Популярні статті

Нові статті

Застосування бджолиної отрути при захворюваннях суглобів, хребта й периферичної нервової системи

Клініка підтвердила, що бджолина отрута має не тільки -однакову з АКТГ і кортикостероидами спрямованість дії, але й має рядом переваг.
АКТГ і кортикостероиди при тривалому застосуванні викликають затримку води в організмі й сприяють розвитку набряків. Бджолина отрута, навпаки, діє мочегонно. Після скасування лікування гормонами часто розбудовується «синдром скасування», що виражається в різкому загостренні запального процесу в суглобах. Скасування лікування бджолиною отрутою не викликає загострення хвороби. поліпшення, що настало, зберігається тривалий час і після закінчення курсу лікування.
Тривале застосування гормонів приводить до атрофії кори надниркова залоза, бджолина отрута, навпаки, діє стимулирующе на кору надниркова залоза.
Поряд із цим у бджолиної отрути значно менше, у порівнянні з АКТГ і кортикостероидами, протипоказань до застосування. Так, тривалість захворювань і вік не є протипоказаннями для застосування бджолиної отрути. Показане лікування бджолиною отрутою хворих, на яких не діють ці препарати.
Загальна дія отрути залежить від його кількості й індивідуальної сприйнятливості до нього організму.
Лікування проводять курсами. Курс складається з 15-20 вжалень через день.
На початку лікування протягом 5-7 процедур ставлять по 2- 4-6-8-10 бджіл (з кожною процедурою збільшують на два ужаления), а потім, залежно від індивідуальної переносимости, самопочуття хворого й відсутності змін у крові й сечі, кількість вжалень доводять до 10-15-20 за одну процедуру до кінця лікування. За курс лікування хворий одержує до 200-250 вжалень, потім призначається перерва на 1,5-2 місяця, після чого лікування повторюється. У рік проводять 2-3 курсу. Кількість курсів залежить від характеру плину захворювання й стану хворого.
Практика показала, що разове дозування слід строго індивідуалізувати, тому що зустрічаються хворі, які добре переносять біологічну пробу, але при проведенні лікування в них виявляється підвищена чутливість після перенесених інфекційних захворювань (грип, ангіна, катар верхніх дихальних шляхів і ін.). У деяких таких хворих після введення отрути зявляється нездужання, головний біль, слабість, сип типу кропивниці, підвищується температура. При цих явищах лікування бджолиною отрутою випливає або тимчасово перервати, або продовжувати, але зі значним зменшенням разового дозування.
Бджолине ужаление проводять місцево, тобто навколо або поблизу уражених суглобів, а для рефлекторного впливу паралельно хребту ( по обидва боки) на рівню його грудного або поперекового відділу.
При лікуванні бджолиною отрутою в більшості хворих, що страждають захворюваннями суглобів, зменшуються болі, запальні явища, набряклість і скутість суглобів, поліпшуються рухи в суглобах. Болезаспокійлива дія наступає відразу або через 5-15 хвилин після лікувальної процедури й тримається від декількох годин до трьох і більш доби. Надалі болі можуть відновитися, але при продовженні лікування вони поступово стихають.
Сприятливі результати лікування були в тих хворих, які користувалися так званою «підтримуючою терапією», тобто періодично повторювали лікування.
Результати лікування перебувають у прямої залежності від характеру захворювання й ступені поразки суглобів.
Для ясності дамо короткий опис анатомії й фізіології суглобів і зміни їх при захворюваннях.
Суглоб являє собою рухливе зєднання (зчленування) кінців костей. У кожному суглобі розрізняють суглобні поверхні костей, що зчленовуються, суглобну сумку й суглобну порожнину, що перебуває усередині сумки між костями.
Руху в суглобах мають строго певний характер, що залежить від форми суглобних поверхонь, що зчленовуються костей; форма цих поверхонь у свою чергу визначається характером руху. У русі суглоба основну роль відіграють мяза й звязування.
Захворювання суглобів. Про хвороби суглобів відомо із прадавніх часів. Ще Гіппократ, що жив в V-IV столітті, до нашої ери, добре знав про ці захворювання. Він перший описав клініку гострого подагричного нападу. У середині другого сторіччя нашої ери римський лікар Гален уперше ввів термін «артрит», що означає запалення суглобів.
Надалі всі захворювання суглобів обєдналися одним поняттям «ревматизм». Але цьому, зрозуміло, у різний час надавалося різне значення. Назва «ревматизм» відбулося від грецького слова «rheuma», що значить «текучий», «летучий». Спочатку ревматизм розглядався як катаральний процес у суглобах, що виникає нібито внаслідок розтікання отрутної рідини по організму.
Потім терміном «ревматизм» стали позначати поразки органів руху (суглобів, костей, звязувань, мязів) і нервових стовбурів. Згодом це поняття розширювалося. Під ревматизмом стали мати на увазі різні болючі відчуття в різних частинах тіла: «тягнучі» » «, що ломлять» болі в суглобах і мязах, болі в серце, судорожні посмикування тіла, особи і т.д. У міру вивчення цих хвороб поняття про ревматизм уточнювалося й багато захворювань стали виключатися із цієї групи відносини, що як не мають до неї. Раніше всього із групи ревматичних поразок суглобів виділили захворювання, які мали однаковий клінічний плин, але відрізнялися й причиною виникнення, і наслідками.
Так була виділена подагра — хвороба, що виникає внаслідок порушення обміну речовин в організмі, що й має певний клінічний плин.
Надалі було встановлено, що багато поразок суглобів зі стійкими анатомічними змінами в них, зі значним обмеженням рухливості не повязані з ревматизмом, так як-ці поразки — наслідок інших перенесених захворювань: гонорреи, сифілісу, туберкульозу, черевного тифу, хвороб залоз внутрішньої секреції, нервової системи і т.д.
Статистика підтверджує, що найчастіше захворювання суглобів виникають внаслідок розвитку в організмі інфекції й значно рідше внаслідок порушення обміну речовин.
Залежно від причини, що викликає хвороба, і характеру її плину, усі захворювання суглобів у цей час розділяють на чотири групи.
I. Інфекційні артрити.
До них ставляться:.
1.
Ревматичні поліартрити.
2.
Інфекційні специфічні поліартрити.
з. Інфекційні неспецифічні, або ревматоидние поліартрити.
II.
Неінфекційні захворювання суглобів, тобто такі, при яких процес захворювання розбудовується внаслідок порушення харчування тканин суглоба. У цю групу входять:.
1.
Професійні доброякісні артрити, що виникають при охолодженні, фізичній перенапрузі, порушенні гігієнічних умов праці й побуту й ін.
2.
Хронічні деформуючі остеоартрити, коли дивуються не тільки суглоби, але й кістки.
3.
Артрити, що виникають при порушеннях обміну речовин (подагра), захворюваннях нервової системи, залоз внутрішньої секреції й ін.
III.
Травматичні артрити.
IV.
Рідкі форми поразки суглобів, що розбудовуються після приймання деяких ліків і при сироватковій хворобі.
Зупинимося на описі захворювань суглобів (артритів), які зустрічаються найбільше часто.
