У Німеччині подати збирали медом і медяними напоями. Карл Великий увів державний медяний податок. Медяними напоями заливали пожежі. Нестір у літописі згадує медяне сите (терті хлібні зерна, розведені в меді з водою) і сочиво (облиті медом розварені пшеничні або ячмінні зерна. Союз бджолярів у середні століття — цейдлери мав свій суд, прапор і мав більші права. Рій «Російська правда» оцінила в полгривни, тоді як кінь коштував 3 гривні. Бортники в Русі виставляли своє військо, їх група осаджувала із самозванцем Новгород.

Імена Дебора, Дора, Дорофій походять від дебор (мед) — давньоєврейське.

В XII в. опублікований твір внучки Володимира Мономаха Євлампії «Алимма» (" Про мед"). Відомо, що Ілля Муромець зліз із печі тільки тоді, коли випив питьеца медвяного.

В Аюр-Веде вважалися продуктами довголіття мед і молоко. Пифагор писав: «Чиста волога молочна й запашний стільник солодкого меду, що пахне запашною травою, не забороняється всім». Вольтер уперше ввів вираження «медяний місяць». Наполеон побрав бджіл у свій герб, у Катерини II на особистій печатці було зображення вулика із бджолами. Магомет, засновник мусульманства говорив: «Їжте мед і видужуйте, ідіть і давайте йому більше меду». Наприкінці XIX століття про бджільництво писали як про щось поетичному (Е.М.Баранцевич, 1898; А.М.Бутлеров, 1893).

У наш час відомі дослідження про мед Н.П.Иориша (СРСР), Ст. Младенова (Болгарія), К. М.Кузьміній (СРСР) і інших.

Загальна річна кількість меду у світі досягає 700 т.тонн. За даними Ст.Шкендерова й Ц.Іванова (1985) у СРСР проводилося найбільше меду в 1977 р. 95 т.тонн, а в 1980 р. на перше місце вийшов Китай 105 т.тонн. У світі налічується близько 50 млн. бджолиних родин, якими займаються 6,5 млн. бджолярів. Найбільше меду споживалося на душу населення в рік у Голландії — 2 кг., у Північній Америці 700 гр., Болгарії 500 гр., у Росії всього 500 гр.. Тоді як дорослому необхідно в рік 3650 гр., а дитині 1500 гр.. В 1971 р. Луїс Ж.Р. Ван Рипперу заявив, що «Радянське бджільництво дивує своєю продуктивністю всі інші країни миру». Від кількості бджіл залежить урожайність землеробських культур (М.М.Садирин, 1963).

Кращими медоносами є липа (з одного гектара липового гаю збирається тонна меду; Н.П.Йориш, 1976), клен (основне джерело меду в Канаді), малина, кульбаба, пустирник, верба, кипрей, буркун, волошка. Деякі рослини (рододендрон) виділяють нектар, що утворює так званий пяний мед. А.М.Горький в оповіданні «Народження людину» писав: «У дуплах старих буків і липнув можна знайти пяний мед, який у стародавності ледь не погубив солдат Помпея Великого пяною насолодою своєї, зваливши з ніг цілий легіон залізних римлян: бджоли роблять його із квіток лавра й азалії».

Мед утворюється шляхом переробки нектару квітів у зобике бджоли. Зміст цукру в нектарі змінюється протягом доби. Бджоли забирають нектар з рівнем цукру не менш 4,25% і не більш 70% — вязкість велика (Т.В.Вахонина, 1992). Фруктози більше в нектарі акації, конюшини, а менше в кульбаби, сурепки, рапсу. Бджоли неохоче беруть нектар з перевагою сахарози. Для того, щоб одержати 100 гр. меду, бджола повинна відвідати мільйон квіток (А.А.Алтимишев, 1988) і пролетіти 450 тис. кілометрів (у середньому швидкість польоту бджоли 65 км. у годину). У цей час нектар насичується ферментами, що утворюються в залозах бджіл (инвертаза, діастазу, глюкозидаза й дргие), що відіграють основне значення в перетворенні нектару в мед, а також ліпідами й органическиими кислотами. У зобике бджоли вміщається до 80 мг. нектару, але доносить до вулика бджола близько 30-40 мг., решта використовується для харчування під час польоту.Бджола-Складальниця передає нектар у вулику іншим бджолам — приймальницям, які починають переробляти нектар у мед (100-150 взбалтиваний). Це процес полягає у випарюванні води до 20% і перетворення сахарози в глюкозу й фруктозу. Потім субпродукт міститься на дно сота, випарювання води триває за допомогою інтенсивної вентиляції вулика. Тільки, коли в меді кількість води в зменшується до 2 0%, стільника запечатується. Гідроліз Цукрів триває 2-3 дня, після чого мед готовий.

Зміст води обеспечивет якості меду при зберіганні. Тому при втраті води мед старіє й «зацукровується». Тільки акацієвий мед не кристализуется.

По способу одержання мед називається стільниковим, відцентровим (після обробки в медогонці), пресовий, самопливний і битий (дроблення сотов з медом).