За регіональною ознакою розрізняють сорту меду, зібрані в різних областях, наприклад далекосхідний липовий, башкирський липовий і т.д.

За технологічною ознакою, тобто по способу одержання й обробки, розрізняють стільниковий і відцентровий (спускний) мед. Стільниковий мед залитий бджолами в шестигранні гнізда, запечатані восковими кришечками. Цей мед надходить до споживача не тільки в природній тарі, але й в ідеально чистому виді й зовсім зрілому стані. Бактеріологічні дослідження показали, що стільниковий мед стерильний. Відцентровий мед виходить при відкачуванні його із сотов на медогонці й відпускається споживачеві в розфасовці. Залежно від способу одержання меду із сотов розрізняють трохи його видів: стільниковий мед самопливний (отриманий із сотов, виставлених на сонце), центрифужный, пресований і пряжений.

По кольору, ароматі й смаку можна визначити сорту меду. Розрізняють світлий, середній і темний мед. Відомі сорти меду зовсім безбарвні — світлі, прозорі, як вода. Світлий мед належить до кращих першорозрядних сортів. Однак у літературі є дані, згідно з якими мед темного фарбування містить більше мінеральних солей, головним чином заліза, міді, марганцю, і тому вважається більш коштовним для організму, чому світлий. Сорт меду визначається також по його ароматичности. Деякі сорти меду мають винятково ніжний, приємний аромат, про який Н. В. Гоголь вустами пасічника Рудого Панько говорить: «„„а меду, я забожуся, кращого не знайдете на хуторах. Уявіть собі, що, як внесеш стільника — дух піде по всій кімнаті, уявити не можна, який: чистий, як сльоза або кришталь дорогою, що буває в сергах» («Вечора на хуторі біля Диканьки»). Зустрічаються сорти меду з неприємним заходом, наприклад тютюновий і ін. Більшість сортів натурального меду має чудові смакові властивості. В. І. Даль в «Толко-