ПЕРЕДМОВА

ПЕРЕДМОВА

Книга, яку тримає в руках читач, представляє дані, накопичені автором протягом більш сорока років практики апітерапії - методики лікування біологічно активними продуктами бджільництва - бджолиною отрутою, матковим молочком, прополісом, квітковим пилком і, звичайно, медом.
Будучи учасником багатьох міжнародних симпозіумів по апітерапії, а також Конгресів Апимондии, автор визнав за необхідне залучити й закордонний досвід апітерапії. Значне місце приділене й роботам вітчизняних дослідників.
Ця книга - не лікарський порадник, хоча читач зможе почерпнути в ній багато медичних рад, як за допомогою продуктів бджільництва надати хворому долікарську допомогу, будь те дорослий або дитина.
Автор намагався показати читачам ту більшу роль, яку відіграють продукти бджільництва в профілактиці багатьох захворювань, а в ряді випадків сприяють продовженню життя, роблять старість фізично й розумово активної, віддаляють старіння організму. Автором було на практиці показане, що деякі продукти бджільництва багаторазово підсилюють мязову силу - це підтвердили особи, що займаються важкою атлетикою, бігцем, плаванням, зимовими видами спорту.
Знайде читач тут і запропоновані автором кулінарні рецепти, рекомендації з косметики з використанням продуктів бджільництва й багато чого іншого. Поряд із цим справжня книга переслідує й ще одну немаловажну мету - розкрити перед читачем реальні можливості попередження й лікування багатьох захворювань за допомогою речовин природного походження.
Тільки всебічне вивчення методу апітерапії, властивостей і спрямованості дії біологічно активних продуктів бджільництва - застава ефективності лікування. Адже при правильному використанні природних речовин можна усунути в організмі дефіцит вітамінів, амінокислот, мікроелементів, нормалізувати обмінні процеси й т.п. А в попередженні передчасного старіння продукти бджільництва не мають собі рівних. Численні дослідження підтвердили велике значення продуктів бджільництва для нормальної життєдіяльності людського організму.
У цій книзі ми не намагалися охопити всі проблеми апітерапії. Однак зрослий інтерес до натуральних продуктів природного походження в лікуванні хворих, унікальні особливості продуктів бджільництва привернув увагу не тільки медиків. Якщо ця книга якоюсь мірою озброїть читача сучасними методами застосування продуктів бджільництва при всіляких захворюваннях, ознайомить із цією надзвичайно цікавою проблемою, - виходить, автор добився своєї мети.
А всі зауваження й побажання читачів цієї книги автор прийме із вдячністю й урахує у своїй подальшій роботі.
Дивний мир медоносної бджоли. І міфи Прадавньої Греції, і трактати Аристотеля, і праці римського письменника Плиния Старшого, і відомого лікаря Авиценни про бджіл хвилюють нас не менше, чим людей попередніх сторіч. Нас захоплює висока організація життя бджолиної родини й вражає надзвичайно висока біологічна активність речовин, які робить медоносна бджола (мед, прополіс, перга, бджолина отрута, маткове молочко). Треба зізнатися, що до сьогоднішнього дня не усе ще вивчене й розкрите в поведінці бджоли. Так, не вдалося повністю зясувати склад захисних речовин, вироблюваних бджолою. Однак за останні роки в лікуванні багатьох захворювань більш активно застосовуються продукти бджільництва.
Незважаючи на систематичне поповнення арсеналу лікаря новими препаратами, отриманими в результаті синтезу хімічних сполук, зростає інтерес до природних речовин.
Тому природно, що вивченням властивостей, хімічного складу, впливу на організм людини продуктів бджільництва активно займаються не тільки лікарі, але й хіміки, біохіміки, фізіологи, біологи й фахівці із бджільництва.
До теперішнього часу відбулося трохи -Всесоюзних конференцій по апітерапії, особливо таких представницьких, як у Дніпропетровську, Вологді, Анапі, Друскінінкаї. Великий інтерес викликали й міжнародні симпозіуми, присвячені питанням апітерапії. При Всесвітній організації бджолярів - Апимондии - створена секція по апітерапії. На останніх декількох Конгресах Апимондии також широко обговорювалися питання апітерапії.
