БДЖОЛИНА ОТРУТА

БДЖОЛИНА ОТРУТА

У цей час як у СРСР, так і в багатьох закордонних країнах широко проводяться експериментальні й клінічні дослідження медичного значення продуктів життєдіяльності медоносних бджіл.
Вивчення бджолиної отрути, маткового молочка, прополісу й інших продуктів бджільництва дозволяє клініцистам і практичним лікарям з повною підставою, правильно й успішно застосовувати ці досить коштовні препарати при лікуванні багатьох захворювань людину.
У клініці 2-го медичного інституту імені Н. І. Пирогова бджолина отрута й інші лікувальні препарати із продуктів життєдіяльності медоносних бджіл успішно застосовуються з 1948 р. при лікуванні деяких хірургічних захворюванні (эндартериоз, атеросклероз посудин кінцівок спондилоартрити, що деформують поліартрити й, опікові рани й ін.). Результати опубліковані в ряді журнальних статей і в працях наукових конференцій.
Бджолина отрута й інші лікувальні препарати, одержувані із продуктів життєдіяльності медоносних бджіл, у нашій клініці застосовані в 1507 хворих.
Бджолина отрута застосована нами при лікуванні 1052 пацієнтів: методом безпосереднього бджоловжалення — 527 хворим і у вигляді різних препаратів — 525.
Препаратом бджолиної отрути — вецапиолином — лікувалося 100 пацієнтів, мелиссином — 10, апитсжсином у вигляді водяного розчину в ампулах — 50, апитоксцном-лініментом — 50, апитоксином у вигляді мазі — 50, апизарроном у вигляді водяного розчину в ампулах-15, апизартроном (маззю)-25, вирапином — 125 і методом электрофореза бджолиною отрутою лікували 100 пацієнтів.
Препарат із бджолиного меду — мазь доцента Е. А. Конькова- застосований нами 400 пацієнтам, з них опіки тіла були в 93 рани, що повільно гояться, трофічні виразку, некрози й гангрени (в тому числі на ґрунті эндартериоза й атеросклерозу посудин кінцівок — в 185, нариви — в 29, остеомиелити — в 14, панариції — в 26, флегмони — в 7, мастити- в 8, фурункули — в 9, карбункули — в 14, парапроктити — в 6, туберкульоз лімфатичних вузлів — в 9 людей.
Препарат бджолиного маткового молочка апілак застосовано 30 хворим, з них при эндартериозе 18, при атеросклерозі посудин кінцівок — 12 пацієнтам.
Мазь із перги застосовано 15 хворим (эндартериоз — 5, атеросклероз посудин кінцівок — 5, варикозні виразки — 5).
Лечебни-Е препарати із прополісу застосовані в 10 випадках при різних раневих процесах.
Бджолина отрута у вигляді безпосереднього пчелоужаленця застосовується по розробленій нами методиці, яка докладно викладена в інструкції Міністерства охорони здоровя СРСР, опублікована в ряді друкованих праць і повідомлена на XVIII Міжнародному
конгресі по бджільництву. Препарати із бджолиної отрути вживаються згідно з існуючими інструкціями по їхнім застосуванню в лікувальній практиці.
Наші багаторічні клінічні спостереження підтверджують високу лікувальну ефективність бджолиної отрути й інших лікувальних препаратів, одержуваних із продуктів життєдіяльності медоносних бджіл.
На нашу думку, застосування бджолиної отрути шляхом безпосереднього бджоловжалення більш ефективно, ніж застосування різних препаратів бджолиної отрути. Гарні результати лікування отримані від застосування бджолиного маткового молочка й медяної мазі.
Хімічний склад і фізіологічні властивості бджолиної отрути.
Найбільший інтерес із усіх продуктів життєдіяльності медоносної бджоли представляє бджолину отруту -апитоксин ( по-латинському апи-бджола, токсин — отрута).
Бджолина отрута — стародавнє народне лікувальне засобі. Ще в далекій давнині його застосовували в багатьох країнах Європи й Азії. Дотепер у ряді районів СРСР він шир(). до застосовується проти різних недуг.
Отрута в бджоли виробляється у дві отрутні заліза. Вони, як уже говорилося, утворюють отрута з більшою активною дією на живий організм. Таким чином, бджолина отрута є продуктом секреторної діяльності спеціальних залоз у тілі робочої бджоли.
При ужалении бджола ударом черевця втикає вістря жала в шкіру. Ритмічно скорочуючись, мускулатура жала прота.
киває його усе глибше й глибше в шкіру, одночасно нагнітаючи отруту через канал жала в ранку. При спробі бджоли полетіти жалкий апарат її разом з резервуаром отрути, отрутною залозою й останнім вузлом черевного нервового ланцюжка відривається від її черевця й залишається в шкірі, причому мускулатура жала продовжує скорочуватися, а отрута — нагнітатися в тіло аж до повного спорожнювання резервуара ( від 0,2 до 0,3 мг).
