ЦЕ ПОТРІБНО ЗНАТИ Перевірка організму на переносимость бджолиного меду

ЦЕ ПОТРІБНО ЗНАТИ Перевірка організму на переносимость бджолиного меду

У літературі описане багато випадків нестерпності меду. Побічні явища при його використанні проявляються у вигляді підвищення температури, алергійних реакцій, кропивниці, шкірної сверблячки, нежитю, головному болю, розладу шлунково-кишкового тракту, ядухи і т.д. Найчастіше це спостерігається в осіб з підвищеною чутливістю до меду й іншим продуктам бджільництва. Однак у ряді випадків нестерпність проявляється лише до якого-небудь певного сорту меду. Це можна визначити внутрішншкірної пробій, подібно пробі на чутливість до антибіотиків групи пеніциліну. Тим, хто страждає вираженою емфіземою легких, бронхіальної або серцевою астмою, міокардитом, клапанним пороком серця й туберкульозом легенів, протипоказані лише інгаляції з медом. У цьому випадку необхідно відразу ж звернутися за порадою до лікаря.
Комплексне застосування меду з лікарськими рослинами при багатьох захворюваннях дозволяє суттєво зменшити, а в деяких випадках навіть припинити приймання багатьох хімічних лікарських препаратів і забезпечити лікувальний ефект у більш короткий час.
Найпростіші способи визначення домішок у меді.
Іноді спостерігаються випадки фальсифікації меду й додавання до нього різних домішок: цукрового сиропу, бурякової або крохмальної патоки, сахарину й ін.
Такі домішки до меду, як крохмаль, пісок і ін., виявити зовсім нескладно. Для цього необхідно мед розчинити у воді. Якщо він чистий, вода вийде злегка мутної, без осаду. При наявності домішок утворюється осад. Якщо до розчину меду додати трохи крапля настойки йоду й він придбає синє фарбування, виходить, у ньому є домішка крохмалю.
Наявність мела в меді можна визначити, додавши до осаду який- або кислоти або оцет. У цьому випадку відбудеться реакція, зявиться піна в результаті виділення вуглекислого газу.
Для виявлення в меді картопляної й цукрової патоки або очеретяного й бурякового цукру необхідно проводити більш складні досвіди в спеціальних лабораторіях.
Перевірка організму на переносимость бджолиної отрути.
Перш ніж приступитися до ядолечению, хворому необхідно перевіритися на реакцію організму до нього. Роблять це у два етапи, краще в поперековій області. Обране місце обробляють спиртом і прикладають бджолу для ужалення. Жало виймають через 5- 10 з; за цей час в організм попадає невелика доза отрути. Наступного дня роблять аналіз сечі на білки й цукор і повторну пробу. Цього разу жало видаляють через хвилину. Наступного дня знову роблять аналіз сечі й при позитивній реакції з боку організму можна приступати до лікування.
Дієта при лікуванні бджолиною отрутою.
Під час лікування необхідно щодня ухвалювати усередину мед (по 50-120 г протягом дня). Забороняється вживання алкоголю й дратівних спецій. Необхідно втримуватися від прийняття бджолиної отрути після рясної їжі, водних процедур і тривалих прогулянок. Після ужаленьхворому необхідно лежати в постелі близько години. Бажане під час лікування дотримуватися рослинно-молочної дієти, багатої вітамінами, мінеральними солями, мікроелементами; уживати фрукти, відвар шипшини.
Протипоказання при лікуванні бджолиною отрутою.
Бджолина отрута — сильнодіюча речовина, по своїх властивостях подібне зі зміїною отрутою. При призначенні його необхідно підходити індивідуально залежно від чутливості організму хворого до нього й ваги захворювання. Він протипоказаний при гострих інфекційних захворюваннях, гнійних процесах, туберкульозі, гепатиті, нефриті, цукровому діабеті, злоякісних пухлинах, органічних захворюваннях центральної нервової системи, схильності до кровотечі, вагітності, анемії, менструації, серцево-судинної недостатності II і III ступені й надчутливості до отрути.
Допомога при отруєнні бджолиною отрутою.
Бджола після ужалення летить, залишаючи в шкірі жалкий апарат разом з нервовим вузлом, який дозволяє ввести в тіло вся отрута, що втримується в отрутному пухирці. Щоб зменшити вступ отрути в організм, потрібно якнайшвидше витягти жало, але не беручи його двома пальцями, що буде додатково сприяти прискореному введенню залишків отрути в організм. Це потрібно зробити нігтем або гострим предметом, зрушуючи жало в будь-яку сторону. Місце укусу необхідно змазати очищеним спиртом ( спирт-ректифікат 96 або 70 %), розчином марганцевокислого калію (1:100), нашатирним спиртом, розчином валідолу, настойкою йоду або горілкою. Добре допомагає й спеціальна мазь (містить календулу, спирт і ланолін), а також сік петрушки, чистотілу, які знімають біль і печіння на місці ужалення.
