Л.Л.Лангстрот (1851), Реш уважали, що прополіс проводиться із бруньок тополі, верби й інших дерев.Кюстермахер в 1907 р. висунув припущення, що прополіс формується з пилку. Однак дослідники, що ведуть, прополісу (А,З,Поправко, 1969, 1976; Й.Чижма- рик, І.Матель (1976), І.Вожняк (1972) повернулися до думки Л.Л.Лангстрота. П.Акравчук (1982) уважався, що прополіс — це перероблені бруньки дерев, збагачені ферментами бджоли в молоч- але-кислому шумуванні.

Сам термін прополіс також пройшов дискусію. В 1959 р. Рут і сотр. тлумачили його як «перед містом», що мол, бджоли зміцнюють свій місто-вулик. Однак, в 1964 р. В.П.Кивалкина правильно знайшла значення цього слова, що як відбувається від «прополисео» — замазувати, зашпаровувати.

Основний сезон збору прополісу навесні й улітку. Бджолина родина збирає за сезон до 30-80 гр. прополісу. Одночасно, по А.С.По- правко (1980, 1985) збором прополісу займаються 30-35 бджіл. Основні дерева для поставки прополісу — береза, тополя, осика. Бджола захоплює смолисті речовини бруньок щелепами, потім грудочка смоли (10 мг.) міститься в пильцевую кошик і доставляється у вулик, після збору прополісу бджола більше нектар не збирає, а працює у вулику.

Г.Д.Морс (1985) описав основні функції прополісу у вулику — замазування тріщин, скорочення обсягу льотка взимку, запас не критичний момент ( сторонній предмет, інфекція), прикріплення вертикального стільника, покриття нового стільника плівкою.

Бджоли виробляють дві форми прополісу: більш рідкий (70% смоли бруньок дерев і секрету бджолиних залоз) високої якості й грузлий ( з пилку й воску) — низької якості. Самий чистий прополіс перебуває на стінках вулика (у холстинке).

Л. Ереши-Упав в 195 8 установив, що бджоли в смолу бруньок доставляють секрет своїх залоз і тим самим формують прополіс. Ускладнення хімічного складу відбувається за допомогою секрету залоз ульевих бджіл (М.В.Вильюм, 1958, цит. по Т.В.Вахониной, 1992).

Хімічний склад прополісу.

Прополіс — ароматична речовина темного від жовто-зеленого до коричнево-чорного цвіту, стає пластичним при 30°С. Крапка плавлення 80—105°С. Розчиняється в спирті, краще 80 (А.І.Тихонов із сотр.) хлороформі, жирі, аміаку. Розчинність у воді при кипятінні повна, без кипятіння 7- 11 %, у спирті при кімнатній температурі 60-70% (Т.В.Вахонина, 1 976). Уперше флавоноид отриманий в 1927 р. Жобером. В 1964 р. Лави, Барбє й сотр. одержали із прополісу 0, 5, 7, — трискси-флавоноиди з вираженою біологічною дією. Кюстенмахер (1911) виділив коричну кислоту й коричний спирт. І.Чижмарик і І.Мател установили в прополісі наявність кофеїнової й феруловой кислот, що забезпечують антибактеріальну чутливість. А.С.Поправко (1976), використавши методи тонкошарової хроматографії й спектрального ядерно-магнітного резонансу ідентифікував у прополісі 2 2 соедиения.

Таблиця 3.

Хімічні компоненти, фізико-хімічні й біологічні константи прополісу і його екстрактів (по Т.В. Вахониной, 1992)

Виходячи з показників цієї таблиці, слід диференційовано призначати прополіс і його екстракти для певних терапевтичних цілей. Наприклад, для лікування запалення краще застосовувати водний і ефірний екстракт, а з метою антиоксидантной — ефективні натуральний прополіс і його спиртовий екстракт. У лікуванні стафилококковой інфекції полезни всі екстракти прополісу, а грибків — переважно водний і т.д..

А.Деревич із сотр. (1966) установили, що прополіс складається зі смоли й бальзаму 50-55%, ефірних масел 10-15%, воску 30%, квіткового пилку 5%. Температура плавлення 64-6 9С.

