форми для свічок

Біологічна дія меду

Біологічна дія меду

1.
Фізіологічна й оздоровча дія в комплексі складових речовин. Греки видавали мед у сухому пайку воїнів.
2.
Цукор меду кращий у диететике, зменшується кількість холестерину крові, розширює коронарні судини, знижує запалення шлунково-кишкового тракту.
3.
Зміцнює мязову й нервову системи. Збільшується глікоген у печінці, підсилює дезинтоксикационную функцію, поліпшує сечовиділення, виводить шлаки через бруньки й шкіру.
4.
Поліпшення ферментативної діяльності шлунково-кишкового тракту.
5.
Зберігає довгостроково властивості продуктів у диететике. Засвоєння білків з медом більше на 14% (Сирник із сотр. 1 978).
6.
Позитивний вплив на залози внутрішньої секреції — поліпшується обмін речовин за рахунок мікроелементів.
7.
Мінеральні речовини меду ощелачивают організм при ацидозі.
8.
Ефіри й смолисті речовини збуджують кровоносну й нервову системи.
9.
Ст. Младенов установив, вплив меду на імунні системи організму. Збільшується фагоцитоз, еритроцити й гемоглобін. При
Description: C:Users
dubykAppDataLocalTempFineReader10mediaimage3.jpeg
постійному вживанні меду підвищується стійкість до інфекційних хвороб.
10.
У малих дозах мед має антиалергічні властивості. Це встановлене як в експерименті, так і в клініці (С.Младенов, 1962, 1978).
11.
Антимікробні властивості меду відомі давно. Вследствии дії глюкозооксидази на глюкозу виділяється перекис водню, що вбиває мікробів.
Антимікробна активність залежить від місця одержання меду й цвіту (краще діють темні меди). Мікроби в меді довго не живуть.
Т.Ватанабе (Нагойя, 1985) виявив фактор «бифидус», що діє на дизентерійну й кишкову палички.
12.
Мед добре лікує рани, знижуючи набряк, знищуючи бактерії, підсилюючи регенерацію тканин.
13.
Мед є активатором ксенобиотических биотрансформационних процесів (А.Стейко із сотр., 1985,1987). Автори встановили, що свинець виводиться сумішшю меду із прополісом і молоком. Ці ж автори (1987) допомагали медом здоровю сталеливарників.
14.
Живильне значення обуславливливается наявністю добре засвоюваних речовин, особливо вуглеводів. 100 гр. меду дає 300-350 калорій (1270 джоулів). Ст. Младенов (1978) особливе значення приділяв наявності в меді мінеральним речовин, ферментів, амінокислот. Добова доза меду 100-120 гр.
Основне багатство меду — глюкоза, фруктоза й інші вуглеводи, тому вчені рекомендують мед для харчування дітям, людям похилого віку розумовою працею, що й займається інтенсивним фізичним і. Мед входить у молочні суміші, розроблені фахівцями Апимондии. Якщо є алергія до меду в натуральному виді, то його можна без шкоди для людини, що страждає цим захворюванням, включати мед у кашу, оладки, кефір, які переносяться значно легше, що має особливе значення в дитячому харчуванні. Мед все-таки не може бути основою для енергетики харчування, тому що людині в день потрібно до 3500 кал, а 100 гр. меду дають тільки 350 кал., навіть якщо додати літр молока, то буде всього 950 кал.
15.
Бактерицидні властивості меду були виявлені Ван Кетелем в 1892 році. Кнайпи (1949), Уайт (1962), М.Гоннз (1982) установили хімічну структуру антибіотичного ефекту меду (трансформація принципу Долиде.
Глюкоза-південь — глюкозалактон+Нгог.
ингибин глюконовая кислота (гамма-глобулін)).
Й.Х.Дустманн (1979) уважав, що антибактеріальна дія меду обумовлена секретом гипофарингеальних залоз бджоли. Мед пригнічує ріст найпростіших зокрема трихомонад, інфузорій. Протигрибкові функції меду полягають у придушенні росту кандидових, молочного грибка і т.д.. Д.Попескович із сотр. (1983) установили, що мед має антимікробні властивості.
