Спостережливість народу виявилася у влучних прислівях «Трутні — завжди плутня» і т.д.

З XVIII століття вчені впритул зайнялися дослідженням бджолиної держави. Янг запропонував форму вулика. П.Прокопович, а потім Ланг- строт стали користуватися рамковим вуликом. А.М.Бекетов розробив план пасіки і т.д.. Праці Карла Фриша й Лоренца популяризовали бджолу як джерело добробуту людину.

Багато видане літератури по використанню бджолиних продуктів у житті людини. Біоніка вивчає дивні геометричні фігури стільника, здатність бджіл розрізняти по рухах інших (танці) бджіл напрямок польоту до кращих медоносів.

Медики активно застосовують мед, отруту, прополіс, пергу, пилок, віск, маткове молочко для лікування багатьох сотень захворювань. Геологи намагаються по складу мікроелементів меду визначити особливості родовищ руд.

Величезне значення бджіл як запильників. Підраховане, що вартість сільськогосподарських культур, у запиленні яких беруть участь бджоли, в 15 раз перевищує вартість продуктів бджільництва.

У цей час елементи народної медицини широко використовуються лікарями всіх спеціальностей. Чим же характерна так звана народна медицина? У книзі «Історія Китайської медицини» виданої в Нанкіні в 1937 р. говориться, що лікар повинен використовувати для лікування хворих будь-яка речовина з навколишньої природи. Фахівці народної медицини раніше називалися знахарями, зараз уведений у фінській літературі новий більш правильний термін «цілителі». Вони не вчаться в спеціальних навчальних закладах, а передають досвід один одному в усній або рукописній традиції. Це третя особливість т.зв. народної медицини. Четверта характерна риса — лікування проводиться по проявах захворювання (симптомам), наприклад, головний біль, ломота в мязах, поганий сон, зміна діяльності кишечнику. Це дозволяє допомогти хворій людині зменшити інтенсивність проявів захворювання для того, щоб за рахунок відновлення власних захисних сил організму переломити хід плину захворювання (патогенез) і перевести його у видужання (саногенез). Однак на причини виникнення захворювання засобу народної медицини далеко не завжди впливають. Цим і пояснюється те, що фахівці сучасної медицини залучають засоби й методи т.зв. народної медицини для лікування проявів захворювань, тільки останнім часом після циклів досліджень із залученням сучасної апаратури й біохімічних методів удалося встановити, що багато ліків народної медицини впливають і на причину захворювання. Наприклад, прополіс знижує вірулентність золотавого стафілокока — цього бича хірургічних відділень.

Бджільництво — одне з найдавніших занять людини, що дає безліч коштовних живильних і лікувальних речовин-продуктів життєдіяльності бджіл.

В.І.Ленін розумів значення його й 11 квітня 1919 р. підписав декрет « Про охорону бджільництва й звільненні бджолярів від податку з метою розширення цієї важливої галузі сільського господарства». Хоча й зізнається безсумнівна важливість бджільництва, наша країна активно розбудовує його, все-таки в кількості меду на душу населення Росія відстає від таких країн як Китай, Болгарія, Канада й інші. Бджолярі миру обєдналися в Міжнародну асоціацію — Апимондию. Особливе значення ця організація стала відіграти з моменту, коли її очолив инж.докт.Хариаж (Румунія). Із цього часу в програмі кожного конгресу по бджільництву включалися доповіді по апітерапії, кількість яких збільшувалося з кожним роком. Особливо прапорів- нателен був Московський конгрес Апимондии в 1971 р., Будапештський в 1983 р., Варшавський в 1987 році, Пекінський в 1991 р..

У Радянському Союзі немає єдиного центру по апітерапії, цю проблему вивчають і розбудовують у різних містах Радянського Союзу (г.Рибне Рязанської області, де є НДІ бджільництва, Горький, Москва, Ленінград, Гадяч, Одеса, Махач-Калу й інші).

У Вологді пункт апітерапії був створений в 1972 році. За цей час пройшло лікування більш 12000 хворих бджолиною отрутою, медом, прополісом, пилком, матковим молочком, воском, відваром подмора (загиблих бджіл) і т.д.. У пункті проводилося навчання медичних працівників і бджолярів особливостям апітерапії, вивчали проблеми впливу продуктів життєдіяльності на функції центральної й периферичної нервової системи, а також соматичних і ендокринних органів. Досвід пункту апітерапії узагальнений у декількох десятках статей. Наші спостереження рівнялися з досвідом численних дослідників, щоб жителі Росії могли більш широко включати продукти бджільництва у своє харчування, медичні працівники залучати їх для лікування й профілактики, кухарі й домогосподарки готовити нові блюда, а фахівці косметичних кабінетів робити людей гарними.

