БІЛЬ НЕ НА РАДІСТЬ

БІЛЬ НЕ НА РАДІСТЬ

Прл ряді хвороб нервової системи, що характеризуються болючим синдромом, надзвичайно ефективні продукти бджільництва. Бджолина отрута набагато ефективніше анальгетиків.
Н.А.Болдіна (1983) проводила лікування препаратами бджолиної отрути 170 людей із захворюваннями периферичної нервової системи (плексити, радикулопатии, каудити) і 36 людей з гіпертонічною хворобою I і II ступені в комбінації з короткочасними порушеннями мозкового кровообігу.
Робилися інєкції бджолиної отрути за відомою методикою: на курс лікування від 8 до 25 інєкцій. Волілося робити їх у болючі крапки. Хворі до лікування й у процесі лікування обстежилися всебічно. Відзначене, що у всіх хворих при болючому синдромі в 3-4 рази була збільшена кількість міді в крові. У результаті лікування нормалізувалася кількість міді, зникала асиметрія Куф-Еритеми. В 110 з 170 хворих настало повне видужання. В 31 хворого гіпертонічною хворобою з 36 людей артеріальний тиск знизився на 10-40 мм рт.ст. Покращився загальний стан, поменшалися або пройшли головниеболи, запаморочення, що було підтверджено электроэнцефалографией, капилляроскопией і осциллографией.
В.І.Приходько (1983) лікував пчелоужаливанием 216 хворих з поясни чно-крижовими радикулітами. Виявлене: в 17 людей попереково-крижовий менингорадикулит, в 171 людини попереково-крижовий фуникулит, в 8 попереково-крижовий плексит і в 20 людей запалення сідничного нерва. 90% видужалих спостерігалося серед хворих з перевагою невриту сідничного нерва, менш ефективне лікування (55% хворих видужали) при попереково-крижовому ме- нингораднкулите. Прн усіх формах попереково-крижового радикуліту видужання спостерігалося в 85,2% хворих. Кожні 6 мес. протягом 3 років проводилося профілактичне лікування бджолиною отрутою. Це зменшувало число рециди- bob, подовжувався період ремісії. В.І.Приходько звертає увагу на небажаність починати апітерапію при гострому й важкому початку попереково-крижового мснингорадикулита. Лише після зникнення менингеальних симптомів слід переходити на апітерапію.
Н.А.Боброва, Н.В.Смирнова й Е.П.Семенова (1983) в умовах стаціонару лікували препаратами бджолиної отрути 60 хворих із захворюваннями периферичної нервової системи: 32 хворих дискогенним попереково-крижовим радикулітом, 22 хворих шийним остеохондрозом і 6 людей із хворобою Бехтерева. Бджолина отрута вводилася підшкірно в болючі крапки, починаючи з 0,5 мг отрути з поступовим підвищенням разової дози на 0,25 мг, довівши її до 1,5-2 мг. Інєкції робилися щодня, а при місцевих реактивних явищах через 2-3 дня. Загальна доза бджолиної отрути на курс лікування становила 16-17 мг. Поліпшення настало в 45 з 60 хворих.
Ці ж учені провели лікування маззю із бджолиною отрутою 47 хворих: в 4 людей був гострий попереково-крижовий радикуліт, в 16 - хронічний пояснично-крестцовкй радикуліт у стадії помірного загострення без виражених кісткових, рухових і чутливих розладів, в 11 - деформуючий спондилез поперекового відділу, хронічний радикуліт у стадії загострення, в 7 - дискогенний попереково-крижовий радикуліт, в інших 7 людей - шийний остеохондроз із корінцевим синдромом і в 2 людей - поліневрит.
Усім хворим утирали мазь на ніч протягом 3-7 днів. Рекомендовані спокій і місцеве тепло.
Поліпшення стану настало в 44 з 47 хворих. Ефект лікування маззю із бджолиною отрутою підсилювався з додаванням ультразвукової або диадинамической терапії й масажу.
Н.Росин і Н.Михэйлеску (1982) запропонували використовувати апітерапію в комплексному лікуванні спазмофілії (тетанія). Поряд із призначенням хворим кальцію, проведенням рефлексотерапии усередину давали суміш із прополісу, квіткового пилку й маткового молочка в меді. Дослідники дійшли висновку, що апітерапія значно підвищує ефективність традиційних методів лікування.
У хворих з неврологічним синдромом остеохондрозу Шмакова І.П. (1988) застосовувала вакуумфонофорез лікарських сумішей з додаванням меду й прополісу. Такий метод лікування був найбільш ефективним.