смериковий мед
форми для воскових свічок
распечатка сотов

ЗЦІЛЕННЯ МОЖЛИВЕ

ЗЦІЛЕННЯ МОЖЛИВЕ

На II Міжнародному симпозіумі по апітерапії в Румунії (Бухарест, вересень 1976 р.) групою дослідників - І.Пунэску, Г.Велеску, І.Мафтей і іншими було зроблене повідомлення про застосування прополісу й перги як місцево на пухлину, так і перорально при лимфосаркоме, цилиндроме, базально-клітинній епітеліомі й спиноцеллюлярнои эпите- лисме.
Попередньо були проведені досвіди на тварин, яким пересадили пухлини. У досвідах на тварин була доведена нешкідливість прополісу. Методика лікування полягала в наступному: для зовнішнього застосування готовили пластинки із прополісу й перги товщиною 3 мм і накладали на шкіру над проекцією пухлини ( при глибокій локалізації) або ж безпосередньо на пухлину. Потім покривали це місце непроникною плівкою й закріплювали повязкою. Кожні 3-4 дня заміняли пластинку свіжоприготовленої. Проводилося 10-15 таких аплікацій. Крім того, за спеціальною технологією із прополісу й перги готовили спеціальну пасту для приймання усередину з розрахунку 0,75-1 г иа 1 кг маси тіла в день. Цю дозу ділили на 3 приймання через рівні проміжки часу.
Спостереження над групою онкологічних хворих, леченних продуктами бджільництва, дозволили зробити такі висновки: апітерапія приводить до поліпшення загального стану хворих, нормалізує ряд біологічних констант; у ряді спостережень відбувалося вповільнення або навіть припинення росту пухлин, а в ряді випадків це дозволяло зробити радикальне хірургічне лікування з гарними результатами.
У звязку із цією роботою слід згадати оригінальний експеримент, зроблений Н.Попович і Н.Оицэ (1980). Вони вивчали вплив витяжок прополісу на мітоз (розподіл кліток з тотожним розподілом генетичного матеріалу) меристем (ткаиь рослин, яка протягом усього зберігає життя здатність до утвору нових кліток). Попередньо на коріннях одного з рослин робили аналіз на нормальний мітоз. Цибулину рослини разом з коріннями поміщали в спиртову витяжку прополісу. Кожні 24 год виймали із цієї витяжки прополісу по 5 корінців і шляхом відповідної фіксації й фарбування стежили за еволюцією мітозу, визначаючи частоту й кількість кліток, що діляться, і стан мітозу.
Поряд із цим був поставлений і другий досвід. Цибулини з коріннями рослин попередньо поміщали в розчин гризео- фульвина, який сильно порушує мітоз, викликаючи появу многоядерних кліток з нерівними й дефіцитними з генетичної точки зору ядрами.
Ці досвіди дозволили виявити, що прополіс має митодепрессивними властивостями, однак, що не породжують митотических аномалій або хромосомних відхилень. При одночасному застосуванні прополісу з такою речовиною, що порушують мітоз, як гризеофульвин, його митодепрессивное дія особлива енергійно у випадку генетично порушених кліток і є необоротним.
Автори вважають, що застосовувані для лікування раку цито- статичні речовини вражають, що й постійно діляться нормальні клітини людини, що може сприяти їх канцеризации. Тому досить використовувати слабкі цито- статичні й цитотоксичні речовини, які мало діють на нормальні клітки, але впливають на ракові клітки. Така дія виявляє прополіс.
артерії життя.
Н.М.Артсмовим і його співробітниками (1974) був доведений вплив бджолиної отрути на процес свертиваемости крові. При додаванні до крові бджолиної отрути і його фракцій відбувається вповільнення свертиваемости крові.
Бджолина отрута збільшує проникність кровоносних посудин (Киреева В.Ф., 1978 ]. Ш.М.Омаровим (1983,1988,1990) також були показані зміни функціональної активності тромбоцитів під впливом фракцій бджолиної отрути. Певні концентрації мелиттина й фосфоліпази А ведуть до активації процесу агрегації (зчеплення) тромбоцитів.
Про те, що при анемії рекомендують препарати бджолиної отрути, відомо давно.
Дослідження складу меду показали, що в темних сортах значно більше втримується залоза й марганцю. Здатність меду підвищувати кількість гемоглобіну в крові поряд з іншими його властивостями повинна враховуватися в педіатричній практиці.
Савилов К.В., Якушева Е.Н. (1988) в експерименті на пацюках показали, що квітковий пилок має стимулюючу дію на эритро- і лейкопоэз при різних моделях анемій.
будь зубок міцний.
Рецидивирующий афтозний стоматит, що заподіює страждання хворому, з успіхом піддається лікуванню продуктами бджільництва. М.Гафар і А. Сэкэлуш-Миндру з Румунії, М.Перушек з Югославії при цьому захворюванні вважають досить ефективними спиртові настойки прополісу.
Запальні захворювання пародонта, хронічні гінгівіти Ю.Писарєв з Болгарії успішно лікує электрофорезом спиртової настойки прополісу. Він уважає, що досить 2-5 днів лікування для того, щоб методом электрофореза прополісу зняти запальний процес у ротовій порожнині при альвеолите після видалення зуба, перикороните або яких-небудь інших хірургічних втручаннях.
Про ефективність терапії прополісом захворювань пародонта повідомила на III Міжнародному симпозіумі по апітерапії (1978) у Югославії група лікарів - С.Орлов, Б.Миркович, І.Ранчич і Д.Лобода. Під їхнім спостереженням перебували хворі із запаленням ясен, хибкими зубами, кишенями, що містять гній, і іншими ознаками пародонтозу. Автори приступали до лікування альвеол після видалення корінь і занадто хибких зубів, мяких і твердих пластинок. З мякої стінки ясен віддалялася грануляційна тканина, знімався зубний камінь. Потім готовили суміш, що полягає з 30 г чистого прополісу, 70 г дипропиленгликоля й 0,5 г чистого бджолиного воску. Ця суміш " під повязкою" закладалася в альвеоли на 6-12 ч. Такі повязки робили щодня до клінічного видужання. Успіх лікування перевершив очікування.
Про успішне лікування неепідемічних гнійних паротитів прополісом доклали на II Міжнародному симпозіумі по апітерапії (Бухарест, 1976) румунські лікарі. В.Попеску, Т.Пэунеску, Ю.Гицеску й І.Мафтей готували із прополісу пластир товщиною в 3 мм, який накладався на область привушної слинної залози.
Крім того, хворим давали усередину суспензію прополісу з розрахунку 1-3 мол на 1 кг маси хворого. Місцеві аплікації проводилися щодня. У всіх спостереженнях був отриманий позитивний результат.
С.Чепулис, І.Лейпус (1978) у профілактичних цілях застосовували місцево прополисную мазь при променевому лікуванні стоматологічних хворих.
Помойницкий В.Г., Дубов І.А., Кульгавих Н.А. (1988) уважають, що 4% спиртова настойка прополісу в комплексному лікуванні пародонтитов досить ефективна. Ними ж відзначене, що композиційна комбінація прополісу із фторлаком знижувала протизапальна властивість, що й регенерує, прополісу через наявність у фторлаке фтору.

Популярні статті

Нові статті