Медяні біостимулятори

Медяні біостимулятори

Узимку обовязково пийте настій звіробоя з медом. Це зимовий біостимулятор, який допоможе вам уникнути простудних захворювань, почувати себе бодрее в самі холодні й темні зимові дні.
Для готування зимового біостимулятора необхідно залити 10 г сухої трави звіробоя склянкою окропу, настояти, добре вкутавши, приблизно година, процідити через кілька шарів марлі, змішати з 3 ст. ложками меду й ухвалювати по 1 ст. ложці 2-3 рази в день після їжі.
Ще один рецепт діда Андрія. Його він пропонує ухвалювати навесні й восени. Приготувати його просто.
Вам знадобиться 80 г меду, 0,75лводы, 50 г цукру, 1 ч.ложка сухої трави звіробоя, 2-3 гвоздички, 2-3 горошинки чорного перцю, 1/2 ч. ложки кориці. Мед прокипятити в сотейнику, розвівши однією склянкою води. Зняти піну. Окремо прокипятити цукор, розвівши його однією склянкою води. Зєднати обоє розчину, проварити до утвору однорідної маси так, щоб випарилося побільше води (варити на повільному вогні, не допускаючи помітного кипіння). В іншій воді відварити пряності протягом 15-20 хв у закритій посудині, дати настоятися ще 10 хв, потім процідити, додати медово-цукрову суміш і підігріти, не доводячи до кипіння.
А от ще один рецепт біостимулятора, який ми часто застосовуємо з Ларисою, коли, а таке все-таки буває, простуджуємося.
Склад: 1 кг меду, 1 склянка дрібно нарубаних листів алое, 200 г рослинної олії, 150 г березових бруньок. Насамперед приготуйте алое. Для цього 4 великих аркуша алое промийте кипяченою водою й покладете їх на тиждень у холодильник. Потім підготовлене алое вилучите в розтоплений заздалегідь мед і суміш добре пропарте на повільному вогні. Окремо в 0,5 л води заварите березові бруньки. Прокипятите їх 1 -2 хв. Влийте проціджений відвар і рослинна олія ( найкраще маслинове) в остиглий мед з алое. Розмішайте, розлийте в пляшки. Ухвалюйте по 1 ст. ложці 3 рази в день. Зберігаєте біостимулятор а прохолодному місці. Перед уживанням не забудьте його збовтати.
Алергії на мед не буває.
Мед вимагає такої ж обережності, як та інші ліки. У цьому ми переконалися кілька років назад, коли тільки-тільки переїхали з Мурманська в псковське село. Ми з перших же днів нашого нового сільського життя почали медолечение. І що ж виявилося? Так те, що в мене виявилася повна нестерпність меду. Причому в Мурманську я спокійно їв мед, і нічого. А тут ледве чи не від заходу я весь покривався червоними плямами, у мене підвищувалася температура, а з очей починали текти сльози.
Єдину й головну причину алергії, що раптово виявився, я назвати, звичайно, не можу. Але швидше за все справа в тому, що ми перемінили клімат, виявилися в оточенні інших рослин, сталі пити іншу воду, та й сонце стало іншим. Одним словом, виявилося, що мій організм бунтує проти невиннейшего, зібраного на чистих псковських лугах і перелісках продукту. От отут мені, звичайно, повезло: я міг бути повністю певен у добротності меду. Адже ми з Ларисою брали його в діда Андрія. Виходить, залишалося розібратися зі своїм організмом.
Алергія, звичайно, дуже серйозне захворювання, а оскільки в багатьох воно звязане не з переїздами з місця на місце, як у нас із Ларисою, а із забрудненням навколишнього середовища, те потрібно міцно подумати, перш ніж давати ради.
Як ми міркували? Так дуже просто. Організм постарів. Постарілий будинок не тримає тепла, а організм перестає тримати життя. У постарілому будинку тільки самий дурний хазяїн буде без кінця топити грубку — адже це ж значить топити вулицю. У постарілий організм безглуздо заштовхувати найкращі вітаміни, продукти, ліки: він не зуміє розпорядитися ними, не удержить їх. Виходить, у старому будинку потрібно потихеньку зашпаровувати щілини й збирати матеріал і сили для ремонту, а для організму потрібно підібрати щось єдино корисне йому зараз і давати це корисне такими дозами, щоб усе без залишку пішло в хід. Саме без залишку, тому що не пошедшие в хід надлишки, за моїми спостереженнями, викликають саме ті явища, які лікарі називають одним словом — алергія.
