Якщо з родини, що має багато молодих бджіл, вилучити матку й увесь стільник з личинками і яйцями, молоді бджоли будуть не мають змоги задовольняти свої інстинкти догляду за личинками й будуть охоче годувати чужих личинок, внесених у них родину. Цим користуються бджолярі для висновку молодих маток і для одержання маткового молочка. Досить поставити в таку безматочну родину рамку з молодими личинками, щоб бджоли побудували на ній трохи маточников і стали вигодовувати в них маткових личинок.

Іноді замість цілої рамки з личинками у вулик поміщають окремі вирізані із сота гнізда з молодими бджолиними личинками, прикріпивши їх до нижнього краю сота або до поперечних планок порожньої рамки. Можна також приготувати з воску штучні маткові мисочки, тобто широкі (7-8 мм у діаметрі) гнізда з округлим дном, і, пе-. ресадив у них молодих личинок з робочих вічок, поставити мисочки в безматочну родину. Молоді бджоли ухвалюють цих личинок, будують маточники на мисочках, годують личинок матковим молочком і виховують із них нових маток. Деякі породи бджіл, наприклад сіра гірська, здатні будувати у своїх родинах відразу велике число маточников і виховувати багато маток, до 50-60, іноді навіть до 100 штук. Саме цих бджіл вигідно використовувати для одержання маткового молочка.

Навесні, негайно після виставки бджіл, починають давати їм або медо-перговую або цукрово-дріжджову підгодівлю, щоб спонукати матку посилено класти яйця. Особливо сильний вплив підгодівля виявляє при тривалих весняних похолоданнях весняних рослин, що затримують цвітіння, і років бджіл.

При правильному пчеловождении провесною слід застосовувати підгодівлі, багаті білками. Щоб забезпечити потреба в білку, бджола споживає в більших кількостях пилок. Так, родина за рік поїдає 30-40 кг пилку. Вона особливо потребує ней у лютому й березні; улітку 100 000 обніж дають тільки 1 кг пилку, у звязку з тим, що пе всі живильні матеріали пилку можуть бути використані бджолами, доводиться приносити її у великій кількості. Якщо бджола одержує недостатню кількість білка (тільки цукор або тільки мед як підгодівлю), то жирове тіло використовується при обміні. Навіщо бджолі потрібно така кількість білка? Білок — будівельна субстанція; у їжі личинок до 50% різних білків. Маурицио вказує, що їжа, багата пилком, подовжує в 2 рази життя літної бджоли. Білок — носій енергії; харчування білком підвищує весь обмін речовин (специфічна динамічна дія). Таким чином, пилок є прекрасним джерелом харчування.

Слід помітити, що торішній пилок може запліснявіти або бути ураженої кліщем. Тому треба щомісяця обробляти парами оцтової есенції пилок

у стільнику для звільнення її від цвілі. Пилок з подвійною кількістю цукру розтирають і закупорюють у скляний посуд, заливаючи зверху медом. Такий пильцовий консервант у кількості 2 ложок додають на кілограм підгодівлі (цукор). Ратнер рекомендує підгодівлю у вигляді тест а: 2 кг цукрової пудри, 0,5 кг знежиреного молока змішують із 1,5 кг рідкого меду. Цукор і молочний порошок треба ретельно розтерти, а мед нагріти до 40° для розрідження. Потім треба викласти тісто на дошку й місити його, поки воно не стане рівномірно густим. Густота тесту повинна бути така, щоб складене у формі хліба на рамки воно не втрачало своєї форми й не провалювалося б у вулички.

Зазначені вище підгодівлі були застосовані для посилення кількості бджіл у родинах.

Нами була вивчена й досліджена білково-вітамінна підгодівля з 5-10% дріжджів; вона викликає ряд змін у бджолиній родині, збільшує розплід, медяну й воскову продукцію, плідність зростає з 2 до 3 тис. яєць.

За останні 2 року ми застосували її при одержанні маткового молочка, і вона стала збільшувати збори молочка в 2- 3 рази в порівнянні з контролем, де підгодівля не застосовувалася.