Г.Симоненкова (1990) показала, що на відміну від антибіотиків інгібітори меду підсилюють своя дія при нагріванні.
16.
дія, що консервує, меду відомо із часів прадавнього Єгипту, де мед використовувався в мумифицированиии останків людей і тварин.
Мед частіше використовувався для консервування харчових продуктів. Так, на бенкети Лукулла в прадавньому Римі рідкі риби й продукти доставлялися за 3-5 тис. км. у меді, що зберігало їхні натуральні якості.
Ст. Младенов указав, що 3 г. меду/кг. ваги меду не давала сенсибілізації, у більшій дозі розбудовувалася алергія.
17.
У той же час мед може мати антиалергічні властивості, що пояснюються впливом мікроелементів і амінокислот.
18.
Підвищення імунобіологічних властивостей — мед за допомогою мікроелементів ванадію, золота, алюмінію, цинку зміцнює ретикуло- ендотолиальную систему, що є основою імунних реакцій.
19.
Відхаркувальне. Мед очищає легені від мокротиння.
20.
Болезаспокійливі — мед зменшує збудливість рецепторного апарата периферичної нервової системи й шкіри, а також заспокоює центральну нервову систему, що зменшує сприйняття болючих імпульсів.
21.
Мед є гарною протиотрутою при отруєнні грибами, алкоголем, тільки усередині кишечнику мед знімає інтоксикацію дизентерійної палички.
22.
Мед поліпшує секреторну й моторну функції желудочно- кишкового тракту (12,5% розчин стимулює, а більш високий відсоток розведення, навпаки, пригнічує — за даними Т.В.Вахониной).
23.
Мед у гострому періоді Чорнобильської аварії в 75 раз був менш заражений радіонуклідами, чому перга (обніжжя) і прополіс. Робочі бджоли очищалися від радіонуклідів (Т.В.Вахонина, 1992).
В.Вукмирович із сотр. (1979) проводили вивчення плавання після приймання меду, мед поліпшував активність мязів.
В.Сиркис із сотр. (1979) установили, що мед краще переварює їжу чому цукру, в основному 14% краще.
Більш корисна дія розведеного меду виявили С.Младенов (1971), Д.Покорн із сотр. (1979).
Дтот із сотр. (1987) показали, що летучі фракції 0,24% діють на граммотрицательние мікроби й грибки.
Про застосування зкспресного меду В.Г.Люч (1982) запропонував в експресний мед додати плазму крові. М. Ель-Банби із сотр. (1987).
знайшли, що експресний мед позитивно діє на раневой процес.
М.Гомес Пахуело (1974) описав дію рододендрового отрутного меду. Він указав, що 20 мг. корнамиртина вбиває собаку.
Т.Ватанабе «Мед називають «золотим дивом», яке сприяє красі й здоровю людину».
Книга Глаголемая «Прохолодний вертоград» «Мед є сік роси небесної, який бджоли збирають із квітів запашних, і від того мають у собі силу многу й бажаний буває до ліків від багатьох хвороб».
Мед уводиться в організм різними методами.
1.
Приймання усередину.
1.1.Протягом 1-2 місяців по столовій ложці 3 рази в день. Чистий нектарний або експресний мед. Мед необхідно затримати в роті. Деякі автори пропонують розлучати шлунковим соком або заливати 1/2 чайною ложкою соди. Можна мед розчиняти в теплому молоці. Середньодобова доза 100 гр., краще 1 гр/кг. ваги. Курс лікування 1-2 місяця, переривши 1 місяць.
1.2.Мед у теплій воді або в холодній залежно від кислотності шлункового соку: за 20 хвилин до їжі в теплій воді при підвищеній кислотності, за годину до їжі в холодній воді при зниженій кислотності, через 2-3 години після їжі при колітах.
1.3.
Мед у складі харчових продуктів (кефір, млинці, каші).
1.4.Мед у диетических сумішах (наприклад, Какао, алое й спиртом при виразковій хворобі шлунка).
1.5.
Експресний мед з певними ліками.
1.6.