Ревматичні поліартрити. Ревматизм у цей час розцінюють як захворювання всього організму, при якому дивуються головним чином серце й посудини. Ревматичні захворювання суглобів носять тимчасовий характер: по закінченню гострих явищ функції в суглобах відновлюються, стійких змін у них не залишається, форма їх не змінюється. Дорослі хворіють на ревматизм рідко. В основному це хвороба дитячого й підліткового віку. По даним деяких авторів, із загального числа захворювань ревматизмом 13% припадає на вік до 10 років і 46% на вік від 10 до 20 років. Серед людей старше 40 років кількість захворювань ревматизмом не перевищує 2%. Практика підтверджує, що в дорослих ревматизм дуже часто служить продовженням захворювання, що почався в дитячому або юнацькому віці.
Природа ревматизму поки ще до кінця не вивчена. Більшість учених уважають, що ревматизм є інфекційно-алергійним захворюванням, при якому в організмі дивується сполучна тканина. Тут мається на увазі поразка сполучної тканини внутрішнього середовища: крові, лімфи, гладких мязів, звязувань, сухожиль, хрящів, кісткової тканини й так званої пухкої неоформленої сполучної тканини. Причиною захворювання ревматизмом в 60-80% випадків є стрептокок, який гніздиться головним чином у піднебінних мигдалинах (хронічний тонзиліт).
У вогнищі інфекції мікроби починають посилено розмножуватися й виділяти в кров продукти своєї життєдіяльності (токсини). Ці токсини, як і продукти тканинного розпаду у вогнищі інфекції, виявляють негативна дія на весь організм, зокрема на ендокринну (залози внутрішньої секреції) і нервову системи.
У результаті цього розбудовується підвищена чутливість кліток і тканин до різних видів шкідливих впливів факторів зовнішнього й внутрішнього середовища. Виникає стан так званої алергії. Надалі, через значну зміну загальної реактивності організму, усякий неспецифічний подразник (травма, охолодження, фізична перенапруга, приєднання іншої інфекції) може викликати спалах ревматизму.
Таким чином, однією з умов виникнення захворювання ревматизмом є алергійний стан організму (змінена його реактивність). Найважливіша роль у розвитку цього важкого захворювання належить центральній нервовій системі. Це підтверджується й самим плином ревматизму: симетричністю поразки суглобів, порушенням потоотделения, порушенням периферичного кровообігу, зміною шкірної температури, похуданием мязів і т.д.
Захворюванню ревматизмом сприяють і інші причини: несприятливі побутові умови, тривале перебування на холоді й у вогкості, фізична перевтома, нервове потрясіння, психічна травма — усе це позначається як на виникненні захворювання, так і на результаті його.
На думку фахівців, гострий плин ревматизму найчастіше спостерігається взимку й провесною, що збігається зі збільшенням числа інфекційних захворювань дихальних шляхів.
У практиці нерідкі такі випадки, коли ревматизмом хворіють і батьки, і діти.
Клінічна картина ревматичного процесу різноманітна. В одних хворих дивується головним чином серцево-судинна система, в інших — суглоби, у третіх — нервова система ( у вигляді хореи
). Переважна поразка тієї або іншої системи і є основою при визначенні форми ревматизму. Залежно від цього розрізняють три основні форми ревматизму: ревматизм серця й посудин, ревматизм суглобів і ревматизм нервової системи.
Ревматизм суглобів найчастіше починається раптово після охолодження або після періоду легкого нездужання, нежитю, катару горла, ломоти й хворій у костях і суглобах, особливо часто після недавно перенесеної ангіни, грипу або інших інфекційних захворювань.
У картині хвороби переважають два явища: біль і набрякання 2-3 або більшої кількості суглобів і висока температура. Уражені суглоби опухають і надзвичайно хворобливі при обмацуванні. У порожнині суглоба швидко накопичується випот (рідина), тому форма суглоба змінюється. В ураженому суглобі припухлість тримається недовго ( здебільшого 2-7 днів), потім зникає, але зявляється в інших суглобах. Захворювання як би перескакує з одного суглоба на іншій, у звязку із чим і зявилося вираження «летучий ревматизм». Біль і припухлість різних суглобів можуть триматися тижня й місяці.
Перебіг хвороби різноманітно. Іноді захворювання із самого початку протікає легко: з незначним підвищенням температури й поразкою 1-2 суглобів. Але таке на перший погляд невинне захворювання надалі нерідко ухвалює важкий плин з наслідками, властивими ревматизму: дивуються серце, нервова й інші системи й органі.
Особливість суглобного ревматизму полягає в тому, що його напади (атаки) іноді повторюються навіть через багато років. Приводом для повторення можуть бути переохолодження, повторна ангіна, запальні захворювання жовчного міхура, середнього вуха, різні нервові перенапруги й т.п. Характерно, що незалежно від кількості перенесених атак після припинення хворій у суглобах функція їх повністю відновлюється, а в костях, що утворюють суглоб, ніяких анатомічних змін не відбувається. Це підтверджується й рентгенівськими знімками. Тому хворому ревматизмом суглобів не загрожує інвалідність через них поразки. :.
При ревматизмі суглобів гострий напад, що характеризується підвищенням температури, змінами крові, обміну вещестр і інших систем, звичайно триває 1,5-2 місяця, після чого гострі явища проходять, температура нормалізується. Але це ще не означає, що хворий видужав. Якщо суглоби до цього часу вже приходять у норму, то пораж|ние серця усе ще триває. Процес протікає повільно, сховане й триває, як показали дослідження, близько 6 місяців. При захворюванні ревматизмом рідко буває тільки один напад; звичайно напади повторюються. У літературі описані випадки, коли повторна атака спостерігалася через 20-25 років після першої. Це означає, що після закінчення гострого періоду першого нападу хворого не можна вважати, що вилікували від ревматизму. Тому хворим ревматизмом рекомендується бути під спостереженням лікаря.
Інфекційний неспецифічний (ревматоидний) поліартрит. Інфекційний неспецифічний поліартрит, як і ревматизм, є загальним захворюванням інфекційно-алергійного походження з розповсюдженим поразку сполучної тканини, головним чином у системі органів руху. Характерною рисою цього захворювання є його прогресуючий плин q утвором анкілозів— нерухомості суглобів через зрощення костей — і глибоких порушень у багатьох внутрішніх органах і системах.
Інфекційний неспецифічний (ревматоидний) поліартрит найчастіше зустрічається у хворих з вогнищами хронічного запалення в мигдалинах і придаткових пазухах носа, при захворюваннях вух і зубів, жовчного міхура, жіночих полових органів і ін.
Постійний вступ токсинів і продуктів білкового розпаду з вогнища інфекції, як і при ревматизмі, приводить до зміни загальної реактивності організму й виникненню на певному етапі алергійного стану, проявом якого й служить поліартрит. Надалі, при певних змінах загальної реактивності організму, травми, охолодження й інші неспецифічні подразники можуть зявитися причиною загострення хвороби.