Т.В.Вахонина (1992) на підставі багаторічних досліджень свого колективу так визначає характеристику прополісу: ефірних масел — 8,1%, цвіт їх жовтий, консистенція напівтверда, смак пекучий, гіркий, запах приємний. Коефіцієнт рефракції 1,4987- 1,4705, температура плавлення 38,5-55С. Коливання залежать від технології й методу одержання прополісу. Дубильні речовини — жовті, жовтогарячі, ясно-коричневі. Чим світліше, тем свіже прополіс. Зміст дубильних речовин 4,1-15,1%. Зміст смол 38,2%. Кислотне число смол після витягу дубильних речовин 195-248. Смоли краще извлекаются спиртом і ефіром, але не водою. Йодне число 77,7-90,3. На повітрі й при нагріванні смоли швидко змінюються.

Із прополісу виділено дві фенольні фракції: гідрофільна й гідрофобна. Гідрофільна складається з кислот і кумаринів (кавова, п-кумаровая, феруловая кислоти), а також скополетин4

ескулетинд і умбелифонд .Гідрофобія я фракція містить флавони й флавоноли (лютеолин, апигенин, кварцетин, кемпферол, рабиданол (докт.дисс. А.І.Тихонова, 1983)).

Постонние компоненти прополісу по Т.В.Вахониной (1992) — кислі й ненасичені зєднання. Вона відрізняє відмінність цих показників для регіонів і місяців літа, а також місця відкладання для сухих спиртових, водних екстрактів виявляється безсумнівні відмінності. Реакція окиснення за рахунок окси-2 деценовой кислоти дозволяє підтвердити дійсність прополісу ( авторське посвідчення 474325).

Основне в прополісі — захисні речовини самих рослин. Бджоли вибирають ті рослини, які потім дають речовини прополісу, що володіють бактерицидною дією. Це закріплене генетично (Е.Герольд, 1970). Флавоноиди виявилися головним компонентом прополісу (25% — С.Е.Палмбаха, С.А.Поправко, 1975). У рослинах флавоноиди перебувають у складі гликозидов, бджоли переводять у вільну форму. А.І.Тихонов, С.В.Явтушенко (1984). Н.Мангалджиев (1976) показали, що склад флавоноидов відрізняється в кожній місцевості. СА.Поправко описав флавонол, Дави й Барбє — галантин. Ведуться дослідження пиноцембрина, рамноцитрина, пиностробина. Цвіт і запах прополісу залежать від флавоноидов. Кянеш і В.Бумба (1981) знайшли в прополісі бензоидную кислоту.

У прополісі втримується 50-80% смол, 4,5% ефірних масел, а також вільні вуглеводні, жирні кислоти, складні ефіри, периловий і мирипиловий спирти, крім того, альдегіди, А.І.Тихонов із сотр.( 1988) виявили антиоксидазтную активність похідних окси- коричних кислот (ескулетин, скополетин), що володіє протипухлинною дією. А.І.Тихонов із сотр. (1979) у Портороне доклали, що основні речовини прополісу: дубильні речовини, гликозиди, полисахариди, смолобальзамические речовини, феноловий компонент, Виділені ліофільні й лиофобние речовини. В.Панай із сотр. (1983) виділили основні бактерицидні й протизапальні речовини прополісу (150 мг/кг.ваги). До них ставляться флавони: хризин, тектох- ризин, апитенин, акацетин ( ОСНЗ-2.7-ЩР-), флавоноиди: галантин, ОСНЗ галантин, изальникин, камферол, камферид, рамноцитрин, рам- нетин, игорамнетин, кварцетин, кварцетин-3, диметил-ефір, флавоно- ни: пикоцембрин, гипобанцизин, 3-ацетилгипобанцизин, 5-OCH3-3.7-OH флавон. С.Мошида із сотр. (1985) доклав у Нагойе, що, углекислонатриевая фракція прополісу краще пригнічує мікробну активність, у той час як А.І.Тихонов із сотр. (1991) те ж уважалися про фенольну фракцію. А.С.Поправко вважає, що генетично мікроби не в змозі перемогти десятки речовин (поліфеноли, сесквитерпени, ароматичні спирти й кислоти), які зайняли «кругову оборону» за 50 млн. років розвитку флори.

