкою меду.
КАВУНОВИЙ СІК. У ньому багато води, лужних речовин, має сильні сечогінні властивості. Застосовується при почечно-камен- ний хвороби, циститах, нефритах, пієлонефритах. При камнеобразова- нии, що супроводжується випаданням фосфатів і триппель-фосфатів у лужному середовищі, кавун протипоказаний. Сік має противосклеро- тическим дією, його пють при гіпертонії, подагрі, артриті.
Ухвалювати по одній склянці соку зі столовою ложкою меду 3 рази в день.
ЯБЛУЧНИЙ СІК. Віджимати у вересні-жовтні із фруктів, що цілком дозріли, з араматним заходом. Сік застосовується для підняття опірності організму, як гарний засіб угамування спраги. Є тонізуючим засобом при серцево-судинних захворюваннях.
СІК ГРАНАТУ Використовується при лікуванні недокрівя, ангіни, бронхіальної астми, атеросклерозу, загальному виснаженні й опроміненні.
СІК ГРУШІ. Применяестя як сечогінний засіб при нирковокамяній хворобі.
СІК АНАНАСА. Рекомендується при желудочнокишечних захворюваннях хвороби печінки, серцево-судинної системи, бруньок і недокрівї.
ВИНОГРАДНИЙ СІК. Сприяє зниженню рівня холестерину в крові, полегшує відхаркування, поліпшує обмінні процеси в організмі й у серце; впливає на ендокринні залози, підвищує якість материнського молока.
30% розчин меду в соку червоного буряка — гарний засіб від нежитю — по 5-6 капель у кожну ніздрю 4-5 рази в день.
А.Ф.Синяковим (1989) запропоновані багато сумішей із включенням у них меду.
Мед з молоком збільшує кількість гемоглобіну, екстракт лимона з медом (20-30 крапля екстракту й 20 гр. меду у воді 3 рази в день) виявляє загальнотонізуюча дія, рекомендується при ас- тінізації й артеріальної гіпертонії.
Лимонний сік з медом (1 склянка нарзану, 1 їдальня ложка меду й сік підлога лимона) при сонливості, нічній печії, метеоризмі.
Чорна смородина з медом. 700 гр. чорної смородини протерти через сито й змішати з медом ( 6 їдалень ложок) при захворюваннях печінки, бруньок, легенів і серця.
Мед з календулою (1 їдальня ложка квіток календули в 0,5 окропу, прокипятити 2-3 літра й настояти 2 години. Після охолодження додати 2 столових ложки меду й ухвалювати по столовій ложці 3 рази в день при астенизации. Овес із молоком і медом (склянка вівсяної крупи в літрі води прокипятити, остудити до ступеня киселю, додати рівну кількість молока й 2 столових ложки меду. Пити по склянці в день.
Прохолодні напої.
1.
Домашній лимонад з медом: на 3 літра холодної води 7 гр. лимонної кислоти, 200 гр. меду, підлога чайної ложки ваніліну, добре розчиняють і виливають у термос.
2.
Березовий напій.
На склянку березового соку 2 чайних ложки меду, 100 гр. аскорбінової й 0,5 гр. лимонної кислоти.
3.
Молочно-фруктові напої з медом.
а) Склянка кислого знятого молока, 2 склянки свіжого молока, по 3 столових ложки меду й сметани, 150 гр. малинового або полуничного соку.
б) 2 склянки ряжанки, 1 склянка сколотин, склянка свіжого молока, 100 гр. малинового соку, 2 їдальні ложки меду.
в) 2 склянки знятого кислого молока, склянка свіжого молока, 3 їдалень ложки (чорничний, гранатовий, красносмородиновий) соку, 100 гр. меду, 150 гр. морозива.
г) 2 склянки кипяченого холодного молока, склянка соку, 3 їдалень ложки меду.
д) По склянці знятого кислого молока й свіжого молока, склянка свіжого морквяного соку, сік одного лимона, столова ложка меду.
е) Дві склянки свіжого молока, 4 їдалень ложки соку з ягід червоної й чорної смородини, дві їдалень ложки меду, 100 гр. морозива.
4. Молочно-овсяномедовий: склянка вівсяної крупи залити літром кипяченої води й зварити рідкий кисіль, процідити, влити рівну кількість молока й знову прокипятити, після охолодження розчинити 2 столових ложки меду. Пити теплим по 2-3 склянки в день як загальнозміцнювальний засіб.
Стандартизація меду.