Захворювання починається із запалення синовіальної оболонки суглоба. У результаті цього в порожнині суглоба зявляється випот (запальний экссудат
). Запальний процес або обмежується поразкою синовіальної оболонки, або поширюється на капсулу, звязування, мякі тканини, що оточують суглоб, хрящі й суглобні кінці костей.
Надалі усередині суглоба утворюється пухка Гранулиционная тканина
, яка розростається в напрямку до хряща, зростається з ним і руйнує його. Одночасно усередині костномозгових кінців костей, що прилягають до збудженого суглоба, розростається грануляційна тканина, яка поширюється на напрямку до хряща й теж руйнує його.
Таким чином, суглобної хрящ руйнується й з боку суглобної порожнини, де перебуває синовіальна оболонка, і з боку кістки. Крім розростання сполучної тканини, у кістковому мозку може посилено розбудовуватися кісткова тканина, яка, вростаючи в порожнину суглоба, приводить до його часткової або повній нерухомості.
При інфекційному неспецифічному (ревматоидном) поліартриті патологічний процес має як би дві стадії: стадію экссудативних явищ із запаленням синовіальної оболонки й утвором випота в суглобі, і стадію фіброзних змін, що полягає в розвитку грануляційної й рубцевої тканини: остання змінює конфігурацію суглобів і обмежує їхню функцію.
Однак такий стадийности плину захворювання може й не бути. Нерідкі випадки, коли в одних хворих переважають экссудативние явища, в інших — фіброзні.
По характеру плину інфекційні неспецифічні (ревматоидние) поліартрити підрозділяються на гострі, подострие й хронічні.
Гострий экссудативний поліартрит. Для гострого экссудативного поліартриту характерно гострий початок захворювання з високою температурою й множинною поразкою суглобів. Опухлі суглоби дуже болять, шкіра над ними червоніє, температура її підвищується.
Через гострі болі руху в суглобах різко обмежені.
У цьому періоді характер плину захворювання майже нічим не відрізняється від гострого ревматизму, що нерідко утрудняє постановку правильного діагнозу. Тільки повторна гостра або подострая суглобна атака вносить ясність. Якщо при ревматизмі суглоби залишаються неураженими, а дивується серце, то при інфекційному (неспецифічному) ревматоидном поліартриті, навпаки, серце не дивується, але появ ляются значні зміни в суглобах: припухлість, хворобливість, обмеження рухів. Надалі, з кожною повторюваною атакою, що протікає гостро або подостро, патологічні зміни в суглобах збільшуються.
Подострий поліартрит. Ця форма зустрічається найбільше часто і є типовою для інфекційного иеспецифического поліартриту. Характеризується вона вповільненим початком і плином захворювання й слабко вираженими запальними змінами суглобів. При цій формі в уражених суглобах відбувається посилений розвиток сполучної тканини в синовіальній оболонці. Суглоби деформуються, мякі тканини, що оточують суглоб, ущільнюються-.
Функція суглобів різко обмежується за рахунок внутрішнсуглобних змін (розростання сполучної й частково кісткової тканини), що приводить до подвивихам, обмеженню рухливості суглоба (контрактурам) і навіть до анкілозів (зрощенню костей).
Хронічний поліартрит. Хронічний поліартрит характеризується млявим і завзятим плином. Пропасних явищ і випота в суглобах не буває. Захворювання починається непомітно, поволі. Біль у суглобах виражена слабко. Деформація їх розбудовується поступово, але увесь час прогресує й досягає значному ступеня. Рухливість у суглобах різко порушується. Одночасно розбудовуються атрофія мязів, множинні контрактури, подвивихи, анкілози.
Крім описаних трьох основних "форм інфекційного неспецифічного поліартриту, зустрічаються інфекційний анкилозирующий спондилоартрит, або так звана хвороба Бехтерева -марі, і хвороба Стилла.
Хвороба Бехтерева — Марі. Сутність хвороби Бехтерва — Марі полягає в тому, що процес розбудовується головним чином у хребті.
Поступово наступає окостеніння бічних, задніх і передніх звязувань хребта, зявляються болі й обмеження рухливості в ньому. В. М. Бехтерев, описуючи це захворювання, особливо підкреслював «задеревянілість» хребта. Хребет здобуває вид « бамбукового ціпка». Одночасно зявляються болі й обмеження рухів у великих суглобах ( найчастіше в тазостегнових і плечові). При цьому припухлості майже не спостерігається, але досить швидко розбудовуються контрактури й анкілози. Дрібні суглоби дивуються значно рідше. Усі ці явища супроводжуються похуданием, загальною слабістю й невисокою температурою. Хвороба звичайно розбудовується поступово й тягнеться роками.
Частим ускладненням інфекційного спондилоартриту є сильні болі, що зявляються при здавлюванні нервових корінців хребта внаслідок його зміни й наявності запального процесу в навколишніх тканинах. При поразці грудного відділу хребта болі носять характер, що оперізує, утрудняються рухи голови; для того щоб подивитися убік, хворий змушено повертатися всім тулубом. При поразці поперекового відділу хребта розбудовуються симптоми завзятого вторинного радикуліту.
Сучасне розпізнавання анкилозирующего спондилоартриту можливо тільки за допомогою рентгенологічного дослідження. Тому чому раніше хворий звернеться за лікарською допомогою, тем швидше буде поставлений діагноз і призначене відповідне лікування.
Хвороба Стилла. Хвороба Стилла, що є формою інфекційного неспецифічного поліартриту, характеризується важким і швидко прогресуючим плином зі схильністю до утвору кісткових анкілозів. Уперше хвороба була описана Стиллом в 1897 г. Хворіють нею найчастіше діти у віці 3-7 років. Початок захворювання гострий, з високою температурою, різкими болями й припухлістю суглобів. Поразка суглобів завжди множинна. Одночасно спостерігаються атрофія мязів, загальне похудание й недокрівя. Діти звичайно фізично розбудовуються погано й відстають у росту. Суглоби в таких хворих сильно спотворені, руху в них різко обмежені або повністю відсутні.
Поряд з поразкою опорно-рухового апарата майже завжди дивуються селезінка й лімфатичні вузли.
З описаних вище пяти клінічних варіантів інфекційного неспецифічного поліартриту видне, що при даному захворюванні має місце поразка суглобів з порушенням їх функцій. Відповідно до цього розрізняють три ступені функціональної недостатності суглобів.
Функціональна недостатність першого ступеня. У суглобах переважають болі й незначний экссудативние явища, які трохи обмежують руху в суглобах, не лишаю хворого працездатності.
Функціональна недостатність другого ступеня. У суглобах відзначаються різкі фібринозні
явища. Руху в них настільки обмежені, що хворі майже не можуть працювати.
Функціональна недостатність третього ступеня. Рухливість у суглобах настільки обмежена, що хворий не в змозі себе обслуговувати. Подібний ступінь функціональної недостатності може бути або в самої гострої, або у фібринозній стадії інфекційного неспецифічного поліартриту.
Інфекційні специфічні поліартрити. При інфекційних специфічних поліартритах поразка суглобів викликається певною інфекцією. Залежно від збудника розрізняють наступні види інфекційних специфічних артритів: 1) туберкульозні, 2) гоноррейние, 3) сифілітичні, 4) бруцельозні, 5) дизентерійні, 6) грипозні, 7) тифозні й 8) малярійні.
