В.І.Приходько (1983) лікував пчелоужаливанием 216 хворих з поясни чно-крижовими радикулітами. Виявлене: в 17 людей попереково-крижовий менингорадикулит, в 171 людини попереково-крижовий фуникулит, в 8 попереково-крижовий плексит і в 20 людей запалення сідничного нерва. 90% видужалих спостерігалося серед хворих з перевагою невриту сідничного нерва, менш ефективне лікування (55% хворих видужали) при попереково-крижовому ме- нингораднкулите. Прн усіх формах попереково-крижового радикуліту видужання спостерігалося в 85,2% хворих. Кожні 6 мес. протягом 3 років проводилося профілактичне лікування бджолиною отрутою. Це зменшувало число рециди- bob, подовжувався період ремісії. В.І.Приходько звертає увагу на небажаність починати апітерапію при гострому й важкому початку попереково-крижового мснингорадикулита. Лише після зникнення менингеальних симптомів слід переходити на апітерапію.
Н.А.Боброва, Н.В.Смирнова й Е.П.Семенова (1983) в умовах стаціонару лікували препаратами бджолиної отрути 60 хворих із захворюваннями периферичної нервової системи: 32 хворих дискогенним попереково-крижовим радикулітом, 22 хворих шийним остеохондрозом і 6 людей із хворобою Бехтерева. Бджолина отрута вводилася підшкірно в болючі крапки, починаючи з 0,5 мг отрути з поступовим підвищенням разової дози на 0,25 мг, довівши її до 1,5-2 мг. Інєкції робилися щодня, а при місцевих реактивних явищах через 2-3 дня. Загальна доза бджолиної отрути на курс лікування становила 16-17 мг. Поліпшення настало в 45 з 60 хворих.
Ці ж учені провели лікування маззю із бджолиною отрутою 47 хворих: в 4 людей був гострий попереково-крижовий радикуліт, в 16 - хронічний пояснично-крестцовкй радикуліт у стадії помірного загострення без виражених кісткових, рухових і чутливих розладів, в 11 - деформуючий спондилез поперекового відділу, хронічний радикуліт у стадії загострення, в 7 - дискогенний попереково-крижовий радикуліт, в інших 7 людей - шийний остеохондроз із корінцевим синдромом і в 2 людей - поліневрит.
Усім хворим утирали мазь на ніч протягом 3-7 днів. Рекомендовані спокій і місцеве тепло.
Поліпшення стану настало в 44 з 47 хворих. Ефект лікування маззю із бджолиною отрутою підсилювався з додаванням ультразвукової або диадинамической терапії й масажу.
Н.Росин і Н.Михэйлеску (1982) запропонували використовувати апітерапію в комплексному лікуванні спазмофілії (тетанія). Поряд із призначенням хворим кальцію, проведенням рефлексотерапии усередину давали суміш із прополісу, квіткового пилку й маткового молочка в меді. Дослідники дійшли висновку, що апітерапія значно підвищує ефективність традиційних методів лікування.
У хворих з неврологічним синдромом остеохондрозу Шмакова І.П. (1988) застосовувала вакуумфонофорез лікарських сумішей з додаванням меду й прополісу. Такий метод лікування був найбільш ефективним.