вживання плодів калини звичайної при гіпертонічній хворобі

ІНСТРУКЦІЯ ПО ЗАСТОСУВАННЮ АПІТЕРАПІЇ (ЛІКУВАННЯ БДЖОЛИНОЮ ОТРУТОЮ) ШЛЯХОМ БДЖОЛОВЖАЛЕННЯ

ІНСТРУКЦІЯ ПО ЗАСТОСУВАННЮ АПІТЕРАПІЇ (ЛІКУВАННЯ БДЖОЛИНОЮ ОТРУТОЮ) ШЛЯХОМ БДЖОЛОВЖАЛЕННЯ

1. Бджолина отрута, його склад і властивості.
1.
Бджолина отрута є стародавньою народним лікувальним засобом. Ще в далекій давнині ои застосовувався в багатьох країнах Європи й Азії. У ряді районів СРСР дотепер широко поширений цей народний засіб.
Бджолина отрута являє собою продукт секреторної діяльності спеціальної залози в тілі робочої бджоли. Перед ужалением він накопичується в особливому мускулистому резервуарі, що відкривається в складно влаштоване жало, за допомогою якого отрута вводиться в тіло. При ужалении бджола ударом черевця втикає вістря жала, яке завдяки своїм зазубринкам зачіпається за волокно шкіри. Ритмічно скорочуючись, мускулатура жала проштовхує його усе глибше й глибше в шкіру, одночасно нагнітаючи отруту через канал жала в ранку. При спробі бджоли полетіти жалкий апарат її разом з резервуаром отрути, отрутною залозою й останнім вузлом черевного нервового ланцюжка відривається від її черевця й залишається в шкірі, причому мускулатура жала продовжує скорочуватися, а отрута нагнітатися в тіло аж до повного исчерпивания його запасу ( від 0,2 до 0,3 мг).
2.
Бджолина отрута являє собою безбарвну дуже густу рідину кислої реакції, що швидко твердіє на повітрі, з питомою вагою 1,131, з високим змістом сухого залишку ( до 41°/о). Нормальність кислот отрути коливається від 0,38 до 1,44 (у середньому 0,66); рн водяних розчинів отрути лежить у межах 4,5-5,5. При висушуванні отрути він втрачає разом з водою й частина ( до 25%) своїх летучих кислот. Бджолина отрута має високу поверхневу активність.
Мінеральна фракція бджолиної отрути дуже своєрідна. Спектрографічне дослідження золи бджолиної отрути показала присутність у ній магнію ( до 0,4/° про нативного отрути) і невеликих кількостей міді. Інші метали, широко розповсюджені в біологічних обєктах, як то: натрій, калій, залізо й інші в бджолиній отруті не виявлені.
У фракції вільних органічних кислот і амінів був знайдений гистамин ( до 1°/о) і значна кількість органічних кислот.
Липоидная фракція отрути невелика, до неї треба віднести пахучу речовину, що извлекаемое ефіром, а також стерини, экстрагируемие хлороформом.
Вуглеводів бджолина отрута не містить.
Білкова фракція утворює основну масу сухої речовини бджолиної отрути. Фармакологічна активність і, імовірно, терапевтична дія звязана саме з нею. Білки отрути вдалося розділити за допомогою электрофореза на папері, причому були отримано 3 фракції.
Фракція 0 ще недостатньо вивчена. Фракція I являє собою токсичний білок неферментної природи з молекулярною вагою близько 35 000; з ним звязано багато фармакологічних властивостей бджолиної отрути: здатність викликати «прямій» гемоліз, давати скорочення (контрактуру) гладких і поперечно-смугастих мязів, викликати падіння кровяного тиску периферичного походження, блокувати (паралізувати) центральні й периферичні мязовий^-мязові-нервово-мязові синапси, впливати на стінки кровоносних посудин, викликати місцева запальна дія і т.д. Є підстави думати, що цей компонент найцінніший з терапевтичної точки зору. Він був названий мелиттином.