Лікування цих артритів проводиться одночасно з основним захворюванням.
Неінфекційні (дистрофічні) захворювання суглобів. До цієї групи ставляться захворювання, в основі яких лежать порушення обміну речовин і ендокринні розлади. Найчастіше зустрічаються так звані хронічний доброякісний поліартрит, що деформує артрит і подагра.
Хронічний доброякісний поліартрит. Хронічний доброякісний поліартрит розбудовується в результаті впливу несприятливих факторів: охолодження, фізичної перенапруги, змушеного положення кінцівок і ін.
Хворі періодично випробовують болі в суглобах, які підсилюються при зміні погоди. Нерідко це захворювання зустрічається в осіб, ведучих малорухливий спосіб життя. Болючі відчуття в суглобах звичайно розбудовуються поступово.
Із часом болі підсилюються, переважно після ходьби або помірного фізичного навантаження. Надалі, особливо ранками, спостерігається скутість у суглобах, яка після активних рухів ( фізичної зарядки, ходьби) значно зменшується й хворим легшає. Іноді, частіше ночами, відзначаються судороги й болі в мязах хворої кінцівки. Нерідко зявляється хрускіт у суглобах, причому настільки сильний, що чутний на відстані. Посилення хрускоту особливо помітно при різкому згинанні суглобів. Виникає легка тугоподвижность у них, що утрудняє згинання й розгинання кінцівки. Можлива невелика набряклість мяких тканин навколо суглобів. При пальпації (промацуванні) самого суглоба іноді виявляється хворобливість. Хронічний доброякісний поліартрит вражає переважно дрібні суглоби.
Найчастіше даний вид поліартриту є професійним захворюванням.
Що спотворює (деформуючий) артрит. Звичайно деформуючий артрит зустрічається в похилому віці але, як виключення, може бути в будь-якому віці й навіть у дітей. При даному захворюванні найчастіше дивуються один або два суглоби (тазостегновий, плечовий); дрібні зчленування утягуються в процес непомітно.
У раніше здоровішому суглобі починають поступово обмежуватися руху. Першими симптомами є болючі відчуття й утруднення рухів. Хворі рано починають відчувати хрускіт, який згодом підсилюється. При огляді впадає в око атрофія мязів навколо суглоба. При обмацуванні уражені суглоби хворобливі, рухи обмежуються, суглоб починає втрачати правильну форму й спотворюється, деформується. Це захворювання носить хронічний характер.
Подагра. Подагра виникає в результаті розладу обміну речовин в організмі й характеризується приступообразними болями в суглобах.
Найбільше часто це захворювання буває після 40 років; у дитячому і юнацькому віці воно спостерігається винятково рідко. Значно частіше занедужують подагрою чоловіка.
Одним з факторів, що впливають на розвиток і поширення подагри, є характер харчування. Надлишок мяса й інших продуктів, багатих так званими пуриновими підставами (азотисті зєднання), а також жирів, що порушують виділення уратів — солей, що утворюються при обміні речовин, посилене споживання пива, провина, горілки й т.п. сприяє розвитку подагри.
Подагра — захворювання хронічне. Часто воно починається з гострого нападу; потім напади повторюються із проміжками від 6 місяців до 1 року й більш.
У більшості випадків при гострих нападах дивується плюсне-фаланговий суглоб великого пальця ноги, рідше — інші суглоби. Звичайно дивується один суглоб, але іноді одночасно два або трохи (на пальцях обох ніг, колінні суглоби, суглоби рук і т.д.).
Напад починається раптово з появи сильного свердлувального болю. Біль, що захоплює великий палець ноги, а іноді пятку, підошву й щиколотку, буває дуже сильнаГОна супроводжується ознобом з наступним підвищенням температури, що доходять у деяких випадках до 40° і вище. Уражена ділянка швидко припухає, стає отечним, шкіра червоніє, ухвалює червоно-фіолетовий відтінок, напружена, блищить і стає гарячою. Почервоніння поширюється на прилежащие ділянки, шкірні вени розширюються.
Поряд з гострою типовою клінічною картиною нападу спостерігається більш легкий його плин без болісних болів і менш виражених як місцевих, так і загальних ознак.
У той час як гострий напад подагри звичайно не залишає в суглобі видимих змін, хронічний процес викликає в суглобах зміни їх, що різко порушують, функцію.
Найбільше часто дивуються плюсне-фалангові суглоби більших пальців, лучезапястние, ліктьові, колінні суглоби.
Анкілози спостерігаються рідко.
* #.
*.
В Арбатской госпрозрахунковій поліклініці Мосгорздравотдела лікувався бджолиною отрутою 241 хворої у віці від 16 до 75 років, чоловіків було 37, жінок 204, з них: з інфекційним неспецифічним (ревматоидним) поліартритом 128 людей, ревматичним поліартритом 28, неінфекційним (дистрофічним) артритом 85 людей. Усі спостережувані хворі страждали подострими й хронічними захворюваннями суглобів. По тривалості захворювання було: до 5 років 72, до 10 років 63, понад 10 років 106 хворих.
Багато із хворих, до початку лікування бджолиною отрутою, безуспішно лікувалися медикаментозно, фізіотерапевтичними й іншими засобами. Деякі лікувалися АКТГ і кортизоном,.
З 128 хворих з інфекційним неспецифічним артритом, з поразкою суглобів першому ступеня було 67, із другий 42, із третьої 19 хворих.
В 67 хворих з поразкою суглобів першому ступеня відзначалася хворобливість у суглобах; в 42 відзначалася припухлість із обмеженням рухливості. На рентгенограмі суглобів кісткових змін не відзначалося. Температура у всіх хворих була нормальна. У крові в цих хворих в основному відзначалося прискорення РОЭ.
Після проведення двох курсів лікування в 56 хворих настало клінічне видужання або значне поліпшення. Болі й припухлість у суглобах зникли, руху в них стали вільними. В 11 хворих поліпшення не настало, причому 8 з них по невідомих причинах перервали лікування на початку першого курсу. В 3 хворих зясувати причину неефективності лікування не вдалося. За час лікування в 8 хворих були загострення, повязані з різними причинами: перенесені захворювання (ангіна, грип), переохолодження, пологи.
Бджолина отрута повністю або частково блокує (перериває) передачу нервових імпульсів з вузлів (гангліїв) вегетативної нервової системи на органі, у результаті болі зменшуються й обсяг рухів збільшується.
При інфекційних анкилозирующих спондилоартритах ужаления наносять по ходу всього хребта в дозуванні від 10 до 20 одночасно через день, а в інших випадках щодня.
Хронічні ревматичні поліартрити. Усього хворих з ревматичним поліартритом було 28. Порушення рухливості в суглобах у них не відзначалося; 19 з них страждали ревматичним пороком серця без порушення кровообігу. Хворі скаржилися переважно на болі в суглобах, що підсилюються найчастіше при зміні погоди. Температура в них була нормальна, РОЭ від 6 до 15 мм у годину. Лейкоцитоз помірний, після проведеного лікування болю в суглобах у всіх хворих припинилися. Причому ефективність була настільки вираженої, що 60% хворих обмежилися тільки одним курсом лікування (150—300 вжалень).