У ряді країн створені науково-дослідні центри, поліклініки, відділення при лікарнях, де вивчаються властивості продуктів бджільництва і їх вплив на організм людини. Розроблені методики й інструкції лікування продуктами бджільництва багатьох захворювань.
Значне задоволення доставляє авторові можливість застосування наших методів апітерапії моїми учнями в багатьох регіонах нашої країни - від Мінська до Сахаліну, від Мурманська до Кнева, від Кишинева до міст Середньої Азії, від Закавказзя до Москви й Московської області, Санкт-Петербурга, а також за рубежем.
Історичні памятники з усією визначеністю доводять, що продукти бджільництва використовувалися ще первісною людиною. Прадавні памятники Середнього Сходу підтверджують той факт, що бджільництвом у цих місцях займалися вже більш 5 тис. років до н.е. На емблемах фараонів виявлене зображення бджоли. Літературні джерела також свідчать про те, що вивченням життя бджіл, їх поведінки займалися грецький філософ Аристотель (384 - 322 рр. до н.е.), римський письменник, учений Плиний Старший (23 або 24 - 79 рр. н.е.), а давньоримський лікар Педаний Диоскорид (I в.н.е.) у своїй праці " Про лікарські засоби" згадує про прополісі як про продукт життєдіяльності бджіл. Ибн Сина (Авиценна) ( близько 980 - 1037 рр. н.е.) у своїх працях "Книга зцілення" і знаменитому "Каноні лікарської науки" прямо вказує на лікувальний ефект прополісу, особливо при поразці шкіри кінцями стріл і шипів. Авиценна вважає, що мед продовжує життя людини.
Прадавні китайці ще в третьому тисячоріччі до н.е. рекомендували мед як лікувальний засіб.
Історія більш близьких до нас часів підтверджує бурхливий розвиток бджільництва й у скіфів Північного Причорноморя. Так, згадування про це ми знаходимо в давньогрецького історика Геродота ( між 490 - 480 - близько 425 рр. до н.е.).
Бурхливо стало розбудовуватися бджільництво в період поширення християнства у звязку з використанням воску для виготовлення свіч.
Примітивне бджільництво - бортництво було в Київській Русі до початку X в, досить дохідним промислом. У цей період мед став використовуватися не тільки як коштовний продукт харчування, але й у якості лікувального засобу. Коржа з житнього борошна з медом застосовувалися на Русі для лікування ран і запальних захворювань шкіри. Надлишок зібраного меду російські купці продавали купцям Венеції й Генуї, з якими в той період велася жвава торгівля.
Що дійшли до нас грузинські "Лечебники" свідчать про те, що вже в XII - XV вв. у Грузії на основі прополісу готовили засоби для лікування зубів, а також для дезінфікування пуповини в немовлят. Народна грузинська медицина зберегла й до наших днів ряд найдавніших рекомендацій застосування прополісу й меду при лікуванні ряду простудних захворювань, ревматичного захворювання суглобів, фурункульозу, омозолелости ніг.
З повсюдним розвитком бджільництва лікарі стали досить широко використовувати пчелоужаливание з лікувальною метою, адже ще Гіппократ уважав бджолину отруту коштовним лікувальним продуктом. Уже в 1858 г. французький лікар Демарти вперше в Європі став з лікувальною метою застосовувати бджолина отрута. Наш співвітчизник М.І.Локунский в 1864 г. у Петербургові виступив з повідомленням про цілющі властивості бджолиної отрути, а в 1897 г. І.Б.Любарским у Петербургові була опублікована книга "Бджолина отрута - ліки". Югославським лікарем Филипом Терчем в 1888 г. у журналі, що видавався у Відню, "Медична печатка" була опублікована стаття про 7-літньому досвіді лікування ревматичних захворювань ужалением бджіл, де автор описав запропоновану їм методику, показання й протипоказання до лікування бджолиною отрутою.
На, що відбувся у вересні 1978 р. у Югославії Міжнародному симпозіумі по апітерапії мені довелось познайомитися з онуком Филипа Терча - доктором P.M. Терчем, який у своєму виступі підкреслив, що, незважаючи на арсенал сучасних хіміопрепаратів, включаючи й гормональні препарати, для лікування ревматичних артритів бджолина отрута й донині не втратила свого значення.