Отже, випливало визначити, яка кількість меду мій організм здатний прийняти. Ні про які чайні ложки мови, звичайно, не було: на чайну ложку меду я реагував, як на бойову отруйну речовину. Мед на кінчику ножа робив приблизно те ж дія. І тоді я розвів чайну ложку меду в трьох літрах води.
Але перш ніж перейти до дозування меду, кілька слів про воду. З дитинства нам повторювали, як шкідлива дистильована вода, і вже переконали накрепко. Тільки от забули пояснити, що за нинішнім часом, коли в організмі збирається дрянь із навколишнього середовища, як у фановій трубі, дистильована вода залишається самим доступним засобом очищення тіла зсередини, так до того ж без якого-небудь насильства над цим нещасним тілом. Якщо ж мова йде про звикання до якої-небудь речовини (у моєму випадку це був мед), дистильована вода — єдино можливий розчинник,адже вона не вносить в організм нічого поверх того, що ми в ній сподобимося розчинити. Загалом, усе було ясне, за винятком одного: де брати дистильовану воду? Можна купити, але нам, що живуть у селі, це було скрутне. У такому випадку треба подумати, чим замінити дистильовану воду. І от отут ми готові поділитися досвідом. Потала вода — от повноцінний замінник дистильованої.
Звичайно, природна потала вода з льоду або снігу переважніше штучно отриманої. Вона несе в собі енергію життя, природня сонячна підзарядка дає їй часточку космічної енергії. Але, на жаль, екологія в нас зараз така, що вживати поталу воду безбоязно можна тільки у віддалених гірських районах. І навіть у селах краще не ризикувати. Зате якщо наготовлювати поталу воду в домашніх умовах, те її чистоту можна гарантувати. Справа в тому, що при замерзанні води всі шкідливі домішки в ній разом збираються, і їх добре видне. Виходить, потім, коли вода стане льодом, від них можна позбутися без праці. Тому я діяв у такий спосіб. У каструлю наливав чистої води й ставив у морозилку. У морозилці я тримав її доти, поки в ній не утворюються довгі тонкі крижані пластини. Їхнім потрібно відразу викинути, а воду залишити. Цю злиту воду продовжувати заморожувати. Але й вона ще неоднорідна: ця вторинна вода розділиться на чистий прозорий лід і мутний «розсіл».
Концентровані солі саме й утримуються в цьому розсолі, а тому виливаємо його без жалості. Ну а лід — він і перетвориться в ту саму найчистішу поталу воду, яка, крім інших своїх гідностей, по своїй структурі дуже близька до води, що втримується в нашому організмі. Тому й засвоюється їм легко, без додаткових витрат енергії. Навіть навпаки, вона дає організму енергетичне підживлення й чистить його від шлаків. Однак властивості поталої води зберігаються не нескінченно, а лише сім- восьма година після розморожування. Тому краще її пити відразу, поки на поверхні ще плавають крижинки. У день досить двох-трьох склянок. І перший краще натще, залпом.
Звичайно, попередньо до крижаної води себе потрібно привчити, а то бронхам зле прийде. Холод для бронхів перший ворог. Можна зробити інакше: пити крижану воду ковтками, тільки в цьому випадку її потрібно як слід поганяти в роті. Від цього вона й нагріється, і в той же час не змінить своєї структури, а виходить, збереже свої чудові властивості.
Але повернемося до дозування меду. Те, що я спочатку називав алергією, розігралося навіть від чайної ложки меду, розведеної в трьох літрах води. Уже ні на що не сподіваючись, я розвів те ж кількість меду в шести літрах води й спробував випити цю воду, у якої ледь-ледь зберігався легкий аромат меду. Я пив цю суміш на ніч, і от що дивно: питво виявила саме та дія, на яку розраховують люди, ухвалюючи мед у звичайних кількостях. Я не відразу зрозумів, у чому отут справа, але зате ми відразу догадалися, що це треба як слід обміркувати.