Неінфекційні (дистрофічні) артрити. Під спостереженням перебувало 85 хворих із цим захворюванням, з яких з функціональною недостатністю суглобів першому ступеня було 53, із другий —32. У першої групи хворих переважали артралгії. Після проведеного лікування болю у всіх хворих цієї групи припинилися. У хворих другої групи поряд з болями було й обмеження рухливості в суглобах. На рентгенограмах відзначалися экзостози. Після лікування в 24 випадках болі в суглобах пройшли й рухливість у них відновилася. В 8 випадках лікування ефекту не дало. Цікаво відзначити: в 11 хворих другої групи з вираженими явищами артроза звичайно застосовувана дозування бджолиних вжалень полегшення не приносила, але хворі щораз відзначали поліпшення, коли дозування збільшувалося.
Підходячи до лікування строго індивідуально й враховуючи переносимость лікування кожним хворим окремо, одномоментную дозування поступово збільшували. Деяким хворим давали через день-два по 10-20 вжалень протягом 3-4 сеансів. Причому максимум бджіл ставили на уражені суглоби.
В остаточному підсумку у всіх хворих другої групи болі в суглобах припинялися, рухливість стала вільною, настало загальне поліпшення: зявилася бадьорість, покращився сон, апетит.
Характерно, що на контрольних рентгенограмах цих хворих змін у суглобах не відзначалося.
Проводячи лікування бджолиною отрутою, ми звернули увагу на досить цікавий факт: більш 80% усіх хворих вчасно лікування й після нього почували себе значно бодрее. У них відзначали приплив сил, підвищувалася працездатність, поліпшувався апетит, сон, а в частини хворих « для підтримки бадьорого стану», по їхнім поясненню, розбудовувалася потреба періодично ухвалювати бджолині ужаления. Це говорить про те, що бджолина отрута, будучи складним біологічним подразником широкого діапазону дії, має властивість мобілізувати захисні сили організму.
Провідна роль при цьому, найімовірніше, належить гипофизарно-надпочечниковой системі, що відповідає, як відомо, на бджолину отруту посиленням внутрішньої секреції.
Слід зазначити позитивні результати комбінованого лікування захворювання суглобів бджолиною отрутою й гормональними препаратами. Перевірене, що лікування бджолиною отрутою із преднізолоном дає стійкі й тривалі поліпшення. Краще проводити лікування спочатку бджолиною отрутою, а потім гормонами.
Уведення бджолиної отрути на початку лікування нерідко викликає алергійні прояви, переважно місцевого характеру.
У таких випадках лікування не слід припиняти, а необхідно зменшити кількість одномоментних бджолиних вжалень.
Якщо період алергійних проявів супроводжується загостренням перебігу хвороби, то рекомендується так називав-* травня десенсибилизирующая терапія: приймання усередину 10%-ного розчину хлористого кальцію, димедролу, аскорбінової кислоти. При лікуванні бджолиною отрутою істотних змін з боку крові не відзначається. Зміст гемоглобіну й кількість еритроцитів здебільшого не змінюється.
Дані спостережень за змінами в реакції осідання еритроцитів суперечливі. За даними одних авторів, РОЭ знижується, інших — залишається колишньої.
У деякій частині випадків лейкоцитоз, що спостерігається, нормалізується, але в більшості випадків залишається без зміни. Заслуговують на увагу дані, що стосуються зміни лейкоцитарної формули. У деяких хворих у міру збільшення кількості вжалень спостерігається підвищена кількість эозинофилов. У таких випадках рекомендується перервати лікування й не відновляти його доти, поки кількість эозинофилов не прийде до норми. А якщо ні, то продовження лікування може викликати загострення захворювання. Кожний метод лікування має свої показання й протипоказання для застосування.
Бджолина отрута, будучи сильним біологічним подразником, викликає в організмі відповідні реакції в цілому ряді систем і тканин. Це може привести до алергійного стану організму й викликати важке загострення наявного захворювання суглобів.
В оцінці кожного методу лікування істотне значення мають віддалені спостереження. Був проконтрольований стан частини хворих через 2,5-3 року після лікування. У хворих з інфекційним поліартритом:.
а) з функціональною недостатністю суглобів 1 ступеня з 54 перевірених хворих 42 почували себе добре, в 12 болю в суглобах загострилися;.
б) з функціональною недостатністю другого ступеня з 33 перевірених хворих 19 почували себе добре, в 14 настав рецидив.
в) з функціональною недостатністю третього ступеня в 5 хворих болі в суглобах поменшалися, в 14 ніяких поліпшень не настало.
З перевірених 23 хворих з ревматичним поліартритом 21 почувають себе добре, в 2 хворих суглобні болі загострилися.
З перевірених 57 хворих з неінфекційним (дистрофічним) артритом 42 почувають себе добре, в 15 (з функціональною недостатністю суглобів другому ступеня) болі загострилися, рухливість у суглобах погіршилася.
Лікування апитоксином шляхом электрофореза. Поряд з лікуванням захворювань суглобів бджолиним пеклом шляхом вжалень у поліклініці паралельно проводилося лікування суглобів і хребта электрофорезом. Цей метод лікування заслуговує на увагу, по-перше, тому, що він безболісний, а вовторих, забезпечує поступовість вступу апитоксина в організм.
Апитоксин готувався з розрахунку одна бджолина одиниця на 1 див
3
дистильованої води. Способи готування апитоксина й методика лікування описані на стор. 64. До лікування, у процесі лікування й по закінченню його проводять аналіз сечі й клінічний аналіз крові. Рентгенограми суглобіві хребта проводять перед початком лікування.
Під спостереженням перебувало 49 хворих: 23 чоловіка й 26 жінок, з них: з неінфекційним (дистрофічним) поліартритом — 28, з деформуючим спондилоартрозом — 17, з невралгією тройничного нерва — 4.
По тривалості захворювання хворі розподілялися: до 5 років-11, від 5 до 10 років — 24, понад 10 років — 14.
Неинфещионние (дистрофічні) поліартрити — 28 людей. Припухлість і стовщення суглобів були виявлені в 15 хворих, в 7 хворих було одночасно зі стовщенням суглобів обмеження рухливості в них. Інші 6 хворих -скаржилися лише на болі в суглобах.
На рентгенограмі суглобів в 19 випадках були обнару дружини явища деформуючого артроза.
Деформуючі спондилоартрози — 17 людей. Усі хворі скаржилися на болі в попереку, особливо після тривалого сидіння, 9 хворих одночасно скаржилися на іррадіацію болі в нижні кінцівки.
На рентгенограмі у всіх хворих виявлені явища деформуючого спондилоартрозу.
Невралгія тройничного нерва — 4 людини. Аналізи сечі й крові нормальні/, скаржилися на peaxvre напади хворій в області особи, не могли розмовляти, є. За всіма хворими спостерігали лікарі — фізіотерапевти разом з лікарем — фахівцем, який направляв їх на лікування.