А.М.Тихонов, П.М.Русанова (1986) у монографії «Технологія продуктів бджільництва» описали основні етапи дозрівання меду: видалення частини вологи з нектару, гидролитическое розщеплення сахарози на глюкозу й фруктозу під впливом ферментів, синтез олигосахаридов, ферментативне отщипление від молекул фруктози й глюкози, підвищення концентрації сухих речовин, утвір глюконовой кислоти. У меді багато ферментів: инвертаза, кисла фосфатаза, каталаза, перок- сидаза, полифенолоксидаза, глюкозооксидаза, ліпаза, редуктаза, проте- аза, аскорбиноксидаза, фосфоліпаза, генулаза, гликоназа, 17 амінокислот, мікроелементи, органічні кислоти, вітаміни, пилок. Усе це фходит у ДЕРЖСТАНДАРТ СЕВ 4907-87. Кристалізація із центрами у вигляді білків, пилку. Шумування відбувається під впливом дріжджів на етиловий спирт, вуглекислий газ, гліцерин, сивушні масла. Зберігати ме/ випливає при не більш 10. ДЕРЖСТАНДАРТ 19792-74 «Мед натуральний».
Переробка меду — відкачка, фільтрування, відстоювання, купажирование, нагрівання, розфасовка й зберігання.
Відкачка меду проводиться із сотов спеціальними машинками. Потім у медогонку, де мед центрифугируется. Очищення через сито на рамі. Купажирование — суміш медов для поліпшення смаку.
Н.Иданилов, С.Н.Макаров (1989) установили, що мед є індикатором забруднення атмосфери, тому що в меді зявляються важкі метали, пестициди й інші речовини. При зберіганні меду його властивостей, погіршуються (І.П.Чепурной, 1981; Т.М.Русанова, 1987; Г.Н.Панченко із сотр., 1988). Т.В.Вахонина із сотр. (1990) звернули увагу на сутність стандарту меду. ДЕРЖСТАНДАРТ 19792-87 виділяє стільниковий, центрифугированний і пресовий меди. Якість визначається органолептически й за фізико-хімічними показниками. Диастазное число не більш 7,0%, води не більш 21%, сахарози не більш 6%. Біологічна активність меду визначається по інфузоріях, биоиндикаторов еритроцитів. Для виявлення фальсифікації застосовується метод люмінесценції. Оксиме- тилфурфурол не більш 25 мг/кг. меду. При розфасовці в оловяной тарі олова не більш 0,01%. Нагрівання до 37 меду веде до втрати біологічно активних речовин і аромату. Світло також знижує корисні якості меду.
С.Младенов (1976) указав, що дози меду вище 3 г/кг. приводять до сенсибілізації морських свинок. Г.О.Мадзгарашвили, І.Г.Брегадзе (1988) показали, що кращим методом знешкодження отрутного меду (рододендронового) є ваккуум-дистилляцис. Е.П.Кубайчук, Е.М.Резиицкий (1991) переконалися в тому, що немає реальних шляхів звільнити мед від радіонуклідів, імовірна чистота при весняному медозборі.
Т.Яхимович (1979) уважався, що при збереженні меду дуже важливе збереження ензимов. Тому краще мед помістити в сховище при -15.
Т.В.Вахонина із сотр. (1988) запропонували основні показники визначення якості меду: насиченість водою, диастазное число.
В 1992 р. Т.В.Вахонина в монографії «Пчелинная аптека», ґрунтуючись на стандарті ДЕРЖСТАНДАРТ 19792-87 «Мед натуральний» уважається" що ці правила не повинні поширюватися на продаж приватного меду, де рациональнее «Правила санітарної експертизи рослинних харчових продуктів», затверджених Державною інспекцією по ветеринарії МСХ Росії.
Методи визначення якості меду.
1.У невелику пробірку беруть пробу меду, додають дистильовану воду й розчиняють його. В осаді або на поверхні виявиться механічна прримесь до нього.
2.
Домішка мела можна виявити, якщо до проби меду, розведеного дистильованої водою, додати трохи крапля якої-небудь органічної кислоти або оцту. При наявності мела відбувається скипання суміші внаслідок виділення вуглекислого газу.
3.
Щоб виявити домішку борошна й крохмалю, які можуть бути додані до меду для додання йому видимості кристалізації, необхідно в прокипячений і охолоджений розчин меду влити трохи крапля йодистого калію. Поява синьому фарбування свідчить про наявність крохмалю.
4.Домішка до меду крохмальної патоки можна визначити нашатирним спиртом, який по краплях додають до проби меду, попередньо розчиненого в дистильованій воді (1:2). При цьому розчин офарблюється в білий цвіт з бурим осадом.
Натуральний мед у роті не розчиняється, а тане, у нього аромат квітів і смак злегка з гіркуватістю.