Розчин меду в теплій воді в якості снотворного.
1.7.
Медяні напої газовані й без вуглекислоти.
1.8.
Суміш меду із прополісом і пилком (перга).
1.9.
Медово-яблучний оцет по Л.Сджарвису.
1.10.
Стільниковий мед (мед з воском).
1.11.Мед з настойкою елеутерококу й лимоннику (Г.І.Молчанов із сотр., 1991).
2.
Фізіотерапевтичні методики.
2.1.
Медяні ванни — 3 столових ложки меду на ванну.
2.2.Медово-пінисті ванни (2 їдалень ложки меду й 2 чайних ложки шампуню або пенообразующего речовини типу «Селен», «Кедр». Температура води 37-37,5, експозиція 20 хвилин. Після ванни 15-20 хвилин відпочити в халаті або прикрившись простирадл, щоб всмоктався мед, потім ухвалюється теплий душ і одягається білизна.
2.3.
Медово-пенисто-Фітококтейльні ванни. До попереднього розчину додати 200 гр. настою лікувальної трави з 6 гр. сухої трави на 200 гр. окропі.
2.4.
Сидячі ванни (1 стіл, ложка меду + 1 стіл, ложка відвару лікарської трави: звіробою, ромашки, мяти й ін.) у тазі води при захворюваннях органів малого таза.
2.5.
Електрофорез із 20% медом з обох полюсів по звичайних методиках.
2.6.
фонофорез із медом на болючі крапки.
2.7.
Вакуум — електрофорез.
3.
Місцева нашкірна дія.
3.1.
Компреси з медом при пневмоніях, ангінах.
3.2.
Мед з лікарською речовиною (анальгін, нітрогліцерин).
3.3.
Медяний «гульфик» (нанесення пензликом меду товщиною до 3-4 мм. на шкіру полового члена при спинальной імпотенції з порушенням ерекції. Поверх медяного шару одягається холщевой чехольчик з діаметром в 1, 5 рази ширше чому підлоговий член у фазі зрекции. На курс лікування 8-12 процедур. До ранку мед всмоктується.
3.4.
Пластинка «густого» (кристалізованого) меду під лейкопластиром зменшувала болючий синдром.
3.5.
Мед у складі сумішей для лікування раневих і опікових поверхонь.
3.6.
Мед у кремах у масках.
4.
Уведення меду в пряму кишку (ідентично внутрішньовенному введенню).
4.1.
Клізма з розчином меду.
4.2.
Клізма з розчином меду й фітококтейлем.
4.3.
Мед у свічах.
5.
Стільниковий мед.
5.1.
Уводиться скляною паличкою в ніздрю й внутрішній слуховой прохід через 1-2 години при тонзилітах, р, отитах.
5.2.
Жування стільникового меду при пародонтитах.
6.
Інєкції лиофилизированного меду.
7.
Інгаляції 2-10% розчину меду.
7.1.
На дестиллированной воді.
7.2.
На мінеральній воді.
7.3.
У суміші з фітококтейлем.
7.4.
Мед у суміші із прополісом.
8.
Аерозоль меду при опіках.
Розберемо детально методи приймання меду.
Найбільше часто використовуваним методом приймання меду є вживання його усередину. У день можна зїсти 3 столових ложки меду ( до.
100 гр.). Мед запивается теплою водою ( для поліпшення сну, зниження кислотності шлункового соку), холодною водою ( з метою посилення секреції й моторики шлунка), гарячою водою ( для одержання поту при простудних захворюваннях). Слід ураховувати стан шлунково-кишкового тракту для визначення часу приймання меду. Якщо кислотність шлункового соку підвищена, то мед зїдають за 20 хвилин до їжі в теплій воді; якщо знижена, то за годину до їжі, запиваючи холодною прісною або мінеральною водою. При поразці кишечнику (коліти) мед слід зїсти через 2-3 години після їжі. Мед добре всмоктується в роті, тому рекомендується кілька хвилин мед не ковтати.
Крім уживання натурального чистого меду, через рот можна використовувати різні суміші меду з харчовими продуктами й лікарськими травами й речовинами. П.Починкова пропонує різні види медов для конкретних цілей: трихомонадний кольпит — морквяний, лавандовий і т.д..