При введенні апитоксина шляхом электрофореза у всіх хворих спостерігалася місцева реакція, яка виражалася в яскравої гіперемії (почервонінні) і появі дрібних скоро минаючих пухирців на місці накладення прокладок з електродами.
Загальна реакція спостерігалася лише в трьох хворих і виражалася в невеликому нездужанні протягом доби.
Аналіз ефективності лікування хворих безпосередньо після лікування виявив, що сприятливі результати отримані при нейнфекционних (дистрофічних) поліартритах в 21 хворого з 28, а при деформуючих спондилоартрозах в 11 з 17. При невралгії тройничного нерва отримане поліпшення в трьох хворих з 4; в одного хворого стійке поліпшення протягом И місяців, у двох хворих через 2 тижні настало загострення.
Були перевірені віддалені результати лікування в 22 хворих: до 1 року — в 12, від 1 року до двох років — в 10.
.
На підставі проведених спостережень і даних літератури можна відзначити:.
1.
Бджолина отрута виявляє терапевтичний ефект переважно в тих випадках, коли в суглобах відсутні глибокі анатомічні зміни.
2.
Бджолина отрута не є специфічним засобом, що припиняють патологічний процес. Очевидно, він приносить полегшення як складний біологічний подразник, що викликає активізацію гипофизарно-надпочечниковой системи й допоміжні процеси навколо суглобів (у результаті бджолиних вжалень), що сприяє розширенню посудин, поліпшенню місцевого обміну й відповідно —■ зменшенню хворій.
3.
Зустрічаються хворі зі зниженою відповідною реакцією На бджолину отруту, що дозволяє в таких випадках дозування бджолиних вжалень збільшувати до одержання терапевтичного ефекту.
4.
Бджолина отрута іноді дає побічні реакції, що проявляються підвищенням температури, ознобом і навіть непритомним станом.
5.
При лікуванні бджолиною отрутою зміст гемоглобіну, кількість еритроцитів суттєво не змінилася. У зміні показників реакції осідання еритроцитів какойлибо закономірності виявити не вдалося. У частини хворих у міру збільшення кількості вжалень зявляється эозинофилия.
Лікування бджолиною отрутою хронічних поліартритів.
у дітей.
Хронічні поліартрити зустрічаються в дітей відносно часто. Іноді хвороба розбудовується після грипу, ангіни, кори, скарлатини, дифтерії, дизентерії, малярії й інших інфекційних захворювань. Мікроби проникають із крові в суглоб або діють на нього своїм токсином (мікробною отрутою). Самі мікроби можуть гніздитися в мигдалинах, вухах ( при їхнім захворюванні), каріозних зубах, бруньках і інших органах. Велике значення має повторне проникнення інфекції.
Бджолина отрута є найціннішим препаратом при лікуванні хронічних інфекційних поліартритів. Уперше лікував дітей бджолиною отрутою професор Празького університету Лангер. Спочатку він застосовував бджолині ужаления, але дійшов висновку, що для дітей необхідно мати препарат, тому що нанесення бджолиних вжалень занадто болісно.
Бджолина отрута однаково ефективна як при ревматизмі, так і при хронічному інфекційному поліартриті. При ревматизмі рухливість суглобів страждає лише в гострому періоді, а при поліартриті — на всьому протязі захворювання.
Корисно бджолина отрута застосовувати в комплексному лікуванні з гормональною терапією ( у цьому випадку лікування преднизоном залоз внутрішньої секреції). Спочатку хворий одержує бджолину отруту, а потім гормональні препарати.
Лікування бджолиною отрутою проводилося в дитячому ревматичному санаторії Липецкого курорту шляхом бджолиних вжалень і препаратом бджолиної отрути КФ.
Лікуванню бджолиною отрутою зазнали діти, що страждають важким хронічним інфекційним поліартритом. При цьому керувалися інструкціями, затвердженими Вченою Медичною Радою Мінздраву СРСР по застосуванню апітерапії (лікування бджолиною отрутою) шляхом вжалень бджолами й препаратом бджолиної отрути КФ. Відбирали найбільш важку групу хворих з болями в суглобах, що не піддаються іншим видам лікування.
У кожному окремому випадку лікування призначалося індивідуально з урахуванням стану дитину, його віку, самопочуття, реагування організму на дію бджолиної отрути.
У гострому періоді захворювання, коли дитині необхідний спокій з виключенням усіх подразників, бджолина отрута протипоказана.
Лікування бджолиною отрутою проводилося в комплексі із санаторним режимом, застосуванням грязелікування, масажу кінцівок і лікувальної гімнастики.
З 43 дітей 30 лікували бджолиними ужалениями, 9 — препаратом бджолиної отрути КФ, а чотирьом хворим перший курс лікування провели шляхом вжалень, при повторному вступі в санаторій-( через рік) -препаратом КФ.
З 43 дітей повторно лікували бджолиною отрутою ( через 10- 15 місяців) 14. Зі спостережуваних хворих у віці від 7 до 12 років було 17 дітей, від 12 до 15 — 26 дітей; дівчинок — 28, хлопчиків-15. З давниною захворювання від 1 до 2 років було 4 дитини, від двох до пяти років — 22 і більш 5 років-17 дітей. З важкими поразками суглобів, тобто зі стійкими контрактурами й деформаціями суглобів, були 23 дитину з 43. За дітьми, що лікувалися бджолиною отрутою, вели спостереження протягом 3-4 років з моменту виписки їх із санаторію.
Про ефективність лікування говорять: поліпшення загального самопочуття хворого (дитина стає активним, життєрадісним, рухливим), зменшення болі в суглобах, збільшення рухливості; значним поліпшенням уважалися випадки, коли дитина піднімалася з постелі й починав ходити за допомогою опори або переставав користуватися милицями, міг бігати й танцювати.
Бджолина отрута допомагала й у тих випадках, коли ні электро* процедури, ні грязелікування не зменшували болів.
Перший курс лікування часто давав різке поліпшення, але позитивні результати були нестійкі. Іноді через 1-6 місяців після закінчення лікування знову зявлялися болі в суглобах, при повторному лікуванні в ряді випадків знову наступав позитивний ефект.
Найкращі результати були отримані в незапущених випадках у подостром періоді захворювання або в стадії затихання процесу з вираженими болями в суглобах.
Окремі спостереження за дітьми показують, що не завжди слід прибігати до занадто великої кількості бджолиних вжалень і тривалому лікуванню.
Шестирічна дівчинка занедужала поліартритом в 1951 р. Після перенесеного грипу в неї почали поступово опухати й боліти дрібні суглоби пальців кисті, лучезапястние й гомілковостопні суглоби, але явних загострень не було. Дівчинка швидко стомлювалася й ие могла довго писати нз- за болів і постійного набрякання суглобів пальців.
В 1956 р. її направили в дитячий ревматичний санаторій Липецкого курорту; тут дівчинку лікували протягом одного місяця бджолиними ужалениями (38) у комбінації із грязелікуванням. Після такого курсу лікування її виписали із санаторію в кращому стані; у суглобах поменшалися болі, обсяг рухів в иих помітно збільшився (кисті стали майже поліостю збиратися в кулака). Дівчинка змогла займатися в школі н почувала себе добре; лише зрідка в иее боліли пальці кистей і лучезапястиие суглоби.
