eкстракт воскової молі
Апістоп
матка бджоли

Дерматологія

Дерматологія

Майже при всіх шкірних захворюваннях застосовувалися продукти бджільництва з тим або іншим ефектом, але в основному з позитивним ефектом. Палітра дуже розповсюджена від нейродерміту до туберкульозу шкіри й шкірних проявів коллагенозов.
Перші вітчизняні роботи ставляться до 50 років XX століття (В.І.Филипчин, Л.М.Ботвинник (1958), Г.Я.Шарапова, М.Д.Багиева (1958), Г.З.Михамедьярова (1959), А.Н111иманович (1960), М.Астепа- кова (1960) і ін.). Автори лікували алопецію, псоріаз і інші дерматози, не вказуючи особливості методики.
Б.А.Сомова, Е.І.Абрамова (Рязань) застосували апілак у вигляді аерозолю при себорройной і мікробній екземі із протизапальною дією.
Г.К.Хачатурьян і А.Н. Попова-Блюм лікували медом фурункули й карбункули.
В 1972 році В.Ф.Большакова опублікувала спостереження про лікування хворих трихофитией і епидермофитией.
В.Ф.Корсун в 1977, 1981 роках поділився своїми матеріалами по лікуванню бджолиною отрутою трофічних виразок і апілаком псоріазу. В.Ф.Ор- кин, С.І.Довжанский (1985) описали використання прополисной мазі в терапії псоріазу й указали методику її готування. Вони лікували червону волчанку, фурункульоз від гоління нативним прополісом під пластиром.
В.Ф.Большакова (1985) запропонувала 50% прополисную мазь для лікування епидермофитий і гіперкератозу, мазь наносилася на вогнища під компресним папером. Вона вважала, що при шкірному туберкульозі краще застосовувати спиртові препарати прополісу й прополисовое масло, а при алопеції 30% прополисную мазь і втирання в шкіру спиртової настойки прополісу. В 1988 році вона доклала про дратівні маски прополісу із цибулею й часником (алопеція), а для лікування псоріазу про препарат, що містить настойку пастернаку із псораленом і прополісом, а також кератолитическую мазь (3% саліцилова кислота й прополіс у комбінації 1:1).
Фурокумарини в зниженій дозі в комбінації з ультрафіолетом ефективні при облисінні.
Прополисо-Фтивазидинние мазі показані при туберкульозі шкіри.
С.Шеллер, Е.Сеферович (1985) для лікування піодермії застосували прополіс із успіхом.
Т.Шербенеску із сотр. (1976) запропонували для профілактики шкірних захворювань прополіс.
Г.Ф.Романенко із сотр. (1981) з успіхом застосовував продукти бджільництва для лікування дерматологічних хворих. Г.С.Кожухарь (1981) застосувала бджолина отрута при лікуванні прогресивної, стаціонарної, артропатической форм псоріазу 40-80 пчелоужалений у вогнища патологічного процесу.
К.Бреиляну із сотр. запропонували 10 і 20% прополисовие мазі для лікування хронічних екзем, епидермофитий, гиперкератозних грибкових екзем, хімічних грибкових дерматитів, локалізованого сверблячки з появою лишаю або без нього й нейродерматитов. Зменшувалася сверблячка, поліпшувався нашкірний процес. Краще діють рідкі витяжки чому прополисная мазь.
М.М.Френкель запропонував лікувати 5 0% прополисной маззю юнацькі бородавки.
Фанг Чу (1985) лікував успішно псоріаз прополісом. Їм лікувалися мозолі, грибкові поразки шкіри ніг. При лікуванні псоріазу Фанг Чу давав хворим таблетки з 0,3 прополісу в плині 2-3 місяців. В 37 з 160 хворих отримане повне видужання, 48 хворих з відсутністю ефекту лікування страждали вираженою формою тривале воемя. З 37 хворих із клінічним видужанням рецидив настав в 16.
В 1964 році Пейчев і Торева запропонували для лікування шкірних захворювань, ран і опіків мазь, що застосовувався в народній медицині, що й полягала з меду, смальцю, воску й смоли.
А.Василка із сотр. (1976) застосовував прополіс при хронічних виразках, а Н.Факторович із сотр. (1976) використовували мед при псоріазі.
Й.Чижмарик узагальнив застосування прополісу при хронічних нейродермітах, гострій і хронічній екземі, дерматомиозите.