Бджолина отрута являє собою безбарвну, дуже густу рідину з різким характерним заходом, що нагадують запах меду, і гірким пекучим смаком. Реакція отрути кисла, питома вага 1,131; він має високий зміст сухої речовини ( до 41%), на повітрі швидко твердіє. Нормальність його кислот коливається від 0,38 до 1,44 (у середньому 0,66); рн водяних розчинів перебуває в межах 4,5-5,5. При висушуванні бджолина отрута втрачає разом з водою й частина ( до 25%) своїх летучих кислот.
У сухому виді бджолина отрута не втрачає своїх основних властивостей протягом тривалого проміжку часу. Він має високу активність поверхневого натягу.
Вивченню складного хімічного складу бджолиної отрути присвячено багато робіт радянських і закордонних учених. Стало відомо, що до складу бджолиної отрути входять білкова й жирова фракції, фракція мелкомолекулярних органічних сполук і мінеральна, а також вільні амінокислоти (цистин, лізин, аргінін, гликоколл, аланин, метіонін, глютаминовая й аспарагінова кислоти, гистидин, серії, триптофан, треонин, лейцин, ізолейцин), нуклеиновие кислоти (дезоксирибонуклеиновая й рибонуклеиновая), мурашина, соляна й ортофосфорна кислоти, жири й стероидоподобние речовини, летучі масла, ферменти - гиалуронидаза й фосфоліпаза А, магній, мідь.
Німецькі вчені (Нейманн, Хаберман і ін.), досліджуючи бджолину отруту за допомогою новітніх методів, розділили білкову фракцію, виділивши біологічно активний білок — мелиттин, який і є найважливішим фармакологічним початком бджолиної отрути. Мелиттин стійкий до низкою й високій температурі — кипятіння й заморожування майже не змінюють його властивостей. Він також не руйнується в сильнокнслой середовищу, але менш стійкий у лужний.
Радянський учений Н. М. Артемов у своїх роботах з хімічного складу бджолиної отрути вказує, що мінеральна фракція бджолиної отрути дуже своєрідна. Дослідження золи бджолиної отрути показала присутність у ній магнію ( до 0,4% чистої отрути) і невеликої кількості міді. Інші метали, широко розповсюджені в біологічних обєктах,- натрій, калій, залізо і т.д.- у бджолиній отруті не виявлені. Вуглеводів він також не містить.
У фракції вільних органічних кислот і амінів був знайдений гистамин ( до 1%) і значна кількість органічних кислот.
Липоидная фракція отрути невелика, до неї треба віднести пахучу речовину, що извлекаемое ефіром, а також стерини, экстрагируемие хлороформом.
Білкова фракція утворює основну масу сухої речовини бджолиної отрути. Його білки вдалося розділити за допомогою электрофореза на папері; були отримано 3 фракції.
Фракція 0 ще недостатньо вивчена. Фракція I являє собою токсичний білок неферментної природи з молекулярною вагою близько 35 000 — мелиттин; з ним звязано багато фармакологічних властивостей бджолиної отрути: здатність розчиняти червоні кровяні кульки, скорочувати гладкі й поперечно-смугасті мязи, знижувати кровяний тиск, блокувати (паралізувати) центральні й периферичні нервово-мязові синапси, впливати на стінки кровоносних посудин, викликати місцева запальна дія і т.д.
Фракція II має більш складний склад: у ній виявлена присутність двох ферментів — гиалуронидази й фосфоліпази А. Гиалуронидаза, розчиняючи основну речовину сполучної тканини, сприяє поширенню отрути в шкірі й підсилює місцева дія отрути. Фосфоліпаза А розщеплює лецитин з утвором токсичного продукту лизоцитина, здатного виявляти цитолитическое дія й «непрямий» гемоліз. Очевидно, із цим компонентом звязані такі важливі ефекти фракції II, як гноблення (інактивація) діяльності тканевих дегидраз і тромбокинази. Останнє пояснює зниження свертиваемости крові під впливом бджолиної отрути.
Висока температура руйнує ферменти отрути, зокрема гиалуронидазу й фосфоліпазу А, але не діє на мелиттин.
Окиснювачі знижують активність отрути. Протеолитические ферменти, пепсин і трипсин, повністю инактивируют отрута, розщеплюючи його білки, що є важливим доказом білкової природи активних початків бджолиної отрути.
При стоянні у водяному розчині (у розведенні від 1 : 100 до 1 : 1000) отрута поступово инактивируется. По даним деяких авторів, він має протимікробні й бактериостатическими властивостями, які проявляються тільки стосовно деяких хвороботворних мікробів.