Апитерапевт із Австрії Т.Яхимович у Портороже запропонував використовувати вдихання ульевого повітря для лікування хворих із сінною лихоманкою.

В 1990 р. БА.Охотский подитожил свої багаторічні спостереження над застосуванням ульевого повітря й дійшов висновку про безсумнівну ефективність його. Він вставляв трубку під кришку вулика, нижній кінець трубки був забраний мелкоячеистой сіткою, щоб бджоли не залазили в трубку, на верхній кінець одягається патрубок від кисневої подушки. Хворий сідає близько вулика, одягає білий халат, білі штани, на голову сітку. У вдихуваному повітрі втримуються летучі фракції меду, прополісу, перги, які впливають на дихальну, желудочнокишечную й серцево-судинну систему, а також поліпшують стан ннервной системи, знімають астенизацию, депресію. Безсумнівний ефект видихання ульевого повітря виявляє на алергійні захворювання й хвороби, повязані з опроміненням, інтоксикацією й іншими екологічними вредностями. Навіть знаходження в зоні мікроклімату пасіки поліпшує стан хворих, змінює їхні поведінкові реакції, збільшує апетит, поліпшує сон і настрій, а в цілому подовжує життя.