В останні роки медична наука стала приділяти всі балсипе уваги вивченню властивостей і лікувальному застосуванню біологічно активних продуйте бджільництва. Відбувся рад міжнародних симпозіумів з питань апітерапії.
Внесок радянських хіміків, фізіологів, біологів і лікарів в изу чение складу й біологічної дії продуктів бджільництва, можливостей і способів їх лікувального застосування по гідності оцінений у нас і за рубежем.
Продукти бджільництва є не тільки потужним лікувальним фактором, але й відіграють значну роль у попередженні захворювань і зміцненні здоровя людину. Однієї з найважливіших соц иальних завдань на сучасному етапі розвинена нашої держави є система заходів щодо зміцнення здоровя радянських людей.
МЕД--.
натуральний продукт життєдіяльності бджіл.
На нашій планеті чи навряд найдеться населене місце, де б не було бджіл.
І якщо первісна людина розоряла бджолині житла, дістаючи мед, то в наші дні людей розумно розселяє бджіл, створює зручні умови для їхнього проживання, лікує їх від хвороб і займається профілактикою захворювань бджіл. Однак, незважаючи на це, немає жодної породи бджіл, створеної людиною. Усі раси, популяції бджіл були сформовані в процесі тривалого природного добору.
Медоносні бджоли ставляться до надсімейства бджолиних - Apoidea із загону перепончатокрилих - Hymonoptera. Характерною рисою бджолиних є антофилия, тобто харчування пилком і нектаром рослин. Організація праці й проживання медоносної бджоли розбудовувалася в результаті тривалої еволюції, протягом багатьох мільйонів років. Медоносної бджола була названа Карлом Линнеем. Отнеся бджолу до роду Aris, К.Линней спочатку дав їй назва Apis mellifera, тобто, що приносить мед, а пізніше дав їй назва (в 12-м виданні "Систематики природи") Apis mellifeca, тобто, що робить мед. Однак дотепер ми користуємося першою назвою К.Линнея.
Отже, бджола із квіток рослин збирає нектар, який виробляється спеціальними залозами рослини - нектарниками, розташованими на самих різних частинах рослини, частіше у квітках (на віночку, у підстави тичинок, на квітколоже); у деяких рослин нектар виділяється із квітки й без нектарників - підставою віночка або підставою листочків чашечки. Звичайно нектарники розташовуються в глибині квітки, тому, коли бджола проникає в глибину квітки, вона стикається з пилком рослини й своїм рухом переносить пилок на рильце маточки. Таким чином, бджола, з одного боку, збирає нектар і пилок, а з іншого - сприяє запиленню рослини. Пилок, змочену слиною й змішану з нектаром, бджола складає в "кошики" - пристосування на задніх ніжках бджоли. Зібравши всі ці дарунки, бджола вертається у вулик.
Нектар, що представляє собою солодкий і ароматний сік, містить у собі такі цукри, як сахароза, глюкоза й фруктоза.
Співвідношення сахарози, глюкози й фруктози в різних рослинах по-різному. Так, у нектарі соняшника.більше глюкози, а сахарози дуже мало, а в конюшині червоному більше сахарози, приблизно таке ж кількість сахарози в нектарі липи і яблуні, а в нектарі гречки сахарози, глюкози й фруктози нарівно.
У слинних залозах бджіл виробляється фермент инверта- за, який сприяє розщепленню сахарози. Прості цукри починають розщеплюватися ще в медяному зобике бджоли, а закінчується процес розщеплення в стільнику. З нектару й уже початківця утворюватися в стільнику меду випаровується вода - її залишається не більш 18-20 %. Цей мед уже став зрілим і здатним до тривалого зберігання. Тисячі бджіл беруть участь у перетворенні меду з нектару, створюючи певний режим вологості, напрямку потоків повітря й чистоту у вулику, у переносі нектару, що згущається, з одних сотов в інші нектар, що де вже остаточно дозрів, стає медом. Крім великої кількості води, нектар поряд із цукрами містить білки, мінеральні речовини, ефірні масла, захід яких так залучає бджіл, вітаміни й багато чого іншого.
Численними дослідженнями встановлене, що кількість нектару й зміст цукру в ньому залежать від географічних і погодних умов виростання рослин, родючості ґрунтів, якість добрива ґрунтів, близькості лісу, самого виду й сорту рослин і навіть часу доби.