Наявна література, хоча й була видана більшими тиражами, але швидко розійшлася й представляє в цей час важкодоступні видання.

Отже, у шлях у вулик, де живуть бджоли й роблять свої отруту, мед, прополіс, пилок, маточкино молочко й віск.

Карл фон Фриш, нобелівський лауреат по етологии бджіл, у свій час писав: «Життя бджіл схоже на чарівний колодязь: чим більше з нього черпаєш, тем обильнее він наповнюється водою». Це дійсно так. Конференції в СРСР, проведені в Ленінграді (1959, 1960), Москві (1971), у Вільнюсі (1986), Вологді (1987), Дніпропетровську (1988), в Анапі (1990), Паланге ( 1991 р.), а також конгреси Апимондии в Будапешту, Нагойе.Портороже, Варшаві, Сан-Пауло підтвердили, що апітерапія стала повнокровною наукою.

Біологічне існування бджіл нараховує близько 50 млн. років, а людину до 5 млн. років. З тих пор, як людство вийшло із центру Африки й стало проживати в лісах північного узбережжя цього материка, почався контакт між двома вершинами живого: комах — бджолами й млекопитающихся — людиною.

У цьому світі є істоти, розвиненість яких, диференційовані функції, та й будова «суспільства» у деякому змісті не відстає від людського. Це — комахи бджоли. У міру розвитку людства все більша увага приділялася використанню продуктів бджільництва. Люди зауважували як від них збільшувався життєвий тонус, доливши сил, поліпшується настрій.

Успіх книги, присвяченої обговоренню результатів наших клінічних спостережень, дозволяє нам зробити спробу написати посібник з апітерапії, яка значно ширше розбирає питання не тільки організаційні, але й теоретичні, а також дозволило значно розширити огляд літератури по апітерапії, що зявився за ці роки.

Тяга лікарів до апітерапії цілком зясовна не тільки дефіцитом традиційних медикаментозних засобів, але й тем обємним терапевтичним ефектом, які вивели апітерапію в один із провідних лікувальних методів у цей час.

Обмежені можливості пояснюються:.

1) недостатньою інформацією широкої аудиторії лікарів і фельдшерів;.

2) украй невеликою кількістю підготовлюваних лікарів (школи в Москві, Вологді, Анапі, Дніпропетровську, Омську);.

3) не завжди задовольняє якість викладання, але в цьому винити викладачів важко, тому що література недостатня й завантаженість фахівців також протидіє розвязку проблеми;.

4) організатори охорони здоровя частіше негативно ставляться до методу, що пояснюється відсутністю кодифікації лікаря-апитерапевта;.

5) виникли більші труднощі з одержанням лікарських форм продуктів життєдіяльності бджіл через відсутність спеціалізованих заводів (у Китаї таких підприємств — 4);.

6) недовіра, а звідси недостатнє залучення практиків-бджолярів до лікування хворих, хоча в цієї категорії досить багато цікавих спостережень по методиках апітерапії, які блокуються лікарями через відсутність медичного утвору в бджолярів. Випливає аппробировать методи бджолярів, а потім відмовитися від них або впровадити в практику;.

7) недоліки в поясненні населенню значення продуктів бджільництва для профілактики захворювань, старості й застосування в дие- тетике й косметології.

Тому кожна публікація по апітерапії повинна передбачати всі ці аспекти.

Розвиток апітерапії відбувається в останні роки в наростаючому темпі.

Інструкція з апітерапії 1959 р. застаріла:.

1) описується дія тільки бджолиної отрути,.

2) невраховані теоретичні розробки наступних років(Б.Н.Орлов із сотр.; А.І.Тихонов із сотр., Т.В.Вахонина й КВ.Кадзяускенс із сотр. і т.д.), які значно розширили показання до використання продуктів бджільництва.

3) ні розробки по інших продуктах бджільництва. Тому слід розробити нову інструкцію в 1993 р..

Дослідження радянських і закордонних учених (Б.Н.Орлов із сотр., В.П.Кивалкина, АС.Поправко, С.Младенов, І.Чижмарик і ін.) показали, що в бджоли є безліч продуктів її діяльності, які давали позитивний результат при багатьох захворюваннях людини, найчастіше з більш позитивними результатами чому звичайні розповсюджені методи лікування. Виступу на XXI-XXX конгресах Апимондии, організації бджолярів усього миру, більшої кількості досліджень зі СРСР, Болгарії, Румунії, Японії, ФРН, Австрії показали значне розширення інтересу лікарів до порівняно нового виду терапії. Розширюється теоретичний підхід, що обумовлює розуміння основних параметрів впливу на організм людини різних продуктів життєдіяльності бджоли.

»