Одного чудового дня Сан Саныч приніс настойку прополісу й цеглинка стільникового воску з медом. Ми тоді були мало знайомі, але, зрозуміло, він бачив, як я згорбившись ходив, — на сходах зустрічалися. Ну, коли він прополіс приніс, я поворчал, настойку випив і від цеглинки шматочок відгриз-закусив без усякої надії, просто щоб сусіда не кривдити, чи що... І раптом через два дні я відчув, що біль пройшов. Це було так неймовірно, що я подумав... мені здалося, що я вмер. Тому що не почував нічого, а для мене тоді почувати було те ж саме, що почувати біль... Загалом, ви розумієте... І тільки потім я зрозумів, що, навпаки, не вмер, а воскрес».

А от що додала Карина:.

«Я дивуюся нинішнім аптекарям. От приходиш в аптеку й говориш: дайте мені, будь ласка, ліки, які підняли б мене на ноги за три дні. А вони у відповідь, мов, у нас є ліки, які вас у три дні з ніг звалять. Усі інші розраховані як мінімум на десять днів. А в мене проста застуда. Це не смертельно, але, допустимо, у мене термінова робота й мені обовязково потрібно вилікуватися якомога швидше. І що вони радять? Антибіотики, які потім відгукнуться негативним образом на багатьох органах. При цьому в них є дешева настойка або екстракт прополісу, яка дійсно кожного поставить на ноги й не нашкодить організму. Але ж ми з дитинства знаємо від мамів і бабусь, що мед — кращі ліки, але чомусь згодом забуваємо.

Ми адже з Юрою зовсім колись не були здорові, але пять років життя в цьому будинку по сусідству із Сан Са- нычем зробили нас здоровішими, тому що по сусідству із Сан Санычем соромно бути нездоровим. Так що там соромно — неможливо! Він від усіх хвороб лікує — усіх, кого знає або зустрічає на своєму життєвому шляху. От би вам, Гліб з Ларисою, написати книгу про чарівний засіб, про мед, книгу».

І от що розвязали ми з Ларисою. Хоча ми й не збиралися більше писати книг, але якщо є на світі чарівні засоби, може бути, має сенс розповісти про них тим, хто в них бідує?