Так, наприклад, в акації жовтої в 9 год ранки сахарози 67,3%, ав 16 год - 50,4%, а кількість глюкози збільшується з 19 до 27,6 %. Але ж від кількості нектару залежить кількість медозбору.
От як усе взаємозалежне в житті бджолиної родини! Гарна кормова база бджільництва, культура оброблення ґрунту, сприятливі погодні умови й кліматична зона, охорона здоровя бджолиної родини - застава високих медозборів.
Слід сказати про те, що бджоли можуть робити не тільки квітковий мед, але й так званий падевий. Солодка рідина, виділювана попелицями, червцями або іншими комахами, які харчуються соками рослин, називається падь (покидьок після того, як через організм комахи пройшов сік рослин). Комаха, перебуваючи на листочку рослини, наприклад попелиця, тонким хоботочком всмоктує сік з листика. Покидьки комах у вигляді крапельок падають на нижележащие листики, на траву. А оскільки в паді багато цукристих речовин, то вона й стає привабливою для бджіл. Однак у падевом меді набагато більше декстринів і мінеральних солей.
А буває так, що немає хабар із квіток, тоді бджоли здатні збирати медвяну росу - випот рослинних соків. У ній також багато цукристих речовин, однак вона не є повноцінним кормом для бджіл.
ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ Й ХІМІЧНИЙ СКЛАД МЕДУ.
Мед - природній продукт природи. Зовні він схожий на густий сироп, однак, витягнутий із гнізд стільника, він скоро починає кристалізуватися. Чим менше води в меді, тем він густіше. Мед, що містить більше фруктози, більш рідкий, а падевий мед, що містить багато сахарози, більш густий. Чим більше в меді фруктози, тим більше тривалий час він залишається рідким. Однак треба мати на увазі, що якщо мед кристалізується, це свідчить про його доброякісність. Питома вага натурального меду від 1,420 до 1,440. Маса 1 л меду становить приблизно 1,420 г. Температура замерзання меду -36°С.
мед, що зацукрувався, можна легко привести в рідкий стан на паровій лазні. При цьому треба стежити, щоб температура меду не перевищувала 40°С, тому що при більш високій температурі мед втрачає свої властивості.
Від чого залежить захід меду? Відомо, що до складу нектарів входять ефірні масла, що характеризуються різними специфічними заходами. Вони й надають кожному сорту меду характерний аромат залежно від квіток рослин. Однак ароматичні речовини легко випаровуються. От чому мед слід зберігати в герметичному посуді. Оптимальна температура від 5 до 10°С.
Про склад деяких сортів нектарного меду, зробленого бджолами на території СРСР, дає вистава таблиця.
Виявлене, що декстриноподібних речовин у квітковому меді втримується від 1,45 до 7,95%, а в падевом - від 11,20 до 12,29% [Губін А.Ф., 1947]. У той же час у болгарському меді
квіткового походження декстрину не більш 2 %, а в падером - до 5% [Младенов С., 1971 ].
Основні компоненти меду (по А.Ф.Губіну,1947)
Рослини
Зміст у меді, %
вода
тростинний цукор (сахароза)
плодовий цукор (фруктоза)
виноградний.
цукор (глюкоза)
азотсо- дежащие речовини
золи
Гречка
22,12
0
43,94
31,10
1,26
0,04
Лила
16,69
1.13
38,03
35,61
0.33
0,20
Буркун
20,06
0
40,49
33,38
0,38
0,03
Коріандр
18,41
0
42,22
34,67
0,56
0,07
Падь
17,02
3,95
33,18
33,12
0,72
0,62 I
У меді виявлені майже всі мікроелементи. Владимир Іванович Вернадський - засновник геохімії й біогеохімії - уперше довів вплив складу земної кори на ріст і розвиток рослинного миру. Їм була встановлена здатність живих організмів сприймати із зовнішнього середовища дуже велика кількість мікроелементів. У звязку із цим не викликає подиву той факт, що в меді за останні роки виявлені такі елементи, як алюміній, бериллий, бор, барій, вісмут, ванадій, германій, галій, залізо, золото, олово, калій, кобальт, кальцій, літій, магній, мідь, марганець, молібден, нікель, натрій, свинець, срібло, кремній, стронцій, титан, фосфор, хром, цинк, сірка, хлор, цирконій.