Готування дріжджової підгодівлі. Підгодівлю із цукрового сиропу із дріжджами слід готовити щораз свіжу. Підгодівля, приготовлена 2-3 дня назад, не годиться, тому що вона закисає, і бджоли її не беруть.

Найкраще готовити підгодівлю безпосередньо перед згодовуванням її бджолам.

Для виготовлення підгодівлі треба мати: 1) цукровий пісок, цукор або мед, узятий із зовсім здоровішої родини; 2) емальовану каструлю для варіння сиропу; 3) порцелянову або скляну чашку й товста гладка деревяна маточка; 4) свіжі пекарські дріжджі, застосовувані для виготовлення білого тесту.

Порядок готування підгодівлі: 1. Полкилограмма цукрового піску всипати в каструлю з водою (1 л), помішуючи до розчинення цукру, і скипятити. Замість цукрового піску можна застосовувати медяний розчин (поллитра густого меду розчинити в пів-літрі гарячої кипяченої води). Медяний розчин кипятити не слід.

2.

50 г дріжджів розтерти маточкою в порцеляновій чашці з 3-4 чайними ложками цукрового піску. Розтирати доти, поки не вийде рідка однорідна маса начебто сметани.

3.

Розтерті дріжджі вилити в гарячий сироп, розмішати гарненько, ще раз прокипятити. Якщо застосовується не сироп, а медяний розчин, то до розтертих дріжджів треба додати полстакана води, розмішати, скипятити, а потім вилити в медяний розчин і вдруге не кипятити.

4.

Остудити отриманий сироп із дріжджами до теплого стану ( як парне молоко), додати в нього меду (полстакана на літр сиропу), розмішати його, розлити в годівниці й роздавати в родини.

5.

Навесні (у квітні — травні) дріжджову підгодівлю слід давати щодня по 100 г (полстакана) на родину; можна давати й по 200 г через день, якщо бджоли швидко вибирають усю підгодівлю з годівниці.

6.

Для кожної родини треба мати постійну окрему годівницю й ніколи не переставляти годівниці з однієї родини в іншу, щоб не занести хвороба в здоровішу родину.

7.

Годівниці найпростіше зробити з магазинної напіврамки, набивши па її з боків дві гладкі чисті фанерні дощечки висотою 7-8 див. Після наколачивания дощечок середню частину верхньої планки рамки слід випиляти; завдяки цьому годівниця зверху буде відкрита й зручна для наливання підгодівлі й миття. Зовні й зсередини всі стінки годівниці треба просочити воском, щоб вони не вбирали в себе води. Особливо ретельно треба обробити годівницю із внутрішньої сторони. Для цього слід розтопити чистий віск, нагріти його майже до кипіння й вилити з годівницю, а потім, погойдуючи її з боку на бік і уздовж, розподілити рідкий віск по всіх стінках, дні й кутам годівниці, щоб він застиг на них рівним шаром.

8.

Годівниці із дріжджовою підгодівлею слід ставити у вулику за діафрагму або поруч із крайньою рамкою.

9.

Щоб уникнути бджолиного злодійства слід ставити годівниці в родини ввечері, після закінчення літа бджіл, і виймати їх ранком, до початку літа.

10.

Годівниці необхідно щодня мити теплою водою. Вимита суха годівниця не повинна мати заходу дріжджів. З нечист годівниці, що пахне, бджоли підгодівлю не беруть.

Підгодівлю бджіл сиропом із дріжджами слід застосовувати й у хворих, і в здоровіших родинах, тому що вона сприяє швидкому росту родин, збільшенню чисельності бджіл. При цій підгодівлі бджоли стають більшими, енергійніше працюють, краще годують матку й розплід, більше дають медяної й воскової продукції.

Щоб усунути роїння родин, які від підгодівлі стають дуже сильними, слід переводити їх в ульилежаки або-в ■двухкорпусние й стежити за тим, щоб у родині увесь час були вільний стільник для кладки яєць маткою,

а також підставляти штучну вощину для відбудування нових сотов.