Фракція II має більш складний склад: у ній виявлена присутність двох ферментів: гиалуронидази й фосфоліпази А. Гиалуроиидаза, розчиняючи основну речовину сполучної тканини, забезпечує поширення отрути в шкірі й підсилює місцева дія отрути. Фосфоліпаза А розщеплює лецитин з утвором токсичного продукту лезоцитина, здатного виявляти цитолическое дія й «непрямий» гемоліз. Очевидно, із цим компонентом звязані такі важливі ефекти фракції II, як гноблення (інактивація) діяльності тканевих дегидраз і тромбокинази. Останнє пояснює зниження свертиваемости крові під впливом бджолиної отрути.
Різні компоненти отрути неоднаково ставляться до дії різних руйнівних зовнішніх впливів. Так, висока температура руйнує ферменти отрути, зокрема гиалуронидазу й фосфоліпазу А, але не діє на мелиттин; цей білок дуже термостабільний. Він також не руйнується в сильнокислой середовищу, але. менш стійкий у лужний. Окиснювачі знижують активність отрути. Протеолитические ферменти, пепсин і трипсин, повністю инактивируют отрута, розщеплюючи його білки, що є важливим доказом білкової природи активних початків бджолиної отрути.
При стоянні у водяному розчині (у розведенні від.1 : 100 до 1 : 1000) отрута поступово инактивируется. Бджолина отрута, по даним деяких авторів, має бактерицидний і бактериостатическим властивостями, які проявляються тільки стосовно деяких патогенних мікробів.
3 Дія бджолиної отрути на організм людини складне. Оио залежить від дози отрути, від місця ужаления й від особливостей організму, зокрема від його індивідуальної чутливості.
При нормальній середній чутливості людини одиничні ужаления викликають тільки місцеву шкірну запальну реакцію. Кілька десятків вжалень уже дають загальне захворювання, яке, щоправда, швидко проходить і не повязане з появою яких-небудь важких симптомів. 100-200 вжалень, отриманих одночасно, викликають важке захворювання, у результаті якого потерпілий кілька днів змушено лежати в постелі. При цьому на початку після вжалень людей випробовує запаморочення, нудоту, слинотечу й рясне потоотделение, потім у нього розбудовується блювота, понос і сечовипускання, і він може знепритомніти. Кровяний тиск знижується, відбувається згущення крові. Пізніше підвищується температура, спостерігаються ознаки гемолізу й гемоглабинурии. Смертельною дозою отрути для дорослої людини вважають 500 вжалень. Жінки й діти більш чутливі до бджолиної отрути, чому чоловіка.
4. Однак чутливість організму людину до бджолиної отрути вкрай мінлива. При систематичному введенні бджолиної отрути, як це має месго в бджолярів, у багатьох з них розбудовується висока резистентність до отрути, так званий «імунітет» бджолярів. Однак природа цього стану дуже складна й ще не зясована.
Тому що бджолина отрута являє собою алерген, те іноді в людини розбудовується типове алергійне підвищення чутливості до отрути. Цей стан може проявлятися у формі наступних алергійних реакцій, які можуть розвитися внаслідок одного або деяких бджолиних вжалень: 1) у формі посилення місцевої запальної реакції; 2) у формі нападу кропивниці або астматичних явищ, які можуть тривати кілька годин; 3) у формі типового анафилактического шоку. Тому перед початком лікування бджолиними ужалениями необхідно в кожного хворого перевірити чутливість до бджолиної отрути.
5. Лікувальна дія бджолиної отрути дуже різнобічно. Бджолина отрута має лікувальні овойствами в малих дозах. На відміну від інших лікарських засобів для бджолиної отрути характерна більша різниця між лікувальної, токсичної й смертельної дозами. Токсична доза бджолиної отрути в десятки раз, а смертельна — у сотні раз більше середньої лікувальної дози. При вживанні лікувальних доз отрути його токсична дія на організм хворого спостерігається вкрай рідко.
Терапевтичне значення має як загальна, так і місцева дія отрути. Бджолина отрута розширює артерії й капіляри, збільшує приплив крові до хворого органа й зменшує болючий синдром. Температура шкіри в області впливу отрути швидко підвищується на 2—4•-6° проти норми.