У прополісі втримуються мікроелементи (З.Г.Чаньшиев, М.Г.Куди- шев, 1976, 1989). Ці дослідники встановили кількісний склад, титан 70 мг.%, нікель 28, свинець 21 мг.%, ванадій — 11, барій 117 мг.%, мідь — 36, марганець 8400 мг.%, цинк 4060 мг.%, хром — 7,5, олово — 6,2, кобальт — 0,48. Крім того, є калій.

кальцій, фосфор, натрій, залізо, магній, молібден, алюміній, кремній, цирконій, фтор і інші (по В.П.Карданову із сотр. 1987, 1980; Б.А.Охотському 1985).

Вітамінів у прополісі порівняно менше ніж у меді й пилку, але все-таки невелика кількість є В-1, В-2, В-6, З, Е, РР, пантоте- нова кислота. В.Боерну, А.Деревич (1985) виділили фракції A-O-F- азотисті залишки нуклеинових кислот. Аромат прополісу підтримується В-Окси й П-Метоксибсигодной, П-Кумаровой кислотами (С.А.Поправко із сотр. 1979).

Біологічні властивості прополісу.

1.Антимікробні властивості відомі з 190 6 року, доведені В.П.Ки- валкиной в 1948 р. на 74 мікробних штампах. Прополіс діє на збудників туберкульозу, сальмонелези, тифов і ін. (В.П.Кивалкина, 1960, 1973," 1976, 1988 із сотр.). В.П.Кивалкина із сотр. (1988), вивчивши спільну дію прополісу з антибіотиками, знайшли, що він підсилює дію стрептоміцину й тетрацикліну, але не вплинув на активність пеніциліну, левоміцетину.

В.П.Кивалкина і її школа (А.А.Барсков, А.І.Балаликина, Є.Л.Будар- кова й ін.) установили вплив прополісу на імунітет за рахунок підвищення рівня пропердина, збільшення фагоцитозу й стимуляції вироблення аглютинінів. Прополіс не гнобить імунологічну реактивність організму. Р.Т.Маннанова (1984) подовжила дію прополісу, побравши замість физраствора полизтиленгликоль, її спостереження із сотр. (1988) по впливу кістково-мозкової витяжки підтвердили більш ранні дослідження.

Пероральне приймання прополісу не веде до дисбактеріозу.

2.

Відзначена дія прополісу на найпростіші (трихомонади), грибки (трихофития, епидермофития, кандида). Ці дані були підтверджені Р.Є.Келлер із сотр.(1960), Т.А.Шуб із сотр. (197 7), Ю.С.Александров із сотр. (1975).Стимуляція трофічних і регенеративних функцій. Відновлення тканевих структур під впливом прополісу встановлене вченими із Силезского інституту. Збільшувався мітоз клітин. Однак, не стимулює зародкову й пухлинну тканину.

Т.В.Вахонина, Л.Г.Бреева із сотр. (1969) установили, що бактери- остатические дози для грамположительних мікробів 0,62-2,5 мг/мол, для грамотрицательних 40 мг/мол, для грибків — 15-40 мг/мол.

3.

Карбоцикличние групи (лактони) у комбінації з метоксифла- воноидами й 5, 7-дигидроксифлавопоиди відіграють істотний ефект у цитостатическом (протипухлинному) дії ефірного екстракту прополісу (Медична академія в Познані на Міжнародному семінарі по апітерапії 1985 р.). Однак, С.Шеллер із сотр. (1985) знайшов штами стафілокока, стійкі до прополісу.

4.

Запобігання розвитку запальних захворювань. Флавоноиди зміцнюють капілярну стінку, є антиаггрегантами (Сапоправко, 1973).

5.Є радіопротектором (М.Керн із сотр. 1979; К.Пеуи, 1976). Механізм поки неясний.

6.

В.П.Кивалкина (1964) установила, що прополіс є иммуностимулятором, збільшуючи резистентність. Збільшується комплементарна й фагоцитарна активність, як і кількість пропердина у тварин. Збільшується специфічний імунітет: аггмотинини, пре- ципитини, підвищується рівень гамма-глобулінів.

7.

Впливає як антитоксичний засіб (СА.Поправко із сотр. 1969).