H.
П.Йориш, К. М.Кузьміна, Ст.Младенов, С.Я.Комарова, БА.Полювань- ский і ін. автори рекомендують наступні суміші меду, запозичені ними з досвіду народної медицини.
I.
1 столову ложку болотного сухоцвіту залити склянкою кипяченої води, наполягати 3 0 хвилин, додати 1 столову ложку меду й пити по столовій ложці 3 рази в день до їжі при виразковій хворобі шлунка.
2.
50 грамів листів евкаліпта в 0,5 літра води кипятити 3-4 хвилини, потім процідити й додати 2 столові ложки меду. Ця суміш застосовується для лікування ран.
2.1.
Аплікації носа, крапля меду вводиться із сильно закинутою головою, можна додати анастезии.
2.2.
Місцеві піхвові аплікації (тампони). Мед загортають у марлю й вкладають у піхву. Краю марлі залишають зовні й через 3-4 години видаляють. Краще застосовувати 30% водяний розчин меду.
2.3.
Компреси з медом або медяною маззю (20-40%).
Можна прикривати листом тютюну, лопуха, капусти. Процедура проводиться ввечері.
Кадли ( Корневальский університет, США) показав, що мед осветляет соки.
3.
1 столова ложка висушених квітів ромашки заварити в 1 склянку киплячої води на 1-2 години, профільтрувати, додати 1 чайну ложку меду. Використовувати усередину по столовій ложці 3 рази в день після їжі або у вигляді клізми при колітах.
4.
100 грамів меду, 100 грамів вершкового масла, 15 грамів листів алое, 100 грамів порошку какао змішати, розігріти у водяній лазні й застосовувати по столовій ложці на склянку гарячого молока 2 рази в день протягом місяця при виразковій хворобі шлунка.
5.
Листи алое промити, измельчить і віджати сік. 150 грамів алоз змішати з 2 5 Про грамів меду й 3 5 Про грамів кагору, наполягати в темряві протягом 4-5 днів і вживати по столовій ложці 3 рази в день за 30 хвилин до їжі.
6.
Листи алое 5-літнього віку витримати в темряві при температурі 4-8 градусів Цельсия протягом 12-14 днів, потім листи промити у воді, измельчить і залити кипяченою водою в співвідношенні 1:3. Цю суміш залишити стояти на 11,5 години. Отриманий сік віджати. 100 грамів соку алоз змішати з 500 громмов здрібнених волоських горіхів і додати 300 грамів меду. Ухвалювати по 1 столовій ложці 3 рази в день за 30 хвилин до їжі.
7.
Змішати разом 100 грамів меду, 100 грамів гусячого сала ( при відсутності його можна використовувати свиняче сало), 100 грамів порошку какао, 15 грамів соку алое. Ухвалювати при виразковій хворобі (1 їдальня ложка в склянці гарячого молока).
8.
При гіпертонічній хворобі: змішати склянка соку буряка, склянка соку хріну, сік одного лимона, склянка меду. Ухвалювати 1 столову ложку суміші 2-3 рази в день до їжі протягом 2 місяців. Можна готувати цю суміш інакше (Капинис). Видовбувати середину чорної редьки й наповнювати медом, через 3 години сік готовий.
9.
При захворюваннях серця типу ішемічної хвороби доцільно застосовувати суміш соку шипшини 1 склянка з 1 склянкою меду, по 1 чайній ложці 3 рази в день за півгодини до їжі.
10.
При ішемії серцевого мяза випливає свіжий хрін натирати в чайну ложку навпіл з медом і зїдати повільно за годину до їжі протягом 30 днів.
1 1. Лимонний напій з медом готується в такий спосіб: 10 літрів води, 2 кілограма меду, 0,5 літра яблучно-медяного оцту (методику дивися далі), 10 квіток бузини, 4 лимона, нарізаних на часточки. Щодня збовтувати, через 10 днів процідити через марлю й додати 100 грамів меду, розчиненого в 200 мол. води. Застосовується при захворюваннях печінки, серця, бруньок, виснаженні організму, полової слабості, хронічної інфекції.
