Лікувальна дія цих препаратів випробовували при захворюванні артерій і вен кінцівок (эндартериозе, атеросклерозі, тромбофлебіті), захворюваннях хребта й суглобів і трофічних виразках кінцівок.

Усього під спостереженням перебували 100 хворих. Чоловіків — 78, жінок — 22. З них: з эндартериозом і атеросклерозом посудин кінцівок — 62, з поразкою хребта й суглобів — 26, із тромбофлебітом — 9 і із трофічними виразками — 3 людини.

За віком із цих хворих було: до двадцяти років- 1, від двадцяти до двадцяти девяти — 13, від тридцяти до тридцяти девяти —17, від сорока до сорока девяти —17, від пятдесяти до пятдесяти девяти — 27, від шістдесяти до шістдесяти девяти — 18, від сімдесяти до сімдесяти девяти років — 6 і восьмидесятилітній — один.

Тривалість захворювання була: від року до пяти років — в 46 хворих, від шести до десяти років — 17, від одинадцяти до пятнадцяти років — 21, від шістнадцяти до двадцяти років — 9, понад двадцяти років — в 7 хворих.

Хворі эндартериозом і атеросклерозом посудин кінцівок по стадіях захворювання розподілялися в такий спосіб.

Таблиця 1

З таблиці видне, що в групі хворих з эндартериозом і атеросклерозом посудин кінцівок переважали хворі із другий і четвертої стадіями захворювань. У хворих з поразкою хребта й суглобів (анкилозирующий спондилоартрит, що деформує спондилоартроз і деформуючі поліартрити) відзначалися різко виражені явища спондилоза й деформації з повною відсутністю рухів у всіх відділах хребта й суглобах або з різкими обмеженнями рухів, сильними постійними болями й іншими функціональними розладами.

У групу страждаючих поразкою вен кінцівок увійшли хворі з поверхневим тромбофлебітом без наявності гнійних процесів. Із трофічними виразками були взяті хворі з багаторічним і запущеним процесом захворювання.

Із загального числа хворих лікувалося тільки препаратом КФ1- 35 (эндартериоз — б, атеросклероз посудин кінцівок- 19, тромбофлебіти — 2, трофічна виразка — 1, анкилозирующий спондилоартроз — 4 поліартрити, що деформують, — 3); препаратом КФ i у комплексі з іншими методами — 38 хворих (эндартериоз — 5, атеросклероз посудин кінцівок — 14, тромбофлебіти — 6, трофічні виразки — 2, анкилозирующий спондилоз — 1 спондилоартроз, що деформує - 2 поліартрити, що деформують, — 8).

Одним препаратом КФ2 лікували 12 хворих (эндартериоз — 3, атеросклероз посудин кінцівок — 8, тромбофлебіт- 1); препаратом Кфг у комплексі з іншими методами — 11 хворих (эндартериоз — 3, атеросклероз посудин кінцівок — 4, анкилозирующий спондилоз — 1, деформи-: рующий спондилоартроз — 2 поліартрит, що деформує, — 1).

Усього лікували препаратом КФ i-77 хворих, КФг—23, препаратами КФ i і КФ2 без інших методів лікування—51 хворого, препаратами КФ i і КФг у комплексі з іншими методами — 49 хворих.

Як при проведенні біологічних проб, так і під час лікування не спостерігалося ніяких негативних реакцій і ускладнень, за винятком одного випадку, коли у хворого (його вік — 31 рік), що страждає деформуючим спондилоартрозом і вторинним попереково-крижовим радикулітом, на початку лікування в сечі зявився білок від 0,12 до 0,18 мг%, стійкі набряки особи, загальне нездужання. Після припинення введення препарату явища інтоксикації пройшли.

Іноді у хворих зявлялася сверблячка шкіри, особливо в місцях інєкцій препарату. Сверблячка, як правило, тривав недовго й потім проходив.

З даних таблиці видне, що найбільш ефективними виявилися ці препарати при эндартериозе I і II стадії, менш ефективними при атеросклерозі посудин кінцівок, поразках хребта й суглобів. При тромбофлебітах і трофічних виразках препарати КФ виявилися малоефективними.

Результати проведеного в клініці випробування препаратів КФ1 і КФг дають підставу зробити висновок про їхню позитивну лікувальну дію. При цьому відзначене, що препарат КФ1 по своїх терапевтичних властивостях перевершує препарат КФ

Крім того, відзначена доброчинна дія препаратів КФ при гіпертонічній хворобі. У хворих, що страждають атеросклерозом посудин кінцівок і гіпертонічною хворобою, після лікування препаратом КФ, як правило, наступало стійке зниження артеріального тиску.

Враховуючи властивість апитоксина впливати на організм у цілому, тобто його загальне генерализованное дія, не обовязкове впорскувати препарати КФ локально — у місця хворобливого процесу, наприклад в область уражених суглобів, у попереково-крижову область і т.д. Найбільше доцільно й зручно вводити ці препарати підшкірно в плече.

Препарати КФ] і КФ2 можна рекомендувати як в умовах стаціонару, так і в амбулаторній практиці.

Мелиссин (токсамин) — ампулированний препарат, що представляє собою масляний або водяний розчин з невеликим змістом бджолиної отрути. Цей препарат запропонований доцентом Харківського Державного медичного інституту І. Ф. Кононенко.

За даними І. Ф. Кононенко й співробітників інституту, мелиссин (токсамин) є сильним протимікробним і знеболюючим засобом; він має властивість знижувати кровяний тиск, нормалізувати роботу серця, благотворно впливає на обмін речовин, підсилює процеси гальмування в корі більших півкуль Мозку, підвищує загальний тонус і працездатність, поліпшує сон і апетит. Застосовується він при атеросклерозі, захворюваннях периферичної нервової системи, ревматичній поразці серця й суглобів спондилоартрозі, що деформує, бронхіальній астмі, гіпертонії, стенокардії. Лікувальна дія мелиссина наступає незабаром після введення. Уводять його під шкіру через день по 1 мол. За цикл лікування проводять 15-20 інєкцій.

Препарат бджолиної отрути апіс — спиртова настойка з розтертих у тістоподібну масу бджіл — широко застосовується в гомеопатичній практиці.