При важких загальних симптомах хворого необхідно укласти в постіль, усередину призначити 40 %-ний алкоголь (25-50 г) або алкоголь у суміші з медом (20 г меду на 200 г алкоголю) по 25-50 г на приймання. Добре допоможе хворому вітамінний^-вітамінний-медово-вітамінний напій: в 1 л кипяченої води розчиняють 100 г меду й 500 мг вітаміну З ( аскорбінової кислоти), суміш збовтують і зберігають у скляному закритому посуді в холодильнику, ухвалюють 3 рази в день по 1/2 склянки.
Одночасно рекомендується призначити антигиетаминние засобу (наприклад, димедрол), що знімають токсичну дію гиста- мииа, що втримується в бджолиній отруті.
При падінні серцевої діяльності хворому вводять камфору, кофеїн. При судорогах призначають засобу, що заспокоюють нервову систему (бром і ін.). У всіх випадках важкого отруєння бджолиною отрутою лікування повинен проводити лікар.
Протипоказання при лікуванні матковим молочком.
Не можна використовувати маткове молочко для лікування при алдисо- нової (бронзової) хвороби, гострих інфекційних захворюваннях, захворюваннях надниркова залоза, нестерпності молочка.
Нестерпність може виражатися алергійною реакцією: висипом на шкірі, місцевим запаленням і почервонінням, сверблячкою, болями в животі, розладом травлення, блювотою, поносом. Молочко не слід давати ввечері, тому що воно часто викликає реакції порушення, що ведуть до безсоння.
Готування мазей, масел, витяжок і сумішей із прополісу в домашніх умовах.
Мазь із прополісом виявляє гарна дія на труднозажи- вающие рани, знімає біль, пригнічує бактеріальну флору, підсилює місцеві захисні механізми, стимулює регенерацію тканин, виявляє ефект, що дезодорує. Діюча вона при лікуванні опіків і цілого ряду нашкірних хвороб: гнездной плішивості, дерматитах, мікроспорії, піодермії, екземі, эпидермофитии, рє- борейной екземі й ін.
Виготовлення прополисной мазі.
За матеріалами 2-й Ленінградської конференції, а також даним багатьох джерел, була складена памятка по готуванню нескладних препаратів із прополісу в побутових умовах і лікування ними.
В охолоджений вазелін додають розмякшений прополіс, суміш знову нагрівають до 70-80 "Із при безперервному помішуванні протягом 8-10 хв. Отриману суміш фільтрують у гарячому виді через марлевий фільтр. Прохолоджують при постійному помішуванні. Остигла мазь відразу ж придатна до вживання. Зберігається мазь, як і в першому способі.
Щоб одержати рідку мазь — лінімент, замість вазеліну або вершкового масла потрібно додати соняшникове, маслинове, кукурудзяне, персикове або інше подібне масло.
Призначення прополисних мазей у різних концентраціях.
Мазь, як правило, готується на вазеліні, смальці, рибячому жирі, свинячому салі ( для змазування й утирання).
10%-ная мазь.
Використовується:
4. У гінекології: при запальних процесах — кольпитах, экдоиервицнтах, при ерозії шийки магки і т.д. У піхві вводиться тампон із прополисной малью й щільно притискається до эрози- роеапной поесрхности; тампон віддаляється через 10-12 ч. Лікування — 10-12 днів.
15%-ная мазь.
Використовується:
20%-наямазь.
Використовується:
30-40%-наямазь.
Використовується:.
1. При бешисі — змазуванням і втиранням.
Виготовлення прополисного маога
Одержання концентрату прополісу ( мякої витяжки).
Беруть очищений здрібнений прополіс і заливають 96%-ним спиртом-ректифікатом у співвідношенні 1:10 за обсягом. Наполягають при кімнатній температурі протягом 2 доби при 30-хвилинному енергійному перемішуванні з періодичним струшуванням. На третій день суміш отфильтровивают і проціджують через 1-2 шару марлі. Отриманий екстракт упаривают за допомогою відгону на водяній лазні до 1/3 первісного обсягу. При цьому виходить густа, вязкотекущая маса із приємним заходом. Екстракт зберігають у закритому посуді при кімнатній температурі. Надалі його використовують при виготовленні різних рецептів.
Мазі із прополісом.
Береться мяка витяжка прополісу і яка-небудь жирова основа — вазелін, ланолін, персикове, абрикосове або соняшникове масло. Компоненти змішуються в співвідношеннях 1:10 (10%-ние мазі найбільш ефективні). Наприклад, на водяній лазні розтоплюється 20 г ланоліну й 80 г вазеліну. Усе це ретельно розтирається й перемішується з 10 г мякої витяжки прополісу. По остиганню утворюється мазь із приємним заходом.
Мазі із прополісом для лікування шкірних захворювань, викликаних.
грибками
Прополисно-Часникова суміш при колітах з атонією кишечнику.
Беруть 200 г часнику, двічі пропускають через мясорубку, додають 100 г 96%-ного спирту. Суміш зберігають у темній пляшці 20 днів, потім пропускають через полотно й видаляють залишки. Суміш зберігають 3 дня, додають 50 г меду й 10 г 30%-ного прополісу. Застосовують 3 рази в день за 30 хв до їжі в зростаючій дозі від 1 до 15 крапель, потім з 6-го дня йде зниження дози, на 12-й день починають приймання по 25 капель.
Спиртова витяжка прополісу.
Її можна приготувати в домашніх умовах. Відібрати шматочки прополісу з невеликим змістом домішок і измельчить їх.

Популярні статті

Нові статті