В.Н.Крилов і ЛВ.Ошевенский (1992) запропонували кілька обладнань, що полегшують забір отрути в бджіл, захищених авторськими посвідченнями: Сполох-Тест № 1658946-1991, електростимулятор «Сполох»-1566523- 1990 р.: обладнання для одержання отрути поза вуликом —1662458-1991, ( поза вуликом прикріплюється резервуар із пристосуванням вулика, що імітує руйнування, — бджоли прилітають, попадають на пластини й віддають отруту), а також електростимулятор жала 1409172- 1988 р.
1. Отрута збирається в чашку Петри, для цього жало впираються в скляне дно. Крапелька отрути відразу засихає. Потім по Ш.М.Омарову отрута зберігається в ексикаторе над концентрованої сарною кислотои й пазводится при необхідності фізіологічним розчином.
2.
Методика ДО,А.Кузьміній. Бджола сажается на перетинку кишечнику й жалить її, отрута надходить у воду банки, прикритою цією перетинкою. Потім вода випаровується.
3.
Подразнення бджіл електричним струмом спеціальним розчином СЕРП — 5 (дві спарені електродні рамки із силікатними ядосо- бирателями. Рамки вставляються в гніздо бджолиної родини. Отрута-Сирець очищається від механічних домішок дистильованою водою. Отрута зберігається 5 років у темній кімнаті в ьанках з темного скла ( по опису Ш.М.Омарова).
Уперше отрута за допомогою електричного розряду отриманий Илко Лазовим в 1960 р. В 1963 р. Бентон, Морс і Стюарт ускладнили болгарський апарат. В 1983 р. М.Мелаю із сотр. запропонували частоту 58 герців, тривалість 1 сек.
4.
Б.Н.Орлов (1990) обґрунтував теоретичні основи технології промислового одержання бджолиної отрути методом електростимуляції. Він указав, що в 1985 р. Л.В.Пастушенков виявив виділення електрики бджіл. Г.А.Кожевников (1932) знайшов, що іонізація повітря впливає на полові органі маток і трутнів. Бджоли здатні відрізняти зони підвищеної біоелектричної активності. Треба підбирати індивідуальні показники імпульсів. Краще брати отрута в суху теплу погоду й під час хабар.
Е.К.Єськов із сотр. (1990) показали, що найбільш кращі параметри частоти 300-600 Гц, при напрузі 120-170 В.
Методи стандартизації бджолиної отрути.
Уперше отрута одержала Лангер в 1915 р., промислове виробництво налагоджене в Німеччині в 19 2 8 г. З тих пор зявилася велика кількість препаратів з отрути, які неідентичні за технологією змісту отрути. Тому важливі проблеми стандартизації отрути.
Одна бджолина одиниця (Болгарія) — Unis Apis становить 6,25 мг отрути. Одна бджола дає 0,2-0,1 мг отрути при ужалении. 0,3 мг натуральної отрути дає 0,1 мг сухої отрути (Г.С.Батова із сотр. 1988). У водяному розчині отрута буріє (Н.В.Корнєва 1991) ДД,50-3,7±0,8 мг/кг.
Розроблені основні методи стандартизації отрути, отриманого в різну пору року, доби й у різних місцевостях.
1.
Гемоліз (А.Деревичи із сотр. 1967, 1970).
2.Вплив на найпростіших Илакайльд 1633 КАВ Бентон із сотр. !963, Я.Сикора із сотр. 1967).
3.
Токсикологічне.
4.
По змісту фосфоліпази.
Н.В.Корнєва (1990) запропонувала методи оцінки якості бджолиного отрути-сирцю. Зараз прийнятий — ТУ 46 РСФСР 67-72 із часом гемолізу 10% суспензії еритроцитів кролика 180 мкг отрути. Середня смертельна доза ЛД 50 — смерть 50% тварин протягом 24 годин.
фосфоліпаза А запобігає тепловій коагуляції жовтка. 8 мкг протидіють згортанню 1 мол желточно-буферної суміші після їхньої спільної десятиминутной інкубації.
Про відмінність складу бджолиної отрути свідчить Б.Н.Орлов (1991), який показав, що в отруті більше мелиттина на 10 день життя бджоли, гистамина на 35-40 день. Отрута, на його думку краще забирати за 2 години до вильоту бджоли.
Методи забору бджіл.
Ю.Ф.Хатминский, А.А.Горяинова, В.М.Баркова, П.Д.Аксьонов (198 7, 1988) запропонували аппрат «Апидекс» для круглогодичного забору бджіл.
Розроблені методика Н.П.Йориша.
Коробка із плексиглаза 9x16x9див має висувну бічну стінку, яка приставляється до лотка. У випадку поганого вступу бджіл у коробку вони дратуються дротом. Верхня кришка сковзає, що дозволяє забирати бджіл пінцетом.
Нами разом з Е.і.фарфелем проводився забір бджіл у такий спосіб: у бічній стінці вулика вирізався отвір, який прикривався дверцятами з гачком, щоб не було спонтанного відкриття. Дверцята відкривалися, включався світло, бджоли виповзали із клубу й збиралися в контейнер.
В Анапі розроблене пристосування, захищене авторським посвідченням. У коробці робиться квадратний отвір, захищене двома щетинами від зубної щітки. Бджоли вилізти не можуть, але їх вільно можна забирати пінцетом.
Є спосіб, що полягає в заборі бджіл у циліндр із пластмаси, у якому є 3 секції з несполученими отворами. Забір проводиться в першу секцію, приставленої до лотка або до дверцят у вулику потім сполучається із другою секцією, де перебувають стільник з медом для підгодівлі, при необхідності провести ужаление бджоли шляхом сполучення отворів переводяться в третю секцію, звідки через отвір проводиться пчелоужаление.
 |