12.
При грипозних захворюваннях ( грип, бронхіт, пневмонія) пропонується використовувати відвари мати-і-мачухи, чорної бузини, липи, сухих ягід малини в комбінації з медом (1 їдальня ложка меду на 200 мол. відвару) по 1 столовій ложці 3-4 рази в день.
13.
Сироп меду і ялинових бруньок при грипі готується в такий спосіб. Ялинові бруньки, зібрані у квітні-травні, коли вони отросли на 3-4 див., дрібно нарізають і кипятять (1 кг. бруньок на 4 літра води) в емальованому посуді 10-15 хвилин. Потім проціджують через сито, дають відстоятися й знову проціджують через марлю. 1 кг. отриманого декокту змішують із 1 кг. липового або разнотравного меду й додають 10 гр. 3 0% прополісу. Цю суміш добре перемішують і сироп нагрівають до 40-45 градусів Цельсия. Отриманий сироп призначають по чайній ложці до їжі.
14.
Липовий чай з медом очищають легені від мокротиння.
15.
Швикуле рекомендував для лікування недокрівя чай із квітів липи з медом і червоним виноградним вином.
16.
С.Кнейпи вважав корисним варення із чорної бузини (квіти й стебло) з медом для людей, ведучих сидячий спосіб життя.
17.
Для лікування гепатиту, гіпертонічної хвороби виразкової хвороби в народній медицині використовується сік овочів з медом, у якому береться по одній склянці соку червоної моркви, столового буряка, хріну, 30 грамів горілки, склянка меду, сік двох лимонів. Суміш перемішується деревяною лопаткою в емальованому тазі протягом 30 хвилин, потім застосовується по столовій ложці за 20-30 хвилин до їжі 1 місяць, через 2 місяця курс можна повторити.
18.
Чай з мяти й ромашки з медом при виснаженні нервової системи. Береться по столовій ложці мяти й ромашки, заливається поллитра окропу, закривається кришкою на годину, потім процідити через сито й додати меду по смакові.
П.Починкова (1986) пропонує пасти з медом, узяті з народної медицини.
19.
Лікування важке ран, що гояться: 80 гр. меду, 20 гр. рибъего жиру, 3 гр. ксероформу.
20.
Вологі компреси (50 гр. евкаліптового листу заливають 500 гр. води й варять 3-4 хвилини, проціджують і додають 2 столові ложки меду).
2 1. Медово-часникова кашка в лікуванні грипу. Очищену дрібно нарізану голівку часнику змішують із медом 1:1. Увечері приймання 1 чайної ложки в теплій воді.
22.
Одну столову ложку липового цвіту заливають киплячою водою. Через 10-15 хвилин додають столову ложку меду й сік половини лимона. Пити по 1/2 чашки як потогінний засіб при застуді.
23.
Для потіння й сгонки ваги розмазати столову ложку меду по верхній частині спини й грудної клітини.
У свій час Н.П.Йориш запропонував лікувати розладу нервової системи медяними ваннами з більшим змістом меду до 100-150 грамів на ванну. Коли наші хворі стали користуватися цим методом, те стали скаржитися на відчуття липкості шкіри, яке трималося до 2-3 годин після процедури. Відомо, що на морському узбережжі під час прибою завжди можна спостерігати великий кількість людей, що занурюють у хвилі прибою. Кисень повітря розчиняється в морській воді, і людей із задоволенням одержує своєрідний душ-мас- саж. Подібну процедуру ми розвязали застосувати й хворим неврозами, виснаженням нервової системи. 2 столові ложки меду (60 гр.) розводилося в поллитровой банці гарячої води, потім медяна вода виливалася у ванну й рідину ретельно перемішувалася. Потім наливалося 23 ковпачка пінистої рідини «Селен», «Кедр», «Хвойна», так, щоб струмінь, що бє, гарячої води спрямовувалася на неї. Це дозволяло швидко заповнити ванну піною. Хворий поринав у воду у ванну, щоб рідина не закривала область серця, а піна може покривати туловеще й шию. Тривалість ванни 20-30 хвилин. Після цього, рекомендувалося укритися простирадлом або халатом протягом 30-40 хвилин. Потім можна витерти шкіру й одягти нижню білизну. Сутність цієї процедури полягає в тому, що піна поліпшує входження меду через шкіру у внутрішні органі людини, поліпшуючи їх обмінні функції. Нами було отримано, а потім розіслані анкети 120 чоловікам і жінкам, перед якими було поставлено кілька питань. В одному з них запитували: « Як Ви оцінюєте вплив медово-пінистих ванн на здоровя члена Вашої родини»? Чоловіка в 86% випадків відповіли, що їм дуже сподобалося, що дружина виходить із ванни відпочила, радісна, заспокоєна й ... «солодка». Жінки повідомили, що їм колись вивчати сприйняття чоловіком медово-пінистих ванн, тому що вони зайняті на кухні.