8.

Як інгібітор діє на антиген гепатиту «В».

9.

При комбінації з антибіотиками підвищує антимікробна дія пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну від 10 до 100 раз (В.П.Кивалкина, 1964; Л.В.Оконенко, 1985).

10.

Підсилює проникність шкіри (кондуктор) при комбінації з вітамінами, физраствором.

1 1. Анестетическое дія прополісу (Ц.Цаков, 1975). Антимікробний ефект залежить від дози прополісу й місці його забору (Р.Л.Ана- стасиу, А.І.Тихонов із сотр. 1991). Б.Н.Орлов (1990) узагальнив механізм дії прополісу (бактерицидне, бактериостатическое, местноанестезирующее, противотоксическое, антивірусне, фунгіцид- ное, антифлогистическое, фунгистатистическое, дерматопластическое, радіопротекторне, лікування труднозаживающих ран.

12.

А.Деревич (1985) підтвердила, що прополіс підвищує резистентність капілярів (Парро й Каню), виліковує абсцеси, флавоноиди сповільнюють поширення барвника (Лоазлер і сотр.), стабілізує рівень холагена подібно солям золота (Шлебуш і Керн), протидіє кровоточивости (Аекон), зменшує рівень холестерину (Гетц), аерозоль локалізує псоріаз (Леклерк), локалізує злоякісні пухлини, пристосування очей до темряви (Алфиери).

13.

Л.Вьехт (1975) показав, що прополіс найкраще розчиняється у цвілі.

14.

В.І.Нахаева із сотр. (1991) показали що прополіс може мати мутагенну дію. Однак, автори не вказали зону одержання прополісу, очевидно — це приміський район Омська з його хімічними заводами.

15.

Р.Т.Маннанова (1984) установила, що прополіс у комбінації із сальмонеллезним антитілом веде до иммуноморфологической перевуст- ройке лимфоидних органів, що приводить до завершеності фагоцитів (1991), збільшення В-Лімфоцитів у крові, зменшення селезінки, Т-Лімфоцитів, збільшення тимуса виявлення (В.П.Кивалкина, 1990).

16.

Алергія на прополіс описана П.Т.Максименко із сотр. (1975),.

B.

В.Базер із сотр. (1975), В.Ф.Большаковой (1976) і становить 0,3% у вигляді контактних дерматитів, може передаватися в спадщину (?).

17.

Прополіс стимулює регенерацію тканин, збільшуючи ріст фібробластів (Д.М.Попескович із сотр., 1977), що веде до змякшення розвитку фляків після опіків, поліпшенню формування кісткової мозолі після переломів костей.

18.

Аристов в 1964 р. установив, що додавання прополісу в корм кроликів сприяло збільшенню їх ваги на 45%.

19.

Прополіс зменшує сверблячка шкіри (В.П.Кивалкина, 1976), при цьому відсутня адаптація до препарату.

20.

Прополіс гальмує ріст вірусів (герпес, віспа, грип А) — Б.Филипич, Мликар (1976, 1979), Юліана Кришар із сотр (1976),.

C.

І.Монахова (1976). Краще застосовувати водяний розчин.

21.

Прополіс має анестезуючу дію. В 1957 р. Н.Н.Прокопович установив, що 0,25% спиртової розчин прополісу дає повну анестезію слизової ока кролика й сильніше в 52 рази дії новокаїну. Прополіс у суміші з кокаїном підсилює його дія в 14 раз. В.Тодоров із сотр. ( 1968 р.) і Ц.Цаков ( 1973 р.), М.М.Френкель ( 1979 р.) підтвердили цей експеримент, але встановили, що прополіс виявляє більш слабка дія чому 5% новокаїну. Ц.Цаков оперував у ветеринарній практиці, використовуючи знеболювання прополісом. Повна анестезія тривала 40-45 хвилин. А.С.Поправко виявив, що анестезуючою дією мають р-кумаровая, р-ме- токсибензойная кислота й складні ефіри флавоноидов.

22.

Прополіс як консервант був використаний Кеулартсом ( 1968 р.) і Д.Попесковичем із сотр. (1979), які запропонували його в цій якості для збереження жирів. Прополіс зберігає кінський жир в 12-18 раз довше, чим без нього.