Крім рідкої, ми застосовуємо суху дріжджову підгодівлю. Користуватися нею дуже зручно, тому що готовити її просто й часу на це йде небагато.

1.

30 г пекарських дріжджів розтерти, потім їх розмішати в склянці сиропу (2 частини цукру й 1 частина води) і кипятити 5 хвилин.

2.

Злити сироп, помістити густий осад на скляну або бляшану пластинку, поставити під холстик, поклавши невеликі бруски на скляну пластинку.

3.

Замість сиропу можна змішувати дріжджі з медом; отриману сметанообразную підгодівлю слід давати щодня протягом місяця.

При одержанні молочка дріжджова підгодівля забезпечує більші збори, а також подовжує строки зборів (у Сочі по листопад, у Ленінграді — по 20 липня).

Подкор-Мка бджіл сиропом з кормовими дріжджами. Бджолярі нерідко скаржаться на те, що дістати пекарські дріжджі дуже важко. Враховуючи ця обставина, улітку 1958 р. ми з науковим співробітником Ленінградського ветеринарного інституту В. І. Баланиним провели невеликий досвід, метою якого було випробування придатності звичайних кормових дріжджів для підгодівлі бджіл.

Нами випробовувалися кормові дріжджі типу СК-4, виготовлені на сульфітно-спиртовому заводі Виборзького целюлозно-паперового комбінату. Вони надходять у продаж у сухому стані й мають вигляд тонких жовтуватих пластинок з характерним заходом. Хімічним аналізом визначене, що абсолютно сухі кормові дріжджі містять; білків 45-52%, вуглеводів 13-16%, жирів 2-3%, безазотистих екстрактивних речовин 22-40%, зольних речовин 8-11%. У білки дріжджів входять усі амінокислоти, необхідні для тварин: аланин, гистидин, лейцин, метіонін, тирозин, треонин, триптофан і т.д.

По кількості й різноманітності вітамінів, що втримуються, дріжджі є самим коштовним кормовим продуктом; у них знайдені вітаміни: Bi (тіамін),

2 (рибофлавін),

6 (пиридоксин), Вз (пантотеновая кислота), В7 (біотин), РР (нікотинова кислота),

2 (ергостерин) і ін.

Цікаво, що по набору вітамінів і змісту білка дріжджі нагадують молочко бджіл-годувальниць. Це дає підставу припускати, що введення дріжджів у підгодівлю бджіл буде сприяти посиленому виділенню молочка. Дослідницькі інститути, що вивчали вплив кормових дріжджів на ріст, розвиток, продуктивність сільськогосподарських тварин, дійшли висновку, що дріжджі є високоценним білковим кормом і концентрованим истрчником вітамінів.

Досвід проводили на невеликому нуклеусі із двома рамками бджіл; у стільнику було близько 600 вічок друкованого розплоду й близько 300 вічок відкритого; матки в родині не було, бджоли були місцевої північної породи, одноколірні темні.

Через два дні в нуклеус була підсаджена молода плодова матка, отримана нами з Кабардинського державного пчелопитомника (Баксанский район Кабардино-Балкарської АРСР). Матка була сірої гірської породи, запліднена трутнями кабардинської породи. Внаслідок цього в її потомстві робочі бджоли й матки повинні бути гібридними, а трутні — негібридними сірими гірськими.

Матку підсадили.прямо на стільника із друкованим розплодом під великий ковпачок разом з 10-12 молодими бджолами, вишедшими недавно в тому ж нуклеусі. Вона була прийнята й через два дні почала класти яйця.

Одночасно з підсадженням матки почали підгодівлю бджіл сиропом з кормовими дріжджами. Підгодівлю готовили в такий спосіб: брали цукровий пісок і воду в рівних обсягах (склянка на склянку), розчиняли цукор у воді, підігріваючи до кипіння, і проціджували гарячий сироп через чисту полотняну ганчірку; відважували сухі кормові дріжджі в кількості 2% від ваги сиропу (10 г дріжджів на 0,5 л сиропу), розтирали їх у порцеляновій ступці до стану дрібного порошку, розмішували в сиропі й ще раз кипятили сироп із дріжджами, щоб убити дріжджові клітки й усунути можливість шумування підгодівлі. Підгодівлю давали бджолам у теплому виді, спочатку — малими порціями, по 20-30 мол, у маленьких деревяних годівницях, поставлених на прилітну дошку нуклеуса. Після поїдання першої порції наливали другу, третю і т.д., поки бджоли не зїдали всю добову дозу; через тиждень від початку годівлі довели її до 0,5 л, а через місяць- до 1 л.