Можна хворим призначати медово-кисневі, медово-хвойні й медово-шавлієві, а також зі звіробоєм ванни, які виявляють заспокійлива дія на центральну нервову систему, поліпшують стан серцево-судинної системи.
Слід зазначити, що медово-пінисті ванни виявилися дуже корисними для дітей з нічним нетриманням сечі, судорожними посмикуваннями й нестійкістю характеру. На курс лікування застосовувалося 12-15 ванн із температурою води 37-37,5 градусів Цельсия протягом 15-30 хвилин. Курс лікування можна повторювати через 2 місяця.
Компреси з медом накладалися при наявності болючого синдрому або для стимулюванні втрачених можливостей органа. Методика компресу була двоякою.
1.
Непосредственнно на шкіру, розмазуючи ножем або ложкою.
2.
У вигляді справжнього компресу, намочивши марлю розчином меду, наклавши вату й компресний папір.
Мед, крім того, може, за нашими спостереженнями, всмоктуватися в шкіру при цьому захоплюючи із собою лікарські речовини, наприклад, анальгін, валокордин, аспірин і так далі. Нами спостерігалися хворі з болями в області серця, у яких після змазування шкіри медом разом з валідолом, валокордином через 10-15 хвилин зникали серцеві болі. Це явище можна пояснити тим, що ліки, розчинене в меді легко всмоктується.
В іспанській медицині XIII-XVI століть часто використовувався мед як основа для введення лікарської речовини.
Нами розроблена методика лікування медом радикулітів. Для цього з появою гострого болючого синдрому шкіра змазувалася підігрітим медом, потім поперекова область туго затягалася лляним рушником в 4-5 оборотів так, щоб верхній край стосувався ребер, а нижній верхнього краю тазової кістки. Після цього давалася рекомендація лягти на спину, підклавши під область шкіри, змазаної медом електрогрілку. Тепло від неї буде нагрівати мед, прискорювати усмоктування його, розширювати кровоносні судини, зменшувати інтенсивність болів. Подібна комбінація корсертирования з медяним компресом дозволило нам швидко ( протягом 3-4 годин) знімати болючий синдром у значної кількості хворих з остеохондрозом і гострим болючим синдромом.
Інша методика медяного компресу застосовувалася нами у хворих із запальними захворюваннями придаткових пазух носа (гайморит, фронтит). Хворому на ніч проводилося накладання невеликої дози меду (1/2 чайної ложки), яка потім пркриваласьь лейкопластиром, що заходять за межі медяного коржа. До ранку звичайно мед всмоктується. У хворих був отриманий задовільний ефект, зменшувалося виділення гною, нежитю, болі. Особливо позитивний результат, якщо до меду додавалася пластинка прополісу.
Компреси з медом нами застосовувалися при полової слабості в чоловіків, умовна назва «медяний гульфик». Методика повідомлена на 1 Всеукраїнському зїзді сексопатологів і полягала в наступному. Теплий квітковий мед, зігрітий до 40 градусів Цельсия, наносився пензликом на шкіру полового члена, щоб товщина меду склала 3-4 міліметра. Якщо наносити мед обережно неширокими мазками, то звичайно мед не стікає. Після нанесення тонкого шару меду на шкіру надівався на підлоговий член чехольчик (гульфик) з льна або бумазеї, діаметром ширше полового члена із закріпленням на поясі. Зовнішній отвір не був закритий, для того, якщо підлоговий орган під впливом меду почне збільшуватися в розмірах, щоб він не зірвав усю систему гульфика.