0,015% спиртовий розчин прополісу використовується для консервації риби.

23.

Алергійна дія прополісу. У цей час прополіс широко використовується як у лікарській практиці, так і населенням. Уважається, що він нешкідливий. Однак, зявилися дослідження, що показують, що прополіс має алергійні властивості. Бунней (1968) виявив, що 0,05% бджолярів страждає алергією до прополісу. За даними В.Ф. Большаковой, виявилася алергія до прополісу в 0,3%, хворих шкірними захворюваннями.

Ш.М.Омарів описав кілька випадків алергії. Він уважав, що здоровіші тварини не реагують на введення прополісу, але в людини аллергизация сильніше.

24.

А.І.Тихонов із сотр. (1988) установив дію прополісу як аналога ессенциале, дія його проявляється в стабілізації мемб- ран(1987), що дозволяє його застосовувати при набряку й набряканні. М.Яло- "мецяну із сотр (197 9), В.В.Нікулін із сотр. (1987) показали прополіс як гепатопротектор, поліпшує співвідношення альбумінів і глобулінів, зменшує явища некрозу.

25.

В.П.Кивалкина й С.Ш.Турсуналиева (1988) уважалися, вплив прополісу на білковий обмін (збільшення) білків крові, особливо бета- і гамма-фракцій.

26.

Прополіс бере участь у регуляції ендокринної системи. В 1982 р., Ш.Келеуз, М.Корчог і соавт. установили безпосередній вплив прополісу на систему кора надниркова залоза — гіпофіз, що сприяло виділенню кортикостероидов і пригнічувало активність вилочковой і панкреатичної залози.

27.

Прополіс — гіпотензивний засіб (С.Миколаїв із сотр. 1975).

28.

Прополіс — антиаггрегант (І.І.Деланов із сотр., 1979) у дозі 0,0001 г/мл.

29.

Г.І.Богданов із сотр. (1968), О.Кнабиев із сотр. (1 975) показали противоопухолеви характер прополісу.

У свою чергу В.Н.Ушакова й Т.П.Мурихина (1 975) підкреслювали антиоксидатное дія прополісу, що важливо в онкології.Це підтверджене матеріалами Т.Пуенеску із соавт. (1976) — прополіс пригнічує ріст ракових клітин. Кауид Аагаард (1985) описав випадок видужання хворого від раку шлунка, що ухвалював більші дози прополісу (5-15 гр. 2-3 рази в день).

30.

Ст. Шкендеров (1985), а потім Е.Д.Траховски із сотр. (1985) уважали, що основний позитивної дії прополісу при лікуванні раку є утвір плівки, зменшення спазму судин, протизапальний і бактерицидний ефект. Грануляції швидко розбудовуються (Мартинова й Дульнов, 1976).

3 1. Прополіс відновлює рухову активність кишечнику, що пояснюється його М-Холиномиметическим дією.

32.

Виражена антигрибкова дія . Г.Г.Фанг (1979), М.Яло- мецяну із сотр. (1982) виявили, що прополіс губить усі види грибків у чашці Петри.

33.

На 2 симпозіумі в Братиславі І.Чижмарик (1976) указав на сторони механізму дії прополісу: бактерицидне, антивірусне, фунгицидное, антифлогическое, фугистатическое, дерматоплазменное.

34.

Прополіс — основа косметичних засобів (М.Фернандес Арройо, 1974; С.Бунту із сотр. 1978). Прополіс на основі протизапальних властивостей запобігає шкірі від ультрафіолету сонячних променів.

35.

Прополіс збільшує секрецію жовчного міхура, зменшує число виразок шлунка, знижує рівень холестерину, є гепатопро- тектором (Б.Кенфия із сотр. 1987).

36.

Прополіс очищає клітинні мембрани, видаляє холестерол, нормалізує подих клітин, пригнічує патологічну клітину, не пораждает митотических і хромосомних аномалій, відновлює уражену тканину.

37.

Антитоксична дія при інфекційних захворюваннях при відсутності негативних впливів на здоровіші органі (немає медикаментозної алергії).

38.

Малі концентрації підсилюють моторну й секретну функції шлунка, більші, навпаки, послабляють їх.