Клініцисти відзначають також, що бджолина отрута благотворно діє на кровотворну систему: підвищується кількість гемоглобіну, збільшується як місцевий, так і загальний лейкоцитоз. РОЭ йбнйжается, зменшується вязкість і свертиваемость крові. Бджолина отрута стимулирующе діє на серцевий мяз, вшжает підвищений кровяний тиск, впливає на обмін речовин, зокрема зменшується кількість холестерину крові, що відіграє певну роль у походженні атеросклерозу. Підвищується діурез, збільшується виділення азоту.
Бджолина отрута впливає благотворно на загальний стан хворого, підвищується загальний тонус і працездатність; поліпшуються сон И апетит.
Велике значення для пояснення терапевтичної дії бджолиної отрути має його здатність уже в малих дозах збуджувати діяльність захисних сил організму. Відомо, що бджолине жало й бджолина отрута пристосована для захисту проти головних ворогів бджіл — ссавців, які в процесі еволюції тісно взаємодіяли із бджолами. У результаті, з одного боку, отрута удосконалювалася як фактор, що вражає найбільш уразливі й важливі системи організму (нервова система, кров), а з іншого сторони, у ссавців розбудовувалася здатність реагувати на отруту мобілізацією всіх своїх захисних Сил і підвищенням резистентності до нього. Внаслідок цього отрута перетворилася в природній подразник, що мобілізує захисні сили організму. Зокрема, особливо важливе посилення внутрішньої секреції гіпофіза й кори надниркова залоза з наступною перебудовою реактивності організму. Не випадково бджолина отрута особливо ефективна при ревматичних і алергійних захворюваннях, які характеризуються ненормальною реактивністю й піддаються лікуванню кортизеном і АКТГ. Крім того., лікувальний ефект бджолиної отрути йде за рахунок його ганглиоблокирующегб дії. Здатність отрути оборотне блокувати передачу порушення у вузлах симпатичної нервової системи повинна враховуватися для пояснення його терапевтичної дії при гіпертонічній хворобі, эндартериите й т.п.
II. Показання для застосування апітерапії.
Бджолині ужаления застосовуються, в основному, при наступних захворюваннях:.
1.
Ревматичні захворювання (ревматичні поліартрити, ревматичні захворювання мязів, ревмокардит).
2.
Неспецифічні інфекційні поліартрити.
3.
Деформуючий спондилоартроз.
4.
Захворювання периферичної нервової системи (попереково-крижовий радикуліт, запалення сідничного нерва, а також стегнового, лицьового й інших нервів, міжреберні невралгії, поліневрити й ін.).
5.
Трофічні виразки й вянуло, що гранулюють рани.
6.
Судинні хірургічні захворювання (тромбофлебіти без гнійного процесу, эндартериоз, атеросклеротична поразка посудин до-, нечностей).
7.
Запальні інфільтрати ( без нагноєння).
8.
Бронхіальна астма.
9.
Мігрень.
10.
Гіпертонічна хвороба I і II стадії.
11.
Ірити й іридоцикліти.
Крім того, деякі автори включають у число показань тиреотоксикози I і II стадії, симптомокомплекс Меньера й інші захворювання.
111. Протипоказання для застосування бджолиних вжалень наступні:.
1.
Ідіосинкразія до бджолиної отрути.
2.
Інфекційні захворювання.
3.
Туберкульоз.
4.
Психічні захворювання.
5.
Хвороби печінки й підшлункової залози в стадії загострення.
6.
Захворювання бруньок, особливо повязаних з гематурією.
7.
Захворювання кори надниркова залоза й, зокрема, Аддисоиова хвороба.
8.
Сепсис і острогнойние захворювання.
9.
Декомпенсація серцево-судинної системи.
10.
Органічні захворювання центральної нервової системи.
І. Загальне виснаження організму.
12.
Хвороби крові я кровотворної сястеми з похилістю до кровотеч.
Деякі автори застерігають від застосування отрути при вагітності.