Під нашим спостереженням перебувало більш 35 чоловіків у різному віці, в 33 з них отриманий чіткий позитивний резулльтат, який пояснювався впливом меду на стінки судин, поліпшенням їх тонусу, розширенням під впливом імпульсів, шедших зі спинного мозку. Мед відновлював втрачені взаємини між окремими центрами спинного мозку, що відають кровонаповненням полового члена й сімявиверганням, тобто механізм його дії нагадував подібний криз сексуальної дистонії, про що говорилося раніше. Вплив меду на ерекцію полового члена робило великий стимулюючий вплив на весь організм.
Крім того, нам представляється корисної методика медяних компресів при різних захворюваннях легенів. Мед міститься на шкіру спини між лопаток. Компрес зміцнюється на шкірі смужками лейкопластиру. При цьому доцільніше користуватися липовим, разнотравним, але особливо медом з кульбаби й мати-і-мачухи, у тому числі полученнного експресним методом.
Методикою компресів користуються при лікуванні ран, коли застосовують різні мазі.
1.Мазь А.С.Бурдея складається з 80 грамів меду, 30 грамів рабьего жиру й 3 грам ксероформу.
2.
Мазь М.Райвичера приготовляется з 500 т.ед. пеницилина, 2 гр. новокаїну, 5 гр. рибячого жиру, 10 гр. меду. Повязка міняється через 2-3 дня, курс лікування 2-3 тижня.
3.
Мазь Конькова. Мед — 65 гр., етакридин 0,3, вода дистилиро- ванна — 1,5, рибячий жир вітамінізований — 35,0.
Аплікації по Ст.Младенову (1985). Закристализованний мед вкладається в порожнину носа скляною паличкою. Після відчуття стекания й досягнення горла можна встати з кушетки, але залишитися в кімнаті. Процедура робиться 2 рази в день 10-15 сеансів.
Закристализованний мед міститься в рот до повного рассасивания.
Ефективним є введення меду як чистого, так і у вигляді сумішей через пряму кишку способом клізми й свіч, а також сидячих ванн.
Для клізми частіше застосовується 50-100 мол. 20-30% розчин меду в теплій воді (38-40 градусів Цельсия), приготовлений безпосередньо перед уведенням. Спочатку робиться очисна клізма, якщо ж хворому ця процедура неприємна, то розчин меду вводиться за допомогою дитячої клйзми в положенні лежачи, а потім прямує на 5 хвилин затиснути задні-прохідний отвір. Частіше це й не потрібно, тому що мед швидко всмоктується. Доцільність уведення меду в пряму кишку обумовлена впливом його на судинні захворювання (геморой); зменшення запальних процесів органів малого таза (простатит, аднексит), поліпшення слизової прямої кишки при колітах, антигрибкова дія при дисбактеріозі. Мед можна вводити й у суміші з різними лікарськими речовинами й травами (танмин, анестезин, беладона, звіробій, ромашка, деревій і так далі).
5.2.
Уведення меду у вигляді свіч перспективно при виснаженні, недокрівї, запальних захворюваннях органів малого таза, зазначених при призначенні клізм, а також для відновлення втрачених сексуальних можливостей у чоловіків.
5.3.
Сидячі ванни застосовуються в основному при зазначених хворобах, а також запальних захворюваннях жіночих полових органів. Проводяться вони в такий спосіб: у таз наливається 50 мол. відвару ромашки, мяти, мати-і-мачухи або звіробою, можна користуватися румунським препаратом Ромавазулан. Додається 30-50 грамів меду й 4-5 літрів теплої води. Хворий всідається в таз, при цьому медово- лікарська суміш піднімається нагору й виявляє лікувальна дія. Процедури проводяться щодня, на курс 12-15 сеансів. Сидячі ванни досить ефективні у хворих циститами, з тазовими растройствами типу затримки сечі, коли доводиться часто вводити катетер. При цьому нами в меридіан сечового міхура вводиться мікроголки за методикою В.С.Гойденко. Сидячі ванни можна проводити не тільки в тазі, але й у діжці, у бочку й звичайній ванні.
