"medok", украина

Стандартизація маткового молока..

Стандартизація маткового молока..

У Японії є чітко встановлений стандарт на м.м..
Т.Накамура (1985) повідомив, що основними пробами є проба на кипятіння, наявність зважених речовин, проба на чистоту. Стандарт вимагає кислотність 3,5-4,5, по Кьельдалю 1,9-2,5%, цукру 9-13%, води 22%, чистота — без личинок і воску.
Перевірочні показники: переломлення, газова хромотография, визначення четвертинного амонію, аналіз білків, зміна ацетил- холіну, кількість виділених газів.
А.Пауна (1979) запропонував колориметрическую методику визначення протеїнів у м.м..
П.Т.Алеї й Г.К.Алеї (1985) визначили фізіологічну активність м.м. по вирощуванню личинок. Т.В.Вахонина із сотр. (1987) бачили провідну пробу у вивченні змісту Sh-Груп через 2 години. 1,22- 1,3, через 15 годин — 0,89 мкм/1 мол. В 1992 р. Т.В.Вахонина узагальнила основні вимоги до контролю над якістю м.м.. Вона вважається, що якість залежить від технології готування, заготовки, транспортування й зберігання.
1.
Органометрический аналіз — визначення візуальне цвіту (чому світліше, тем краще), заходу (кислий — це зниження якості), тягучості ( чим більше, тем старіше м.м.).
2.
Мікроскопічне дослідження з водно-лужним розчином визначає по пильцевим зернам місце забору м.м.. Виявляється фальсифікація — частини личинок. М.м. чисте, якщо на 1 гр. доводиться 1 куб.мм. випадкових домішок.
3.
Фізико-хімічні показники: вода 60-70%, кислотності (3,2-5), загальний азот по Кьельдалю (1,9-2,5%), сирий протеїн (11,9- 15,6%), цукор (9-13%), зола (1,5%), водний (22-31%) і спиртовий (14-2 2%) екстракту.
4.
Проба на кипятіння: 1) з гідроокисом калію — запах аміаку, 2) опалесценція — з водою, 3) хлористою ртуттю — білий осад, 4) з розчином йоду — червоний осад.
5.
Перевірка на зміст важких металів, мишяку, тетрацикліну.
Л.Н.Брайнес, Л.Н.Гаморів в 1962 р. застосували рефрактометр для визначення вологості.
Біологічна активність визначається кількістю виживання личинок (на 6 днів 180 мг.) — Паллес.
Перга.
Перга утворюється з пилку, складеної в стільник бджолами. У біохімічному процесі бере участь мікроорганізми, виділень бджіл, а також підвищеної температури (33-35), підвищеної вологості. Сахароза перетворюється в моносахариди, а затемв молочну кислоту, збільшується зміст вітаміну К. Після закінчення цих реакцій утворюється перга.
У перзі є безліч амінокислот, вітамінів. Перга стимулює діяльність ендокринних залоз, що дозволяє лікувати діабет, гепатити, коліти. Перга знижує рівень холестерину в крові. Калій і магній поліпшують діяльність мяза серця. Залізо в перзі дозволяє зменшувати анемію, особливо в дітей. Йод — показник лікування зоба. Вітамін До показання для застосування перги при кровотечах різного характеру (шлункове, кишков, що кровоточать виразки й ін.). Перга, особливо у вигляді спиртового розчину, має бактерицидну дію (Ш.М.Омарів, 1987).
А.Є.Астраускенс із сотр. (1991) установили, що в перзі є 16 амінокислот і 13 жирних кислот. Амінокислоти глютаминовая 24,38%г/кг, аспарагінова 29,92, лейцин 18,70, аланин 12,69, серин 13,31, гліцин 11,13, треонин 11,49, валин 13,49, ізолейцин 10,59, пролин 9,04, фенилаланин 11,41, тирозин 12,98, лізин 3,89, гистидин 12,21, аргилин 6,61, метіонін 2,02 г/кг.
Жирні кислоти 3-10% по вазі (лауриновая 0,27 г/кг, миристино- вая 0,4 1, миристолеиновая 15,1, пальмітинова 35,92, пальмитолеино- вая 14,3 6, стеаринова 0,93, олеиновая 5,14, липолевая 8,11, липолеиновая 28,96, гадолеиновая 0,47, арахидоновая 4,08, еруковая 1,97, клупинодоновая 3,17 г/кг). Руйнуються поступово до 15 місяців.
А.С.Поправко так описує утвору перги. Бджоли мед підігрівають до 34-35°С, заберуть зайву вологу, постачать антимікробними присадками-ферментом ингибином виділяючи перекис водню із глюкози, що створює нестерпні умови для мікробів. Пилок зазнає кислому-молочно-кислому шумуванню, пильцевие зерна проростають і сировина перетворюється у високопоживний белково-липидно-вітамін- ний бджолиний корм — пергу (Хлебина — бджолиний хліб). У це ж час прополисовая «штукатурка» вулика, виділяючи феноли, ефірні масла, створюють «газову камеру», у якій гинуть усі мікроорганізми. Отже, перга є похідне меду, пилку й прополісу.
Хімічний склад перги майже не відрізняється від такого обніжжя. Однак, у ній більше вуглеводів і молочної кислоти й менше білків і жирів. У період зберігання в перзі наростає кислотність. Кількісний і якісний амінокислотний склад перги переходить без зміни в тіло бджоли. Полифлерная перга поліпшує плідність і ріст розплоду, збільшує тривалість життя на 37-46% (Т.В.Вахонина, 1 992). Перга підсилює синтез протеїнів, впливає на розподіл ліпідів і фосфоліпідів. У перзі зернятка обніжжя цілі й руйнуються тільки ліпазою. У свіжій перзі більше дріжджових грибків чому в зрілій.
Перга восстанавливет нормальну діяльність шлунково-кишкового тракту, печінки, щитовидної залози. Вона підсилює плідність піддослідних тварин на 70%.
Р.Шовен пояснює дія перги нормалізацією функціонування органів, підсилюється дія живильних речовин і їх усваива- емость, це і є трофічна дія.
Перга поліпшує систему кровообігу, зменшує інтоксикацію фторидами, сповільнює ріст пухлин. Вона негативно діє на патологічний процес. Перга — чудовий анаболик, збільшує ріст, масу тіла, особливо ендокринних залоз і мязів. Недоцільно тому призначати її при зобі й фіброміомі матки.