Для витягу меду із сотов необхідно механічне видалення кришечок — забру- са — за допомогою ручного або механічного інструмента. Їх зрізують або проколюють — звідси пасічницький термін «раз- брушевание». У процесі розпечатання із сотов виливається частина меду, яка змішується із забрусом. Цю суміш збирають і відокремлюють від воску відстоюванням або фільтруванням. Мед використають за призначенням, а забрус може піти як на перетоплювання у віск, так і для лікування.
Особливості складу.
Як говорилося, забрус — це верхні кришечки сотов, зрізані смужкою із запечатаних медяних сотов перед відкачкою. Народна медицина здавна знає про їхні лікувальні властивості. Пояснюють ці властивості тим, що, запечатуючи стільник, бджоли використовують таку речовину, у яку входить секрет їх воскових залоз, прополіс, квітковий пилок і секрет слинних залоз. Виходить, що забрус по своєму складу набагато перевершує звичайний віск, — це цілий букет із пчелопродуктов, незвичайний природний конгломерат біологічно активних речовин. Застосовувані в такому комплексному виді, продукти підсилюють лікувальний ефект один одного.
Дослідження американських учених показали, що забрус є високоефективним засобом при лікуванні бактеріальних і вірусних захворювань, не викликаючи алергії й звикання збудника хвороби до цього природного продукту, що вигідно його відрізняє від звичайних медикаментів. Видужання найчастіше наступає швидко й без ускладнень, без переходу хвороби в хронічну форму.
Хімічний склад забруса дуже багатий, різноманітний і непостійний, тому що залежить від погодних умов, урожаю тих або інших рослин, інших причин. До складу забруса обовязково входить бджолиний клей — прополіс, квітковий пилок, бджолиний хліб — перга, віск і, звичайно, мед.
Можна із упевненістю сказати, що цей продукт бджільництва містить вітаміни А, З, Е и групи В, білок, хітин, макро- і мікроелементи, органічні кислоти, ефірні масла, різні ферменти, смоли, бальзами, жири, вуглеводи і т.д. Звідси різноманіття лікувальних властивостей забруса: антимікробні, протизапальн, що анестезують, биостимулирующие. Після ретельного розжовування й ковтання забруса вже через дві години його активні компоненти виявляються в крові, лімфі й міжклітинному просторі. Застосування цього концентрованого продукту бджільництва прискорює процес обміну речовин в організмі.
Рекомендації із застосування.
При сильному нежиті можна жувати забрус щогодини протягом 15 хвилин. Звичайно ця недуга проходить через 3-4 години.
При гаймориті рекомендується жувати забрус протягом 15 хвилин щогодини протягом 4-6 годин. Звичайно досить одного дня лікування. Протягом ще одному тижня рекомендується жувати забрус раз у день — для попередження рецидиву.
При астмі, сінній лихоманці й алергійному нежиті потрібно жувати протягом 15 хвилин воскові кришечки, тобто забрус (приблизно половину чайної ложки) раз у день. При сильному прояві захворювання лікувальну процедуру потрібно повторювати до 5 раз у день протягом двох перших днів. А потім — 3 рази протягом періоду загострення.
Забрус виліковує такі захворювання, як стоматит, гінгівіт, пародонтоз, ангіна. Протипоказань до застосування забруса практично ні, за винятком алергії. Передозування тут теж не страшне: забрус легко переварюється в шлунку, підвищуючи його секреторну й рухову функції.
Американський лікар Д. Джарвис затверджує, що жування забруса виробляє імунітет до захворювань дихального тракту, який зберігається протягом чотирьох років.
Дітям рекомендується жувати забрус або медяний стільник раз у день із осені, коли вони йдуть у школу, і до червня (поряд зі споживанням за кожним прийманням їжі двох чайних ложок меду), і тоді їм будуть не страшні інфекційні захворювання. Забрус приємний на смак. Діти жують його охоче. Якщо забрус трохи жестковат, перед застосуванням можна додати в нього небагато меду.
При жуванні забруса: активізується вироблення слини, тобто очищаються слинні залози, зміцнюються ясна, механічно очищаються зуби від нальоту й зубного каменю, виділювані при жуванні ефірні масла благотворно впливають на гайморовы пазухи, що поліпшує нюх і полегшує подих.
Є відомості, що жування забруса може замінити, спочатку частково, тютюнокуріння з перспективою повного відвикання. При депресії також рекомендується 2- 3 рази в день жувати забрус, але не ковтати.
Для профілактики й лікування пародонтозу рекомендується після 40 років хоча б три рази в тиждень жувати по 15 хвилин забрус ( до чайної ложки).
Забрус цілком заслужено може вважатися природним антибіотиком і використовуватися для профілактики сезонних епідемій грипу. Він впливає благотворно на імунітет, мобілізує захисні сили організму, має високу антимікробну дію, перешкоджає розвитку гнильних процесів, сприяє загибелі вірусів і мікробів.
При захворюваннях органів травлення також рекомендується жувати забрус, це викликає сильне слиновиділення, і, як наслідок, поліпшуються секреторна й рухова функції шлунка.
На основі забруса й прополісу готовлять харчову добавку «Апипромин», що володіє високими бактерицидними, протизапальними й анестезуючими властивостями. Він зменшує запальні процеси всіх внутрішніх органів.
«Апипромин» застосовують у вигляді таблетки під мову або у вигляді пластинок на уражену ділянку слизуватої (стоматит, гінгівіт, пародонтоз і ін.) або шкіри (фурункул і ін.). Щоб фитонциды «Апипромина» не улетучивались, пластинки краще накрити поліетиленовою плівкою.
Якщо накласти «Апипромин» на хворий зуб, то біль припиниться через 15-20 хвилин. Запалення на коріннях зубів також припиняється. Якщо це карієс, після зняття болі необхідно звернутися до стоматолога. Лікування пародонтозу пластинками «Апи- проміну» триває кілька днів: зуб зміцнюється, порожнини звільняються від гною, і кисты на коріннях зубів не утворюються.
Під дією «Апипромина» швидко виліковують захворювання носоглотки, гайморит, запалення лобових пазух.