6.
20% розчин меду можна вводити за допомогою електрофореза, використовуючи обоє полюса. У нашої практиці найчастіше застосовувався електрофо еез із медом на коміркову зону при неврастенії, церебральної судинної недостатності різного генеза, порушеннях сну, вегетативної дистонії за методикою Вермеля (широкий електрод у межлопаточной області й два електроди на руки або ноги) при поліневритах, захворюваннях легенів, шлунково-кишкового тракту, на поперекову область при болючому синдромі, повязаному з остеохондрозом хребта, спастических порізах ніг у комбінації з тазовими порушеннями при неуважному склерозі, по типу гальванічних боягузів при імпотенції спинального характеру з порушенням ерекції, поперречно на шию при вертебрально-судинної недостатності і так далі. Методика відпустки процедур звичайна, на курс відпускалося 12-15 сеансів.
7.
20-30% розчин меду в краплях використовувався нами й призначався хворим із захворюванням придаткових пазух носа, око, вух. Зрошення порожнини рота дуже корисно при стоматитах грибкового характеру 20% медом. Для цього розчин меду набирався у двадцатиграммовий шприц і впорскувався в порожнину рота. ефект, що спостерігався, був досить задовільним. Ця ж концентарция меду виявляла гарну лікувальну дію при трихомонадних кольпитах у жінок.
8.
Особливо слід зупинитися на застосуванні стільникового меду. У свій час НВ.Гоголь в «Вечорах на хуторі біля Диканьки» так описував стільниковий мед: « Уявіть собі, що як внесеш стільника — дух піде по всій кімнаті, уявити не можна, який: чистий, як сльоза або кришталь, дорогою, що буває в сергах». Характерною відмінністю цього меду є стерильність, тобто відсутність у ньому мікробів. Тому стільниковий мед доцільно використовувати для лікування настільки стійких захворювань, як отити й гайморити в дітей. Для того рекомендується прокипяченою скляною паличкою зламати кришку запечатаного сота й краплю меду, що містить у ньому, увести в зовнішній слуховой прохід або порожнина носа дитину. Ця процедура повторюється через 1-2 години на плин декількох доби. Спостереження показали, що введення стільникового меду, що володіє антимикробнимдействием, прискорює видужання дітей, що страждають гайморитами й отитами.
Стільниковий мед також ефективний при лікуванні парадонтоза, настільки розповсюдженого захворювання в наш час. Для цього потрібно жувати стільник з медом, віск, з якого полягають стільник, очищає зуби від зубного каменю, а мед знищує мікроби, що перебувають у десневих кишенях. Тому стільниковий мед значно краще, чим жувальна гумка, поліпшує стан зубів і ясен.
9.
Інгаляції з 20-30% медом дуже полезни при захворюваннях порожнини, верхніх дихальних шляхів і легенів.
10.
Аерозоль уводиться за допомогою пульверизатора 10% розчин меду в дестилированной воді, 20-30 днів.
Г.Г.Качний (1987) запропонував мед розлучати молоком у співвідношенні 1:5 при інгаляціях у хворих із захворюваннями глотки. Мед для інгаляції застосовується у вигляді 2-20% розчину в дестилированной мінеральній воді. Мед можна розчинити у фітококтейлі, попередньо підготовленому. Травяні настої готувалися із суміші трав у співвідношенні 6 гр. на 200 гр. окропу. Після 2 годин настоювання рідина проціджувалася й була готова як основа для розчинення меду. Інгаляцію медяного розчину можна поєднувати з 10 краплями 20% спиртового екстракту прополісу.
Інгаляція проводиться в стаціонарних апаратах, кишенькових інгаляторах або можна розчин меду налити в каструлю або кухоль і вдихати пари цілющого продукту в домашніх умовах.