Тому що підгодівлю, що остудився, бджоли забирали повільніше, ми стали давати півлітрові й літрові дози в більших годівницях, що містяться усередину вулика за вставну дошку або поруч із крайньою рамкою.

Було відзначено, що бджоли швидко звикають одержувати підгодівлю в певний час доби усередині вулика, заздалегідь збираються чекаючи її за вставну дошку й сидять там подовгу в бездіяльності. Щоб спонукати їх працювати в поле, ми стали давати підгодівлю тільки ввечері після припинення літа, часом робили перерви в годівлі, іноді ставили годівницю на прилітну дошку.

При дачі більших доз підгодівлі (0,5-1 л) частина дріжджів, розмішаних у сиропі, осідає на дно годівниці у вигляді напіврідкої маси, схожої по консистенції на сметану. Бджоли жадібно поїдають цей осад, який містить близько 30-40% дріжджів, а в міру висихання й висмоктування бджолами його рідкої частини стає ще більш густим. осадок , що загустевший, пчели продолжали брать, тщательно вискребая своими челюстями дно и.

Спостерігаючи за тим, як бджоли поїдають густий осад, ми розвязали давати бджолам густу підгодівлю, у якій кількість дріжджів досягала 30—40%. Для цього ми розмішували 40 г потовчених сухих дріжджів в 1 склянці густого цукрового сиропу (2:1), кипятили цю суміш і давали їй відстоятися. По закінченні 1—2 годин, коли значна частина дріжджів осідала на дно посудини, сироп зливали, до осаду додавали небагато меду й давали в маленьких годівницях на прилітну дошку.

У всіх наших досвідах бджоли дуже добре брали густу й рідку підгодівлю з кормовими дріжджами. За 1,5 місяця не було ні одного випадку відмови від підгодівлі. Навіть у ті дні, коли при сприятливій погоді й наявності квітучих медоносів бджоли енергійно працювали в поле, підгодівлю з годівниць вони забирали тільки з невеликим уповільненням.

У перші дні ми особливо уважно спостерігали за поведінкою бджіл, щоб відразу помітити ознаки несприятливого впливу підгодівлі, якщо вони зявляться. При цих спостереженнях ми відзначили, що хвилин через 5—8 послу дачі підгодівлі на прилітну дошку з вулика починають вилітати сильно збуджені бджоли, які енергійно літають поблизу вулика, мабуть, у пошуках джерела корму. Далі протягом 10—15 хвилин кількість цих бджіл зростає, а потім поступово падає й ще через 5—10 хвилин порушення стає майже непомітним. Одночасно з наростанням числа збуджених бджіл збільшується й число, що відвідують годівницю, а вчасно зниження порушення годівниця буває суцільно заповнена бджолами. Разом з тим при сприятливій погоді не припиняється й енергійний років бджіл, що направляються в поле до квітучого різнотравя, що й вертаються із взятком нектару або обніжжям.

Усього за період з 18 червня по 8 серпня ми скормили нашій сімейці 15 л сиропу з 220 г кормових дріжджів. Загальна кількість скормленних дріжджів не перевищувало 2% від кількості сиропу. Причина цього в тому, що на початку серпня, коли наша родина вже значно виросла, ми знизили відсоток дріжджів у підгодівлі, а потім протягом 5 днів давали тільки чистий сироп.