На жаль, мені не стало сил терпіти, і я відразу вдвічі побільшав дозу. Зрештою, дві чайні ложки на шість літрів води — це не так вуж багато.
Результат мене вразив. Замість міцн сну, що освіжає, — важке забуття, чавунна голова, начебто з похмілля, замість легкої дії, що попускає, формений понос. Нічого приємного, але я почував, що це ще один привід до міркування. Щось це мені нагадувало. Але згадала Лариса. « Чи не так, — сказала вона, — діють і гомеопатичні ліки? ».
Ми прийнялися ритися в оздоровчій літературі, якої в нас на той час набралася вже чимала бібліотека. Так і є. Для мого розбалансованого організму мед виявився чимсь начебто гомеопатичного засобу. Іншими словами, організму було потрібно незначна кількість цього безцінного продукту, а вірніше, якась одна складова меду (а в ньому компонентів — не перечесть!) могла бути прийнята організмом тільки в незначних кількостях. Радіти треба, скаже хто-небудь, економія-те яка! Зізнаюся, я теж спочатку так подумав, але дуже скоро зрозумів, що якихось результатів такий медотерапи- їй я добюся, але відрегулювати кислотність мені швидше за все не вдасться. Ніде, у жодній книзі я не зустрічав повідомлень про те, що мікродози меду допомогли цьому лиху.
Я задумався про першопричину «медяного бунту» свого організму. Швидше за все зношеність нервової системи й загальне забруднення організму зробили свою справу. Але хіба ми з Ларисою даремно багато місяців упорядковували кровоносну систему? Здоровя верталося до нас, і, виходить, що відновлюються посудини неухильно робили своя справа, крупинка за крупинкою виносили з організму шлаки. Виходить, розсудив я, стосовно меду потрібно діяти приблизно так, як діють при виході з голодування. Організм очистився, а для « медяної реабілітації» потрібно підібрати необхідний режим.
Як і у всім іншому, у цьому режимі ми дотримувалися принципу поступовості, але зайві подробиці наших пошуків чи навряд будуть цікаві. Тому відразу переходжу до таблиці, куди зведені результати нашої роботи.
Із тривалістю першого щабля «медяної реабілітації», яку ми пропонуємо, усі повинне бути ясно: два місяці без одного тижня. Але от що стосується чисел, зазначених у другому стовпці, без пояснень не обійтися.
Схема першого щабля медяної реабілітації організму
1
1
1
15
5
29
2
42
2
2
2
16
3
30
3
43
3
3
3
17
1
31
4
44
4
4
4
18
2
32
5
45
5
5
5
19
3
33
6
46
6
6
3
20
4
34
7
47
7
7
1
21
5
35
8
48
8
8
1
22
6
36
9
49
9
9
2
23
7
37
10
50
10
10
3
24
8
38
11
51
11
11
4
25
9
39
9
52
12
12
5
26
7
40
7
53
13
13
6
27
5
41
1
14
7
28
1
У таблиці зазначені дози приймання медяного розчину в чайних ложках, при цьому мед розведений у сорок раз проти звичайної концентрації. Що це значить? А от що: звичайна разова порція меду — 1ч. ложка на склянку води. Я ж починав із чайної ложки, розведеної в 10 л води, що становить 40 склянок. Щоб переходити до другого етапу, не слід збільшувати кількість прийнятої рідини. Погодитеся, перевантажувати організм питвом на ніч нерозумно. Замість цього слід зменшити обсяг води, у якій розчиняється мед, на 1 літр, розвести в 9 літрах поталої або відфільтрованої води ту ж чайну ложку меду й знову програти всю схему.
Якщо намалювати графік цього процесу, то вийде щось начебто зубів пилки, що плавно піднімаються нагору, і от, міняючи форму цих зубів, можна пристосовувати тактикові медяної реабілітації до особливостей свого організму.