Протягом літа 1957 р. її лікували амбулаторно бджолиною отрутою (50 бджолиних вжалень). Болі в суглобах остаточно пройшли.
Після повторного лікування дівчинки в дитячому санаторії Липецкого курорту в 1958 р. відзначалося повне відновлення функцій суглобів, без болів, аналізи крові були нормальні. За останні два роки симптомів захворювання не проявлялося; дівчинка вчиться вже в 8 класі й добре себе почуває.
А от інший випадок. Дівчинка десяти років занедужала поліартритом в 1950 р. після малярії. Захворювання протікало із завзятими постійними болями в суглобах і з помірними деформаціями їх. В 1954 р. оиа пройшла курс грязелікування в дитячому санаторії Липецкого курорту без помітного поліпшення. При повторному грязелікуванні в 1956 р. у комплексі із бджолиною отрутою ( шляхом вжалень) настав швидкий позитивний результат. Хворій у суглобах не було, самопочуття покращилося Із санаторію дівчинка була виписана зі значним поліпшенням: вона одержала 400 бджолиних вжалень за 4 місяця. Удома її продовжували лікувати без лікарського контролю; через день вона ухвалювала по 6—10 бджолиних вжалень. Через 4 місяця в дівчинки зявилися головні болі, млявість, швидка стомлюваність, сон став неспокійний, з кошмарами. При скасуванні бджолиних вжалень за 2—3 тижні її стан став нормальним. Через 3 місяця почали зявлятися болі в суглобах. Надалі навіть одиничні бджолині ужаления викликали в неї погане самопочуття, озноб з температурою 37,5—37,8°.
В 1957 р. у дитячому санаторії Липецкого курорту її лікували знову грязелікуванням, ио без бджолиної отрути. За останні 2 року у хворої тримаються завзяті болі в суглобах, що позбавляють дівчину працездатності. Оиа ніде не вчиться й не працює.
Ці два випадки ясно говорять про те, що до кожного окремого хворого необхідно підходити строго індивідуально.
Живаючи бджола — дуже доступне джерело отрути. Часто діти старшого віку або батьки беруть на себе більшу відповідальність- самостійно, без лікарського контролю, лікуватися й лікувати бджолиною отрутою за допомогою вжалень. Одержавши від перших сеансів поліпшення, вони захоплюються цим способом лікування, використовуючи весь весняний, літній і осінній сезони. Надалі наступає перенасичення організму бджолиною отрутою (перелечивание) із симптомами отруєння: зявляються головний біль або запаморочення, підвищення температури, іноді кишкові розлади, розлади сну, сонливість або безсоння, млявість, швидка стомлюваність зі зниженням працездатності. Відзначаються такі симптоми й у деяких бджолярів: у перші дні роботи вони добре переносили бджолині ужаления, а потім наступали ознаки нестерпності бджолиної отрути від декількох вжалень, іноді навіть від одного, їх самопочуття різке погіршилося.
У таких випадках лікування треба негайно припинити, а іноді й зовсім відмовитися від нього.
Усякі ліки в малих дозах діє як лікувальний засіб, від більших його доз наступає отруєння. Досить один раз отруїтися яким-небудь препаратом або харчовим продуктом, як організм людину надалі вужі не може сприймати його.
Бджолина отрута — найцінніший препарат, але використовувати його треба вміло, обовязково під спостереженням лікаря. Бджолиній отруті як лікарському засобу по праву належить почесне місце серед препаратів, застосовуваних для лікування хронічних інфекційних поліартритів. На прикладах із практики лікування дітей у санаторії Липецкого курорту добре видне, що в тих з них, які вчасно одержували відповідне лікування, важкої поразки в суглобах не буває й вони поступово видужують.
Застосування бджолиної отрути при лікуванні бронхіальної астми, невриту слухового нерва, гіпертонічної хвороби.
Бронхіальна астма. Бронхіальна астма характеризується раптовим настанням ядухи. Напад звичайно буває вночі, хворий відчуває придуха, він мобілізує всі дихальні мязи, щоб одержати більше повітря, але це не вдається. Особа стає синюшним, одутлим, тіло покривається холодним липким потом. Напад триває хвилини, іноді годинник, але буває й такий важкий стан, коли напад триває кілька днів, виснажуючи сили хворого. Потім поступово цей важкий стан проходить, зявляється кашель, виділяється багато склоподібного мокротиння й усе приходить у норму.
У деяких хворих астма протікає без нападів, але з дуже тривалим станом ядухи. Від часто повторюваних нападів легеневі альвеоли розтягуються, у них розбудовується сполучна тканина. Легенева тканина більше розтягуватися не може, розбудовується емфізема легенів, що веде до недостатності серця. Бронхіальна астма найчастіше починається до 30 років, пізніше початок цього захворювання зустрічається рідко. Причина виникнення астми дотепер остаточно не зясована. Запропоноване багато теорій, кожна з яких повністю не пояснює сутності захворювання. В основі нападу-спазм дрібних бронхів і набрякання їх слизуватої оболонки, звідси — утруднений вдих і ще більш утруднений видих. Бронхи иннервируются блукаючим нервом, але який фактор діє на нерв, ще не зовсім ясно.
Найпоширенішої є теорія, що пояснює бронхіальну астму підвищеною чутливістю організму. Білки різного виду, проникаючи в нього через кров у легені, шлунково-кишковий тракт, шкіру, впливають на нервову систему й викликають спазми дрібних бронхів і набрякання їх слизуватої. Незаперечно одне: імпульс до бронхів приходить через блукаючі нерви й внаслідок цього наступає їхній спазм.
Лікарська терапія повинна в першу чергу усунути можливість настання спазму, а якщо він настав, то його припинити звичайно прагнуть сприскуванням адреналіну, але ефект часто буває короткочасним, запобігти ж настанню нападу, застосовуючи звичайні лікарські речовини, не вдається.
Можна допомогти хворим, уводячи бджолину отруту. Особливістю апітерапії при бронхіальній астмі є принцип малих доз, що вводяться на початку щодня. Напади бронхіальної астми майже завжди бувають у певний годинник, іноді вночі. Основне завдання — не дати розвитися нападу ядухи, для цього отрута слід застосовувати за три години до його початку. Якщо це не допоможе, уводити отрута треба за годину до нападу. Ужаления бджіл рекомендуємо в області шиї над ключицями з тієї й іншої сторони, а також позаду, між лопатками.
Які дози треба застосовувати? Слід ставити не більше чотирьох бджіл, по 10 секунд кожний сеанс, жало потім извлекается. Лікування починати після двох біологічних проб. Астматики надзвичайно чутливі до всякого роду подразненням, тому лікар, застосовуючи їм у перший раз бджолина отрута, повинен мати напоготові спирт і серцеві засоби.
