Ще в 60-х роках була доведена антимікробна дія прополісу на різні типи мікобактерій туберкульозу [Каримова З.Х., Севастьянова К.І., Вайнер Л.М., Рабинович І.М., Кивалкина В.П., Чанишев З.Г. і ін. ].
Враховуючи нетоксичність прополісу, З.Х.Каримова й Е.І.Родіонова (1975) провели спостереження 147 хворих туберкульозом легенів і бронхів, мезаденитом, бронхоаденітом і туберкульозом бруньок. У всіх легеневих хворих у мокротинні були виявлені мікобактерії туберкульозу.
Форми туберкульозу були різні: гематогенно-диссеми- нированний, осередковий, інфільтративно-пневмонічний. Туберкульоз був у запущеній стадії. Прополісом лікували хворих з нестерпністю лікарських препаратів або їх неефективністю. Готовили прополисное масло (на вершковому маслі) для вживання усередину. Деяким хворим уводили в трахею 10% водний екстракт прополісу.
За динамікою лікування легеневої групи хворих стежили не тільки рентгенологически, але й эндоскопически.
Учені відзначають, що прополіс повинен бути в загальному комплексі лікування хворих туберкульозом досить істотним доповненням, що сприяють зняттю токсичних проявів хвороби, рассасиванию осередкових і інфільтративних нашарувань і швидкому зникненню мікобактерій туберкульозу.