На основі досвідів ми робимо наступний висновок: випробувані кормові дріжджі цілком придатні для підгодівлі бджіл і виявляють на них такий же сприятливий вплив, як і пекарські дріжджі, що застосовувалися раніше нами й багатьма іншими дослідниками й практиками. Але застосовувати кормові дріжджі вигідніше, чим пекарські: вони набагато дешевше, продаються в сухому виді й можуть зберігатися довгий час, зберігаючи свої властивості. Для підгодівлі можна замість пекарських дріжджів використовувати пивн, що продаються звичайно в рідкому виді (зміст води близько 90%). Підгодівлю можна готовити з живими або з убитими пивними дріжджами.

Підгодівля з живими пивними дріжджами: 1 кг цукрового піску розчинити при нагріванні в 0,5 л рідких пивних дріжджів, скипятити, остудити до 30—35, додати ще 0,5 л рідких дріжджів і відразу ж давати в родини.

Підгодівля з убитими пивними дріжджами: в 1 л дріжджів усипати 1 кг цукрового піску, прокипятити, остудити до 20—25° і давати в родини.

Пивні дріжджі (рідкі) містять близько 10% сухої речовини, у якому є близько 55% білка; крім того, у них утримуються вітаміни: В

(тіамін) у кількості 5 мг на 100 г, В

(рибофлавін) — 3,6 мг, В

(пиридоксин) — 0,4 мг, РР (нікотинова кислота) — 60 мг, В

— 20 мг.

Багато бджолярів запитують про придатність для підгодівлі сухих пекарських дріжджів і про спосіб заготовки сухих дріжджів. Ми виготовляємо їх таким способом: 100 зі свіжих дріжджів розтираємо в 25 мол кипяченої холодної води, виливаємо отриману масу на тарілку й висушуємо її прямо в кімнаті або на теплій грубці, або в сушильному шкафупри температурі не вище 50°. Сушимо дріжджі доти, поки вони не стануть зовсім сухими й легко розмелюються в дрібний порошок. Розмелені або потовчені в ступці сухі дріжджі можна зберігати місяцями в скляній банці в сухому місці.

Ефективність підгодівлі сиропом з пекарськими або пивними дріжджами була підтверджена в досвідах В. А. Кирьяковой, В. М. Тетюшева, В. А. Буртова, А. В. Шекиладзе, В. Г. Голоскокова й багатьох колгоспних бджолярів і аматорів-дослідників. На нашу думку, підгодівля сиропом із дріжджами повинна відігравати важливу роль у матковиводном справі й у племінній роботі, спрямованої на підвищення породних властивостей бджолиних родин.

Дуже гарна також медо-перговая підгодівля, якщо є достатня кількість пилку й перги.

Для виготовлення медо-перговой підгодівлі вибракованние стільник розрізав на вузькі смужки й витрушують із них пергу в чисту миску, додають стільки ж густого меду й усі ретельно розтирають деревяною чистою маточкою до одержання однорідної маси. Цю масу можна зберігати довгий час у закритому посуді в холодному приміщенні. У міру потреби медо-перговую масу розмішують із водою (2 частини маси на 1 частину теплої води), намазують на вільний стільника й ставлять його у вулик поруч із крайньою рамкою. У кожний вулик дають по 200-300 г підгодівлі, додаючи в міру поїдання її бджолами. Для виготовлення медо-перговой підгодівлі можна використовувати пергу тільки зі здоровіших родин.

Підгодівлі при одержанні молочка потрібні там, де холодна весна й бджола не може вилітати за пилком і там, де природа бідна пилконосами. На півдні, у Сочі, в 1963 р. при холодній весні до 15 травня застосовували білково-вітамінну підгодівлю. Улітку, коли зявилося багато квітучих рослин, підгодівля була не потрібна.

На півдні цілий рік є квітучі рослини, пилок у вуликах завжди є в надлишку й можна обійтися підгодівлею цукром. Слід помітити, що якість і активність молочка в жовтні, листопаді значно слабеесказивается нестача пилку.

Закордонні бджолярі широко застосовують навесні суху підгодівлю, що полягає з 4 частин дрібного соєвого борошна й 1 частини сухих, дрібно розмелених дріжджів. Цю суміш насипають на невеликі столики, що коштують прямо на пасіці під навісом*