С.Л.Ратейник із сотр. (1986) застосували апілак і пилок при псоріазі, але виявили в 4 з 20 хворих алергію. Т.А.Главинская, Г.Ю.Курников (1989) лікували апілаком червону волчанку 0,01 під язик 3 рази в день 10 днів, потім вітаміни РР, В-12, делагил. Була відзначена нестерпність маткового молочка в 0,7% хворих.
Н.З.Хисматуллина, Р.Г.Хитматуллин (1991) запропонували для хворих псоріазом пчелоужаление в акупунктурние крапки мін-мень, чжи- ян, так-чжуй, бай-хуей, чжан-мень, си-мень, їй-гуань, цзу-сан-чи, хе-гу, цюй-чи, фен-чи, шоу-сань-ли. Одночасно хворі одержували мед щодня ранком і ввечері за 20 хвилин до їжі, апілак 1 таблетку 3 рази в день до їжі, а також пінистий^-пінисті-медово-пінисті ванни із чистотілом, 1-2 місяця прополіс на меді 1 чайна ложка 3 рази в день за 20 хвилин до їжі. Це перша робота з комплексного застосування продуктів бджільництва в дерматології.
П.Н.Данаилов (1975) використовував 20% мазь однобрешемо
< нно з 20% екстрактом прополісу 30-40 крапель 3 рази в день перед їжею при хронічній екземі, нейродерміті, гнойничковими шкірними захворюваннями.
П.Починкова (1 986) використовувала аерозоль маткового молочка для лікування шкірних захворювань.
В 1988 році В.Ф.Корсун із сотр. (1988 а,б) узагальнили спостереження по лікуванню бджолиної отрути й матковим молочком хворих із псоріазом. Отрута вводилася ужалением, инъецированием, іонізацією, утиранням мазей, інгаляцій або сублингвально.
М.А.Степанова (1960) пользовала себорройное облисіння. Псоріаз лікувався електрофорезом з апифором, фонофорезом з вирапином. Застосовувався безперервний ультразвук щільністю 0,5-1,5 Вт/кв.див., а також непряме озвучування паравертебральних зон безперервним випромінюванням, у дітей •- імпульсний режим. При псоріазі волосистої частини голови, кистей бджолина отрута вводилася уздовж хребта й у межлопаточное простір, поразка ніг — вплив на поперекову область. Апілак призначався по 0,02 2 рази в день 1-2 місяця сублингвально. Додатково рекомендувався фітозбір: шавлія, фіалка, календула, ромашка.
Інша група хворих одержувала таблетки, ректальні свічі, 3% апилаковая мазь, що втирається тонким шаром в уражені місця 2 рази в день.
Б.Кендзия із сотр. (1 987) лікували мікози прополісом і встановили, що найбільш оптимальна комбінація прополісу з антигрибковими засобами.
В.Попеску із сотр. (1974) повідомили, що актиномікоз успішно лікується прополісом.
Мікоз — бич сучасної антибиотикотерапии. 10 гр. измельчон- ний шкарлупи горіха змішати з 100 мол. 70-процентного етилового спирту, тримати 50 днів, процідити через 3 шару марлі, додати рівне.
кількість 4- процентної настойки прополісу. При сверблячці протирати шкіру зовнішніх слухових проходів орехово-прополисной настойкою, а при екземі вставляти у вуха марлеві турундочки (жгутики) на 30-40 хвилин два-три рази в день. Лікування продовжувати не більш 7-10 днів. Після узяття посіву з вух і проведення лабораторного аналізу, що підтверджує наявність грибкового захворювання, роблять перерва на 2-3 дня й продовжують лікування до повного видужання.
При екземі (зовнішнє) — 200 гр. плодів шипшини, 100 гр. сушеної кропиви, зленая шкарлупа двох волоських горіхів. Варити 10 хвилин в 0,5 води. Наполягати добу. Процідити. Дві їдальні ложки настойки замішати зі свіжим сиром і бджолиним медом (по 50 гр.). Отриманий бальзам тримати на уражених місцях по 20 хвилин 3 рази в день.
Екзема, опіки, хворобливі мозолі — 100 гр. сирої картоплі натерти на дрібній тертці, додати чайну ложку меду й перемішати. Накласти на марлю товстим шаром (1 див.), прикласти до шкіри й забинтувати. Через 2 години повязку зняти й вилучити зі шкіри просочившуюся суміш. Знову можна накладати повязки кілька раз у день.
В.Ф.Большакова (1991) описала токсикодермии при лікуванні прополісом у вигляді набряку слизових, набряк Квинка плечей, еритеми, папул.
Л.Н.Данилов (1974) запропонував лікування медом хронічної екземи й нейродерміті (електрофорез із медом і повязка із сумішшю 100 гр. меду й 10 гр. березового дьогтю 15-20 днів 2-3 курсу лікування).