Насамперед зверніть увагу на паузи, коли протягом двох днів доза різко спадає. Це перерва, необхідний організму для того, щоб відчути досягнуті результати й трохи передохнути перед новим кидком. Паузу можна продовжити, додавши один день, але важливо, щоб і в цей день число прийнятих ложок медяного розчину було непарним. Наростаючий підйом зуба нашої діаграми можна зробити більш пологим, не таким гострим, але й у цьому випадку число днів, що становлять його, повинне бути непарним. Додаючи зайвий день, не збільшуйте дозу меду. Краще на самому початку підйому замість одного три дні підряд ухвалювати ту саму порцію. Втім, ваші власні відчуття підкажуть, як точніше скорегувати пропоновану схему.
З того дня, коли організм зможе прийняти без хворобливих відчуттів розчин чайної ложки меду в літрі води, почнеться відновлення нормальної кислотності. Ми не можемо представити теоретичні викладення, що підкріплюють це твердження, але наш досвід і досвід наших соратників по боротьбі з передчасним зношуванням організму — усе свідчить на користь цієї методики. Так що тепер із чистою совістю ми можемо продовжити розмову про приведення в норму кислотності шлункового соку.
Як правильно ухвалювати мед.
Зайнявшись зясуванням цього питання, ми зіштовхнулися з різними підходами, а оскільки наш принцип поступовості дозволяв без особливої шкоди випробувати більшість із них, то ми без поспіху вибрали найбільш підходящий.
При підвищеній кислотності шлункового соку мед потрібно ухвалювати, розчиняючи його в теплій воді з температурою не вище 40-42 °С, щоб не допустити руйнування найцінніших органічних речовин і мікроелементів, що входять до складу меду. Можна, звичайно, використовувати термометр, але дуже скоро ви заметете, що вода, що має температуру до 40-42 °С, ще не обпалює губи, а при більш високій температурі вже можна обпектися. При зниженій і нульовій кислотності шлункового соку мед необхідно розчиняти у воді кімнатної температури.
Ухвалювати мед можна до 120-150 г у день, але при цьому потрібно повністю відмовитися від цукру й сахаросодержащих продуктів. До того ж така кількість меду непосильно для багатьох, але за допомогою нашої з Ларисою системи медяної реабілітації багатьом вдається помітно підвищити свій поріг чутливості.
Ухвалюють мед чотири рази в день: перед сніданком, обідом і вечерею й четвертий раз — за півгодини до сну. Що ж стосується раціону, то в цей час краще не налягати на білий хліб, здобу, макарони й картопля.
Скільки меду ви приймете за день — 50, 100 або 150 г, ви розвяжете самі. Скільки класти меду в склянку на 150 г води — 1,2 або Зч. ложки, ви запитаєте у свого шлунка. Про початок медолечения ми говорили вже досить. Той, хто в силах, нехай відразу починає з однієї ложки. Якщо сподобається, спробуйте дві, може, буде ще краще, тоді спробуйте три, але забиратися вище — виходить, піддавати серйозним випробуванням підшлункову залозу.
Тепер друге важливе нагадування. Через який час після приймання меду можна є?.
При лікуванні медом це дуже важливо, тому що хворі з нульовою кислотністю пють мед за 5-10 хвилин до їжі, зі зниженою кислотністю — за 15-20 хвилин до їжі, з нормальною кислотністю — за 1 годину, і, нарешті, хворі з підвищеною кислотністю шлункового соку повинні пити мед за 1,5-2 години до їжі. Окремо прагну згадати, що в режимі медяної реабілітації ці інтервали теж необхідно витримувати.
Мед, до речі, гарний і для лікування гастриту, виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, а також холециститу. Але як усякий курс лікування має свої тимчасові обмеження, так і медотерапия не може тривати більш 2-3 місяців 2 рази в рік.
Ще кілька слів про бджолиний мед. Мед виявляє на кишечник природня дія, що злегка попускає, що дозволить позбутися неприємностей, повязаних з таким розповсюдженим у наші дні запором.
Увага!.
Ми з Ларисою нагадуємо, що тим, хто страждає діабетом,.
пристосовувати свій організм до медолечению не можна.