IV. Методика апітерапії.
Після всебічного клінічного обстеження хворого роблять визначення чутливості до бджолиної отрути. Для цього перед початком лікування необхідно провести ие менш двох біологічних проб. Перша проба полягає в тому, що иа шкіру поперекової області приставляється для ужаления одна бджола, жало извлекается через 10-15 секунд. Наступного дня перевіряється сеча на білок і цукор. На другий день проводиться друга проба: на шкіру поперекової області також приставляється одна бджола, але жало извлекается через 1 хвилину. Наступного дня — друга перевірка на білок і цукор.
Якщо після двох біологічних проб у сечі не зявиться білок і цукор і не буде різко вираженої алергійної реакції або загальних явищ отруєння, описаних вище, те можна починати апітерапію, попередньо провівши хворому всі необхідні клінічні дослідження.
Лікування слід проводити по циклах. Цикл лікування складається з 10- 12-15 процедур вжалень бджолами або щодня протягом 10-15 днів, або 2 рази в тиждень протягом півтора місяців. Після проведеного циклу лікування призначається перерва на 1-2 місяця. Потім при відповідних показаннях лікування повторюється.
Місце вжалень і їх кількість залежать від захворювання.
При ревматичному неспецифічному інфекційному поліартриті й при деформуючому спондилоар грозі бджоли приставляються в області уражених посудин і по ходу хребта. У перші процедури ставиться 2-4-6 бджіл, а потім при відсутності негативних явищ 10- 15-20 бджіл за процедуру.
При захворюваннях периферичної нервової системи бджоли приставляються по ходу поразки нервів, а при попереково-крижовому радикуліті, крім того,- на попереково-крижову область. Кількість бджіл не повинна перевищувати 8-12 за процедуру.
При эндартериозе й атеросклеротичній поразці посудин конеч ностей бджоли приставляються на ходу посудин хворої кінцівки й на пояенично-крижову область. Число вжалень 8-12 за процедуру.
При гіпертонічній хворобі бджоли приставляються до конечноетям не більш 4 за процедуру два рази в тиждень (щоденні процедури не рекомендуються).
При тромбофлебітах ужаления проводяться над тромбированними венами, число їх також не повинне перевищувати 8-12 за процедуру.
При трофічних виразках і вянуло ранах, що гранулюють, бджоли приставляються в 5 див від рани або виразки, а також по ходу головної чутливої галузей нерва даної області. Кількість вжалень не більш 5-8 за процедуру.
При іритах і іридоциклітах ужаления проводяться в скроневих областях по 2-4 на сеанс. Деякі автори рекомендують при цьому ужаления в закриті віка ( до 6 бджіл за процедуру), але ця процедура небезпечна внаслідок можливості ушкодження ока через віко.
При тиреотоксикозі ужаления проводяться над щитовидними залозами не більш 2-4 за процедуру.
Жінкам і особам літнього віку кількість вжалень звичайно скорочується. Дітям до 15 років число вжалень повинне бути скорочене відповідно віку дитини.
Після кожного ужаления під час лікувальних процедур жало віддаляється через 1 хвилину. Загальна кількість вжалень на цикл лікування не повинне перевищувати 200-250.
У деяких випадках апітерапію доцільно поєднувати з меяакаментозним лікуванням, а також з фізіотерапевтичними процедурами й лікувальною гімнастикою.
Для здійснення ужаления бджола береться за спинку пальцями або пінцетом і приставляється черевцем до наміченого місця.
При дотриманні всіх вимог справжньої інструкції лікування апитоксином може проводитися як У стаціонарних, так і в амбулаторних умовах.
V. Ускладнення й боротьба з ними.
Лікування ужалеииями бджіл необхідно проводити під контролем лабораторних досліджень крові й сечі. З появою патології е сечі й крові лікування пчблийим отрутою слід припинити.
Прн появі алергійних реакцій рекомендують адреналін, хлористий кальцій, бромистий натрій.
Деякі автори рекомендують із появою ознак отруєння бджолиною отрутою в якості протиотрути 40-процентний спирт 20-25 г на приймання. Однак доцільність застосування цього засобу ще вимагає перевірки.
Тимчасову інструкцію із застосування бджолиної отрути у вигляді бджолиних вжалень, затверджену Вченою Медичною Радою Міністерства охорони здоровя СРСР від 10 травня 1957 р., уважати, що втратила силу.