У клініку госпітальної терапії 1-го Московського медичного інституту звернувся хворий (26 років), що страждає нападами бронхіальної астми. Була зроблена біологічна проба — поставлено одна бджола на 5 секунд. Рівно через три хвилини у хворого настала різка задишка, зявився холодний піт, пульс частий, малого наповнення, хворий неспокійний — типовий випадок негативної реакції організму на бджолину отруту. Зараз же хворому було дано 50 г 40%-ного спирту й уведений кофеїн під шкіру; через 10 хвилин усі явища зникли.
У перші дні лікування треба застосовувати тільки по одній бджолі, на третій день — дві; на 11-й — три й на 15-й день — чотири бджоли. Більшої кількості бджіл ми не ставили, тому що, проводячи досвіди, ефекту не одержували. Лікувати необхідно наполегливо й довгостроково, щоб порушити ланцюг патологічних рефлексів, що обумовлюють настання нападу бронхіальної астми. Таким надзвичайним подразником, що розривають цей ланцюг, і є бджолина отрута.
І. П. Павлов пише, що кожний хімічний подразник по-своєму сприймається нервовою тканиною; там, де один неспроможний, інший може виявити могутня дія. Застосовуючи бджолину отруту за годину до початку нападу бронхіальної астми, ми не допустили його розвитку. Бджолина отрута має яскраво виражений противоспазматическим властивістю. Тому що спазм дрібних бронхів тут завжди в наявності, застосування його цілком виправдане.
Перерва в лікуванні потрібно робити, коли напади припинилися. Триває він три тижні, потім, незалежно від того, є напади чи ні, слід починати повторний курс лікування, застосовуючи отруту щодня протягом місяця. При лікуванні бджолиною отрутою користуватися іншими лікарськими речовинами, за винятком адреналіну, що знімає спазми бронхів, не випливає.
При лікуванні бронхіальної астми лікар повинен дуже уважно й чуйно ставитися до індивідуальності хворого, постійно варіюючи кількість отрути й час його застосування.
Неврит слухового нерва. З експериментальних і практичних спостережень відомо, що бджолина отрута впливає благотворно на захворювання периферичних нервів. На підставі цього ми лікували важке й неухильно прогресуюче захворювання — неврит слухового нерва в клініці вуха, горла, носа 1-го Московського медичного інституту.
У березні 1958 р. почали лікувати хворих ужалениями. Під спостереженням перебували дві групи: перша — чисті неврити слухового нерва, друга — змішані. У хворих другої групи, крім невриту слухового нерва, були диаг,носцировани: отосклероз, катаральний і адгезиновий отити. Усього було 35 хворих, з них 9 по різних причинах не стали продовжувати лікування. Хворі направлялися лікарями з амбулаторії клініки з точними діагнозами, аудиограммами й аналізами сечі й крові. Двічі проводилася біологічна проба, після чого починали застосовувати лікувальні дози.
Бджіл ставили за вушною раковиною. Нами відзначалася шкірна реакція після введення отрути. Ми розрізняли слабку, середню й сильну гіперемію шкіри. Зясувалося, що сильна шкірна реакція і її тривалість давала надалі кращі лікувальні результати як обєктивного, так і субєктивного характеру. На ступінь шкірної реакції кількість вжалень не виявляло великого впливу. Там, де реакція була слабка від однієї бджоли, вона незначно підсилювалася й від пяти бджіл.
Лікування проводили за наступною схемою: перший сеанс — одна бджола, одна хвилина; через 3 дня — одна бджола, дві хвилини. Наступний сеанс -три хвилини, а надалі жало залишали в шкірі на пять хвилин. За цей проміжок часу вся отрута, що перебуває в резервуарі отрутної залози, переходив у кров. Після десятого сеансу робили перерва на 10 днів. Новий цикл починався із трьох бджіл по 5 хвилин — так протягом 10 сеансів. Після двох циклів лікування робили аудиограмму; якщо було хоча б незначне поліпшення слуху, після тижневої перерви починали новий цикл по пять бджіл, що триває 10 сеансів. Якщо ж аудиограмма не давала зміни, то ставили по 7 бджіл у сеанс, знов-таки 10 сеансів. Більше семи бджіл ми не використовували, тому що вважаємо, що більші дози можуть сприяти гнобленню нерва.
При змішаних формах невриту, при наявності отосклерозу, адгезивного або катарального отиту метод лікування трохи інший. Подразнення бджолиною отрутою наносили на більш широке шкірне поле, застосовуючи 5—7 бджіл, але жало тримали в шкірі 10 секунд. У процесі лікування неодноразово проводили аналіз сечі й крові. Іноді відзначали, що після 6—7 сеансів у деяких хворих у сечі зявлявся цукор.
Таких хворих лікувати припиняли. Звичайно з боку крові не було відхилень від норми, і якщо лейкоцитоз у хворих під впливом тих або інших причин був трохи підвищений, те незабаром він знижувався до норми. Те ж ставиться й до РОЭ. Необхідно відзначити наступне: крім зникнення шумів, що страшно обтяжує хворих, більшість, що лікувалися відзначали поліпшення сну, підвищення загального тонусу й працездатності. Це повязане із властивостями бджолиної отрути як активного біологічного стимулятора.
За два роки лікування ми не зауважували у хворих погіршення процесу, що підтверджували й аудиограмми. Неврит слухового нерва — прогресуюча хвороба, і збереження у хворого слуху на певному стійкому рівні саме по собі позитивне явище. Зменшення, а часто й повне зникнення шумів у вухах при лікуванні бджолиною отрутою є фактом, що заслуговують уваги.
У процесі лікування ми спостерігали, що перші симптоми зрушення убік поліпшення наступали приблизно через 15 сеансів, після чого робили контрольну аудиограмму. Паралельно зі зменшенням шуму хворі відзначали, що вони стали менш дратівливі, проходили головні болі, рідше спостерігалися запаморочення.
Деякі хворі зазнали впливу бджолиної отрути від 6 місяців до двох років. Із чистими невритами було 15 людей, тривалість захворювання від одного року до семи років, вік хворих від 30 до 60 років. Раніше лікувалися всіма способами, які застосовує амбулаторія клініки. Кількість сеансів пчеловжалень було від 20 до 67. Результат лікування оцінювався подвійно: обєктивно — аудиограммой, субєктивно — відчуттями хворих (зникненням шуму, поліпшенням сну, підвищенням працездатності). Хворі відзначали, що вони краще себе почувають, але аудиограмма зрушень до кращого не відзначала. Поліпшення слуху від 10 до 25 одиниць по аудиограмме було в пяти людей. В інших десяти спостерігалося тільки субєктивне поліпшення. У третини хворих із чистим невритом слухового нерва бджолина отрута дала позитивний результат. У процесі лікування інші медикаменти не застосовувалися.
Змішана група складалася з 11 людей, від 28 до 69 років. Тривалість захворювання від двох до десяти років. Раніше випробувані всі методи лікування, поліпшення не наступало. Кількість сеансів від 21 до 69. Аудиограмма показала поліпшення в пяти хворих. Субєктивне поліпшення — у шести.

туберкульоз і судини
медок магазин
вулик лежак з надставкою розміри
стеклоиономерные цементы