срібна вода

Спортивна медицина

Спортивна медицина

У прадавньому світі Пифагор і його послідовники рекомендували втирати в шкіру масло, а усередину вживати медяну воду. Подібні правила були обовязкові для спортсменів-учасників Олімпійських ігор. Імператор Август запитав столітнього старого, що зберіг бадьорість і атлета в минулому, як він добився цього. Той відповів: «Масло зовні — мед усередину». Відомо, що Ілля Муромець став богатирем, коли він після тридцятирічного сидіння на печі, випив «питьеца медвяного».
Д.Попескович (1979) уважається, що щодня кожна людина для відновлення здоровя й профілактики хвороб повинен уживати мед.
Дж.П.Пиана (1982) рекомендував спортсменам ухвалювати мед у перерві між матчем. Мед добре знімає перетренованість, це розщеплений цукор, що входить у гликутин, що підсилює мязові скорочення.
А.Ф.Синців (1990) запропонував спортсменам ухвалювати апілак по 14 днів, потім ефект знижується. Таких курсів протягом року — 3. Лечше засвоюється суміш меду з матковим молочком.
Е.І.Якушева із сотр. (1981) застосували суміш пилку з медом і матковим молочком і встановили, що збільшується вага спортсмена. Ця суміш має анаболическим ефектом, що важливо для видів спорту, що мають вагові категорії.
Я.І.Ивашкявичене із сотр. (1987, 1988) застосовували для поліпшення харчування спортсменів мед з пергою 2:1 по 5 гр., маткового молочка по 0,07, квітковий пилок по 10 гр., внаслідок чого поменшався зміст лактата й сечовини в крові. 87% спортсменів поліпшили свої показники. Тест RWC 170 — залежність частоти пульсу від фізичної робіт покращився на 7%.
Д.С.Джарвис рекомендував мед і яблучний оцет для поліпшення фізичних вправ, у період змагань.
Нами застосовувалися мед (по 20 гр. 2 рази в день у теплій воді) і квітковий пилок (1 чайна ложка 2 рази в день) протягом 3-4 тижнів при перетренованості, небажанні працювати за планом з позитивним ефектом в 37 спортсменів різної кваліфікації.
Уживання пилку під час змагань по важкій атлетиці збільшувало інтерес спортсменів до змагання, підвищувало бажання виграти, менше було зривів заявленого ваги. Пилок не є допінгом.
Квітковий пилок ("Тонус") була використана під час тренувального збору плавців у Пензі. Тренери відзначали, що спортсмени виглядали на доріжці краще, менше було стресових ситуацій, майже не було конфліктів у колективі.
Безсумнівно, що комбінація маткового молочка з пилком і медом має кращі анаболическими властивостями чому ретаболил і неро- бол, не будучи допінгом, тому що воно физиологично.
Апітерапія в курортології.
Лікарі прадавньої Греції застосовували мед у комбінації з обмиваннями маслом і купаннями в морській воді, уважаючись, що це зміцнює нервову систему.
У середні століття в Богемії (Чехословаччини) використовували комбінацію медяних напоїв із прийманням термальних вод (больнеолечение).
І.М.Кельман (1960) використовував бджолину отруту для лікування захворювань опорно-рухового апарата й нервової системи в умовах санаторію.
Штейнхоф (1962) лікував отрутою ревматичні поразки мязів внаслідок чого поліпшувався кровообіг у мязах, підвищувалася температура шкіри, нормалізувалися показники осцилограмм. Пилософ в 1969 році доклав про застосування водних процедур у комбінації з інєкціями меливенона при артритах в умовах курорту.
Т.Пешевский і В.Василев (1969) успішно поєднували меливенон і грязелікування при ревматичних артритах.
П.Починкова в 1972 році захистила кандидатську дисертацію, присвячену використанню фонофореза бджолиною отрутою при дегенеративних поразках хребта й суглобів.
Б.С.Янгаров (1981) рекомендував пчелоужаление проводити за 1,5 години до сухопарових ванн.
Б.Охотский (1983), із сотр. (1986, 1987, 1988, 1991) узагальнили величезний досвід по сочетанному лікуванню бджолиною отрутою, апілаком з ультрафіолетовим опроміненням Сонця, морськими купаннями при великій групі захворювань: гіпертонічна хвороба, облитерирующий ендоартарпит, ИБС зі стенокардією, атеросклерозом судин, радикуліти, клімакс. Розроблені показання й комбінації крапок для апітерапії. Слід зазначити, що вплив ультрафіолетових променів знижує активність бджолиної отрути.
Дослідники приділили великої увагу одержанні хворими повноцінного курсу лікування за 2 4 дня санаторного лікування.
О.С.Калинский, А.А.Меньшиков (1986) із Сочі робили пчелоужа- ление в дозі до 2 мг. (20 пчелоужалений) на сеанс, алергійних реакцій не одержали. Глибоке обстеження функцій бруньок і печінки, на жаль, не проводилося (вплив більших доз отрути).
Л.С.Дроздовский (1987) і сотр. (1991) розробили методику комбінації електрофореза й фонофореза із продуктами бджільництва з иловими брудами, а також запропонували импульсофорез із бджолиною отрутою.
Наш досвід бальнеолечения й фізіотерапії, проведеного паралельно з апітерапією, допоміг виявити деякі особливості методики співвідношення цих процедур. Апітерапію не рекомендується проводити в день відпустки радонових ванн внаслідок впливу радону на шкіру й гіпотензивного ефекту обох процедур. Також недоцільно в день апітерапії хворому призначати хлористий кальцій і його глюконат, новокаїн, антигистаминовие препарати, гепарин, які блокують дія бджолиної отрути. Кортикостероиди краще призначати хворим у день апітерапії, тому що отрута стимулює виділення ендогенного кортизола наступного дня ( через 21 годину). У той же час преднізолон і його аналоги зменшують активність пептидів і ферментів бджолиної отрути.
Ультразвук і введення гальванічного токовища через шкіру міняє реактивність пропердиновой і ретикуло-ендотелиальной системи, що підсилює дія бджолиної отрути. Тому доцільно поєднувати ці процедури за 1-2 години або одночасно із бджолиною отрутою. Можна в день апітерапії проводити скипидарні, кисневі, перлові, сірководневі й мінеральні ванни, але за 2 години до введення отрути, але не після нього.
Диадинамические струми цілком можна поєднувати із пчелоужалением з інтервалом близько 3-4 годин. Масаж і мануальну терапію краще робити після апітерапії, призначуваної для зняття болючого синдрому й поліпшення мікроциркуляції.
Підводне й сухе витяжение більш доцільно проводити до введення бджолиної отрути або через 3-4 години після нього.
Грязьові процедури, а також торф, нафталан слід призначати через 2-3 години або в годину пчелоужаления.
Ці висновки підкріплені нами на підставі вивчення лейкоцитарних профілів (кількість лейкоцитів до физио- або бальнеопроцеду- ри, сеансу апітерапії й через 15 хвилин, 1 і 2 години. Тільки збіг показників лейкоцитарних кривих дозволяв дати певні рекомендації.