Природно, що наявність тих або інших елементів у складі меду, їх кількість залежать від виду рослин, з яких бджоли збирають нектар, і ґрунтово-кліматичних зон виростання цих рослин.
Роль мікроелементів у життєдіяльності людини давно доведена. Відомо, що чим вище функціональна здатність органа, тем він відчуває потребу в мікроелементах, а відсутність деяких з них може призвести до загибелі живого організму. На підтвердження приведемо лише такий багатьом відомий факт. На земній кулі є ряд районів, де питна вода містить недостатньо або не містить зовсім йоду. У населення цих районів через відсутність у їжі йоду розбудовується хворобу щитовидної залози (зоб). З метою профілактики цього захворювання щитовидної залози в населення таких районів у їжу додають йод. Уважається, що зручніше за все додавати йод до солі. Напевно, багато звернули увагу, що на деяких пачках із сіллю є напис "йодована".
Мікроелементи відіграють важливу роль в обмінних процесах організму, стало бути, мед може зявитися прекрасним дієтичним і лікувальним продуктом у профілактиці й лікуванні порушень обміну речовин в організмі людини.
Відомо, що вітаміни нектару рослин переходять у мед. Недарма мед називають коморі вітамінів. Мед містить такі вітаміни, як З, РР, ДО, Н, провітамін А - каротин, вітаміни групи В и ін. До складу меду входять органічні кислоти, протеїни, ароматичні речовини, які відіграють немаловажну роль у властивостях, що консервують, меду.
Давно відомо антибактеріальна властивість меду. Це пояснюється тим, що у водорозчинній частині меду перебуває фермент ингибин, за допомогою якого відбувається окиснення глюкози в глюкуронову кислоту з одночасним виділенням пероксида водню, який губительно діє на мікроорганізми. Ингибин бджоли додають у нектар у момент виготовлення меду. Однак навіть виявлення ингибина не розкрило ще повністю секрету стерильності меду в стільнику. Які ж захисні властивості самого нектару рослин? чи Є ще яка-небудь речовина, що сприяє консервації нектару й самого меду? Історія цих пошуків повна несподіванок. Більша заслуга в цьому належить С.А.Поправко.
В 1977 р., працюючи в лабораторії фармацевтичної хімії Вищого інституту охорони здоровя в Римі, С.А.Поправко вів пошуки речовин, що роблять мед згубним для мікробів. Він досліджував монофлорний мед, тобто мед, отриманий бджолами з одного виду рослин. Водонерастворимую частина меду С.А.Поправко екстрагував, упаривал і виявив у великій кількості білосніжні кристали. Шляхом ряду перетворень, наприклад перекристалізації, удалося одержати абсолютно чисті кристали. Для досвідченого хіміка не склало праці зясувати природу цих кристалів - це виявилася бензойна кислота, яка має виражену антимікробну активність. Так був розкритий секрет антимікробної дії меду.
Давно було помічене, що мед при правильному зберіганні не покривається цвіллю, тобто в ньому не ростуть гриби, суперечка яких завжди багато в повітрі. Ф.О. Каганова-Иойриш (1974) виділила з харчових продуктів кілька видів цвілевих грибів і заразила ними досвідчену партію гречаного меду. Цвілеві гриби, уведені в мед, загинули. Таким чином, було підтверджено фунгицидное (протигрибкове) властивість меду.
Ще прадавні єгиптяни знали про властивості, що консервують, меду, використовуючи його при бальзамуванні фараонів.
Болгарський лікар Стоймир Младенов (1971), багато років, що займається апітерапією, показав в експерименті, що залиті медом шматочки риби, бруньок, печінки й інші тваринні продукти зберігали свіжість при кімнатній температурі протягом 4 років, тоді як залиті штучним медом (суміш глюкози, левулези у фізіологічному розчині) на 8-й день починали загнивати.
Високі смакові й харчові якості роблять мед коштовним живильним продуктом. Він легко засвоюється, не дратує слизувату оболонку шлунково-кишкового тракту, має високу енергетичну цінність (в 100 г меду 300 кал).
Багатство хімічного складу меду робить його коштовним лікувальним засобом при захворюваннях серцево-судинної системи, виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, захворюваннях легенів і багатьох інших. Виявлені й антиалергічні властивості меду.

Популярні статті

Нові статті